Юрій Раделицький: Потрібно визначити нові стратегічні пріоритети Львівщини

Депутат Львівської обласної ради, голова постійної комісії з питань діяльності агропромислового комплексу підприємництва та інвестицій Юрій Раделицький про війну з росією та волонтерський досвід у Львові.

У чому полягає ваша волонтерська праця?

Як і багато інших депутатів Львівської обласної ради я допомагаю обласній військовій адміністрації. Спочатку, перші десять днів, я допомагав налагоджувати працю гуманітарних складів. Разом зі студентами та викладачами ми долучилися до запуску гуманітарного складу на вулиці Коперника у Львові.

Однак швидко стало зрозуміло, що одного гуманітарного складу замало, до того ж великим машинам важко заїздити до центру міста, де утворювалися затори. Тому ми вирішили відкрити нові склади на периферії Львова, зокрема, й спеціалізовані.

Загалом я допоміг в організації праці ще чотирьох з них: шукав волонтерів, фахівців, налагоджував партнерські зв'язки. Нині всі ці механізми налагоджені, до того ж потік гуманітарної допомоги вже зменшується. Але проблем, що пов'язані з організацією побуту та розв'язанням соціальних проблем тимчасово переміщених людей, залишається чимало.

Яка ділянка стала наступною у ваших волонтерських обов'язках?

Я допомагаю військовій адміністрації під час продовольчого забезпечення наших військових, а також цивільних в районах бойових дій. Ми контактуємо з фермерами, торговельними мережами, домовляємося про гуманітарну допомогу та її надходження.

Після закінчення війни варто буде обов'язково публічно назвати ці компанії, які всі ці дні не припиняють постачати продукти. Переважно це наші, львівські компанії та фермери.На жаль, торговельні мережі переважно виявилися не настільки мобільними у цьому питанні, до того ж їх стримують суттєві власні проблеми, з якими вони зіштовхнулися в умовах війни та воєнного стану.

Окремий напрямок моєї праці пов'язаний з організацією обідів для переселенців. Спочатку до розв'язання цієї проблеми активно долучилися наші ресторатори, але реально системно зробити це вдалося завдяки американській неурядовій організації World Central Kitchen, яка запропонувала свої стандарти приготування їжі та розмістила оплачені замовлення серед рестораторів на виготовлення таких обідів.

Хоч й тут не обійшлося без додаткових проблем, адже вже в перші дні війни виник дефіцит на одноразовий посуд. Тому спочатку довелося самому вести перемовини з підприємствами, що його виготовляють. А коли з'ясувалося, що в такий спосіб проблему не вирішити, то ми підготували пропозицію для Львівської ОВА щодо внесення змін до переліку кодів критичного імпорту, їхнього розширення, щоб мати можливість закупляти одноразовий посуд закордоном.

Загалом за місяць ми підготували 30 таких пропозицій, які передали уряду, щоб він швидко реагував та затверджував потрібні зміни.

Разом з депутатом Львівської міської ради Романом Федишиним ми також долучилися до створення стратегічного продуктового запасу для області. І це правильна ідея забезпечення продовольчої безпеки, яка, до того ж, допомагає торговельним мережам втриматись на плаву.

Ви також дотичні до теми релокації підприємств на Львівщину?

Власники бізнесу звертаються до мене з цими питаннями. Їх можна зрозуміти, адже вони рятують свої засоби виробництва. Я їм допомагаю.

Наприклад, власнику консервному заводу допоміг розв'язати питання з упакуванням, а іншому – підшукати приміщення великої площі в Дрогобичі для розміщення виробництва. Клопотенкові ми віддали приміщення під бістро у Львові без орендної плати, тому що нині ніхто не думає про прибутки, оскільки важливо дати людям працю та можливість заробити на життя.

Проблема релокації підприємств повинна розв'язуватися в комплексі з іншими проблемами переселенців. На моє переконання, спочатку варто оновити закон про індустріальні парки. Можна робити так звані соціальні індустріальні парки, і це тоді дозволить розміщувати підприємства, що евакуювалися зі сходу на Львівщину, в громадах, де є депресивні території. Це можуть бути Новий Розділ, Новояворівськ, Червоноград чи Дрогобич.

Ці підприємства можуть вдихнути нове життя в ці громади. Відповідно, саме у цих громадах потрібно будувати тимчасове житло для переселенців, а не у Львові. І там вони зможуть знайти собі роботу, тому що це наразі надзвичайно актуальне питання. А тому громади мали б заохочувати підприємців розміщувати свої виробничі потужності саме в них.

Наприклад, мова йде про скасування орендної плати чи інші преференції в місцевих податках. Обласна ж влада мала б сприяти громадам у питанні розвитку індустріальних парків, оскільки більшість з тих, що зареєстрували в області до війни, не встигли завершити роботи з облаштування своєї інфраструктури.

Львівська ОВА оголосила конкурс інвестиційних проєктів. Чи це означає, що й інші конкурсні програми Львівської обласної ради для громад запрацюють вже цьогоріч?

Конкурс інвестиційних проєктів – це програма інвестиційного розвитку на 5 мільйонів гривень, яку ухвалила Львівська обласна рада. Львівська ОВА запропонувала змінити її пріоритети відповідно до вимог воєнного часу, зокрема, питання кібербезпеки та виробництва високотехнологічного обладнання товарів військового і подвійного призначення.

Я зустрічався з науковцями Львівської політехніки та університету імені Франка та наголосив на тому, що надзвичайно важливим є те, щоб заявки на участь у конкурсі були чіткими та актуальними, оскільки області й державі потрібні сучасні технології та високотехнологічне обладнання.

А щодо інших конкурсних обласних програм, то в умовах воєнного стану Львівська обласна рада не має впливу на бюджетний процес. Всі обласні програми нині адаптує до нових умов обласна воєнна адміністрація, яка їх затверджує та відповідає за їхнє виконання.

Якими питаннями ви займаєтеся зараз, як голова комісії з питань діяльності агропромислового комплексу, підприємництва та інвестицій?

Ми почали працювати над Стратегією соціально-економічного розвитку Львівщини після війни, і під цим кутом наша депутатська комісія стала однією з ключових. Більшість експертів переконані у тому, що період економічного розвитку Львівщини, коли туристична галузь була пріоритетною, завершився.

Потрібно визначити нові стратегічні пріоритети, що відповідатимуть сучасним світовим і регіональним тенденціям. Ймовірно, що це буде аграрна безпека, потреби військово-промислового комплексу, розвиток високотехнологічних галузей тощо. Важливо також й те, що нова Стратегія враховуватиме зміни, що відбулися в області внаслідок реформи децентралізації.

Зрозуміло, що нинішні умови для початку праці над таким важливим документом мають плюси та мінуси. З одного боку, важливо використати потенціал, який Львівщина отримала як область, що знаходиться в тилу бойових дій. З іншого, зараз є багато процесів, які не ще викристалізувалися, а інформація щодо них постійно змінюється.

Але надзвичайно важливо розпочати розмову про це, напрацювати ідеї та вивчити міжнародний досвід. На першому етапі роботи над новою Стратегією плануємо залучити до обговорення науковців, а згодом й практиків. Ці пропозиції ми винесемо на обговорення експертів.