Ріки з гравійними берегами

За сприяння Freedom House та Міністерства закордонних справ Норвегії в рамках проекту "Дрон погляд на зони екологічного лиха Львівщини".

Одні річки несуть води до Чорного моря, інші – до Балтійського. Разом з тим, проблеми річок Львівщини, долаючи державні кордони, течуть до сусідів України: Польщі та Молдови.

Річки нашої області належать до басейнів трьох великих річок: Прип'ять, Вісла, Дністер. Найбільше з них впадають саме до Дністра, що у верхній частині є типовою гірською річкою.

Так само більшість її правих приток, що беруть початок на Прикарпатті, течуть з гір. На Львівщині найбільшою притокою Дністра є Стрий.

Її розлогі береги всипані гравієм, що притягує мешканців, переважно, бідних на робочі місця сіл легкою можливістю збагатитись набравши піщано-гравійну суміш та продавши її як будматеріал.

Ледь не щотижня правоохоронці ловлять на гарячому "гравійних браконьєрів", що цілими КАМАЗами вивозять тонни матеріалу, який є основою берегів та дна гірських річок.

Мабуть, мало хто про них задумується про те, що в кількох районах області вже пожинають плоди гравійної лихоманки.

Торік ЛОДА оприлюднила список населених пунктів, яким загрожує екологічна катастрофа внаслідок ерозії та зсуву ґрунтів. Саме ця інформація підштовхнула Варіанти взятись за тему гірських річок Львівщини.

У жовтні минулого року ми поїхали у Дрогобицький район щоб на власні очі побачити зсуви берегів, наслідки та причини цього небезпечного явища.

Місцевий експерт-еколог Олександр Магльона розповів, що найбільшу катастрофу на річці тут бачили у 1983 році, коли на р. Солониці прорвало дамбу хвостовища Стебницького ДГХП "Полімінерал".

Тоді різко піднявся рівень річок Тисмениця та Дністер, – потужний селевий потік та відходи потрапили у ріку та отруїли воду вздовж усього її плину річки, аж до Молдови.

Незважаючи на те, що сюди не раз приїздили міністри та прем'єри, американці пропонували вкласти інвестиції, зараз цей потужний промисловий об'єкт закритий. Тому за ним неналежно доглядають, є ризик повтору катастрофи.

Глибше у Карпатах, за Бориславом та Східницею, де ріка Стрий мілка, а її береги достатньо широкі, зупиняємось на дорозі між селами Новий Кропивник і Ластівка.

Вже з дороги бачимо, що на дні є сліди ковша, який викопував звідти гравій.

Екоінспектор Андрій Об'єщик розповідає, що це справа рук місцевого жителя, який займається цим промислом в серйозних масштабах – для цього має вантажівку.

Та додає, що перешкодити йому не дозволяє закон, відповідно до якого притягнути до відповідальності можна лише спіймавши браконьєра під час видобутку.

Хоч і нам добре видно темні ділянки на плесі річки, що утворились на місці виритих ковшем ям, нам цікаво побачити їх ближче.

Запускаємо наш дрон, та ще до того, як ми наблизили його до ям, на відео чітко бачимо "стежку" –сліди від коліс автомобіля на дні. Це свідчить про чутливість кам'янистого дна річки.

Далі їдемо в Ластівку, де Андрій Об'єщик знає ще болючіше для Стрия місце: на невеликій площі бачимо "розорані" автомобілями береги та дно.

А місцева база відпочинку тут же приєднала свою каналізацію до Стрия. Дрон-зйомка сповна показує сумну картину: шумовиння, ями, "стежки" від коліс.

У селі Старий Кропивник натрапляємо на зовсім іншу картину: тут сповзаючі береги укріпили великими валунами.

На перший погляд, такий нехитрий спосіб не потребує особливих затрат, і може здатись, ніби тут просто поскладали каменюки впритул одна до одної.

Однак берегоукріплення здійснюється лише з дозволу Водного господарства.

П'ять років тому тут були під загрозою місцева церква та цвинтар. Завдяки спонсору вдалось їх зберегти, і на кілька років запобігти сповзанню берегів.

Аналогічна  ситуація у с. Смільна, яке за кілька кілометрів. Тут стара дерев'яна церква, якій 110 років, ледь не звисає над стрімким берегом річечки Опалини, яка тут є швидше струмком.

Однак у час танення снігу та проливних дощів струмок фонтаном бив по берегу, від чого він руйнувався. Церква опинилась під загрозою.

Сільський голова розповів, що у 2014 році на берегоукріплення тут витратили близько 250 тисяч гривень, в 2015 – майже 143 тисячі. Конструкція, об яку битиметься вода називається габіон – сітка, наповнена природним камінням.

Однак тепер гострим стало питання зсування смільнянського цвинтаря, який на правому березі Бистриці.

Для його укріплення піде ще більше грошей. Проектно-кошторисну документацію розроблено ДП "Львівська дирекція протипаводкового захисту".

У протоколі позачергового виїзного засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій ЛОДА, яке відбулось торік 16 вересня, йдеться, що відстань від обриву берега річки до крайньої могили становить близько 2 метрів.

Тому в Смільні варто викопувати нові могили хоча б за 50 метрів від берегового обриву та перенести частину кладовища у безпечне місце, за потреби визначитись з підрядником на виконання такого виду робіт, можливими джерелами та обсягами їх фінансування.

Та ж Бистриця наробила шкоди трохи вище за течією – смт. Підбуж. Андрій Об'єщик радить нам злетіти дроном з моста. Бачимо, що тут також щедро устелені гравієм береги.

Десь неподалік чути ритмічні глухі звуки, відправляємо дрона туди, звідки чути гупання. Виявляємо вантажівку, що наповнюють валунами.

Найсумніше те, що в самому містечку також є проблемна ділянка лівого берега Бистриця. Тут через підмив берега р. Сторонявка під загрозою опинился приватні господарські будівлі на вул. Грушевського, 24.

Проблему обговорювали у кабінетах ще у березні 2015 року.

У самому Дрогобичі також невтішна ситуація: на сповзаючих берегах Тисмениці стоять стовпи лінії електропередач, яка дає електроенергію НПК "Галичина".

Вони стоять у районі "Млинки", який торік восени облдержадміністрація також визнала зоною ризику зсуву, та зміни русла річки.

Важко сказати, чи встоять вони під час паводків. На фото зроблених у грудні 2015 року фіксуємо не лише підмиті береги, а й суцільне їх засмічення.

За кілька метрів від обривистого берега – хатинки ромів. На давнішому відео однієї з політичних сил йдеться про бруд на березі річки саме тут, в Млинках.

Добромиль – прикордонне місто, що розкинулось вздовж річки Вирви. Вона тече з Польщі, і впадає у Вігор, що також тече до наших західних сусідів, де впадає у Сян.

Мешканці Добромиля пригадують, як у сімдесятих-вісімдесятих роках Вирва піднімалась так, що доводилось взувати гумаки в центрі міста.

Зараз річка не така бурхлива, та час від часу вона піднімається, чим бентежить мешканців вулиці Січових Стрільців. 

Два роки тому, в травні 2014 року, потужним паводком підмило правий берег Вирви, вздовж якого простягнулась дорога, що з’єднує крайні подвір’я вулиці з її початком.

Ріки Старосамбірщини піднялись на 1,5-3 метри. Йшло до того, що екстрені служби мали побоювання щодо проїзду такою небезпечною ділянкою дороги.

Тоді, за офіційним повідомленням Старсамбірської РДА, постраждав 61 населений пунктів району: у с. Тур'є був ризик руйнування моста, у Топільниці – зруйновано дорогу, берегоукріплення, ризик руйнації недобудованого автомобільного моста, у Стрілках підтоплено 35 обійсть та школу-інтернат, у Лопушаниці стався зсув ґрунту на сільську дорогу, у Великій Сушиці – підмило кладовище, у Стрвяжі зруйновано міст. Повністю безе електрики залишилось 19 населених пунктів, частково – 5.

Небайдужі добромильчани на правах анонімності надали Варіантам фотографії та відео тієї нищівної повені.

Впродовж 2014-2015 років тут укріплюють зсув берегу залізобетонною конструкцією.

Цього року навезли брил, що у випадку повені перешкоджатимуть воді бити по спорудженій конструкції. Хоч наш дрон знімав споруджене укріплення та заплаву Вирви, йому в поле зору потрапила легкова автівка з причіпом, на який, очевидно, набирали піщано-гравійну суміш. Як нам розповіли місцеві, в місті є одна водна споруда, – вище по течії є так звана дамба, яку спорудили у 2008 році.

Виглядає, наче пагорб укріплений бетонними блоками, які з’єднані арматурою. Остання добряче поржавіла, "дамба" руйнується.

Знімаючи її наш дрон знову фіксує картину, яку буквально годину тому бачив: на легкову іномарку з причіпом набирають гравій. Щоправда, авто сховалось між верболоз.

Здається, що це той самий автомобіль, але якщо уважно придивитись, помічаємо, що на капоті першого авто були дві білі смуги. На другому їх немає.

Повертаючись до центру, звертааємо увагу на те, що у двори добромильських обійсть полюбляють прикрасити річковим каменем. У одному з дворів велика купа каміння – явно не для декору.

Міський голова Добромиля, Юрій Петрик намагається контролювати проблемні питання. За його словами, берегоукріплення на вул. Січових Стрільців неідеальне, а грошей на нього наразі бракує.

Про незаконний забір гравій йому також відомо. Зізнається, що самому доводилось штрафувати порушників:

«Повідомляє хтось по телефону про місце, де набирають гравій - я їду туди з дільничним. Патрульної поліції, наразі, у місті нема. Це, здебільшого люди для себе набирають - на будівництво. Переважно це з ближніх до Добромиля сіл - Княжполя, Боневич. У великих кількостях каміння з Вирви не вивозять: підводами, легковими автівками.»

Розповідаємо меру про виявлені нашим дроном забори гравію поблизу дамби та біля вулиці Січових Стрільців. Цікавиться, чи не видно на відео номерних знаків автомобілів – має намір взяти їх "на олівець". Та ми цього не передбачили. Нашого дрона до них, на жаль, не наближали. 

Наступного року планує подати добудову берегоукріплення на конкурс мікропроектів.

Що ж до дамби, яку будувало ТзОВ "Текс" з Києва, про її зношеність погоджується. На одному з відео бачимо, що кілька років тому повінь повністю накрила її.

Викладач кафедри Конструктивної географії і картографії географічного факультету ЛНУ ім. Франка, Ольга Пилипович досліджувала морфологію гірських річок у Карпатах досить ґрунтовно.

Одна з її наукових праць саме про гірську річку Яблуньку, що тече в Старосамбріському районі, і біля райцентру впадає у Дністер.

Науковець стверджує, що видобуток гравію у невеликій кількості не є катастрофічним. Бо ж річки здатні відновлювати свої русла, береги. Зараз не спостерігається обміління річок, чи пересихання.

Однак, якщо у ріці дно у неприродний спосіб змінюється, відбуваються вертикальні та горизонтальні руслові деформації (врізи). Будь-яке значне поглиблення дна річки тягне за собою поглиблення усієї ділянки русла вверх по течії. Русло інтенсивно поглиблюється, береги стають стрімкіші, подекуди відбуваються руйнівні обриви берегової лінії, а також доріг, мостів, залізниці, трубопроводів тощо (якщо такі є вздовж русел).

Чим більше матеріалу з дна вилучено, тим вище по течії русло починає прямувати до нижньої точки. А згодом – врізання русла річки у власний берег, внаслідок чого він руйнується.

Коли йдеться про малі забори, то серйозного впливу на цю характеристику нема. Для того, щоб ріка спричинила руйнування доріг,мусить бути видобування піщано-гравійної суміші у систематично великих обсягах в одному місці. Йдеться про тонни сировини.

Разом з тим, пониження однієї більшої ріки тягне за собою пониження рівня її приток, що є вище по течії від місця масштабної зміни дна. Це закон фізики – він діє завжди.

Та річка здатна сама себе "лікувати" – коли трапляються паводки, дно вирівнюється. Існує певний цикл життя річки, – час, протягом якого вона сама себе "лікує". Звично він триває близько десяти років.

Великим ризиком у горах є те, що більшість комунікацій споруджено саме на берегах рік: дороги, залізниці, трубопроводи. Це зручно, адже простіше будувати щось вздовж ріки, яка пробила собі шлях крізь породу в природній спосіб.

І коли у річках підвищується рівень води, ці комунікації затоплює, а потім підмиває їхню основу.

Близько десяти років тому Ольга Пилипович побувала в Польщі, де тамтешні працівники Регіонального управління водними ресурсами у Кракові (Regionalny Zarz?d Gospodarki Wodnej w Krakowie) цікавились, чому річка Вігор (пол. Wiar), настільки інтенсивно зазнає деформацій.

Вони знали, що деформації, яких зазнала ріка на території Польщі, пов'язані з діяльністю на ній в Україні.

Тому поляки взялись постійно укріплювати русло, бо воно зазнало як вертикальної, так і горизонтальної деформації.

У Європі загальноприйнято взагалі не втручатись у життя річок, – водоймі корисніше сприяти саме таким чином.

Щоб науковими методами визначити причини справжні причини зміни русла річки (інтенсивного врізання чи меандрування), потрібно багато часу та серйозних досліджень: гідрологічних та інженерно-геологічних. Наприклад, теодолітну зйомку в різні пори року.

За словами науковця, ті методи, якими укріплюють дно чи береги річки є тимчасовими: що габіони, що так звана дамба у Добромилі. Коли вона десять років тому досліджувала річку Яблуньку, там були габіони.

Зараз вони майже повністю зруйновані – це “робота” самої річки, яка вертикальними  врізаннями понищила берегоукріплення і змінила власне дно. Це відбулось якраз внаслідок видобування піщано-гравійної суміші.

Увесь процес видобування піщано-гравійної сумші в області є в сфері компетенції Обласного управління водних ресурсів, що підпорядковане Державному агентству водних ресурсів.

На початку квітня цього року відомство склало орієнтовний перелік річок і місць, що потребують проведення робіт з розчистки, регулювання та днопоглиблення русел гірських річок Львівської області.

Простішими словами, це список офіційно дозволених кар'єрів видобування піщано-гравійної суміші. Таких на Львівщині є 53.

Основним критерієм надання дозволу на розробку кар'єру в тому чи іншому місці є товщина шару алювію (наукова назва гравію, що є на дні та березі річки). За підрахунками науковців, найбільше цієї корисної копалини серед гірських річок Львівщини має якраз Стрий.

На його долині, нижче гірської частини, шар алювію може мати до тридцяти метрів глибини. Також ділянка для кар'єру мусить бути віддаленою від житла, комунікацій. Сама ж річка мусить бути вже сформованою і немалою – довжиною близько ста кілометрів.

Торік у області зсуви були також у також в Бориславі, Стебнику, трьох селах Жидаівського району, трьох Сколівського, семи Старосамбірського (серед яких Мігово, яке також на Вирві) і поряд з залізничним тунелем у Турці.

Разом з тим, чиновники констатують, що фінансування природоохоронних заходів бракує. У 2014 році на берегоукріплення та руслорегулювання в області було потрібно 117, мільйонів гривень. Виділено - 2,35 (0,02%). На 2015 рік - нарахували 194,6 мільйони гривень, з яких виділили тільки 2 (0,01%).

Проект здійснюється в партнерстві з Товариством "Зелений хрест", кафедрою нових медій Львівського національного університету імені Івана Франка і департаментом екології та природніх ресурсів Львівської ОДА.