Зміст статті

21 грудня 2021

Політика в цифрах

Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.

Закінчується рік бурхливого політичного життя в Україні. Події, скандали та зашквари у владі, як ніколи випереджували один одного. Попри зовнішню загрозу політики поводяться, наче навіжені, впиваючися в горло один одному.

Божевільні звинувачення, кримінальні підозри, судові процеси сиплються один за одним. Видається що Росія та Путін є значно меншою загрозою, ніж політичний противник. І все заради одного – його величності рейтингу. На жаль дії влади у багатьох випадках спрямовані не на розв'язання проблем, а виключно на набуття цього рейтингу. Будь-яка публікація результатів чергового опитування викликає або радість, якщо воно подобається, або звинувачення у купівлі, якщо результат неприємний.

Отож спробуємо розібратися в ситуації, і з'ясувати який дійсно стан справ, а також те, чи можна довіряти соціологам. Щоб не бути голослівними та однобокими порівняємо результати останніх соціологічних досліджень провідних інституцій України. Це дослідження КМІС від 03-11 листопада, центру Разумкова від 11-17 листопада, агенції "Рейтинг" від 14-16 грудня та СОЦІС від 11-16 грудня цього року.

Для з'ясування вірогідності результатів, обчислимо середнє арифметичне досліджень цих чотирьох центрів і подивимося на відхилення, чи вкладаються вони у декларовану точність вимірювань 2%. Для цього користуватимемося даними щодо всіх опитуваних, оскільки інформація щодо тих, хто буде голосувати та вже визначився з кандидатом є дещо маніпулятивною й спрямованою на штучне збільшення ваги кандидата чи партії у свідомості виборця (цифра більша). Отже, середнє значення президентського рейтингу у відсотках серед усіх опитуваних є таким:

Водночас практично всі відхилення для всіх кандидатів сягають не більше 2-х відсотків, тобто даним більш-менш можна довіряти, зважаючи на місячний інтервал у вимірюваннях, а також те, що через коронавірус дослідження проводяться методом телефонного опитування, а не особистої бесіди. Цей фактор може дати певне зміщення результатів через невизначеність кількості сільських респондентів. Адже думка останніх дещо відрізняється від міських жителів, а явка на селі завжди є більшою.

За вказані межі виходить лише опитування агенції "Рейтинг", яке складає в плюс 2,3% для Зеленського, коли для інших кандидатів відхилення не перевищує +/- 1% від середнього. Ще один нюанс. У той час, як три агенції дають кількість тих хто не голосуватиме та тих кому важко відповісти (20-25 відсотків сумарно), агенція "Рейтинг" дає заледве 10%, а це наразі дещо сумнівно.

Якщо ж подивитися динаміку в часі, то рейтинг усіх нинішніх кандидатів попри усі спроби лише незначно коливається, за винятком хіба що Зеленського, оскільки його популярність поволі повзе вниз. Для прикладу, агенція СОЦІС на 04.11.2021 дає значення 18,7%, а через півтора місяця – вже 16,7%, а це виходить за межі статистичної похибки. Поява в опитуваннях Разумкова дає перші результати.

Цікавіше з партіями. Картина щодо усереднених від згаданих 4-х агенцій даних є такою.

Добре помітно, що в спину слугам дихає Європейська Солідарність з різницею 1,5% серед усіх опитаних. Тут також відхилення від середнього значення у різних агенцій не перевищує 2% і порядок розміщення партій практично ідентичний, за винятком двох речей. Агенція "Рейтинг" знову дає владі, тобто СН відхилення у плюс 2,1 відсотка від середнього, зберігаючи +/- 1% для всіх інших партій. У той же час опитування КМІС виводить з відривом в 1% на 1 місце ЄС, тоді, як всі інші агенції віддають пріоритет слугам.

Якщо глянути на динаміку, то помітно, що рейтинг слуг невпинно зменшується. За дослідженнями СОЦІСу за півтора місяця падіння складає 4,5 відсотка з 16,6% до 12,1%. Тут і гіпотетична партія Разумкова "Розумна політика", і кількість зашкварів, і некомпетентність уряду, все на купу очевидно сприятиме сповзанню вниз. Позиція Європейської Солідарності, Батьківщини та інших позитивно стабільні. Збільшенню росту ЄС, як це недивно, може посприяти влада своїми підозрами щодо Порошенка та особливо щодо героя війни Забродського, якому інкримінують неправильне декларування. 

Таким чином вир політичного життя сприяє падінню позицій влади, що зрозуміло, проте не приводить до вираженого росту впливу опозиції. Ймовірно тому, що всі опозиційні сили працюють лише на свій електорат та не знаходять больових точок у розчарованих владою виборців для приваблення їх на свій бік. А це відкриває шлях для появи нового Голобородька, оскільки віра в можливе диво в народі не минула.

Нарікання ж на продажність соціологів, як бачите, даремне, хоча часом деякі нюанси з'являються. Невеликі, але увагу приваблюють. Проте переважно слід нарікати не на дзеркало. 

І на завершення приємна річ. Попри всі негаразди відверто проросійського електорату у нас не більше 15% (ОПЗЖ, мураєвські Наші та партія Шарія), а це не може не тішити. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.