Люди. Вікторія Гриневич

Люди. Вікторія Гриневич

олександр ковальчук,  25 січня 2013

Вікторія Гриневич. Отже, не зовсім три слова, але головне, що про себе: цілеспрямована, добра, намагаюсь знаходити позитивні сторони у всьому і не падати духом у складних ситуаціях.

Варіанти продовжують співпрацю з сімферопольським сайтом studinfo.crimea.ua у межах їх соціально-медійного проекту "Люди" за участі мешканців Львова.

Мета даного проекту полягає у відкритті цінностей та культури повсякдення молоді від 18 до 25 через їх сприйняття базових концептів світу і життя, у демонстрації самоідентифікації особистості у соціумі, у співставленні образів реального і бажаного, у суб'єктивній реальності в об'єктивній дійсності. А також у дослідженні реакції читацької аудиторії щодо ототожнення з героєм інтерв'ю.

Отож, Вікторія Гриневич, 18 років.

Здоров'я. У моєму віці про здоров'я мало хто замислюється. Як правило, це роблять люди, які мають вже певні проблеми з ним. У мене, на щастя, проблем немає того я не замислююсь про те, що корисно, а що ні. Хоча, слід було б. Я б із задоволенням би сказала, що для підтримки свого здоров'я я активно і регулярно займаюсь спортом і таке інше. Кожен день обіцяю собі, що завтра прокинусь раніше і почну свій ранок із маленької пробіжки, але пересилити себе так жодного разу і не вдалося. Заспокоює мне лише те, що я не маю шкідливих звичок і дуже рідко їм фаст-фуд. Найближчим часом хочу почати займатися йогою. Сподіваюся, що страх в'ялості м'язів у 30 років пересилить мою лінь.

Їжа. Поїсти я люблю. Але без фанатизму. Дотримуюсь лозунгу: "Ми живем не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити". Найсмачніша для мене їжа – та, яку готує моя мама. Мабуть, я зрозуміла це сповна, коли почала жити окремо. М'яса я майже не їм, але це скоріш не через певні переконання, а через те, що я його просто не люблю. З'їсти щось на кшталт печінки або язика для мене взагалі рівнозначно катуванням. Насправді, коли справа стосується їжа, я дуже вибаглива. Багато чого не їм, або їм лише при певному приготуванні. Це не дуже вигідно, якщо взяти до уваги, що зі студентським бюджетом та браком часу не дуже й розійдешся.

Гроші. Гроші – це те, чого завжди бракує. Чим більше грошей має людина тим більше їй потрібно. В цьому я впевнена на 100%. Для комфорту, по суті, треба не так вже й багато. Залежно ще від того, хто що має на увазі під словом "комфорт". Для комфорту в моєму розумінні треба лише грошей для оплати за житло, для їжі та посиденьок в кафе. Коли з грошима "напряг" (таке буває зазвичай у кінці місяця), починаєш розуміти, що без багатьох речей можна й обійтися.

Мода, зовнішній вигляд. Зустрічають по одежині, тому зовнішній вигляд значить багато. Я люблю одяг у якому комфортно. Якщо переді мною стоїть вибір: туфлі на підборах або балетки, я однозначно оберу друге. Не люблю усілякі блистки та паєтки на одязі. Звертаю увагу на те, що модно в цьому сезоні, але якщо воно мені здається жахливим, то я ніколи не куплю собі подібного аби тільки "віддати данину моді".

Дозвілля. Свій вільний час я люблю проводити з дорогими мені людьми. Також я читаю у вільний час або дивлюся фільми. Хотілось би почати щось колекціонувати. Тоді свій вільний час я витрачала б і на хобі. Взагалі, круто. Коли дозвілля проводиш з користю, а не просто лежиш і дивишся на стелю.

Книги/Кіно. Важко виділити щось одне: книги або фільми. Хоча книжка все ж таки дає тобі можливість самостійно "створити" обличчя героя, обстановку і так далі. Того все таки 1:0 на користь книг. Рідко коли після прочитання книги залишаєшся задоволений її екранізацією. Єдиний раз, коли навіть герої були абсолютно такими, якими я собі й уявляла, це фільм (серіал) Майстер та Маргарита Володимира Бортко. Відчуття, наче я власноруч знімала цей фільм – все було так, як я собі й уявляла.

А от екранізація книги Портрет Доріана Грея мене просто вбила. Фільм жахливий настільки, наскільки крута книга. Останнім фільмом, який я подивилася, був фільм Відторгнення Володимира Лерта. Це один із тих випадків, коли сидиш у шоці, а на екрані уже йдуть фінальні титри. Вирішила подивитися його, коли дізналася, що там знявся Богдан Ступка. Ці півтори години просто перевернули все у моїй голові. Остання прочитана мною книга – "451° Фаренгейту" Рея Бредбері.

Безмежно щаслива, що останнім часом мені потрапляють в руки такі чудові книги. Порад я намагаюсь не давати. На колір і смак товариш не всяк. Хоча той самий фільм Відторгнення вже порадила подивитись майже всім своїм знайомим, але ніхто так і не подивився. Дарма. Фільм дійсно того вартий.

Самоосвіта і самореалізація. Самореалізація – це те, чого прагнуть абсолютно усі. Важливо знайти те, до чого в тебе лежить серце і ніколи не зраджувати своїй мрії. Працювати над собою, не опускати рук, весь час йти тільки вперед. Для мене моя ціль стала, мабуть, сенсом життя. Кожного дня я прокидаюсь і засинаю з однією, і тією ж думкою: "Що я вже зробила і що мушу зробити для того, щоб досягти поставленої мети".

Культура. Культура для мене, перш за все, це рівень вихованості та освіченості людини. Це проявляється у повсякденному житті і абсолютно немає сенсу говорити про культуру країни в цілому, якщо її жителі забувають про себе у першу чергу. Люди, на жаль, часто забувають про те, що вони також є частиною соціуму.

Бог. Для мене тема Бога в якомусь сенсі – табу. Просто тому, що я вважаю це особистою справою кожного. Я народилась і виросла в не особливо релігійній частині нашої країни. І тому, коли переїхала до Львова, було дуже дивно бачити людей, які перехрещуються, проїжджаючи повз церкву. Я прихильник тої думки, що якщо людині потрібно поговорити з Богом, то вона може це зробити у будь-якому місці. Для цього не потрібно йти до церкви, цілувати ікони та здавати гроші незрозуміло для чого.

Причиною того, що в моїй вірі є місце сумнівам я вважаю той факт, що Церква тепер стала таким собі бізнесом, способом збагатити свою кишеню. Також я не вважаю правильним, коли батьки нав'язують дітям релігію. Знову ж таки, це особиста справа кожного. Мої батьки сповідують різні релігії і для мене це є прикладом того, що абсолютно неважливо, як у твоїй релігії називають Бога, неважливо, коли ти святкуєш Різдво, набагато важливо поважати інших і завжди залишатися Людиною. Саме цьому нас і вчить Біблія.

Любов. Любов – те, від чого багато хто втрачає голову. Любов здатна як надихнути людину так і принести хаос у її життя. Я дотримуюсь думки, що якщо ти можеш точно й конкретно сказати за що саме ти любиш людину, то це не любов, а просто захоплення.

Стосунки та пристрасть. Мабуть, всі стосунки починаються із пристрасті, а згодом "пари" втрачають ту пристрасть, стає нудно та відносини перетворюються на звичку. Від чого втрачаєш голову? Голову втрачаю, коли бачу море. Воно мені нагадує про моє рідне місто, і одразу накочуються ностальгічні спогади. І так виходить, що у самісінький розпал сесії у мене думки лише тільки про море.

Майбутнє. У моїй голові моє майбутнє просто ідеальне. Словом, там я успішний режисер. Це моя мрія з дитинства. Біля мене близькі мені люди: друзі, родичі. Хотілось би, щоб років так у 70 я пишалася собою та своїми вчинками, рішеннями, а не шкодувала, що життя пройшло абсолютно безглуздо, без будь-якої користі.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.