Зміст статті

10 лютого 2021Лідія Коляда

Львівський орел Сосновський

Хитромудра історія найвідомішого польського розвідника міжвоєнної доби Єжи Сосновського.

Єжи Сосновського вважають найвідомішим польським розвідником міжвоєнної доби.

Його внесли до переліку 100 найбільш відомих розвідників світу всіх часів. Дослідники визнають, що його роль в розкритті радянсько-німецької співпраці в 30-х роках минулого століття й досі недооцінена. А митці регулярно повертаються до трагічної долі Сосновського, щоб відтворювати старі та складати нові міфи довкола його постаті.

Народжений у Львові

Єжи Ксаверій Францішек Сосновський народився у Львові, у грудні 1896 року, в родині інженера Юзефа Сосновського. Дослідники називають різні дати народження Сосновського, зазвичай, це 3 або 4 грудня. Розбіжність пояснюється тим, що насправді дитячі та юнацькі роки розвідника ніколи нікого з дослідників особливо не цікавили, а тому в товстих монографіях про Сосновського про це лише одне-два речення, які зводяться до констатації того факту, що він таки народився у Львові.

Втім, батько Єжи – Юзеф Сосновський (1865-1940) був відомим у Львові інженером-будівельником. Родом Сосновські були з Немирівщини, з села Мар'янівка Рубанської волості Брацлавського повіту. Рід Сосновських належав до збіднілої польської шляхти. Юзеф Сосновський, як інженер, співпрацював з відомими львівськими архітекторами Альфредом Захаревичем та Іваном Левицьким в проєктах будівництва залізничного вокзалу у Львові, Польського академічного дому (вул. Герцена, 7), страхової компанії "Assicurazioni Generali" (вул. Коперника, 3) тощо.

У Львові сім'я Сосновських на початку 20-го століття мешкала у новобудові на куті вулиці Потоцького. У ті часи цей будинок  називали "вілла під орлами", тому що перед входом до неї стояли скульптури орлів, які згодом зникли. Зараз ця будівля відома як "вілла Сосновського" – будинок в псевдомавританському стилі. Будинки під №50 та 52 на теперішній вулиці генерала Чупринки збудували в 1900-1908 роках за проєктом бюро Юзефа Сосновського. Де родина Сосновських мешкала до того часу – невідомо.

Юзеф Сосновський був патріотом Польщі та симпатиком маршала Пілсудського. Він виховував своїх синів в національно-патріотичних культурних традиціях. Відомо, що у Львові Єжи Сосновський навчався в Першій польській приватній гімназії імені Адама Міцкевича на вулиці Сенаторська, 3 (зараз Стецька), де в 1914 році склав на відмінно випускні іспити. Він також був членом польських патріотичних товариств: фізкультурного "Сокіл" та спортивного (парамілітарного) "Стрілець". Йому виповнилось 18 років, коли почалась Перша світова війна, і на тому його класичне навчання й завершилось.

"Він належав до покоління, якому Велика війна не дозволила продовжити навчання, тому Сосновський отримав військову освіту. У реальності війни він почувався добре, не втрачав часу і здобув всебічну військову освіту", – писав про Єжи Сосновського Зеновіуш Понарський.

Єжи Сосновський (фото: jerzysosnowski.info)

Сосновський у війську

У серпні 1914 року Єжи Сосновський вступає до Польського легіону у складі австрійської армії. Згодом він навчався в школі офіцерів кавалерії, воював на австрійсько-російському, албанському фронтах, в 1917 році знову навчався на курсах кулеметників, а потім – на курсах пілотів. У тому ж році отримав звання лейтенанта австрійської армії. З листопада 1918 року Сосновський вже воює в складі польської армії проти більшовиків, отримує звання капітана, і певний період навіть командує полком.

Сосновського чотири рази нагороджували польським Хрестом доблесті, він також отримав й найвищу нагороду Польщі – орден Virtuti Militari. Деякі дослідників стверджують, що Єжи Сосновський був серед офіцерів, які особливо можуть завдячувати своїм кар'єрним ростом  Пілсудський. І саме йому Сосновський завдячує своїм переведенням до польської розвідки, так званої "Двуйки".

Після закінчення війни, з 1921 до 1924 року, Сосновський спочатку непомітно жив у Варшаві, не полишаючи військової служби, до моменту, коли отримав пропозицію перейти на службу в польську розвідку. Ці зміни засвідчило різке покращення його фінансового становища. Сосновський купив собі віллу, скакунів, почав активно займатись тренуваннями та брав участь у кінних змаганнях, зокрема, міжнародних, що відбувались у Парижі та Берліні.

Наприкінці 1924 року йому запропонували зайнятися розвідувальною діяльністю в Німеччині. Тим часом батько Єжи, Юзеф Сосновський та його дружина Адела переїхали зі Львова ближче до сина. У 1925 році вони оселились на постійно у Мілянувеку, невеличкому, мальовничому містечку неподалік Варшави. Юзеф Сосновський збудував у Мілянувеку дві вілли – одну для себе з дружиною, а другу – для свого старшого сина Єжи, оскільки розраховував, що той після завершення військової кар'єри повернеться до батьків.

Розпочинаючи з цього моменту, тобто 1925 року, про шпигуна Єжи Сосновського написали стоси досліджень та белетристики, а тому відрізнити правду від вигадок стало практично неможливо. Тому варто викласти основну фабулу, яка дозволить повернутися разом з Єжи Сосновським до Львова.

фото: wiadomosci.onet.pl

Я був розвідником, тому що мені це подобалось

У Берліні його знали як Георга Рітера фон Налеч Сосновського, помічника військового польського аташе. На початках польська "Двуйка" була незадоволена його роботою, адже видатки на утримання Сосновського та його агентів були значні, а результату тривалий час ніхто не міг побачити. На утримання Сосновського та його агентурної мережі в Берліні польська розвідка витрачала майже половину свого річного бюджету. За даними польських істориків, агенти Сосновського отримували щомісячну винагороду, яка в п'ять разів була вищою за середню зарплату німецьких чиновників та вдвічі вищою від винагороди, яку отримували агенти радянської розвідки в Берліні.

Ззовні було враження, що Сосновський лише розважається в ресторанах та на вечірках, фліртує з коханками, не шкодує грошей на коштовні подарунки для них, а весь інший час проводить на кінних перегонах. Втім  насправді Сосновський постійно працював, але робив все поволі  і розважливо. Він прораховував кожен крок та кожне слово. Саме завдяки цьому він протримався в Берліні майже вісім років, а його мережа так і не була до кінця розкрита німцями.

Польський офіцер поступово завів потрібні знайомства, крутився в дипломатичних колах та домах німецьких бонз. Першою агенткою Сосновського стала красуня-аристократка Беніта фон Фалькенгайн, дружина офіцера рейхсверу. Пізніше Сосновський перевербував обер-лейтенанта Гюнтера Рудольфа, якому німецька контррозвідка доручила слідкувати за ним. У 1928 році Беніта фон Фалькенгайн познайомила ротмістра зі своєю подругою Іреною фон Ієною. Ірена була дочкою кайзерівського генерала та звикла жити у розкошах, до того ж як і її подруга, не виявляла симпатій до нацистів. Ірена працювала друкаркою в міністерстві рейхсверу, через неї Сосновський отримував  інформацію про видатки Німеччини на озброєння, яку передавав у Генштаб Польщі.

Беніта фон Фалькенгайн, Гюнтер Рудольф та Єжи Сосновський (фото: tagblatt.ch)

Третьою жінкою, яку Сосновський зробив своєю агенткою, була Рената фон Натцмер, яка служила секретаркою у інспектора автомобільних військ. Під такою назвою в Німеччині відроджувалися танкові з'єднання, якими командував Гудеріан, і які готувалися до бліцкригу на держави Східної Європи. Саме Рената фон Натцмер винесла з сейфа свого шефа матеріали операції "План А" – плани захоплення та окупації Польщі. Матеріали були настільки цінними, що в Варшаві не повірили у їхню правдивість, а тому запропонували Сосновському продати їх французам чи англійській розвідці.

Ще однією агенткою Сосновського була танцівниця Леа Крузе, яка за сумісництвом підробляла ще в німецькій контррозвідці та була особистим агентом одного з керівників Абверу – Протце.

"Я був розвідником, тому що мені це подобалось. Розвідка – це пристрасть. Як спорт – таке своєрідне змагання, де ви змагаєтесь розумом. Моїм завдання було добратись до керівництва. А ціллю кожного розвідника було добратися до RWM (Імперське міністерство оборони). Я отримав для цього стільки грошей, скільки мені було на це потрібно", – розповідав пізніше Сосновський.

Єжи Сосновський, Беніта фон Фалькенгайн та Януш Сосновський (фото: newsweek.pl)

Провал Сосновського в 1934 році був гучним. Операцією з його затримання керував сам Вальтер Шелленберг, начальник політичної розвідки служби безпеки. У своїх мемуарах "Лабіринт" він згадував, що Ренату фон Натцмер запідозрив швейцар установи, де вона працювала, і доповів про це начальству.

"Негайно встановили безперервне спостереження за численними знайомими фройляйн фон Н. Поступово коло звужувалося. Ми встановили, що фройляйн фон Н. часто відвідує фешенебельні ресторани Західного Берліна та неодноразово зустрічається там з одним дуже імпозантним й представницьким чоловіком, який буває також в будинку її овдовілої матері. З'ясувалось, що мова йде про помічника польського військового аташе в Берліні.

Одному зі співробітників Абверу вдалося непомітно познайомитися з ним, видавши себе за агента "десятого бюро", оскільки цей поляк, на прізвище Сосновський підтримував контакти й з французькою розвідкою. Агент Абверу запропонував Сосновському купити секретні німецькі матеріали. Той, відчуваючи себе в цілковитій безпеці, клюнув на вудку. Сосновський та наш агент домовилися зустрітися в залі очікування першого класу на одному з берлінських вокзалів, де товар повинен був перейти з рук в руки за готівку.

Тут їх й заарештували (нашого агента, зрозуміло, тільки про людське око). Одночасно провели арешти всіх підозрюваних у цій справі, серед яких була і фройляйн Н. Тієї ж ночі розпочалися допити. Результати були приголомшливими. Німецькому Абверу у сіті потрапила велика риба. З'ясувалося, що Сосновський був підполковником польської служби та співробітником варшавської розвідки", – писав Шелленберг.

В 1935 році Сосновського засудили до довічного ув'язнення, оскільки іноземців в Німеччині не страчували. Беніту фон Фалькенгайн та Ренату фон Натцмер натомість засудили до смертної кари.

"Вже після вироку фрау фон Фалькенгайн заявила про своє бажання вийти заміж за капітана Сосновського. Той погодився, оскільки це давало якийсь шанс врятувати її, тому що вона набувала в такому випадку польське громадянство. Але Гітлер відмовив їй у цьому проханні та затвердив смертний вирок. Жінок стратили в лютому 1935 на очах у Юрека  (так його звали в СРСР)  Сосновського.

Дорогою на плаху Беніта фон Фалькенгайн вигукнула: "Я з радістю вмираю за свою нову батьківщину!" Розчулений Сосновський схилився перед нею і мовчки поцілував руку. Страта Беніти та Ренати відбувалася у дворі в'язниці Плетцензее в присутності свідків. Поміж них був Райнгард Гейдріх, група партійних функціонерів та чинів гестапо і СС, які прийшли насолодитися видовищем" – писав радянський дослідник Ігор Дамаскін.

епізод американського серіалу I Spy (1955-57) про Єжи Сосновського

Повернення до Польщі

За два роки Сосновського обміняли на німецьких шпигунів, яких засудили в Польщі.  Подейкують, що обмін стався за ініціативи начальника Абверу Вільгельма Канаріса, який перед тим зробив все для того, щоб польська розвідка не мала підстав більше довіряти Сосновському. Тому, коли Сосновський повернувся на батьківщину, то замість визнання його звинуватили в державній зраді та розтраті державних грошей. Багато місяців він перебував у військовій в'язниці, а згодом його засудили до 15 років позбавлення волі та великого штрафу, а також до позбавлення громадянських прав на 10 років. Наступ німців у Польщу в 1939 році, про який він постійно попереджав, завадив Сосновському оскаржити вирок.

Повернення до Львова

Період з 1939 року достатньо малознаний в житті Сосновського, хоча на відміну від дитячих років, про нього написали не менше, ніж про роки його шпигунства в Берліні. Це й дозволяє писати про повернення ротмістра до Львова. Коли у вересні 1939 року німці увійшли в Польщу, то Канаріс наказав своїм підлеглим розшукати Сосновського у Варшаві, однак його вже там не було. За версією радянських  дослідників, поляки заздалегідь перевезли його до Берези Картузької. Дехто з польських дослідників стверджують, що Сосновського евакуювали спочатку до Любліна, а потім перевезли у тюрму до Львова чи Станіславова. Десь у цих місцях його, можливо, стратила польська поліція поміж тих в'язнів, чиє потрапляння до рук радянських  військових польська влада не могла допустити. Оскільки радянські архіви й сьогодні закриті, то перевірити цю інформацію неможливо.

Натомість є свідчення радянських розвідників та польських військових про те, що Сосновський вижив в 1939 році та таки потрапив до рук співробітників НКВС, які вивезли його до Москви як цінного польського розвідника. Сосновського ув'язнили на Луб'янці. Працювала з Сосновським радянська розвідниця Зоя Воскресенська-Рибкіна, яка у післявоєнні роки стала відомою дитячою письменницею, лауреаткою Державної премії СРСР. Вона проводила допити Сосновського разом з розвідником Василем Зарубіним, а у своїй інформації щодо Сосновського опиралась на дані агента радянської розвідки в Берліні, співробітника гестапо Віллі Лемана ("Брайтенбах").

Віллі Леман, як відомо, був одним із прототипів Штірліца-Ісаєва – героя роману Юліана Семенов та кінофільму 12 миттєвостей весни. Керував же перевербовкою Сосновського сумнозвісний у Львові радянський розвідник Павло Судоплатов. Дамаскін стверджує, що Сосновський пішов на співпрацю з радянською розвідкою, зокрема, й заради того, щоб врятувати життя своїх агентів, які залишилися в Берліні.

Про подальшу долю Сосновського немає жодних перевірених даних. Верховний суд Польщі й до сьогодні не знаходить підстав для скасування вироку Єжи Сосновському, а тому ротмістр не може розраховувати на офіційні почесті на батьківщині. Однак це не заважає дослідникам, письменникам та журналістам передусім польським, повертатися до трагічної долі найвідомішого польського шпигуна, і час від часу нагадувати політикам про те, що він зробив для батьківщини та інших держав Європи.


фото: newsweek.pl

Автор: Лідія Коляда

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.