Північний потік не туди

Розбираємося, що ж таке Північний потік 2 (Nord Stream 2), чим він небезпечний, чи можуть звільнити працівників, які обслуговують українську газотранспортну систему (ГТС) і чи може знизитися ціна на газ для населення, якщо Україна домовиться з Росією про знижку на газ.

Я мешкаю у старовинному будинку в центрі Львова, де нема централізованого опалення. У кожній квартирі є пічка. Моя сусідка пані Галина живе на поверх вище. Вона радіє, що має саме пічку, адже може вмикати її тоді, коли захоче. Зазвичай пенсіонерка економить газ і розпалює пічку лише тоді, коли температура падає уже добряче нижче нуля. А до того часу намагається тепліше вдягатися, щоб зайвий раз не витрачати газ. Я спитала пані Галину, що вона знає про Північний потік 2. У відповідь жінка похитала головою, мовляв, нічого.

Це сукупність газопроводів, розподільних станцій та захисних споруд на території України. Вона не лише забезпечує українців газом, але й постачає його через свою територію до Європи. Українська ГТС – одна із найбільших у світі.

Це проєкт магістрального газопроводу з Росії у Німеччину через Балтійське море. Його довжина – понад 1200 км. Північний потік 2 є розширенням Північного потоку.

Це дві нитки газопроводу загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік. Для порівняння, пропускна здатність першого українського газопроводу Дашава-Київ – 2 мільярди кубометрів газу на рік. А одного з основних внутрішніх газопроводів України Диканька-Кременчук-Кривий Ріг – 3,2 мільярди кубометрів газу на рік. Північний потік тягнеться від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини. Наприкінці березня 2018 року Німеччина погодила будівництво Північного потоку 2, на початку квітня минулого року – Фінляндія. Наприкінці липня 2018 року компанія Nord Stream 2, яка управляє проєктом Північний потік-2, почала укладати труби для нового газопроводу. І ось 30 жовтня цього року дала дозвіл на будівництво цього газопроводу остання країна – Данія.

Північний потік-2 – це газопровід, який постачатиме газ з Росії до Європи в обхід Україні. Тобто Київ може втратити прибуток як транзитер російського газу в Європу. Цей газопровід – це політичний проєкт, який Росія може використати для тиску на Європу загалом та Україну зокрема. Україна – основна транзитна країна російського газу до Європи. Протягом 2017 року через неї транспортували 93,5 мільярди кубометрів газу. Це рекорд за останні сім років. Це близько половини експорту російського газу до ЄС і Туреччини. Послуги транзиту російського газу до ЄС щороку приносять Україні 3 мільярди доларів.

Втім Росія прагне відмовитися від послуг українського транзиту. Для цього вона й будує Північний потік 2. 11 квітня 2018 року у Росії заявили, що транзит через українську газотранспортну систему цілком може зберегтися в обсязі 10-15 мільярдів кубометрів на рік. Але так обсяги економічно збиткові для України. Транспортувати 10-15 мільярдів кубометрів газу на рік невигідно. За таких обставин Києву доведеться вкладати свої кошти. Економічно вигідним транзит стає при річному обсязі 40 мільярдів кубометрів газу.

Завідувачка відділу міжнародного менеджменту та міжнародного бізнесу в Українсько-американському університеті Конкордія Любов Жарова каже: "Треба розуміти, що ми за газ платимо не грошима, а нашими територіями. Проблема будівництва Північного потоку 2 у тому, що тепер у Росії з'явиться можливість для шантажу. Газотранспортна система України розрахована на те, щоб по ній завжди транспортували газ. По українській ГТС завжди має проходити певна кількість газу, щоб вона нормально функціонувала. Без належного обсягу транзитного газу це неможливо".

"Газотранспортну систему не закриють, а змінять. Система потребує постійного контролю з боку працівників. Тому навряд їх звільнять" – зазначає Любов Жарова.

У Романа Ніцовича, директора з досліджень аналітичного центру Dixi Group, дещо інший погляд на ситуацію: "Тут є дві частини питання. Перша: якщо порівняти кількість людей, які обслуговують українську ГТС із середньою кількістю працівників ГТС європейських компаній, то, навіть з урахуванням масштабу української ГТС, вона однаково досить висока. Тому незалежно від того, чи буде у нас залишатися транзит, чи ні, потрібно оптимізувати структуру ГТС, підвищити продуктивність праці.

Друга складова питання: буде транзит чи ні? Незалежно від того, скільки газу прокачується по трубі, її потрібно обслуговувати. Обслуговування мереж, модернізація та експлуатація нелінійно пов'язані із транзитом. У вас є мережа, вона потребує обслуговування. Кількість газу впливає лише на деякі складові витрат, приміром, паливні витрати для компресорних станцій, витрати на електроенергію. Оскільки наша інфраструктура ГТС уже побудована, вона розрахована на певну потужність, яку треба обслуговувати.

У перспективі нам доведеться оптимізовувати роботу, у нас зараз надлишок потужностей, вдвічі більше, ніж ми реально прокачуємо газу. Як наслідок, потрібне зменшення витрат, зменшення кількості персоналу. Третя частина – наша ГТС використовується не лише для транзиту російського газу. Її використовують й українські гравці ринку. Наші видобувники, наші імпортери, наші газотрейдери, наші промислові споживачі – усі вони отримують газ з нашої газотранспортної системи. Тому ГТС однаково існуватиме та потребуватиме догляду".

Його думку підтримує й Михайло Гончар, експерт з енергетики, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", який також вважає, що існує ризик звільнення працівників, які обслуговують ГТС.

Україна постачає російський газ до Європи у межах контракту між Газпромом та Нафтогазом. Газпром – це російська газовидобувна і газорозподільна монополія, найбільша корпорація Росії. 50% капіталу належить державі. Нафтогаз – це провідне підприємство паливно-енергетичного комплексу України. Нинішній контракт завершується 31 грудня цього року. Новий поки не підписали. Через те, що Данія затягувала видачу дозволу на будівництво газопроводу, його не встигнуть збудувати до нового року.

Російському Газпрому необхідно підписати контракт з Україною, щоб не підвести європейців, які чекають на газ. Росія хоче контракт лише на рік, Україна – на довший термін. Те, що Північний потік 2 уже майже завершили, додає козирів Газпрому. Але те, що станом на 1 січня 2020 року Росія не має альтернативного шляху, крім як постачання газу через Україну – додає козирів Україні. На Нормандській зустрічі, за словами президента Зеленського, це питання зрушили, проте до конкретних домовленостей поки не дійшли.

30 жовтня президент Росії Володимир Путін закликав обнулити усі вимоги і з боку Нафтогазу, і з боку Газпрому у газовій суперечці. За словами російського президента, Газпром готовий постачати газ українській стороні за нижчою ціною, ніж вона платить реверсом (коли Україна купує газ у Європі – авт.). Для цього обом країнам необхідно обнулити взаємні претензії щодо газової суперечки: "Ми готові до конструктивної роботи і з прокачування газу через Україну, і щодо постачання газу в Україну, причому зі значним зниженням ціни на відміну від тієї, яку споживачі газу російського отримують в Україні сьогодні". На Нормандському саміті Путін сказав про можливе зниження ціни на газ на 25% для промислових споживачів.

Михайло Гончар упевнений, що у тій ситуації, у якій зараз опинилася Україна, про зниження ціни на газ для населення не може йти мови.

Таку думку експерта підтримує й Любов Жарова: "Росія уже пропонує методи зменшення ціни на газ. Проблема у тому, що це питання не економічне, а більше політичне. Про що зараз йдеться? Що ми домовляємося з Росією на рік. Це значить, що через рік ця проблема знову постане. А ми у пастці, ми не можемо самі програмувати наші дії, ціни. Ми не можемо впливати на ринок. Тому для нас важливо не погоджуватися на російські умови, адже проблема вирішиться лише на цей опалювальний сезон, а потім вона постане знову.

Якщо нам все ж перекриють вентиль, тобто припинять через Україну транспортувати газ, то треба думати, як нашу ГТС переформатувати, позбавитися великої труби, яка транспортує газ у Європу, і залишити маленькі регіональні труби, які транспортують газ по Україні. Це потребує реновацій: потрібні гроші на реконструкцію системи та перебудову її для транспортування меншої кількості газу.

Ми можемо попросити гроші на це у МВФ, ЄБРР (Європейського банку реконструкції і розвитку). Але щоб просити про фінансові вливання, треба зрозуміти, скільки коштів нам потрібно. А для цього потрібно скласти план. Ніхто ніколи такого плану не розробляв. Знаю, що це питання підіймалося в Академії наук, але його не розвинули. Якщо ми закладемо у бюджет кошти на реновацію ГТС – то ціна на газ зросте".

Роман Ніцович коментує: "Є дві площини переговорів. Одна площина – економічна. Це тристоронні переговори (Україна, Росія, Європа) і там мова йде лише про контракт на транзит газу. Хоча росіяни не приховують, мовляв домовляймося ще й про контракт на постачання газу. У контексті цього вони й викотили свої вимоги щодо відмови України від претензій в арбітражах".

Друга площина – політична. Газові питання порушувалися і на саміті у Нормандському форматі. Тут є і можливість, і небезпека. Можливість, що можна нарешті почати вирішення цього питання. Адже ми розуміємо, що усі рішення приймають не в Газпромі, а в Кремлі. А небезпека у тому, що політичне рішення завжди може бути пакетним, завжди може мати приховані нюанси. Практика показала, що політичні рішення можуть бути дуже невигідні для України. Варто згадати газові переговори у 2009 році. І навіть явище знижки на газ завжди прив'язувалося до політичних умов: продовжити базування Чорноморського флоту, відмовитися від інтеграції з ЄС. Ми це все уже проходили.

Якщо транзиту не буде, то для промислових споживачів можливе підвищення цін. А для населення уряд впровадить фіксовану квартальну ціну на газ. Принаймні до 1 травня. Якщо у нас буде транзит, то ціна на газ для населення буде визначатися на основі щомісячної формули, тобто буде більш-менш наближеною до ринкової.

Водночас уряд Німеччини вважає, що транзит газу через Україну має зберігатися попри будівництво нового газопроводу. Так у відомстві відреагували на надання Данією дозволу на будівництво російського морського трубопроводу Північний потік 2: "Ми підтримуємо тристоронні переговори для збереження газового транзиту через Україну".

Любов Жарова каже: "Якщо ми взаємодіємо з РФ і купуємо газ, то ми автоматично даємо сигнал Європі, що це нормально. І тоді ми не можемо вимагати чи обговорювати некоректність запуску Північного потоку 2. Якщо ми не співпрацюємо з РФ, то можемо активно говорити Європі, що цього робити не можна, а значить, стримувати запуск потоку і забезпечувати транзит через нас, купуючи реверсний газ для власних потреб".

Тож пані Галині не варто розраховувати на зменшення сум у платіжках за газ. Про це одностайно сказали усі експерти. Якщо Україні таки вдасться домовитися з Росією про знижку на газ, то вона відобразиться лише на ціні для промислових споживачів. А пані Галині залишається й далі тепло вдягатися вдома і не часто вмикати пічку. Добре, що зима поки тепла.