Львівські диспенсаціоналісти

Львівські диспенсаціоналісти

Ганна Власюк,  26 липня 2013

Варіанти продовжують висвітлювати релігійні об’єднання та Церкви Львівщини, що не перебувають в релігійному мейнстрімі. 

Львівські прибічники диспенсаціоналізму не присутні у медіадискурсі Львова – вони не просять у Львівської міськради місця під соціальну рекламу, як п’ятидесятники, де підходять до перехожих на вулицях з нав’язливими пропозиціями, як свідки Єгови, у них немає стандартної проповідницької уніформи, як в мормонів.

Попри недовгу історію – у Львові церква існує з 2006 року, та невелику кількість учасників – близько 10, зібрання Львівської біблійної церкви "Слово Боже" відбуваються регулярно, а її прихожани підтримують між собою майже родинні стосунки.

Про життя Церкви та основні принципи диспенсаціоналізму говоримо з одним із її представників – 22-річним Юрієм Савчуком.

Я прозеліт. Десь років у 14 мене почали цікавити речі, пов'язані з історією, релігією та філософією. До цього долучився і хлопець з мого міста, який, ставши студентом, почав брати активну участь у русі Campus (місія "Україна для Христа"), де задіяні переважно протестанти. Він розповідав мені різні цікаві речі про Біблію з позиції протестантської теології. Мабуть тоді й відбулося моє особисте, свідоме навернення в християнство.

Приблизно у той самий час до нас у Сколе приїхав п'ятидесятницький місіонер з сім’єю та почав організовувати місцеву євангельську громаду, до якої я і приєднався. Коли ж перебрався на навчання до Львова – почав відвідувати місцеву церкву, яка стоїть на позиціях диспенсаціоналізму, де був уже на той час мій товариш зі Сколе.

Диспенсаціоналізм не є якоюсь конфесією чи деномінацією, це – течія у богослов'ї. Вона розвивається в межах протестантських конфесій, починаючи з англіканства та пресвітеріанства з середини 19 ст. Родоначальником є Дарбі - англіканський проповідник, який перший сформував основні принципи диспенсаціоналізму.

Етимологічно слово "диспенсація" походить від грецького слова "οικονομια",що означає – управління або господарювання. Також "диспенсація" ще означає період, коли Бог здійснює таке господарювання.

Основною ідеєю диспенсаціоналізму є те, що Боже одкровення людству дається порціями в певні періоди впродовж усієї історії. Для кожного періоду характерним є особливий тип відносин між Богом та людьми. Переважно більшість богословів виділяють  сім диспенсацій, як-от Едемська, допотопна, патріархальна та інші.

Зараз  людство перебуває у диспенсації церкви. Я думаю,що всі християни згідні, що є, принаймні, дві диспенсації – старозавітна і новозавітна. Диспенсаціоналізм ще також характеризується буквальним історико-граматичним тлумаченням Біблії. Звісно ж, коли Христос навчав людей притчами, то їх треба тлумачити алегорично.

Сам диспенсаціоналізм тісно поєднаний з євангельським фундаменталізмом. Адже у кінці ХІХ століття, коли у християнську теологію почав проникати лібералізм (що не було тотально негативним), багато богословів пішли на поступки науковим та філософським теоріям того часу в основних доктринальних питаннях.

Наприклад, Христос почав розглядався не як втілення Бога в людині, а, швидше, як історична постать. Увага зосереджувалась на його моральному вченні, а не на заступницькій жертві на хресті. Це змушувало всі фундаментальні течії певним чином згрупуватись, щоб зберегти чистоту Євангелії.

Часто фундаменталізм ототожнюється із диспенсаціоналізмом. До прикладу, у США є Далласька семінарія –  осередок диспенсаціоналізму, що має теорію і практики.

Якщо говорити про нову хвилю євангельського руху в Україні, то багато незалежних євангельських церков не мають Символу Віри, певних приписів того, у що вони вірять, а якщо й мають, то вони досить розмиті. Та й загалом ситуація з глибиною українського богослів'я є досить плачевною. Увесь досвід є переважно американським. В Україні є окремі проповідники в церквах різних деномінацій, які так чи інакше стоять на позиціях диспенсаціоналізму, але не обов’язково себе з ним ідентифікують. Просто до тлумачення Біблії підходять системно та послідовно.

Диспенсаціоналізм в Україні не має певного конфесійного вираження, а представлений у вигляді двох незалежних євангельських громад у Києві та Львові, а також київським біблійним коледжем "Слово Боже". Пресвітер нашої церкви Василь Мунько – випускник цього коледжу.

У нашій церкві немає фіксованого членства. У Львові "диспенсаціоналістів" є десь десяток – це люди, які регулярно приходять на наші зібрання. Вивчення Біблії відбувається експозиційно – послідовне прочитання  певної книги вірш за віршем, розгляд їхнього змісту, контексту та дотичних тем або тематично, тобто розглядається певна тема, про яку говорить Біблія наприклад тема: "Як християнину правильно розпоряджатись фінансами".

Зараз, до прикладу, такою є тема шлюбних відносин. Ми говоримо, наскільки важливі емоції, наскільки сильно має бути задіяний розум та почуття при виборі партнера для шлюбу. Часто ми виходимо з універсалій але, водночас, наводимо і приклади з власного життя.

У протестантів здебільшого фіксоване членство – чи то в баптизмі, чи в п’ятидесятництві, при цьому зберігається досить жорстка дисципліна і авторитет лідера є дуже високим. У нас же членство ґрунтується на вільному виборі та не є фіксованим. Кожен, хто асоціює себе з громадою – і є її членом.  

Попри глибину в Богослів'ї, за формою у нас  все досить ліберально. Незважаючи на позиційність Біблії в певних питаннях, кожен може мати різну думку. Ми вивчаємо, що говорить Біблія про природу Бога, певні соціальні явища, але ніхто не змушує думати так само. Хоча в основних питаннях ми маємо спільну думку.

Прихожани церкви – це переважно молодь, я сказав би, постстуденти. Більшість із них прийшли до церкви за посередництвом Campus.

Ми збираємось двічі на тиждень – системно у нас є недільне служіння, воно проходить так само, як і в більшості протестантських церков молодіжного зразка – це спів, гра на гітарі християнських пісень, молитва, вивчення Божого слова і спілкування за чаєм. Така собі домашня церква. Зібрання зазвичай тривають десь 1-1,5 години, не враховуючи спілкування за чаєм. В неділю ми збираємось на 12 годину, а в четвер – на сьому.

До того ж, ми підтримуємо досить тісні стосунки одні з одним поза формальними зібраннями, ми – друзі. Твоя особиста зрілість і пізнання Бога визначається в стосунках з людьми.

Однією з важливих вихідних проблем молодіжних євангельських церков є вуалювання того, що є власне сутністю вчення цієї  церкви за різними соціальними заходами та розважальними програмами, які пропонують спрощений варіант християнства. Таким чином протестантизм для людей стає способом вирішення якихось психологічних чи соціально-комунікабельних проблем, а не особистою світоглядною позицією. Використовуючи людські слабкості, людей просто заманюють в церкву.

Для себе, відверто кажучи, я досі не вирішив, як можу розповідати людям про Христа, аби це не було нав'язливо, залишаючи людям можливість вибору. Зараз в тренді те, що ми всі впливаємо один на одного, на нас впливає світ – ми маємо позбавлятися впливу світу, не вникаючи в те, що є світ, а що – ні. Раніше це доходило навіть до абсурду – що не можна дивитись телевізор, не можна читати газети, лише заглиблюватись у Біблію і все.

Якихось обов'язкових речей для виконання немає. Ми практикуємо піст, віримо, що він корисний та дієвий. Основна ідея – добровільна відмова від їжі на користь глибшого єднання з Богом, але визначених часових рамок – як-от там травень, липень, грудень – немає. Тобто, це так само акт доброї волі, який заохочується.

Так само і у відношенні до алкоголю – немає заборони вживати, але слід контролювати себе, не напиватися. Швидше, ми керуємось тим принципом, що "не впивайтеся вином, у якому розпуста, а краще Словом Божим". Вино є на причасті - так само, як в типових протестантів.

Зберігаються у нас й інші обряди – зокрема, водне хрещення. До нього заохочуються ті люди, які ще не охрестилися. Це – акт ототожнення себе з християнством. Раз в місяць відбувається причастя в пам'ять смерті та воскресіння Христа.

Шлюб – це акт доброї волі двох людей бути разом до кінця. Вони мають розуміти, що це – перед Богом і на все життя. Не буде гріхом, якщо вони просто зареєструють свій шлюб в державних органах без вінчання в церкві.

Я і моя наречена готуємось до весілля навесні – у нас буде вінчання, хоч сама процедура проходитиме досить формально. Наш пастор питає, чи згідні ми одружитися, далі йде коротенька проповідь про те, що таке шлюб, наставлення, обмін обручками – і все.

Кожен, хто хоче одружуватись, може проходити курс навчання – підготовки до шлюбу. У нашій церкві за час існування вже одружилась одна пара і вони також проходили навчання. Але, знову ж таки, це не обов'язковим, не нав'язується. Людина сама визначає, чи їй це потрібно.

У нас є досить хороші між церковні зв'язки із київською церквою "Словом Божим". Вони приїжджають до нас, ми їздимо до них, ми підтримуємо досить-таки дружні стосунки.

Василь Мунько викладає гомілетику в київському коледжі.

Наш пресвітер  працює, що, для пастора, на мою думку, є дуже корисним. Пасторство – це його покликання, а не спосіб збагачення. В щоденному житті він заробляє гроші чесною працею.

Я підтримую також хороші стосунки із сколівськими п'ятдесятниками, беру участь у їхньому табірному служінні для дітей.

Під час навчання на філософському факультеті мене кидало то в деїзм, то в агностицизм що більше я читаю, то більше переосмислюю свої погляди. Зміни в поглядах відбуваються постійно і я вважаю це закономірним процесом.

В християнстві найбільш цінною ідеєю для мене є ідея безкорисливої любові – агапе. Часто в роздумах я відходжу від так званого формального християнства. За духом мені близький Сьорен К'єркегор, який часто бачив фальш і формалізм у християнстві. У цьому плані я досить безпосередній – якщо мені не подобаються певні явища, я їх піддаю здоровій критиці.

За деякі мої уподобання – до прикладу, любов до важкого металу, мене, напевне, відлучили б із багатьох протестантських церков, які просто не включають елемент здорового глузду у свою теологію. Я ставлюсь до важкого металу, як до елементу культури – це форма моєї індивідуальності, мого самовираження, яке не є обмеженим певним стилем музики та не є універсальним.

Так само  читання книг є елементом моєї актуалізації. Для когось це малювання, для іншого спорт – кожен вибирає для себе. Головне, щоб це в твоєму житті не займало місце Бога.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.