ПРОЦЕSS Юрія Кобенка

З 18 вересня і до 18 жовтня 2021 року у Львові в новому мистецькому просторі на площі Стефана Яворського 1, триватиме експозиція "ПРОЦЕSS" Юрія Кобенка.

Експозиція супроводжується паралельним створенням нових художніх робіт та музичних перформансів від Юрія Кобенка.

Відкриття було феєричне та нагадувало паризькі салони 20-х років 19 століття. Поміж присутніх були представники різних локальних мистецьких середовищ, колекціонери, галеристи, відомі письменники та представники місцевої влади. На відкритті свої враження від ПРОЦЕSSу висловили мистецтвознавці Наталя Маруняк та Богдан Шумилович, а також письменник Любко Дереш.

"І тут мені відкривається, "нехудожник" Кобенко, який з якоюсь глумливою, зверхньою, саркастичною поставою жонглює відомими художніми схемами – кубізм, наїв, експресіонізм ірландського зразка. Автор вдивляється у методи старих поставангардних митців, як в суміш наркотичних речовин і гіпнотичних станів – довкола розлітаються бризки крові шампанського, блювоти, і сіра нікотинова плоть ставить питання – ілюзії та незавершеності земного буття" – зазначає Наталя Маруняк в експлікації до експозиції "ПРОЦЕSS".

Приміщення, де відбувається експозиція робіт Юри Кобенка, знаходиться на другому поверсі будинку на вулиці Стефана Яворського 1. Будівлю в довоєнний період спроєктував Тадеуш Врубель, наразі вона є пам'ятником раціональному модерну та водночас маніфестом свободи думки й бачення.

Експозиція "ПРОЦЕSS" відкрита для відвідувачів з 12:00 до 20:00 без вихідних.

"Я не думаю про мистецтво під час роботи. Я намагаюся думати про життя" (з розмови Жана-Мішеля Баскія та Ізабель Гров у 1986 році)

"…я роблю з страшного красиве, можу зробити придуркувате…" (з розмови Юри Кобенко з Анною Андрашко у 2017 році)

Юра Кобенко називає себе провідником, а не художником. Він сканує дійсність для того, щоб виявити невидимі структури та схеми, які є суттю видимого світу. Він говорить, що раніше відчував, ніби портрет був у його творчості найкращим пейзажем, а от тепер, пейзаж став найголовнішим портретом. Поза тим, що він малює певні невидимі схеми, всі роботи Кобенка в підсумку і є автопортретами… адже він – провідник! В основі чуття Юри, як шамана-художника, лежить його вроджена здатність функціонувати як щось на зразок віщуна, дистилюючи сприйняття зовнішнього світу аж до сутності самих феноменів і, зі свого боку, проєктуючи їх назовні своїми творчими діями.

Тому картини чи графіку він називає схемами. Вміщуючи одне слово, коротку фразу чи просте зображення, що стосується особи, події чи нещодавнього спостереження, кожен малюнок Кобенка уточнює зовнішнє сприйняття аж до його суті. Юра проводить своєрідний процес дистиляції, як у змісті його твору, так і в його стилістичній стратегії. Його картини проголошують існування більшої, глибинної істини, яка замкнена в певній події чи думці.

"У мене вчителі були Сезанн, Матісс, Пікассо та Кандинський. З Кандинським я ніяк не можу домовиться, хоч він і помер вже..." (з розмови Юри Кобенко з Анною Андрашко у 2017 році)

Кобенко любить говорити, що мистецтво його не цікавить – його цікавить життя! І хоча він протиставляє себе штуці та мистецтву, усе ж практика та смисли Кобенка ситуовані в межах естетичного дискурсу. В його образах-картинах багато текстів, які часом запозичуються з навколишнього світу. Уважний дослідник виявить повторювані образи, як от собаки чи птахи, які виступають як іконографічні елементи.

Його техніка є на межі графіки й живопису, і нагадує семплювання та джазування, як в музиці. Важливою частиною творення Кобенка є музика, про яку писали, що вона нагадує "комп'ютерний сказ на тлі зруйнованих багатоповерхівок". Він малює щось складне та велике, а потім замальовує – прибирає зайве, джазує, поки форма не закривається і не перетворюється на форму. А форма – це завжди можливість для нашого розуміння.

"Спочатку в тобі прокидається дитина, потім великий аналітик, а потім він стає гіперрозумом, і цей розум малює все це... потім ти замальовуєш більшу частину, щоб вхід був в образ…" (з розмови Юри Кобенко з Анною Андрашко у 2017 році)

Роботи Кобенка фіксують плавність між зовнішнім і внутрішнім – це складні, живі процеси, що пов'язують бачення, слух, нюх та пізнання. Його роботи свідчать про унікальне рентгенівське бачення, яке він приніс своїм суб'єктам, вони руйнують дихотомію між зовнішнім і внутрішнім, інтуїтивно розкриваючи та показуючи найпотаємніші сторони психічного життя.

Цим Юра шукає духовні істини, які колись давно проголошувалися абстрактними експресіоністами. Вони твердили, що звільнялися від перешкод пам'яті, асоціацій, ностальгії, легенд, міфів ... Образ, який створювали ці художники, ставав самоочевидним образом одкровення. А там, де одкровенню важко говорити про мистецтво, це вже щось складніше. Твори Кобенка є і мистецтвом, і немистецтвом одночасно, вони вислизають від прямого розуміння…

"Мені подобається ділитися радістю, а не гівном, як у телевізорі, наприклад…" (з розмови Юри Кобенко з Анною Андрашко у 2017 році)

В естетиці Юри Кобенка присутній виразний антимімезис, певна філософська позиція, яка дотримується прямої протилежності ідеї мімезису. Колись Оскар Уайльд висловив таку думку: "Життя наслідує мистецтво набагато більше, ніж мистецтво наслідує життя".

Він стверджував, що антимімезис випливає не лише з наслідування інстинкту життя, але й з того факту, що самосвідома мета життя – знайти вираження, і що мистецтво пропонує йому (себто буттю) певні прекрасні форми, завдяки яким (себто завдяки мистецтву) життя й може реалізувати цю енергію. Те, що людина бачить в житті та природі, це не те, що є насправді, а лише те, що художники навчили людей знаходити там за допомогою мистецтва. Тому Юра хоче робити "невиставки" та "немистецтво" у просторі "негалерей". Він є провідником антимімезису!

У тексті використані фрагменти текстів:

"Між андеграундом і андеграундом" (2017)

"10 знакових українських експериментальних електронщиків від 90-х до сьогодні" (2021)