Варіанти,  13 січня 2020

Старість – не вирок, а ще одна молодість

Старість – не вирок, а ще одна молодість

Історія про те, як у Львівському міському територіальному центрі літнім людям допомагають залишатись молодими.

Львів'янка Марія стала постійною відвідувачкою Центру денного дозвілля, що на вулиці Петлюри, 29. Вперше її туди привела коліжанка. Спочатку жінка відвідала одну зустріч, потім прийшла на іншу, і так, непомітно  навіть для себе, залишилась на 4 роки. Хоча у це важко повірити, але наступного року жінка святкуватиме поважний ювілей – 75 років. Єдине, що видає її вік це, напевне, пасмо сивого  волосся, яке виглядає з-під головного убору. Та навіть попри це, виглядає жінка куди молодшою. На такий комплімент відповідає усмішкою: 

“Я мусила бути завжди молодою. Усе своє життя працювала в садочку. А біля малих дітей маєш тримати себе у формі. Та й звикла до фізичної активності. Щоранку робила зарядку. Запропонувала проводити її в центрі. Жінки підтримали таку ініціативу. Тому тепер кожну зустріч розпочинаємо з фізичних активностей" – розповідає пані Марія.

На пенсію пані Марія вийшла лише 5 років тому. Проте турбот у неї не поменшало.

"Несподівано для всіх моя дочка народила у 40 років. Тож вдома тепер маю бавити малу внучку. Аби прийти в центр мушу відпрошуватись, але зустрічі намагаюсь не пропускати. Люблю людей, люблю спілкуватись" –  сміється жінка.

Всього у Львові є 9 таких Центрів денного дозвілля, 6 з них розташовані при церквах. У Залізничному районі щопонеділка зустрічі відбувається у Храмі Всіх Святих Українського народу. А от щосереди учасники  збираються у тамтешньому відділенні соціальної допомоги вдома, аби поспілкуватись і обговорити буквально всі новини світу.

"Пані Наталя готує нам різні теми для обговорення. Ми говоримо про сучасні  або історичні події. Вчимось чого нового. Дивимось різні фільми, навіть документальні. Для нас це добре, тут реклами нема, а потім цей фільм теж обговорюємо" – каже пані Марія.

Соціальний робітник, яка й організовує там зустрічі, Наталія Баховська, каже, що переважно на заняття приходить 12-13 людей.

"Зазвичай у нас всі після 60 років. Найстаршій учасниці, наприклад, 91 рік. Проте вони дуже активні. Всі стараються щось донести своє. На зустріч йдуть вже  з якимось новинами, беруть з собою газети. Час від часу  проводимо майстер-класи. Нещодавно робили ангелики і вітальні листівки. Крім того, організовуємо різноманітні  екскурсії та відвідування  виставок. У місті вже, напевно, не залишилось музеїв, де б не були учасники нашого центру. Зацікавити їх непросто. Але, наприклад, походи в театр вони люблять" – зазначає вона.

Втім, не спілкування єдиним. У Центрах денного дозвілля заняття  намагаються проводити відповідно до інтересів учасників. Займаються там і скандинавською ходьбою, і йогою. Організовують різноманітні конкурси та спортивні змагання. Влаштовують творчі зустрічі з письменниками, перегляд фільмів та екскурсії історичними місцями. Хоча й самі учасники центрів часу не гають. Найактивніші самостійно організували танцювальний колектив, театральну аматорську студію, а ще хор. Тепер своїми талантами діляться на загальних звітах-концертах. Один такий, до слова, відбувся  15 січня у Палаці Гната Хоткевича.

Крім того, у тому ж таки приміщенні Залізничного відділення соціальної допомоги вдома діють навчальні курси "Комп'ютер з нуля". За два роки його пройшли вже майже дві сотні людей. Після освоєння комп'ютера – взялись за смартфони.

"Ці люди прагнуть бути сучасними. Хочуть вчитися нового. Вони старанно виконують всі завдання, які ми даємо. Мені не подобається те словосполучення "похилий вік". Я люблю казати – наші панянки, наші коліжанки. Кожен раз коли  приходиш і кажеш: "Дівчата, ви щось помолодшали" – вони такі задоволені. І це дуже класно. Тому що вони відчувають себе  потрібними. А коли відчувають себе потрібними – починають жити. І реально, вони молодшають. І не тільки зовні. Вони молодшають душею” –  розповідає психологиня міського терцентру, яка допомагає проводити комп'ютерні курси Уляна Вільгуцька.

Хтось приходить у центри вчитись, хтось спілкуватись, а хтось отримувати любов і увагу, оскільки більшість учасників центів люди самотні. Та головне те, що кожен з них отримує що шукає.

"Я вже привела сюди двох своїх коліжанок. Ніхто не вірить спочатку, що у нас таке може відбувається. А я запрошую всіх. Мені подобається, що тут є спільнота, є спілкування. Бо таким старшим людям, які є самотні, головне – це спілкування. Тут  дбають про нас. І ви знаєте, дивишся на цих жінок і розумієш, які ж вони молодці. Вони забувають про свою старість. Про все забувають. І ми ніби повертаємось в минуле, коли були молоді" – зізнається мені пані Марія.

Стати учасником Центру денного дозвілля нескладно. Потрібно просто виявити бажання і прийти. Якщо ж  Вам сподобалося проводити час у центрі і Ви хочете відвідувати такі заходи й надалі, то потрібно звернутися в установи соціального захисту, написати заяву і стати підопічним Львівського міського територіального центру у форматі центрів денного дозвілля. За 11 місяців цього року їх відвідали понад вісімсот людей.

Додам, частково ці центри фінансуються з міського бюджету, зокрема заробітна плата та деякі матеріали. Проте в центрів також є чимало спонсорів-благодійників з якими вони співпрацюють.

авторка: Ольга Криса

фото: city-adm.lviv.ua

Тепер ви можете стежити за новинами Варіантів на Telegram-каналі.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.