Коліушко про вибори президента України

20 травня спливає конституційний термін перебування Володимира Зеленського на посаді президента України. Тобто з Зеленським станеться ситуація, аналогічна з народними депутатами, адже вибори нового парламенту також не відбулися через воєнний стан.

Дехто з юристів вважає, що президентські функції після 20 травня має виконувати голова Верховної Ради України як в.о. президента та головнокомандувача. Зараз цю посаду обіймає Руслан Стефанчук. Про ці колізії ми розмовляємо з головою Центру політико-правових реформ Ігорем Коліушком.

Цьогоріч президентські вибори не вдалося провести у термін, який визначає Конституцією. Що має статись після 21 травня?

Гадаю, що нічого не станеться, оскільки Україна перебуває в умовах збройної агресії, діє воєнний стан. В його умовах заборонено проводити вибори, оскільки неможливо забезпечити участь всіх громадян, провести агітаційну кампанію чи бодай безпеку всіх учасників. Провести коректні загальні вибори неможливо.

Ситуація з Верховною Радою України та президентом відрізняється лише з формального погляду. Ця різниця у тому, що в Конституції є норма про те, що повноваження ВРУ продовжуються, якщо є режим воєнного стану. Щодо президента такої конкретної норми нема, однак ситуація цілком аналогічна. 108 стаття Конституції чітко вказує на те, що повноваження президента завершуються з моменту складення присяги новообраним президентом.

Отже, поки його немає, то чинний повинен виконувати свої обов'язки. Хтось каже, що це суперечить статті 103 Конституції про те, що президент обирається на 5-річний термін. Дійсно, так є, але спеціальні норми Конституції визначають дату виборів і припинення повноважень. Тому вони й мають перевагу, автоматичного завершення повноважень не може бути.

Скільки часу українці мають чекати на вибори нового президента, адже їхня підтримка Зеленського стрімко падає?

Ми маємо ситуацію невизначеності, коли дату наступних виборів ніхто не знає. На жаль, такими є обмеження воєнного стану, а тому прямої відповіді на це питання нема ні у кого. Однак це не повинно трактуватись, що треба провести які-небудь вибори. Адже вибори це не просто процес голосування, вони мають відповідати ряду умов. Нині забезпечити всі стандарти неможливо. Потрібно концентрувати увагу на швидкій перемозі.

Нещодавно Давид Арахамія заявив, що велика кількість нардепів хоче скласти повноваження. За такої ситуації список претендентів також може закінчитись. Чи можлива ситуація, коли у парламенті забракне депутатів для забезпечення її праці? Що тоді станеться?

Це найбільший ризик, який нам загрожує. На жаль, відповіді на це питання немає. Конституція та Конституційний суд пояснюють, що для дієздатності парламенту має бути не менше 300 нардепів. Якщо так станеться, що в чинному  парламенті буде менше ніж 300, то він не зможе ухвалювати рішення. Якщо до цього часу не завершиться воєнний стан, то ми не зможемо провести вибори.

Правової відповіді у мене нема. Треба буде або зупиняти воєнний стан попри ситуацію на фронті, або якийсь час жити без парламенту. Колись була дискусія про те, що 300 депутатів має бути лише для першого засідання, однак Конституційний суд розтлумачив, що не менше 300 депутатів має бути впродовж всього терміну.

Популярною є ідея Уряду національної єдності чи порятунку. Чи може такий уряд бути певною альтернативою виборам на час воєнного стану?

Так, я вважаю, що у ситуації кризи довіри до влади та за неможливості провести вибори наступним інструментом має стати зміна уряду.Зазвичай, в такому уряді представлені всі сили, які є у парламенті, чи навіть ширше. Однак у нашій ситуації це нічого не рятує та нічого не змінює, тому що президентська сила має більшість у ВРУ. Довіра до інших політичних сил у парламенті, на моє відчуття, нічого не змінить у ставленні суспільства до нового уряду.

І тому треба думати про формування технічного уряду. Якщо зазвичай уряд формується на засадах пропорційного представництва політичних партій, що є в парламенті, то технічний уряд не має пропорційного представництва кожної партії, що є у Верховній Раді України. Я б його формував так. Для кожного міністерства сформувати певний дорадчий орган, наприклад, колегію міністерства чи Громадську раду.

Проте тут акцент не на слові Громадська, а в ній мають бути сконцентровані представники тих груп, на які скерована діяльність міністерства. Наприклад, при Міністерстві юстиції у подібному дорадчому органі мають бути представники юридичної освіти, Палати нотаріусів, Палати адвокатів, правозахисників тощо. І в порозумінні з цією радою потрібно шукати кандидатури до уряду та дати їм повноваження. Це й буде фактором, що змінить ставлення суспільства.

Розмовляв Олександр Сирцов, Канал свіжої історії. Відеоверсія інтерв'ю: