Тим часом у Львові одну за одною закривають книгарні, замість будинку книги з'явився магазин цифрової техніки, біля нього – крамниця одягу. Тобто львів'янам потрібні мобільні, ноутбуки, красиве шмаття, а от читати ... на це немає часу. Чим загрожує занепад культури читання і як змінити ситуацію розмірковують ті, для кого книга все ще залишається частиною їхнього життя.
Чи варто змінювати це? Спочатку потрібно з'ясувати, що дає читання і чим воно важливе для нас. Ми живемо у суспільстві, яке відмовилося від читання. Якими ж є ризики?
Мені імпонує вислів - «людина яка не читає - не думає». І справді людина це – істота, яка живе в мові. Дуже важливо, щоб у наших думках, у нашій свідомості, мова постійно проговорювалася. Коли ми читаємо, це відбувається. А от той, хто не читає, не веде внутрішнього діалогу. У цієї людині всередині - порожнеча.
Пригадаємо собі пасаж із фільму «Про що думають жінки». Коли головний герой, отримавши здатність читання думок, намагається визначити про що розмірковує одна секретарка, він нічого не чує. Адже в голові у цієї людини – порожнеча. Вона абсолютно ні про що не думає.
Сьогодні нас оточують саме такі люди. Наслідки цієї відсутності думок ми спостерігаємо щодень. Читання - один із фундаментальних засобів зробити людину непростою. Я не вірю у простих людей, у простоту світу, я не вірю, що все просте - геніальне. Ми живемо у світі, де все вихолощується, все спрощується. Відсутність культури читання прямо пов'язана із явищем маніпулювання людьми.
"У Львові читає значно більше людей, гадаю, відсотків 20%. Однак багато з них відмовилися від паперових видань, вони читають з екрану, в інтернеті, читають електронні книги. Сьогодні ми є свідками революції книги. Колись від папірусів перейшли до паперової книги, наступний етап - зміна паперової книги на електронну.
Я маю справу з молодими людьми. Усі вони читають. Однак читають не те, чого ми від них очікуємо, наприклад, не українську класику. Якщо б у нас так мало людей читали книжки, то Львівщина була б схожою не на Львівщину, а на якийсь депресивний регіон".
"Я шокований такою статистикою. Насправді Львів виглядає набагато краще, якщо навіть подивитися на те скільки людей відвідують літературні заходи.
Як це подолати у мене є єдиний рецепт – наші українські видавництва повинні перетворитися у компетентні самостійні автономні ініціативні інституції.
А для того, щоб сталося так, потрібно змінити державну податкову політику. Це дало б змогу українським видавництвам стати фінансово незалежними. Не читаючи, люди примітивізуються. Ясна річ, за таких умов ними значно легше політично маніпулювати".
Тарас Возняк, культуролог, політолог, головний редактор і засновник Незалежного культурологічного журналу "Ї":
"З читанням справді дуже велика проблема. Зараз виростає покоління, яке краще сприймає аудіо-візуальну інформацію. Інше питання – яка її якість. Виросло ціле покоління, яке не може дивитися навіть хороші фільми тому, що там довгий кадр.
Це покоління, яке звикло до трьох секунд і до кліпу, якщо за три секунди нічого не змінюється, то життя не вдалося. Так само і читання. Публіка звикла читати повідомлення в інтернеті, обсягом 1 500 – 2000 знаків.
Якщо месидж довший, то він пропадає. Для того, щоб осилити роман Забужко на 800 сторінок, потрібно зібратися з силами. Це читання є великою проблемою. У цьому контексті завдання суспільства - привчати дітей читати, а не лише переглядати кольорові картинки".