Ліна Екдаль: Мої книги завжди були політичними

Ліна Екдаль: Мої книги завжди були політичними

Оля Вишня,  17 вересня 2013

Вона відома шведська поетеса, драматург. Пише політичні вірші та п’єси для дітей. 

В Україну приїхала вперше 5 років тому. Це був українсько-шведський проект СВІЖЕ.

За кілька місяців вона повернулась, щоб презентувати на Львівському літературному фестивалі свою першу збірку віршів українською мовою «Про бажання стати виразною як людина».

Ліна Екдаль ще не раз після того презентувала в Україні свої музично-поетичні проекти, за участі шведських та українських поетів, музикантів. Вірші Ліни українською перекладає Лев Грицюк.

За цей час багато чого змінилось і у творчості Ліни і у шведській літературі, і у самій Швеції. Про все це Ліна розказала в інтерв’ю.

Ліно, що у Вас сьогодні нового, з чим до Львова приїхали? 

Я привезла на Форум вірші з моєї найсвіжішої збірки, яка називається Збірка поезій, вона вийшла минулого року. Я мала поетичне турне Швецією, після виходу цієї книги.

Я також продовжую писати дитячі п’єси на замовлення одного з Гетеборгських театрів, також інший театр замовив мені п’єсу для підлітків.

Якщо ви пам’ятаєте постановку «Хто плаче за Єммою Бломгофф» (поетично-музична постановка, за участю Ліни Екдаль, Лінн Гансéн, Анни Ґуставссон, Бйорна Гелльстрьома, Катерини Бабкіної, Юлії-Ванди Мусаковської та Лева Грицюка –  Варіанти), то зараз ми разом з Лінн Гансен та Анною Ґустафсон почали роботу над новим проектом. Плануємо задіяти дуже багато поетів, і дуже багато музикантів. Уже шукаємо фінансування.

Розкажіть, будь ласка, трохи детальніше про нову збірку, про нові вірші, чим вони відрізняються зокрема від тих, які ввійшли в україномовну збірку Про бажання стати виразною як людина?

На мою думку, ця книжка більш політична, ніж мої попередні збірки, хоча мої книги завжди були політичними. У новій збірці ці політичні питання чіткіше висловлені.

Це книжка про Швецію, про той шлях, яким вона йшла, йде і яким буде йти. Також в цій книжці ключовими є такі слова – правда, свобода, рівність, справедливість, солідарність. На мою думку, ми у Швеції забули значення цих слів, підмінили їх поняття.

Ми часто говоримо у Швеції про свободу вибору, вважаємо, що ми є вільними, бо маємо цю свободу вибору. Але мені здається, що все є набагато складнішим.

Які у вас проблеми, бо ми тут вважаємо, що у Швеції життя прекрасне?

На мою думку, і не тільки, так вважає багато людей у Швеції, протягом останніх 10 років все погіршується.

За що відповідала держава: охорона здоров’я, школи, телефонні системи, залізниця – все розпродалось і тепер цим приватні компанії займаються.

Здається, що це дає свободу вибору, але насправді все погіршується, відповідно вчителі і лікарі масово залишають державні структури, переходять в приватні.

І це також ставлення до людей – емігрантів, бездомних. Коли я була маленькою, у Швеції не було жодної бездомної людини. Зараз їх багато. Те, чим Швеція була відома – своїм ставленням до людини, сьогодні вже не така.

А як щодо культури, чи й тут відбуваються протести?

На думку наших політиків, культура має бути частиною загального приросту, входити в капіталістичну систему і заробляти гроші. Це породило протести в письменницькому середовищі.

Недавно ми робили велику акцію протесту в Гетеборгу. Потрібно ще більше протестів.

Ми також протестуємо проти того, що багато людей опиняються поза системою, погіршилась ситуація з медичними страховками для людей. Страхова каса не хоче визнавати одразу, що ви хворі.

Попри все письменник у Швеції може собі дозволити бути тільки письменником?

Загалом ситуація непогана, навіть дуже добра, я заробляю з того, що пишу, але не поезію, а п’єси.

Я також заробляю гроші, читаючи свої вірші публіці. Є також можливість  виграти стипендію.

Ліно, які тенденції сьогодні переважають у шведській літературі?

Багато різних тенденцій. Якщо говорити про поезію, то тішить мене, що є багато нових голосів. Коли я починала писати, то був один чітко визначений спосіб писання.

Сьогодні є багато поетів, які працюють з мовним матеріалізмом, досліджують мову, які бавляться зі словами. 

І серед них є багато добрих поетів, на мою думку. Також є велика сцена усної поезії, яка на звук сприймається.

Також у нас була гостра дискусія про індивідуалізм в поезії. Письменники писали про себе, згадували у тексті справжні імена людей, які їх оточують. Але мені здається, що ми переходимо від «я» до «ми».

Серед молодого покоління поетів є літературні групи, які працюють над одним твором. Ми не говоримо сьогодні про самотнього поета, який пише.

Новий проект, який ми задумали також у цьому напрямку буде розвиватись, суть його полягає у тому, щоб створити щось разом.

Колективна література?

Так, щось на зразок.

Знаю, що у Швеції не пишуть римованих віршів

У Швеції є тільки одна поетеса, яка римує, її звати Лотта Ульсон. Вона дуже добра поетка, присутня у пресі. Має свою колонку щотижневу. А римують у нас тільки в дитячій поезії.

Чи є в інших країнах такі люди, як Лев Грицюк, котрі постійно перекладають ваші вірші на свою мову, запрошують на виступи, промують?

Є, але дуже мало таких як Левко. У мене є друг-перекладач в Іспанії, який перекладає мої вірші на іспанську. Ми разом скоро поїдемо в Колумбію на читання.

На скільки змінилась Україна з часу вашого першого візиту, чи змінилась? В яку сторону?

Мені подобається Україна і таке відчуття, що я тут добре вписують. Змінилось багато чого, але Україна – це для мене у першу чергу люди, з якими я приятелюю і які мене запрошують. Це Лев Грицюк, наприклад.

Завжди подобається приїжджати сюди і читати свої вірші. Мені здається, в Україні ми зробили багато цікавих проектів, починаючи від СВІЖЕ до постановки «Хто плаче за Єммою Бломгофф».

Чи плануєте наступні співпраці?

Так, сподіваюсь на це. Плануємо наступного року за підтримки Шведського інституту кілька проектів втілити. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.