Ліберальні капці патріотів Франка (скандал)

Ліберальні капці патріотів Франка (скандал)

Оля Вишня,  1 серпня 2013

Подібні проекти на Львівщині не відбувалися.

Кілька десятків осіб, серед яких громадські та політичні діячі, історики, письменники та музиканти, протягом тижня мандрували містечками Львівщини, влаштовували дискусії, літературні акції, концерти і часом не без скандалів. Даний проект відбувався у межах фестивалю Франко.Місія.
 
Що з того вийшло, як все відбувалося і як сприймалося ми спитали у Юрія Кучерявого, координатора мандрівки Франко.Місії, а також модератора літературних зустрічей та дискусій. 
 
Про очікування і несподіванки
 
Для мене ця мандрівка – польове антропологічне дослідження. Ми очікували, що все буде як завжди – професори очікували, що вони отримають київського чи львівського типу дискусію. 
 
Ми думали, що буде більш-менш підготовлена публіка, буде нецікаво, більш-менш обмежений фідбек, а тут раптом вибухи. 
 
Все неочікуване. Починаючи з відсутності інтернету в місті. У Судовій Вишні я не міг роздрукувати тези дискусії, бо важко було знайти інтернет. 
 
Тебе ця мандрівка приводить в приватний тонус дуже жорсткий. Люди мають серйозні проблеми з доступом до інформації. 
 
Ми очікували, що улюблена музика мешканців Судової Вишні чи Самбора – це не Дзідзьо чи російська попса. 
 
Треба бути наївним, але ми, звичайно, очікували, що вони будуть сприймати джаз чи тонко зроблений блюз Раяна Сокаша і що він запалить публіку, яка буде під це хитатися і розуміти слова англійською. Ми побачили Галичину, такою, якою вона є. 
 
Складніше антропологічне питання, чому люди, які спілкуються між собою близько, ввійшли у гаряче обговорення під час дискусій. Мені приємно, що люди могли поговорити між собою, вони невиговорені.
 
Я радий, що обговорення Франка і різні погляди на Франка викликали такий градус. Я мушу констатувати, що кожен літературний вечір перетворювався в дискусію, гостру дискусію. 
 
На дискусії були люди, які виходили і прямо говорили – «я ксенофоб, я вважаю, що в українських бідах винні внутрішні вороги, їх треба позбутися». 
 
На скільки часто у будь-яких дискусіях ми можемо побачити людей, які зізнаються – «я ксенофоб»?
 
Цього протиборства багато, воно шукає винних, не розуміє, що немає ворогів на стільки сильних, є ми, які на стільки слабкі, на мою думку.
 
У Судовій Вишні публіка була фантастичною, толерантна до виступаючих не було вигуків під час акцій. А дискусія переросла в гарячу полеміку, спершу між учасниками. 
 
У мене таке враження, що будь-яку тему ми піднімаємо і вона тоне у цьому толерантному дискурсі. 
 
Ми до цього звикли і без особливих емоцій до цього ставимось. Натомість Франко може викликати бурю, він продовжує бути нервом, ще й яким.
 
У Самборі була дискусія про ксенофобію . Харківська правозахисна група давала статистичні дані по всій Україні з приводу злочинів на ґрунті ненависті, ксенофобії. 
 
 
Я боявся цієї дискусії, коли починали організовувати фестиваль. Це страшенно важливо, як і багато інших тем важливих для України, але це статистична тема, нудна для публіки.
 
Натомість, люди були дуже активні, говорили, що у нас немає ксенофобії і ми надмірно толерантні і взагалі у всьому винні жиди. 
 
Я розумію, якщо б вони сказали – у всьому виннен східний сусід. Це моя приватна позиція, що він у всьому винен, я великий неприхильник Росії. 
 
У Дрогобичі були два літературні вечори. Я читав есеї до збірки Франко.Перезавантаження і найменш неортодоксальні реакції трактування постаті Франка були в есеї Єшкілєва і Олега Лишеги.  
 
Саме тому я збудував цей літературний вечір як два виступи – Єшкілєва і потім Лишеги. Я думав, що якраз виступ Олега Лишеги збурить публіку, тому дав його наприкінці. 
 
Але я спитав під час зустрічі Єшкілєва, ким є Франко для нас – політиком, суспільним діячем, письменником? 
 
Єшкілєв дуже радикально на це відповів, сказав, що для українського політикуму Франко нічого не значить, його не існує, не значить нічого для української літератури, бо вона його не продовжує.
 
Єшкілєв збудував свою промову на місії Франка як цивілізатора. Він говорить, що Франко не досягнув успіху, ми не стали піддатливим каменем для його обтесування. 
 
Я розумію, що Єшкілєв радикально висловився, але я б погодився з ним, я не бачу Франка, коли дивлюсь канал Рада, чи коли читаю літературу. І після виступу Єшкілєва почалась буря.
 
 
Моє враження від цього, трохи гірке і прикре. Коли цьому загомінковому патріотові говорять  –  ти негідний Франка, він рве вишиванку і каже, що гідний. 
 
Коли він дивиться у дзеркало, то певно бачить Франка, я б хотів, щоб він бачив у дзеркалі свого ворога.
 
Натомість Лишега говорив про Франка як про духовиця, поета-містика, поета-містерійного. Поета, який з духами говорив, з божественними сферами працював і це два радикально-протилежні погляди. 
 
А Єшкілєв навпаки звинувачував Франка, що той зрадив метафізику. А я погоджуюсь і з одним, і з другим, бо Франко може бути різним. 
 
У Франкові будь-хто може відкрити своє. Під час дискусій ми мали різні трактування Франка і у цьому велич його. 
 
Про концерти
 
Ми привезли дуже сильних музикантів. Люди приходили і казали, що це фантастика. Я б ризикнув сказати, що ці містечка таких концертів не чули ніколи. Чи вони їх нормально сприймали? 
 
Так, молоді з пивом багато не було, але були мами з дітьми, старші люди, молоді люди.
 
ЇЇ не було аж так багато, але були сотні людей, які слухали вишуканий джаз, цю непросту музику. 
 
Про результати 
 
Розвиток вже є. Я думаю, що ці дискусії спровокували великі хитання, думки, пошуки в місцевих громадах. 
 
Інша справа, до чого вони б мали призвести? До створення дискусійних клубів чи відновлення місцевих Просвіт і цим мали б займатися місцеві активісти. 
 
Можливо центрові інтелектуали мають приїхати до них і помогти їм. Без сенсу говорити, що Схід і Захід разом, якщо Львів не разом з Жовквою, не разом з Самбором. 
 
Ці поїздки – це лакмусовий папірець, ми замкнулися у львівських середовищах і думаємо, що говоримо про Україну і від імені, що найскладніше. Але ми говоримо від імені самих себе. 
 
Нехай, культурний поступ у Києві і Львові пішов далі, але він приведе до герметизації Захід.нету, університету, професорів, інтелектуалів, які один одного знають і втомились від дискусій один з одним. То їдьте в маленькі містечка, які є невиговорені і позбавлені страху.
 
Про Франко.Місію загалом
 
Перезавантаження Франка не робиться однією акцією. Франко завеликий, щоб його просто було перезавантажити.  Але все в правильному напрямку робиться. 
 
Єдине, мене коробило, коли музиканти переспівували «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» з листочка. Вони ж можуть свої тексти запам’ятати. Я зацінив Марину Захарову, яка проспівала Франка на івриті. 
 
Чому українці не здатні проспівати Франка українською мовою? Це фантастичний проект, я зацінив, коли азербайджанською співали Франка. 
 
Але важливо, що гурти звернулися до Франка. Тисячі людей почули Франка від улюблених виконавців.
 
Це все разом, видання книжки, дискусії, музиканти, які співають вірші Франка – переконливо. На скільки ми до цього готові? Це є питання.
 
***
 
Тим часом з’являються і відгуки у районній пресі. Хто б сумнівався, що розмови навколо постаті Івана Франка не викличуть тривожних думок у ревних захисників святості Франка? 
 
На сайті Самбірської районної ради з’явилась стаття під назвою "Резонанс", в якій член Національної спілки журналістів України Юрій Леськів, обурюється з приводу відсутності під час акцій у Самборі «відомих письменників, відомих творчих особистостей та естрадних колективів», а також мріє про закриття фестивалю.
 
Наприклад, з ось такими перлами благодатної журналістської ниви:
 
 
Або ж, з такими:
 
 
Ще більш істеричною на цьому фоні є групова стаття на сайті Тустань. Дрогобицька інтелігенція згадує Кучерявому не тільки Франка, а й Шевченка та Ліну Костенко, але й звинувачує в інших смертних гріхах.
 
А ось і перший приклад:
 
 
А ось і другий:
 
 
Довідка
 
Зокрема участь у проекті взяли: Тарас Возняк, Володимир Павлів, Орест Друль, Богдан Панкевич, Антін Борковський, Олесь Доній, Олесь Старовойт, Володимир Цибулько, Юрій Чумак, Андрій Павлишин, Борис Захаров, Юрій Кучерявий, Мар'яна Савка, Володимир Цибулько, Маріанна Кіяновська, Наталка Римська, Галина Пагутяк, Володимир Єшкілєв, Олег Лишега, Павло Коробчук, гурт Berlinska Dróha (Німеччина) та гурт Corna Kruswa (Німеччина), Місько Барбара, Ryan Socash Duet (США-Польща), Mi??sz (Польща), Marinita & Agabeyli Brothers.
 
Всі акції були записані, згодом подкасти з мандрівки зможуть послухати всі бажаючі на сайті f-missia.com або на сайті dzyga.com
 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.