Самопрезентацію політичного об'єдання "Сила людей" у Львові випереджує якийсь попсовий німецький реп.
Згодом члени "Сили людей" переконуватимуть масовку у тому, що їх не фінансує жоден олігарх і Порошенко. Політичну силу цих аматорів розбудовують особисті внески та власні кошти. За власні кошти вони мандрують Україною і за особисті внески орендують майданчик в Опері Пасаж. "Сила людей" – не "Вила людей" і тому вони намагаються максимально дистанціюватись від Ляшка.
Тому й надихає їх на партійні звершення якийсь пацаватий анонім, а не Bushido, наприклад, чи G-Hot. Тому й увесь цей силалю дей такий фейковий та смурняковий.
"Сила людей" – дивовижно анемічна та аморфна структура. Вже давно такого аматорства не спостерігалось у наших палестинах. Після того, як Стахів звалив з Української партії до руху Чесно, тільки Відсіч ще гордо бовваніє на самому дні своєї організаційної убогості та фейсбуках таких активісток, як Оля Сало та Ірина Чулівська.
Зрозуміло, навколишня деградація колосальна у своїй всеохопності, але коли активістка Відсічі Оля Сало приходить на передачу Дроздова у абсолютно аматорському мейк-апі, то це вже повна відсіч її руху у світле майбутнє. Зрозуміло, що революціонерів не особливо хвилює мейк-ап і у тій дівчачій недбалості можна навіть відчитати елементу панку. Зрозуміло, що й лук самого Дроздова якось не дуже збігається зі заповідженими особисто ним принципами спільноти.
Неохайність та аматорство руйнують будь-яку довіру і дівчатка у цьому особливо чітко прошарюють.
У новосильній масовці в оперних пасажах – засилля неадекватних, психічно-хворих та неврівноважених молодих людей. Зморшки їх фейсбуків не випрямити вже жодними соціальними мережами. Вони наступні після Добкіна кому Гепа може спокійно сказати: "Миша у тебя скучное лицо, тебе денег никто не даст".
Культуристи людей пишаються власною непідготовленістю. "Сила людей" пишається відсутністю планів. Вихваляється власним аматорством та проповідує блаженність убогості. Напевне, саме так вони розуміють "нову щирість" і вважають, що саме такі ознаки вказують на їх щирість, тобто безпіарність та безманіпулятивність.
Вони навіть не палають поглядами і не прозрівають таємничі містерії світлого майбуття. Вони розуміють, що так далі не можна жити, але і не знають, як далі варто жити. Вони розуміють, що опозиція нездатна зупинити Януковича. Вони також не можуть зупинити Януковича, але хочуть створити якусь таку структуру, яка б зупинила Януковича.
Все це схоже на дитячий хрестовий похід. І тому поміж цих маляток присутньо посміхається Ганущин. Наявна нормальна баба Юринець та розслаблено ніштякує Корнат. І куди "Силі людей" без інстинктів політолога Звєрєва.
Закарпатець Солонтай Олександр Гейзович намагається гейзерувати ґаздою у силі цих людей, де особливо акцентується на лікувальній силі конкуренції. У нього хіпстерська чілка, а сам він мінімально косить під сутінкового персонажа Роберта Паттісона. Соскам подобається така попса. Олі Сало та Ірині Чулівській також.
В ужгородського Паттісона вузькі джинси і тому в області матні він стає схожим на іншого фільмового персонажа – Зохана з You Don't Mess with the Zohan. Зохан фанатіє від тілесної автентики і тому цурається будь-якої інтимної перукарні. Не усім соскам подобається така радість під час зустрічі.
Безбарвний Солонтай розгублений у своїх ідеях і тому просить підтримки у залу. Закумарена публіка не особливо хоче віддавати Солонтаю свої циці та материнське лоно своєї електоральності. Деяким соскам таке точно не сподобається.
Для роздуплення публіки Солонтай використовує речення у яких повідомляється про те, що у Януковича є гідність і тому його розстрілювати ніхто не буде. Його лише довічно посадять.
Публіка секундно пожвавлються і це саме та мить, де варто просто спригнути зі збіговиська цих мандаринових чебураторів, для підбадьорення яких і звучить трек Bushido "Es Gibt Kein Wir".
