Лісовий Бетель Свідків Єгови

Вони зазвичай гості. Незмінно попарно, з усмішкою та "Вартовою баштою" в руках. Цього разу в ролі гості опинилась я – під час екскурсії Релігійним Центром Свідків Єгови в Брюховичах намагалась подивитись життя цієї організації зсередини.

Оглядини для мене влаштовує Любомир. Зі Львова до Брюховичів їдемо на "Тойоті" в годину пік. Особливо тяжкі для виїзду – район Площі Митної-вулиці та площі Івана Франка.

Автомобілі сигналять, водії неохоче пропускають один одного. З культури водіння розмова перетікає на релігійне.

– Бачите, це так здається, що зло у світі не карається. Насправді Бог все бачить і в свій час встановить порядок і мир на землі, – каже Любомир.

Після пекельно закоркованого львівського центру хвилин за 15-20 потрапляємо до тихого брюховицького раю. Релігійний Центр сусідить із Вищою Духовною Семінарією римо-католиків. Уживаються мирно.

– Зверніть увагу – у нас паркан відкритий, адже ми нічого не приховуємо, – показує на ґратчасті шеренги Любомир.

– Зате у римо-католиків, виходить, закритий, – кажу я. Дійсно, сусідню будівлю огороджує цегляний мур. Сміємось.

Бет-Ель – Божий Дім

Релігійний Центр у Брюховичах (далі – Центр) організовує проповідницьку діяльність для всієї України. Тут проживає і працює 190 осіб – неодружені, або подружні пари без дітей.

– Служіння в Центрі у нас є добровільним. Ми не підписуємо контрактів і не отримуємо заробітної платні. Тобто в будь-який момент мені, та й кожному іншому працівникові можуть сказати: "Дуже дякуємо тобі за хорошу співпрацю", і я можу припинити своє служіння, – розповідає Любомир. Ми тут живемо і харчуємось, отримуємо кишенькові кошти на витрати і цього, зрештою, вистачає. В Україні є 150 тисяч Свідків Єгови, лише 190 з них працюють у Центрі. Решта ж працюють на звичайних роботах, живуть звичайним життям, в неділю ходять на богослужіння, ходять проповідують. Тобто у Центрі працюють ті, яким дозволяють обставини.

Центр ще називають "Бетелем" і з івриту це перекладається як "Божий Дім".

Кожен ранок для мешканців Центру починається з Божого поклоніння за сніданком – вони обирають певний вірш і обговорюють різні його аспекти.

Це все відбувається в їдальні, яка розрахована на 220 місць. Після сніданку і після обіду посуд миють працівники кухні, але після вечері посуд і сервірування на наступний день роблять мешканці Центру – чергують по 6 осіб. В середньому на кожну групу чергування припадає десь раз на місяць.

Чоловіків вони називають братами, жінок – сестрами.

Навколо Центру багато зелені, доглянутих кущиків та троянд. Прибудинкову територію площею 45 тисяч квадратних метрів доглядає спеціальний відділ, у якому працює двоє чи троє людей.

Схожих відділів у Центрі близько десятка. Поки ми ходимо довгими, стерильно чистими коридорами, що з'єднують корпуси Центру, то Любомир детально розповідає про кожен з них.

Сховатись в деталях

Відділ будівництва

За шість тижнів робітники будують стандартизовані споруди, так звані Зали Царства Свідків Єгови. Будівельники обов'язково мають бути Свідками Єгови. Зголошуються і чоловіки, і жінки, при цьому необов'язково, аби вони були спеціалістами. Всі навички здобуваються вже в процесі будівництва, працюють на волонтерських засадах.

Групи професіоналів займаються будівництвом по всій Україні і приїжджають за потребою в певну місцевість. Під час будівництва може бути задіяно від 50 до 100 людей.

Всього в Україні існує 670 таких споруд, прагнуть побудувати ще 145.

Центр "Бетель" у Львові будувався два роки, з 1999 по 2001 рік. Тут теж були добровольці, також – і з інших країн, розповідає Любомир.

Відділ перекладання

В перекладацькому відділі працює близько 30 людей, які перекладають тексти для сайту та двох щомісячних часописів. Всі публікації спочатку пишуться англійською мовою, а вже потім перекладаються на інші мови.

Публікація потрапляє до трьох перекладачів: знавця англійської мови, перевіряльника і коректора. Пізніше відбувається верстка і відправляється у типографію до Зельтерсу, Франкфурт-на-Майні, Німеччина. Звідти надруковані публікації привозяться до Львова, а вже звідси – по всій Україні.

Як і для будівельників, для перекладачів у Центрі не обов'язкова профільна освіта.

– Одна із обов'язкових вимог – охочий дух, людина, яка вміє вчитися, смиренна і слухняна, і зрозуміло, що вона повинна бути Свідком Єгови. Є у нас віковий критерій: з 19 до 35 років, –розповідає Любомир.

Відділ лікарняної довідки

Цей відділ має базу даних з медичними картками про альтернативи переливання крові.

– Ми дотримуємось того, що записано в Біблії – не вживати кров, тому і переливання крові для нас не прийнятне, – продовжує Любомир.

Завдяки роботі відділу Свідки Єгови знають, в яких медичних закладах роблять операції без переливання крові.

– А якщо без переливання крові обійтися неможливо, що тоді? – запитую я.

– Альтернатива переливанню крові є зажди, важливо лише робити це завчасно. В кожному обласному центрі у нас є люди, що співпрацюють з лікарнями (вони знають на місцях представників медичних закладів). До того ж, якщо ми не можемо самі говорити, ми завжди маємо із собою медичний документ, який показує особисте волевиявлення: які медикаменти приймаю чи не приймаю, на що маю алергію чи є якісь протипоказання, а також хто є моїм медичним представником, до кого слід зателефонувати в разі нещасного випадку, – каже мій супутник.

Відділ кореспонденції

Вся кореспонденція, що надходить до Центру, вкладається у спеціальні конверти і надсилається на робоче місце працівника.

Раніше відділ отримував біля 3 тисяч листів щомісяця, а тепер, за словами Любомира – дедалі менше.

– Іноді нам надсилають, до прикладу, оригінали документів. Це часто потрібно з підписом і йдеться про різні договори. Тобто, попри зменшення кількості кореспонденції, пошта все ж таки буде працювати, – каже він.

Студія звукозапису

Журнали і книжки Свідків Єгови, диски та відеофільми українською мовою записуються в студії звукозапису. На їхньому сайті публікації доступні для закачування у чотирьох форматах.

Щороку під час проведення обласних конгресів (великих богослужінь) відбувається костюмовані вистави, і в студії записується звук до вистав. Також тут записує свої пісні місцевий хор.

Відділ обслуговування

Цей відділ дбає про устаткування, яке є в Центрі, обслуговування і ремонт різного обладнання, автомобілів.

Юридичний відділ

Надає юридичну допомогу. Найчастіше вона потрібна при отриманні погоджувальних документів на будівництво та щоб Свідки Єгови проходили альтернативну службу замість військової.

– На відміну від інших, ми спочатку отримуємо дозволи, а вже потім будуємо, – зазначає Любомир.

Альтернативна служба, яку мають можливість пройти віруючі юнаки, вдвічі довша, ніж військова – триває 18 місяців. Переважно вона передбачає роботу в ЖЕКу, Автодорі, лікарнях.

– Альтернативна служба є цивільною, адже, згідно з переконанням, ми не просто не йдемо воювати, а навіть не вчимося воювати. Так записано в Біблії: "хто візьме меча, від меча і загине". Ми до цього дуже серйозно ставимося і не беремо участі у жодних військових конфліктах, – наголошує Любомир.

Відділ прибирання

Підтримує чистоту у приміщенні Центру. Щодня миють 323 сходинки, щомісяця – 703 вікна.

Для прання мешканці Центру здають речі в пральню. Кожен має свій номерок, аби одяг не плутався. Все прання сортується за трьома принципами: за категорією, температурою та за кольором, зважується, переться, висушується, прасується, складається і повертається назад власникові.

На території Центру розташований і склад літератури, що надходить сюди вантажівкою з Німеччини. В Центрі роблять замовлення, залежно від потреби в книжках та журналах, це все комплектується, надсилається в друкарню у Зельтерс, Франкфурт-на-Майні, а вже звідти, вантажівкою доставляється в Україну. З Центру в Брюховичах література розвозиться по всій Україні.

Свідчення удвох

– Чи великий притік людей до організації зараз? Чи часто буває таке, що людину з неї виключають? – запитую дорогою назад до Львова.

– Якщо людина хоче з певних причин залишити організацію, то це її воля. З організації можуть виключити за певні правопорушення, наприклад, якщо людина вчинила серйозний гріх і не кається. До серйозних гріхів ми відносимо подружню зраду, надмірне вживання алкоголю, куріння, наркоманію і тому подібне. Про виключення робиться оголошення на загальних зборах про те, що певна людина більше не є Свідком Єгови. Але причин виключення не повідомляється, це знають лише старійшини громади.

– Як відбуваються пожертвування? Чи збираються із членів організації десятини?

– Ні, ми не маємо десятини, є добровільні пожертви. В кожному із наших 670 залів є скриньки для пожертв. Скільки людина хоче, стільки вона може кинути до тієї скриньки.

Всі богослужіння, як і екскурсії, проходять безкоштовно – будь яка людина може прийти та послухати і так само в будь-який момент встати і піти.

– Чи займаються Свідки Єгови соціальною роботою?

– Певної організованої соціальної роботи, до прикладу, збирання і годування бездомних у нас немає. Ми працюємо індивідуально з сиротами та з інвалідами. Надаємо також допомогу жертвам стихійного лиха.

– Чого, на Вашу думку, бракує сучасним провідним Церквам, релігіям?

– Ми не обговорюємо інших релігій. Ми не осуджуємо їх. Толерантно ставимось до всіх релігій, поважаємо думку інших. Кожна людина має право вибирати. Не можна змушувати людину вірити у щось.

– Чому Свідки Єгови проповідують удвох? А, іноді трапляється, ще й ходять з маленькими дітьми?

– Про це написано у Біблії. Ісус сказав нести Слово Боже саме удвох. Зрештою, це й безпечніше у наш буремний час, і зручніше, бо якщо котрийсь із супутників не знає відповіді на певне запитання, інший завжди може йому допомогти.

Якщо проповідники ходять з маленькими дітьми, то це їхні власні. Зрештою, чому б і ні? Тато з мамою пішли, взяли із собою маленьку дитину.

– Чи практикується серед українських Свідків Єгови виїзд за кордон, з релігійною метою?

– Переважно приїжджають до нас з інших країн. На сьогодні особливої потреби в місіонерській діяльності в Україні немає. Ми не виїжджаємо кудись. У нас є відповідні школи, але в Україні ми проповідуємо для українців а також для іноземців, які є тут. А такого, щоб ми масово виїжджали в Канаду чи до США, то такого в нас нема.

– Якимось чимось визначається, скільки має проповідувати той чи інший член організації?

– Це залежить від обставин. Якщо хтось має можливості проповідувати більше – він проповідуватиме. Якоїсь норми чи вимог теж немає. Навіть ми, працівники Центру, теж проповідуємо.

Біблія засуджує речі, які сьогодні прийнятні. Ми про це знаємо. І саме про це ми хочемо поділитися з іншими людьми. Ми не переслідуємо цілі записати всіх у Свідки Єгови. Ми хочемо поділитися з людьми і заохотити їх, аби вони взяли свою домашню Біблію, аби відкрили і читали.

– Як боретесь з впливом атеїзму, що дедалі більше зростає?

– Люди сьогодні розчаровуються в релігії, адже бачать нечесність, бачать, як багато хто використовує релігію для того, щоб нажитися і знеохочуються у вірі в Бога. Ми намагаємось показати, що Бог існує, показати діла Бога, які він зробив і робить і те, що він обіцяє зробити. Своєю проповідницькою діяльністю ми показуємо людям наміри Бога на майбутнє, заохочуємо їх читати Біблію, вірити в Бога. Таким чином і боремось.

– Напевне, під час проповідницької діяльності доводиться зустрічатись із агресією, як дієте в таких випадках?

– Ми переважно припиняємо розмову і залишаємо місце. Є груба, злочинна агресія, а є просто відмова, коли людина каже: “я не хочу слухати, мене це не цікавить”. Якщо серйозні випадки, то вже потрібно викликати міліцію.

Якщо людина відмовляється, то вона має право відмовитись, але це не означає, що ми не маємо право запропонувати їй щось. Якоїсь особливої агресії не зустрічається. Ми намагаємось, вчимось бути тактовними. Намагаємось тактовно підійти до людини. Якщо людина відмовляє, то варто гарно і тактовно розпрощатися. Залишити на другий раз місточок для розмови.

фото: служби інформування громадськості Релігійного Центру Свідків Єгови