Зміст статті

15 грудня 2020олександр ковальчук

Oles "Слово" (2020)

Лише слово трохи рятує львівський гурт Oles від пасток відвертого запозичення закордонних звуків.

Нове EP львівського колективу Oles на ниві фолку, дрім-попу та чогось дещо іншого.

Перший трек на EP "Слово" від львівського колективу Oles відразу хоче зробити зі свого вокаліста нового опонента набридливого Вакарчукового голосіння. І небезпідставно. Потенціалу в гурту Oles для всеукраїнської слави є достатньо. Адекватна лірика, фолкові викрутаси та впевнений вокал відразу лягають на пам'ять.

Але коли вокаліст Олесь Целюх у хітовому треці "Слово" навіщось починає проповідувати речитативом моралі про знецінення слова, то весь цей ефект десь випаровується, а перед очима бовваніє тінь Славка Вакарчука. І ще гурту Oles варто якось наполегливіше виходити за межі своїх вилизаних стилізацій, оскільки вже аж занадто стартовий трек нагадує пісню "Ridе My Arrow" американця Білла Каллагана з альбому "Dream River" (2013). А для менших ілюзій щодо своєї проповіді про слово йому варто було переслухати трек The Music "The Truth Is No Words".

У вокаліста колективу Oles забагато кого перед очима. Йому треба позбуватися всіх своїх вакарчукізмів ("Лікуєш ти"), застарілої романтики в кліше та шукати щось своє. Саме це й виведе його на світлі обрії з пасток відвертого запозичення закордонних звуків, наприклад, у треці "Тиша і вода", де так чути славним британським колективом Mojave 3, і де його вкотре рятує лише вкраїнське слово, його рідна, промениста лірика.

Маленький парадоксик гурту Oles ще також у тому, що попри увесь їхній потяг до академізму (такий виразно комічний у своїй старомодності) у них ще є чимало проблем з, власне, лірикою, зі складання слів докупи ("М'які машини"). Властиво, що саме звідси й підіймаються порухи вокаліста до якогось мачизму у голосі ("Вовки"), наче він на ніч переслухав всю дискографію Джефа Баклі.

Седкором треба йому рятуватись від багатослівності, седкором та шепотом, якщо він вже так хоче наздогнати Cigarettes After Sex. А якщо багатослів'я таки здолає його у цій прі якоюсь притичиною, то за ідеал він мусить мати Марка Козелека в його сольних іпостасях або ж у складі проєкту Sun Kil Moon (чи його старого колективу Red House Painters).

Бо чомусь ніяк не хочеться, щоб львівський колектив Oles отак безслідно зник кудись у ці непевні, а, можливо, й останні дні.

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.