Романтично-цілувальний полігон Шемчука

Голова Львівської ОДА відкинув усі кастові обмеження губернаторської посади та прокурорського досвіду і вирішив привітати журналістів зі святом журналіста на полі бою.

Самі розміри Яворівського полігону дозволяли йому погнати багато кого на цих віншувальних плацдармах.

І Шемчук погнав та й навіть обігнав багатьох своїх попередників у виявах щирої тернопільської душі, яку не змогли пригнобити ні роки прокурорської закритості, ні роки кримської совковості, ні роки верховної нардепності, ані місяці лодівської лоди.

Бо де побоїще – там і романтика. Де куля – дура, там поцілунок – молодець. Де маневри втомлюють, там танці – надихають.

Спочатку Шемчук відгаджетив на спомин водолазні лазні українських рятувальників Вітчизни.

Потім початився з десантними ангелами.

І навіть спробував відчути на власній спині усю нелегкість армійської служби.

Армійська нелегкість дещо намуляла йому прокурорську спину і він почав скептично дивитись на те, як радист почав мотати свою котушку.

Розважив увесь цей невеселий фаталізм мотання радистової котушки ангельський хор десантників, який дав Шемчуку уроки камуфляжного гопака.

Після такої забави господарі полігону дали Шемчуку постріляти з різноманітних видів стрілецької зброї.

А також обговорити усі види вогнепальних та ножових.

Після такого свята чоловічої душі військові дубки взагалі віднесли Шемчука на сьоме небо від щастя. І не парашутним стрибком, а прогоном БМП-1 навколишніми, але не страшними багнюками.

Шемчук відповідально обмив БМП у навколишніх грязюках і князем виїхав прямісінько на журналістські мікрофони, що облизуючись, розмріялись про якесь вдячне для губернатора запитання.

Мікрофони з непідробним дитячим захватом відзначили Шемчукову професійність у керуванні БМП і стали очікувати, як вірні пси журналістики, на похвалу з боку господаря. Але командир Шемчук дещо обламав веселкові очікування сторожових псів демократії самим фактом впершого водіння БМП хвилями Яворівського моря. Така ось печалька для представників та членів четвертої влади на планеті Земля.

На цій ліричній ноті усі святкові бешкетування журналістських духів та запахів перенеслось до армійської столовки, де вже давно вмілі руки та зіркі руки відшуршали масляні шайби зі стелі (якщо така традиція існує на Яворівському полігоні).

Там Шемчук побажав журналістам мирного неба над головою та грошового дощика у собі.

Алаверднув його вітання своїми бурими аплодисментами й начальник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, генерал-лейтенант Павло Ткачук.

А після радощів солдатської каші душа Шемчука нарешті відкрила своїми обійми усьому романтичному та надихальному.

Він усією душею відчув той залізобетонний факт, що критичні моменти зближують людей, що пограничні миті загострюють усі відчуття та почуття, що так присипані буденною банальністю одноманітного життя. Шемчук почав дивитись на навколишню реальність так, як герой Кіану Рівза дивився на героїну Сандри Баллок після вибуху того клятого, але й благословенного автобусу.

Як справжній лицар водно-моторного спорту він моторним парубком почав обтанцьовувати усю пацанячу ейфорію перемоги в обіймах чарівної співачки. Як барвінок в'ється, так й Шемчук вростав усіма фібрами та флюїдами душі у іспаномовні благання Бесаме мучо.

Мимохіть біля нього іскранула на їдальних шалівках й інша пара – пара Михайла Хвойницького та Ірини Романів.

На цій величній ноті у житті Шемчука з його плечей спригнули усі акрофобії і він невагомим курсантом, суворівцем, нахімівцем та богунівцем злетів під ноги бесамемучній сінгерці у вдячному поцілунку рук. Завіса та бурі аплодисменти.

Фото та відео Юрка Кардашевського