Крихітка Франко.Місія

Франко.Місія: Крихітка

Оля Вишня,  25 червня 2013

Каша Сальцова, лідер гурту Крихітка розповідає напередодні фестивалю Франко.Місія про найсвіжіші новини гурту, дає цінні поради організаторам українських фестивалів, розповідає про американський підхід до музики та улюблену музику.

Минулого тижня відбувся перший концерт гурту Крихітка у новому складі, розкажіть, будь ласка, про Ваших нових музикантів.

У нас новий гітарист та басист. Олексій Юр'єв раніше грав в Queensberry Shot, зараз окрім "Крихітки" грає з двома іншими гуртами і часом грає на скрипці в аматорському оркестрі.

Петро Акоп (бас) закінчує навчання в Глієра по класу бас-гітари, він "найлегший" з нас, з точки зору смаку, тяжіє до поп-музики. Склав іспити от нещодавно.

Чи по-новому звучать старі пісні Крихітки?

Не зважаючи на те, що партії фактично ті самі, індивідуальність, смак та манера нових музикантів, звичайно, відбивається і на енергетиці і на виборі звуку для тієї чи іншої партії.

Гурт звучить трохи інакше, але мені здається, це чути лише мені, команді та вірним прихильникам, які часто відвідують концерти "Крихітки".

Коли змінються ключові фігури на сцені, це не може минутись непоміченим. Ми все ще зігруємось.

У нас бувають суперечки – деякі пісні я хочу чути максимально наближено до записаної версії, щоб зберегти всі нюанси, наприклад "Екземпляр" або "Рецепт", а в деяких я за те, щоб проявилась енергетика та індивідуальність, тому наприклад інструментальні соло можу віддати "на поталу", як то кажуть. 

А прем’єри до фестивалів будуть з новою командою?

Так, ми поступово готуємо нову програму, плануємо привезти на літні фестивалі кілька нових пісень і випробувати їх у "польових" умовах перед записом.

Кашо, Ви виступали на багатьох українських фестивалях, що можете сказати про фестивальний рух в Україні?

З організаційної точки зору українським фестивалям є чого повчитись, думаю про це знають відвідувачі.

Як слухачу, мені хотілось би бачити різножанрові великі фестивалі. У нас немає заходів з концепцією, подібною до великих закордонних фестивалів, де можна побачити поп-зірок, хіп-хоп, поп-рок, рок, поп-панк,етно в рамках одного фестивального дня.

ЗМІ та організатори фестів за останні два-три роки відстали від публіки, яка стабільно ходить не на телевізійних артистів.

Всі товчуться в рамках однієї тусовки і старих "перевірених" рецептів. А мені здається давно час робити зміксовані заходи за західним зразком.

Уявіть line-up у якому представлені Sunsay, Нерви, Zapaska, Allois, Перкалаба, Quarpa,  Fleur, Kozak System, Даха Браха, We are!!!, Джамала, Іван Дорн, ВВ, OT Vinta, Тартак, Степан і Медузи, Dzidzio, Піанобой, Крихітка, Валентин Стрикало + актуальні закордонні хедлайнери.

Поки це не вкладається в промоутерських головах, але це абсолютна норма для розвинених країн.

Тут понад 300 груп, сотні виконавців, є хороші автори текстів та пісень.70-80 точно непогано працюють наживо. 

Ріанна грає на Lollapalooza поруч з The Knife, а Lana Del Rey ділить сцену з NIN в рамках одного фестивалю.

Не бачу причин, за якими Лобода, Лорак, або Т.І.К., з якими грають професійні живі музиканти не можуть виступити в рамках одного line-up з Гич Оркестром або Кожаным Оленем.

Артист має робити професійне шоу, не важливо чи він грає ліричний поп, танцювальний пост-рок, комерційний панк або психоделічне етно.

Робите хороше живе шоу – круто. Мікси різної публіки звжди дають поштовх для зацікавлення фестивальним рухом  та живими концертами у цілому.

Час організаторам фестивалів та ЗМІ уважніше придивитись до місцевої сцени і позбутись жанрових комплексів.

Публику необхідно привчати до культури відвідин живих концертів, ходити на нові імена, за 3-4 роки цілком реально розширити концертний ринок за рахунок тих, кому раніше не спадало на думку так проводити дозвілля.

Взагалі варто припинити схилятись перед масштабом чужих культурних здобутків, які так гарно виглядають крізь призму професійних західних ЗМІ.

Важливо повернутись обличчям до тих, хто створює музику тут, інвестувати в своїх, як шведи та французи.

Українці потужні мелодисти, швидко переймають нові тенденції, ми давно постачаємо вокалістів на російський ринок, музика, створена українськими авторами є об'єктом експорту, але чомусь її престиж вдома штучно занижений. Хотілось би щоби публіка прокинулась.

Яким був найкращий фестиваль, який Ви відвідали?

Він попереду, ще збираю враження.

Ви відбули електро-тур Україною чи так добре сприймали електро Крихітку, як і класичну?

Мені було комфортно, багато місця для вокалу, рівний ритм, атмосферність, але все одно десь на 10-му концерті почала скучати за живим наповненням.

Але мені би хотілось грати таку музику розширеним складом, відтворюючи все наживо –  синтезатори, барабани, все.

Дивилась і вивчала як можна і що перенести в плейбек, а що лишити наживо, але поки щоб застосувати всі прийоми, потрібна більша команда і робота окремих аранжувальників.

Поки склад помінявся, я відклала цю ідею. Класична "Крихітка" – це інді-поп-рок. ми доволі експресивні, але не "важкі".

Публіка любить те, що вже знає, тож не всім сподобалось електро, але ми знайшли нових прихильників, які відкриті до експериментів.

Чи буде продовження електро-програми?

Можливо.

Які останні ваші музичні відкриття?

James Blake останній альбом сподобався. Цікаві шведські гурти, наприклад Goat. Ще американців Little Green Cars полюбила.

Кашо, ви розповідали в інтерв’ю, що приїхали натхненними з Америки, що саме як музикантові вам було цікаво?

Мені все цікаво було – як організована пропускна система і охорона в клубах, який дизайн афіш користується популярністю: художні знахідки чи фото на 70% площі.

Які обладнання стоїть в клубах, як працює система продажу квитків, як торгуватись з баригами коли sold out, яке світло та декорації використовують на шоу тощо, як працюють артисти, як взаємодіють з публікою.

Фотографувала сет-апи, коли можна було. Відвідала з десяток концертів, сподобались David Byrne & St.Vincent, Alanis Morissette, Kimbra, Fying Lotus.

Все культурне київське життя за рік можна втиснути в 2 місяці подій там.

Якщо коротко – у нас клуби вкладають в ремонт та бар.  А там – у справу: артистів, звук, комфорт та безпеку слухачів.

Ще вразила дисципліна та професіоналізм охоронців музичних концертів – нуль хамства і свавілля, все чітко. Бармени не продадуть пиво підлітку.

Охорона залишає вільними проходи для евакуації, миттєво виводять з зали підлітків з алкоголем, спрямовують натовп, контролери дуже швидко пропускають людей.Добре організований продаж атрибутики артистів.

Чи нью-йоркський настрій передасться трохи у творчості?

Приїхала сповнена позитивних вражень та енергії, до сих пір на ній по інерції рухаюсь, але час вже кудись з'їздити підзарядитись.

Як плануєте відпочивати? Можливо фестивалі?

Приїду – розповім:)

 

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.