Франко.Місія: Назар Поливка

Франко.Місія: Назар Поливка

Оля Вишня,  19 липня 2013

Серед джазових виконавців фестивалю Франко.Місія – київський колектив JT Fresh.

Назар Поливка – один з учасників гурту, а також організатор фестивалю ДжазБез у Києві, один із засновників джазового клубу JAZZVA розказав що JT Fresh представить на фестивалі Франко.Місія, а також про особливості українського джазу. 
 
Чи готуєте Франка на Франко.Місію? 
 
Готуємо, а крім Франка, нову програму представимо, яка буде на 60% україномовна. Раніше ми англійською тільки співали.
 
Зробили свою версію пісень «Ой на горі два дубки» і «Чом ти не прийшов», є кілька власних пісень. 
 
Чому в Україні всі бояться робити україномовні джазові проекти?
 
Джаз – це американська культура. І в нас її недолуго відтворюють. Джаз – це композиції, написані у 30-х роках минулого століття до мюзиклів.
 
Найбанальніший приклад –Summertime Гершвіна. Ці всі композиції стали стандартами.
 
І система навчання джазу така, що ти вчиш, що було до тебе, а до тебе була англомовна музика. І дуже мало намагаються вносити щось свого. 
 
У нас в радянські часи були якісь напівшколи і зараз є училище Глієра. Немає нормальної школи, виходять хороші музиканти, але мислення не те. 
 
Немає концептуального розуміння, що таке джазова музика і для чого, нема розуміння українського контексту культурного.
 
Зараз багато інфомарції в інетрнеті  і можна стати хороших музикантом, але важче стати хорошим артистом і митцем. 
 
Як розвивати джазову школу? 
 
Ми, до прикладу, робимо майстер-класи. Привозили відомого джазового вокаліста Річарда Берклі.
 
Прийшли глієрівські вокалісти, чекали, що Берклі про техніку буде розказувати, а він розказує як треба мислити головою, думати. Треба думати про що ти співаєш. 
 
Але поодинокі випадки малоефективні, потрібна щільність таких подій, плюс елементарна освіта. Роботи – не початий край. 
 
А вони виходять і американські тексти повторюють. Та взагалі проблема нашої постсовєцкої освіти – не вчать думати. І це проблема не тільки джазу, а проблема глобальна української культури. 
 
Літня джазова школа, яка була у Львові – це правильна тема. Це хлопці були в Польщі і звідси цього набрались.
 
Там за літо таких 30 відбувається і так по всій Європі. Багато музикантів навчилися грати на подібних варштатах. 
 
Джаз має мати складний текст?
 
Текст має бути з думкою, але не складний. 
 
Розкажи чому все ж таки ви вирішили  українською співати? 
 
Джамала наприклад, прекрасна співачка, але англомовними текстами ставить стіну між собою і людьми.
 
Якщо ти відкриваєш рот, то люди мають розуміти текст. Тим більше, якщо це чужа культура.
 
Джамала не буде така популярна як Скрипка, весь кайф в тексті. У нас дуже мало людей, які знають англійську мову, щоб в’їжджати в текст.
 
Ти не тільки учасник гурту, а маєш іншу причетність до українського джазу, що плануєш нового зараз? 
 
На разі ми будемо писати альбом. Але у мене є декілька ідей, але не чисто джазових. Мені цікаві аудіовізуальні проекти.
 
Це коли музика і візуальна частина є одним цілим. Будемо ще когось з відомих музикантів привозити. Може зробимо барабанний фестиваль. 
 
Моя тема – джаз. Коли мене вставляє музика, то я буду все робити. Я думав зробити серію джазових заходів – джазові пікніки.
 
Таке в Гайд-парку роблять. Люди на пікнік приходять, а поруч сцена і музиканти грають. 
 
Це вихід за межі квадратного мислення – ми слухаємо музику. У нас також неправильне розуміння контексту, для чого ця музика є.
 
Музика може бути у різних речах. Оцей Берклі казав, що у нас багато музикантів готують, які потім без роботи сидять. 
 
У Європі музиканти грають у лікарнях, домах перестарілих. Доведено, що якщо провести у лікарні День музики, то люди менше наркоти юзають. 
 
Але це вихід за межі. Ті, що вчаться в консерваторії уявляють, що будуть відразу виступати в Медісон-сквер-гарден і їм будуть аплодувати стоячи. Це мусить бути зміщення акцентів в голові. 
 
Ми зробили фестиваль в Гостинному дворі на ентузіазмі, це була крута фішка. Музика, яка міняє міський простір. 
 
Це був фестивальчик в закритому дворі. У Львові важко таке зрозуміти, але у Києві немає місць, де є камерність і спокій.
 
А цей фестивальчик посеред двіжу, то був якраз спокій. За два дні його відвідало до 5 тисяч відвідувачів.
 
Українські джазові гурти тебе вставляють?
 
Українські хлопці не багато роблять оригінального. У нас є хороші джазові музиканти, але хороших джазових проектів майже нема.
 
Для мене еталон – группа ShockolaD , вони поки на першому місці. У них є ідея, є культурний контекст, у них правда нема грошей і правильної промоції. І, по-моєму, вони видихаються у плані ідейності.
 
Як тобі джазові фестивалі в Україні?
 
ДжазБез – це єдино правильний проект.  Альфаджаз – привозить зірок, які відіграли і поїхали, те, що робить Джазбез – це вдумлива робота на розвиток інфраструктури. У нас ефективної комунікації дуже мало. 
 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.