Зміст статті

31 грудня 2021Ксенія Савчук

Моніторинг передвиборчих обіцянок Львівщини

Підсумки моніторингу виконання передвиборчих обіцянок місцевими політиками Львівської області.

Аналіз публікується у межах проєкту "Моніторинг виконання передвиборчих обіцянок місцевими політиками Львівської та Запорізької областей", що реалізується за підтримки "Асоціації органів місцевого самоврядування "Єврорегіон Карпати Україна – Карпатська агенція регіонального розвитку".

Варіанти разом з колегами з Запорізької області майже три місяці досліджували стан реалізації передвиборчих обіцянок депутатами з Львівщини та Запорізької області.

Наші колеги з ГО "Локатор-медіа" підготували інтерв'ю з депутатами Запорізької обласної ради від фракції Слуга Народу Світланою Македонською та фракції Опозиційний блок Сергієм Путрею, а також Бердянської міської ради від фракції Опозиційний блок Віталієм Байдалою та фракції Європейська Солідарність Ксенією Бухановою.

Варіанти поспілкувались з депутатами у Львівській обласній раді, головою фракції Батьківщина Назарієм Сумалом та головою фракції Європейська Солідарність Олегом Дудою, а також депутатами у Львівській міській раді, головою фракції Європейська Солідарність Петром Адамиком та представником фракції ВАРТА Ігорем Зінкевичем.

Львівські та запорізькі журналісти зустрілися зі спільною проблемою, оскільки не всі депутати місцевих рад хотіли давати свій коментар щодо реалізації передвиборчих обіцянок за перший рік. 

Разом з колегами ми готували запитання для спікерів, зважаючи на передвиборчі програми партій, оскільки депутати на вибори йшли за партійними списками.

Програми партій є різними за змістом та формою, за конкретикою та інтересами, а тому вирішили запитати у політолога Ігоря Танчина та експерта з виборчого права, активіста ГО "Справа громад" Ореста Данчевського про те, чим саме є програма політичної партії та яку важливу роль вона відіграє під час комунікації між виборцем та депутатом, зокрема, під час до виборів та після них.

Ігор Танчин

Коли ми говоримо про програми українських партій, то варто розуміти, що йдеться, як мінімум, про три різних документи. Найперше, про програму, яку подали в Міністерство юстиції для реєстрації партії. Це ритуальний текст, який не має жодного зв'язку з реальним життям, оскільки написали його давно і навіть уже тоді було зрозуміло, що він не матиме жодного прикладного значення.

Це суто формальний документ для чиновників з Мін'юсту на який ніхто не звертає особливої уваги. Політичне життя постійно змінюється, партії оновлюють свою тактику, стратегію та навіть ідеологію, а партійна програма, яку подали під час реєстрації, залишається незмінною, як і кожна річ, що давно вийшла з ужитку.

Другий документ – це передвиборча програма партій, яку подають у ЦВК для реєстрації партії на виборах. На відміну від попереднього, цей документ уже реалістичніший та ближчий до життя, оскільки створюється під поточні виборчі завдання. Теоретично саме навколо цієї програми мала б вибудовуватися агітаційна кампанія під час виборів.

Передвиборча програма змальовує те, якою буде діяльність партії тоді, коли вона прийде до влади. Однак, зазвичай це суто утилітарний документ, і тому його завданням є те, щоб ЦВК допустила партію до участі у виборах. Функціонери пишуть сякий-такий текст на певну кількість знаків, який має досить мало спільного з реальною стратегією та тактикою, з якою партія виходить на вибори.

І, зрештою, реальна передвиборча програма, з якою партія іде до виборців. Це навіть не цілісний документ, а система гасел, які чітко, доступно, в плакатній формі формулюють стратегічні та тактичні завдання партії, її кінцеві та етапні цілі. Тут важливо розуміти одну річ.

Ця програма не є реальним планом партії на наступну п'ятирічку, а радше пропагандистським меседжем, який повинен сигналізувати адресним соціальним групам, що партія провадитиме саме таку політику, яка їм сподобається. Саме цей меседж стає підґрунтям усього внутрішнього та зовнішнього піару партії під час виборів, виступів лідерів, агітаційних матеріалів тощо. Але не існує жодної гарантії, що всі ці гасла втілюватимуться в життя після виборів. Навпаки, чим більше й солодше обіцяють, тим ймовірніше, що обіцянки не виконуватимуться.

Загалом, варто зазначити, що нині виборці голосують не так за програми, як за партійних лідерів та різні привабливі гасла. Тобто іміджева складова часто важить більше, ніж сама програма. Тому програми партій все більше перетворюються на популістські обіцянки, де складно знайти чіткість у викладі цілей та завдань, а ще рідше можна знайти розуміння методів та шляхів їхнього досягнення.

Тобто це такий формальний документ, який потрібен для реєстрації партії для участі у виборів, а також, можливо, для деяких технологічних моментів ведення виборчої кампанії. Більшість партій після перемоги на виборах забуває про те, що вони мають програму, а результати їхньої діяльності просто немає з чим співвідносити, і тому неможливо й проконтролювати.

Насправді більшість виборців вкрай рідко знайомляться з програмами партій, орієнтуючись на імідж їхніх лідерів та свої відчуття чи симпатії. Програми переважно читають політичні експерти та конкуренти.

Якщо ж говорити про місцеві вибори, то тут виборців цікавить передусім вирішення їхніх локальних конкретних проблем, повний перелік яких, зазвичай, не вносять в програми: заасфальтують таку-то вулиця чи відремонтують саме такий дах. У програмі це подається в узагальненому вигляді, як от: розв'язувати транспортну проблему чи зробити безпечним місто.

Саме тому всі програми надзвичайно подібні одна на одну. Адже завдяки регулярним соціологічним дослідженням ці проблеми та порядок важливість їхнього вирішення добре відомі всім політикам і партіям.  І саме на це зорієнтована більшість їхніх передвиборчих програм. Тобто вони популістські за своєю суттю.

Програми політичних партій на виборах 2020 року, як, зрештою, й на попередніх виборах, не були документами, де виклали стратегічне бачення розвитку регіону,  територіальних громад та окремих населених пунктів. Тому, якби більшість виборців з ними ознайомилися, то, ймовірно, що їхня явка на виборчі дільниці була б іще нижчою.

Орест Данчевський

фото: Фб Ореста Данчевського

Програмою партії мав би бути документ, де партія висловлює своє бачення розвитку міста, держави, регіону, залежно від того куди балотується. Цей документ мав би відповідати основним принципам партії. Зараз в нас є загальнопартійна програма, з якої ми беремо частину і кажемо, що це обласна програма, а з цієї частини ми беремо ще одну та кажемо, що це програма нашої громади. Зазвичай рідко де прописують те, як ми бачимо розвиток громади, району тощо. Там просто загальні фрази, наприклад, "Ми сприятимемо розвитку бізнесу". Але яким чином?

Виборець, на жаль, не питає про шляхи розв'язання цих проблем. Чому? Тому що раніше, особливо в малих громадах, вони були дотаційні та не мали своїх ресурсів. Сільський чи міський голова зовсім не розпоряджався інфраструктурою та загалом мав дуже обмежену владу. Але цілком можливо, що еволюційним шляхом щось робитиметься, а тому на наступних місцевих виборах вже говоритимуть про громаду. Виросте розуміння того, що в нас не громада, якій йде дотація від сільського голови чи секретаря ради, а що це організм, де можна розв'язувати якісь проблеми.  

Зараз громади стали вільнішими під час прийняття рішень. Цілком можливо, що вони рано чи пізно прийдуть до цього розуміння, що в програмі партій все треба прописати. Такі кроки ми вже бачимо, наприклад, під час спроби депутатів Львівської обласної ради контролювати бюджет. Якщо вони приймуть це, то почнуть здавати хоча б перші звіти. Це спочатку звісно щось незрозуміле та так буде лише раз, потім другий раз, а потім вони скажуть, що їм цього звіту мало та почнуть вимагати ще це і це.

Подивимося на Львів. Депутати вже почали вимагати всі документи, щоб належно проконтролювати те, куди йдуть гроші. І також й люди захочуть з часом знати про те, куди ж йдуть їхні кошти. Чим більше буде такого контролю, тим краще. Він спочатку буде невеликий і, можливо, неефективний.

Однак вимагати, щоб там відразу був такий контроль та не вкрали жодної копійки, то я навіть такого ще не очікую. Оскільки таке пропонують вперше, то цілком вірогідно, що буде спротив бюрократичної системи. Потім потрібно буде якусь документацію. Згодом виробиться система, а для цього потрібен час. Але те, що ці кроки вже роблять, то це вже добрий результат. 

Якщо говорити про конкретні програми, як, наприклад, от "55 кроків за 5 років" у партії ВАРТА, то вважаю, що у конкретні пункти програми не закладають візію на майбутнє: як з тим чи іншим завданням партія справлятиметься пізніше, після завершення каденції. З такою програмою зручно звітувати, дякувати та йти. Однак в ній немає ідеологічного контексту, який створить цільову аудиторію, що приноситиме на кожних виборах той необхідний відсоток, щоб подолати прохідний бар'єр.

На питання про довгострокові перспективи Варіантам Ігор Зінкевич відповів: "Наше завдання в тому, щоб знайти механізми, які б могли допомогти розв'язувати нагальні проблеми. Питання лише стосується пріоритетів, які саме з "55 кроків" ми намагатимемося реалізувати передусім". 

Варто зауважити, що окрім програми, з якою депутат зайшов у місцеву раду, та питань, які вимагають екстреного вирішення, важливим є й компетенція депутатів та робота у профільних постійних депутатських комісіях. Постійна комісія є інструментом депутата місцевої ради, який допомагає йому реалізувати свої повноваження, а тому, відповідно, моніторинг його участі у постійних комісіях дозволяє аналізувати те, які саме інтереси він відстоює. Профільну діяльність депутатів враховують під час формування постійних комісій, і як показав досвід, це дозволяє розвивати потенціал депутата, який представляє інтереси своїх виборців.

Наприклад, як повідомив в інтерв'ю Варіантам Петро Адамик, цьогоріч  депутатський корпус у цій каденції Львівської міської ради став самостійним сильним органом у місцевій владі, який не є додатком до Адміністрації міського голови, а знайшов важелі впливу у владі, зокрема, через активну роботу постійних депутатських комісіях.

Що вдалося реалізувати за рік?

Пандемія коронавірусу, що сколихнула світ ще на початку 2020 року, змістила акцент розвитку у сферу медичного обслуговування. Зокрема, місцеві вибори 2020 року вже відбувалися у контексті боротьби з вірусом, і тому необхідно було збудувати стратегію медичного розвитку для місцевих громад, області та України загалом. Про цільову підтримку медицини у наших інтерв'ю говорили і депутат Львівської міської ради Петро Адамик, і депутат Львівської обласної ради Олег Дуда, і депутатка Бердянської міської ради Ксенія Буханова.

Однак, окрім лікування коронавірусу, у Львові реалізували запуск територіального медичного об'єднання та прописали стратегію медицини, а на Львівщині Госпітальна рада схвалила план розвитку Госпітального округу, що передбачає зміни у системі щодо розвитку медицини. 

З бюджету Львова залучили додаткових 13 мільйонів гривень на забезпечення львів'ян пільговими лікарськими засобами та 33 мільйони на нове обладнання та ремонти в комунальних медзакладах, Львівська обласна рада також виділила 11,6 мільйона гривень з бюджету області на добудову терапевтичного корпусу в Городоцькій центральній районній лікарні, 1,6 мільйона на ремонт приймального відділення Червоноградської лікарні, спільними зусиллями Львівської міської та Львівської обласної ради ініціювали купівлю лінійного прискорювача для Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру за 12 млн гривень.

Програма "Безпечна Львівщина", яку ми обговорювали під час інтерв'ю з Назарієм Сумалом, є ще однією заслугою цієї каденції Львівської обласної ради за рік. На програму "Безпечна Львівщина" загалом виділили 9 мільйонів 450 тисяч гривень. На реалізацію програми на 5 років загалом необхідно 39 мільйонів 394 тисячі гривень. Наразі відеоспостереження налічує 176 камер (оглядових – 96, аналітичних – 80). Це практичні роботи в господарській роботі.

Наразі ця система відеоспостереження налічує 728 камер відеоспостереження Центру Безпеки міста Львівської міської ради зі встановленими камерами в межах проєкту Львівської обласної ради. Як повідомив Сумало, ці камери допомогли розкрити щонайменше 29 тяжких та особливо тяжких злочинів.

У 2021 році на освітню галузь Львівської області передбачили 289 мільйонів гривень. У 2022 році сума закладених на освіту коштів є меншою – 103 мільйони. На освіту у бюджеті Львова у 2022 році передбачили 5127,7 млн грн. З цих коштів 1617,8 млн грн передбачили на виплату зарплат працівникам 127 загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій та 17 профтехучилищ. Також шляхом коштів бюджету заплановані видатки на утримання 111 дитячих дошкільних закладів (на 2 більше, ніж у 2021 році), 19 установ позашкільної освіти, 15 шкіл естетичного виховання та 26 інших установ освіти на 1732,6 млн грн. 

З бюджету Львівщини на 2021 рік на видатки у сфері освіти для департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації передбачаються в 1 943 344,7 тис. грн. У порівнянні з 2021 роком обсяг видатків збільшується на 164 121 тис. грн або 9%. Розвиток туризму є актуальним питанням як для Львівщини, так і для Запорізької області, зокрема, через природний потенціал та велику кількість історико-культурної спадщини. З іншого боку на це з місцевих бюджетів, виділяють на надто великі кошти, зокрема, у 2021 році з бюджету Львівської області виділили 3 мільйони гривень, а у 2022 році виділять 5 мільйонів. 

Впровадження е-квитка у Львові вже тягнеться десятиріччя. Для подолання транспортної кризи створили департамент міської мобільності та вуличної мережі, який розпочав свою роботу з середини жовтня цього року. Департамент має нарешті правильно налаштувати роботу транспортних комунальних підприємств та адаптувати всю транспортну систему Львова так, щоб вона була комфортною для кожного львів'янина. Як наголосив Зінкевич, вони контролюють реалізацію цього проєкту від самого початку.

Взаємодія людей з екосферою вимагатиме все більше уваги, і у деяких аспектах вже стала критичною. Доступна питна вода, водовідведення, оформлення меж парків та паркових зон, вивезення сміття та утилізація його, розвиток гірських територій та рекреаційних зон – це питання, що вимагає особливої уваги з боку влади, а тому депутати присвячують цій сфері особливу увагу. Як зазначив Петро Адамик, цьогорічним досягненням Європейської Солідарності у Львівській міській раді є визначення меж парків Львова, щоб припинити можливість їхньої забудови.

Соціальний захист громадян також актуальний для місцевих рад різних рівнів. Цьогоріч Львівська обласна рада ініціювала створення міждепутатської групи "Рівні можливості". Депутати вже ініціювали дискусію "Жінки в науці, політиці та громадській діяльності". Тоді як у Бердянській міській раді депутати ініціюють тренінги, які мають подолати ейджизм в органах місцевого самоврядування.

"У скрутні часи рухайся маленькими кроками"

Попри те, що за рік досягнули чимало, але все ж щодо реалізації обіцяного, як зазначає політолог Ігор Танчин, є чимало пересторог. 

"Я прочитав інтерв'ю, які зробили в межах проєкту, і в мене загалом склалося позитивне враження щодо роботи депутатів. Очевидно, що їм приходиться важко, тому що ці ради особливі. Вони першими працюють в умовах децентралізації та нового адміністративно-територіального поділу. Тобто депутатам у своїй праці доводиться враховувати чимало нових факторів. Тому в першій рік їм вдавалося не все. Лише зараз приходить розуміння багатьох речей, які не врахували на старті, а тим більше в їхніх передвиборчих програмах" – зазначає Ігор Танчин.

Другим важливим моментом є це брак фінансових ресурсів. У порівнянні з іншими регіонами та містами ситуація не є аж настільки критичною, але в порівнянні з попередніми роками, і обласний, і міський бюджет не мають достатніх коштів для розвитку та ефективного розв'язання всіх проблем.

"Перед країною та областю нині чимало викликів: енергетична криза, технологічна революція, пандемія, війна, але ні область, ні місто не пропонують планів виходу з цієї системної кризи. На мою думку, причина у відсутності стратегічного бачення ситуації. Вірогідно, що наші депутати керуються східною мудрістю: "У скрутні часи рухайся маленькими кроками". Тобто вони зосередилися на розв'язання поточних проблем. І, віддамо їм належне, вони переважно розв'язують більшість поточних проблем. Однак погано те, що вони навіть не намагаються докопатися до причин цих проблем, накреслити стратегічний план розвитку. Ймовірно, що для цього у наших депутатів бракує не лише матеріальних, але передусім інтелектуальних ресурсів. І це сумно” – наголосив Ігор Танчин.

Моніторинг виконання передвиборчих обіцянок вже у перший рік після проведення виборів – це механізм, який дозволяє з одного боку контролювати роботу депутатів, а з іншого, спосіб розвивати культуру взаємодії між виборцями та депутатами протягом усієї каденції, а не лише перед виборами. Розвивати культуру ознайомлення електорату з передвиборчими програмами, де все ж вказуються засадничі принципи роботи політичної партії, обирати ті партії, чиї пропозиції найбільше імпонують виборцю, а не робити вибір випадковим чином лише через кількість реклами різного штибу, що тисне на свідомість електорату щоразу більше та екстравагантніше. 

Співпраця з колегами з громадської організації "Локатор-медіа" з Запорізької області відкрила шлях до розуміння того, що попри те, що проблематика місцевих рад може бути різною, однак є спільні сфери, які вимагають швидких рішень. І тому переймати досвід у своїх колег є надзвичайно корисною та вдячною справою, а ми, як журналісти, будемо контролювати, скеровувати та висвітлювати інформацію про те, чому важливо цікавитися місцевою політикою та якою загрозою є перебування поза нею.

Автор: Ксенія Савчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.