Володимир Квурт: Винники – місто з характером

Варіанти розмовляють з міським головою Винників Володимиром Квуртом про життя міста під час коронавірусу та карантину.

На початку пандемії Винники потрапили у гучну історію через плани влади провести антиепідеміологічні навчання. Чи все спокійно нині в житті громади?

Винники – місто з характером. Якщо й згадувати ту ситуацію, то лише в тому контексті, що Винники, як показав час, на відміну від багатьох міст в Україні, поставили правильні запитання щодо заходів з безпеки та боротьби з коронавірусом. Те, що сталось у Винниках, було передусім сигналом до центральної влади, яка мала б зрозуміти, що потрібно зважати на місцеве самоврядування. Бодай в контексті інформування про свої кроки. Ми не хочемо впливати на їхні рішення, але хочемо співпрацювати у вирішенні життєво важливих питань.Ніхто не надав жодної інформації про те, що планувалось. Відповідно, місцева влада не донесла цю інформацію своїм мешканцям.

Саме тому у людей виникло стільки запитань в тій ситуації. А коли виникають запитання, на які немає відповіді, то швидко починає зростати хвилювання і неспокій. Політики та представники влади замість того, щоб заспокоїти та все пояснити, стали залякувати людей. Саме тому мешканці міста й вийшли на вулиці та вимагали відповіді. Це був добрий лакмусовий папірець для влади, передусім, в який спосіб і як потрібно діяти, щоб у майбутньому не ставати на подібні граблі.

Чи влада врахувала помилки і налагодила комунікацію з громадами маленьких міст?

Комунікація та взаємодія з представниками влади у Києві та Львові мала би бути набагато кращою задля адекватної відповіді на такий серйозний виклик як пандемія. Влада вчиться, але вчиться дуже повільно. Карантин – це не ліки, а спосіб зменшити натиск хворих на нашу систему охорони здоров'я, не допустити критичної кількості пацієнтів, які вже не зможуть вчасно отримати належної медичної допомоги. Завдяки карантину ми зробили паузу, відтягнули критичний момент. Але попри такі заходи нам ще потрібно зрозуміти, як рятувати людей від коронавірусу. Поки що на це запитання світ не має позитивної відповіді, і тому варто говорити про відповідальність влади та відповідальність кожного мешканця. На жаль, на вулицях не лише нашого міста, але й всіх великих та малих міст України можемо спостерігати приклади відверто безвідповідальної поведінки.

За тридцять років Україна стала країною імітаторів. Наче є всі атрибути державності, але мешканці не відчувають себе її громадянами. На початку війни у нас було чимало людей в Криму, які носили погони, класно марширували, розповідали про свої героїчні вчинки та імітували з себе військових. Але коли сталась біда, то вони не спромоглися навіть вийти та захистити свою країну. Звісно, що не всі, адже є чимало військових, якими варто пишатись, які віддали своє життя за рідну країну. Щось подібне нині відбувається і з медиками. Попри рекламні ролики про те, що наша система охорони здоров'я здатна прийняти виклик, кожен з нас має дещо інше відчуття. У нас є чимало гідних лікарів, але ми не впевнені у тому, що саме до нас такі лікарі прийдуть на допомогу. Насправді, подібну ситуацію можна побачити в італійців чи німців, які такими ж словами критикують свої системи охорони здоров'я.

З чиновником, на жаль, ситуація ще складніша. Ми хочемо, і для забезпечення цього є  чимало механізмів, щоб це були досвідчені, відповідальні та високоморальні професіонали. Але в реальності на державних посадах опиняються люди, які не мають зеленого поняття про державне управління. Так і виникає протистояння між ефективністю управління та його імітацією. Влада намагається створити правильний вигляд, бути сучасною, відповідати моменту. Але за гарною картинкою, власне, імітацією, ховається нерозуміння природи політичних явищ та реальних мотивів тих чи інших важливих рішень.

До того ж вони не розуміють наслідків і не здатні передбачити реакції на свої рішення на місцях. Наприклад, народні депутати захотіли підтримати бізнес і одним махом звільнили від орендної плати підприємців. Але потім почали задкувати і внесли правки у вже ухвалений закон, оскільки зрозуміли, що не спроможні насправді прорахувати реальну проблему орендарів. Просто їм легко попрощатись з податками, які належать не їм, центральній владі, а місцевому самоврядуванню. Бути добрим за рахунок інших вже стало поганою традицією. Це психологія люмпена, а не еліти.

Який у нинішній ситуації найбільший виклик для міського голови Винників?

Брак інформації. Для того, щоб прийняти управлінське рішення, потрібно володіти достатнім обсягом інформації. У нас обмежена кількість працівників, обмежений ресурс фінансів. Ми спостерігаємо зниження надходжень коштів до бюджету від підприємців, що очікувано в сьогоднішній ситуації,  і ми готові іти їм на зустріч. Але параметри цих змін в наших партнерських стосунках з бізнесом важко прорахувати без чіткого розуміння реальних термінів карантину та інших вихідних даних.

Чи готове місто Винники підтримати членів своєї громади, а не лише бізнесменів?

У Винниках тривають усі роботи з благоустрою, які ми запланували. Ми створюємо робочі місця для всіх охочих, а також для тих, хто хоче заробити додаткові кошти. Сьогодні є можливість одноденного заробітку у наших комунальних підприємствах чи у наших підрядників. Це небагато (200-300 гривень), це нескладні роботи, але людина може прийти, попрацювати, і наприкінці дня отримати кошти. Наші юристи розробили трудовий контракт саме для таких робіт, і перші охочі вже працюють на території міста.

Ви забезпечили їх масками?

Всіх працівники комунальних установ ми насамперед забезпечили засобами захисту і дезінфікуючими засобами тощо. Ми також допомагаємо місцевій поліції, медикам у поліклініці та сімейним лікарям. У них, попри централізоване постачання зі Львова, також не все ідеально. І Винниківська міська рада бачить свою функцію у тому, щоб допомогти їм. Ще на перших етапах, до того, як діти пішли на канікули, ми поставили у школах дезінфікатори. Оскільки в аптеках бракує масок, то ми звернулись до місцевих підприємців з пропозицією закупили маски, і тепер у багатьох винниківських магазинах, які працюють, можна їх придбати. Сподіваюсь, що Львів незабаром сертифікує виробників, які зголосилися випускати маски, і наші аптеки зможуть централізовано їх закупити. У людей мусить бути можливість отримати засоби захисту.

Ми готуємо наші традиційні набори для малозабезпечених та пенсіонерів до свят, тим більше, що незабаром вже Пасха. Принагідно варто подякувати підприємцям, які долучилися до підтримки, наприклад, фонду Рідні (який заснували Авалон та тютюнова фабрика), який допомагає Львівському обласному госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи. Вони закупили 10 апаратів ШВЛ, а також забезпечили усім необхідним у великих об'ємах лікарів та хворих. І допомагають вони не лише у Винниках.

Чи проводять у Винниках експрес-тестування?

На території міста Винники медичні послуги надаються установами та лікарями, які підпорядковуються Львова. Хоча, як показує практика, ми також можемо їм сприяти і допомагати. Наскільки мені відомо, Винники увійшли до переліку тих об'єктів і установ, де планується проводити експрес-тестування. Виїзні бригади мають централізовано проводити їх для всіх працівників сфери обслуговування та працівників поліклінік. Поки що до працівників місцевого самоврядування вони не дійшли, але, звісно, що варто запропонувати пройти тести принаймні тим, хто найбільше контактує з людьми.

Чи є у Винниках мешканці з підозрою на коронавірус?

Наразі у нас 19 осіб знаходяться на домашньому карантині з підозрою. Це ті, хто повернулись з-за кордону. Також вже є чотири підтверджені випадки коронавірусу. Люди вже перебувають в інфекційній лікарні. Сподіваємось, що медики виявлять, відпрацюють усі контакти та протестують усіх контактерів цієї групи. Ми уважно слідкуємо і регулярно робимо здавалось би елементарні, але насправді, надзвичайно ефективні заходи. Проводимо дезобробку зупинок громадського транспорту та співпрацюємо з ОСББ щодо допомоги з дезінфікуванням під'їздів. Ми намагаємось донести, що сангігієна та  безпека – це відповідальність кожного мешканця. Якщо всі будуть на це зважати, будуть акуратними, триматимуть дистанцію, уникатимуть близького спілкування, то в такий спосіб кожен допомагатиме спільній справі.

Чи була готова Винниківська міська рада до роботи на віддалі?

Ми працюємо у звичайному режимі. Але, водночас, також прийняли рішення про можливість дистанційного проведення сесії Винниківської міськради, виконкому та депутатських комісій.

Коронавірус і карантин посунули на другий план тему Великого Львова. Чи вплинула ця ситуація на Вашу позицію щодо принципів об'єднання маленьких громад зі Львовом?

Нинішні епідеміологічні заходи вказали на залежність Львова від робочої сили, яка мешкає у приміських територіях, а також на те, як серйозно обмеження з транспортом вплинули на спроможність роботи комунальних установ. Виникло чимало незручностей і Львів це ще відчує економічно. Якщо говорити про децентралізацію, то я був дещо заскочений листом від Львівської ОДА щодо пропозиції з формування перспективного плану області. Поки що я хочу сприймати це як непорозуміння.

Влада повинна надати кожній громаді можливість захищати свої права. Ми маємо спільно думати про нові можливості та розвиток метрополійної території з центром у Львові. Насправді, ці положення не суперечать одне іншому. Навпаки, ми повинні переходити з парадигми "або", тобто парадигми протистояння, до підходу "і", де право на існування має агломерація Великий Львів. Я переконаний, що ця агломерація надзвичайно потрібна, якщо ми не хочемо залишитись у минулому столітті, а прагнемо рухатись вперед та гідно відповідати на виклики у сучасному світі.

В умовах карантину дехто намагається акцентувати на посиленні ролі держави. Але не варто забувати, що місцева влада також дає раду з нинішніми викликами. І ми після карантину це ще побачимо. Посилення ролі місцевого самоврядування особливо актуальне для великих промислових територій чи метрополійних територій, які наразі працюють в дещо іншому режимі. Світові сучасні тенденції говорять про те, що попри відкритість кордонів, уся конкуренція у найближчому майбутньому відбуватиметься між великим містами. І чи буде Львів готовий до цього чи ні – залежить значною мірою від нас. Якщо утворять Львівське ОТГ, яке чомусь дехто некоректно називає агломерацією, то Винники без представницького управління стануть глибокою периферією Львова. З мінімумом уваги, мінімумом інвестицій та мінімумом послуг, які тут можна надавати.

Наша позиція проста і зрозуміла. Ми хочемо, щоб розробники обласного перспективного плану оприлюднили і пояснили принципи формування ОТГ. Чому, наприклад, Сокільникам можна або не можна створити ОТГ. Або Брюховичам не можна, а Мурованому – можна. Всі ці населені пункти, як і Винники, знаходяться в межах кільцевої дороги Львова. Усі їхні мешканці переважно працюють у Львові. Має бути єдиний вмотивований та зрозумілий підхід. Якщо в основі лежить маятникова міграція, до якої всі так апелюють, то, відповідно, саме таким економічним підходом і варто керуватись. Але насправді враження таке, що хтось просто хоче поставити галочку, мовляв, вони це зробили.

Моя позиція в нинішніх умовах – це надати усім приміським громадам можливість сформувати ОТГ, які стануть хорошими партнерами у формуванні майбутньої агломерації Великий Львів.

Чи доцільно завершувати децентралізаційні процеси на тлі загальної кризи?

Якщо говорити про формування нових можливостей, де в основі змін лежить економіка, то такі зміни потрібні. Кожна гривня, яку зараз вкладають у ремонт доріг, додатково дає шість гривень суміжним виробництвам. За цим принципом піднімались економіки США та Німеччини у повоєнний час. Держава повинна робити такі інвестиції.