Пацанячі тьоркі при ЛОДА

Пацанячі тьоркі при ЛОДА

Корнелій Сулла,  12 березня 2013

Вибори нового голови Громадської ради при ЛОДА чимось нагадали шкільну нараду вчителів.

 

Тільки в ролі вчителюків виступали поважні пани та пані, яких аж розпирало від бажання показати усю значущість свого предмету. В ролі майбутнього голови – вічнозелений директор школи.

Вчителюки гуртувалися кожен до своєї компахи, обговорюючи різну банальщину і, схоже, що, мало турбуючись туманним майбутнім наради.

Перед початком голосування директор школи, тобто старий голова Громадської ради Зеновій Бермес ознайомив всіх присутніх з усіма правилами порядку денного на цьому святі вічного життя. Назвалися імена претендентів на крісло, але хто вони такі і який предмет вони пасуть так й залишилось загадкою для присутніх журналістів.

Старий голова Бермес розпочав свою промову з дуже дивних рядків, на які ніхто з дивовижно поважним обличчям не звернув увагу. "Колишнє керівництво було таким собі" – прошепотів він. І відразу ж з виряченими очима схаменувся від цього злого духу, що вилетів з його уст.

Бермес перепросив всіх присутніх за свою нібельмесну обмовку і додав ще трохи слів про якусь незрозумілу модернізацію керівництва Громадської ради. Зрештою, ніхто з слухачів так нічого і не второпав з цих заплутаних реплік, а Бермес продовжив з важким ореолом мученика чинно боротися зі свавіллям влади, і навіть слізно пообіцяв, що якщо громадськість довірить йому цю посаду, то він буквально вже з завтрашнього ранку буде захищати її ініціативи. Зокрема, Бермес наголосив на необхідності скасування традиції наших чиновників щодо передавання зарплати у конвертах.

Наступним претендентом на шкільний трон при ЛОДА виявився вчитель математики Анатолій Бурдейний. Його головною фішкою була активна громадянська пропозиція щодо обов'язкового звітування перед громадою представників ЛОДА про те, куди, як і навіщо вони тратять народні філки.

Бурдейний, за голосною думкою одного молодого вчителя, переплутав самопіар з порядком денним. На нього з глибини залу відразу ж посипались несхвальні списки кентів Бурдейного: "закрий рот", "натуральне свинство", "провокатор", "виведіть його з залу". Під таким педагогічним натиском юний педагог був змушений мовчати до самісінького кінця голосування.

Мирослав Данилків, учитель християнської етики на цій парафії, своїм виходом на трибуну налякав деяких присутніх. І висадив він, власне, не трибунним маршем, а своїм палким шепотом у маси: "Слава Ісусу Христу". "Оппааааа" – тільки й зміг промовити один заскочений мен коло мене.

Данилків побожно зазначив перед присутніми, що тут зібрались люди у яких болить доля нашої держави та нашого міста. І поки усі ці хворі люди не порозбігались своїми відділеннями, він завбачливо закликав об'єднати сили на християнській платформі.

Вчитель праці Василь Ільків розпочав свою промову з перевірки мікрофону. "Фу-фу. Раз-раз": промовив його войовничий фейс і відразу почав зазначити, що перед ним були люди, які не розпедалили хто вони і що. Тому він так чемно і додав, що він не відноситься до тих людей, які збудували собачу будку за життя.

Після такої карколомної ідіоми він з максимальною швидкістю розігнав свій язик до швидкості 3000 слів в хвилину, вийшов на земну орбіту і вже звідти почав чесати здивованим парафіянам про те, хто він є і що він є. Орфографічно налаштовані патріоти щось йому закинули про періодичне педалювання слова "являюсь". "Являюсь – це моє слово-паразит. Вибачаюсь, да?" – парував він закидон прислужників Ірини Фаріон.

Училка БЖД Ірина Куропас не відзначилась бурхливим інтересом публіки і тому швидко розповіла про подвиги своєї організації, що особливо відзначилась на ниві благодатного спасіння усіх наріків на районі.

Завуч В'ячеслав Подгурський явив присутнім чудо з висоти своєї посади тим фактом, що зняв свою кандидатуру з голосування лише після того, як виголосив правильну промову про те, що і як потрібно правильно робити.

І наостанку вшкварив чортів вчитель бойового гопака козацький отаман Василь Павлечко. Він розповів широким масам про усі переваги козацького співжиття і запропонував робити збори Громадської ради у будинку офіцерів. От тільки не зрозуміло, це мають бути збори козаків разом з громадою, чи просто козаків без громади?

У кулуарах таємного голосування ледве не зловив вікторію за талію вчитель праці Василь Ільків, але з невеличкою перевагою у 8 голосів (та 7 недійсних бюлетенів) переміг старий, добрий і вічний директор школи при ЛОДА Зеновій Бермес.

І отже, знову Громадська рада при ЛОДА пускатиме громовиці у бік можновладців та роздаватиме перед своїми засіданням газету "Твереза Україна".

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.