Сергій С.: Я опанував індіанську техніку вишивання голками дикобраза

Сергій С.: Я опанував індіанську техніку вишивання голками дикобраза

Юрко Кардашевський,  9 жовтня 2013

Розмова з львівським вчителем історії Сергієм С., який захоплюється індеаністикою та вивчає історію лісових індіанців 18-го століття.

З чого почалося Ваше захоплення індеаністикою?

Власне це почалося з радянський часів. В Радянському союзі були фільми з Гойко Мітічем (німецької кіностудії "Дефа").

Також в школі в нас були програмні матеріали для позакласного читання: Фенімор Купер "Звіробій", "Останній з могікан".

В чому полягає Ваше захоплення індіанцями?

Це захоплення ще з дитинства. Мені подобався образ індіанця як благородного воїна, чи благородного дикуна. Якщо спочатку це ще було дитячою забавкою, то тепер я більше вивчаю історію, культуру та етнографічні матеріали.

Зараз це більше науковий підхід заради того, щоб більше дізнатись про їхню культуру. Це більше хобі, ніж стиль життя.

В ході детального вивчення культури та історії якось змінилося Ваше ставлення до індіанців?

Звичайно, що змінились за період вивчення. Якщо раніше образ індіанця був для мене ідеалістичним, то тепер я багато дізнався і про  негативні явища у їхньому житті.

Вони не були настільки прекрасними, якими здавалися мені раніше. Однак, не зважаючи на це, моє захоплення ними не згасло.

Які риси індіанців виділяють їх поміж усіх інших національностей?

Людина білої раси ставить себе над природою. Про що навіть говорить крилата фраза: "Людина – вінець природи".

Індіанці ж, навпаки, вважали себе невід'ємною частиною природи і цей гармонійний зв'язок з землею вони намагаються зберегти і до нині.



Ви намагались писати наукові роботи про індіанців?

Ні. В Україні, немає фахівців з індеаністики. Це мало кого цікавить, тому і державі це не потрібно. У більш заможних країнах (Англія, Франція, Німеччина) відкриваються цілі кафедри (Native American Studies) з вивчення культур різних аборигенних народів.

А на пострадянському просторі нічого подібного майже немає. Хіба що у Москві є одна кафедра з вивчення літератури аборигенних народів. Тому, якщо взяти колишні країни Радянського Союзу, то науковців немає.



Ваші учні просять детальніше розповідати про індіаців у рамках програми Всесвітньої історії?

Зараз взагалі важко дітей зацікавити історією. Всі вони сидять в інтернеті, в комп'ютерних іграх. Це мало кого це цікавить. Та й зараз діти значно менше читають.

Така проблема з зацікавленням індіанською тематикою у молодого покоління існує не тільки в нас, але й у поляків, німців та чехів.

У чехів, щоправда, з цим трохи краще, бо там дуже багато людей займаються реконструкцією. Одні роблять реконструкції індіанців, інші наполеонівських битв, треті – лицарів та інших.

А у нас серед реконструкторських рухів є лише лицарі та слов'яни. Гадаю, що якісний вітчизняний кінематограф міг би залучати молодь до історії, зокрема індеаністики. Це мало би великий вплив.



Чи можна порівняти культуру індіанців з якимось періодом української культури?

Певні спільні риси у культурах та історичних періодах можна знайти практично серед усіх народів. Особисто я порівняльний підхід для народів, які жили на різних континентах та приналежних до різних рас вважаю неправильним.

Знаю лише, що тактику ведення партизанської війни американці з військової академії Вест-Пойнт вивчали з історії індіанських воєн та національно-визвольної боротьби Української Повстанської Армії.



Чи є в Україні об'єднання людей, які захоплюються індіанцями ?

Офіційних об'єднань немає. Зрештою, якби було якесь об'єднання чи організація, то будь-хто міг закидати, що це якась секта.

Тобто немає якогось одноосібного керівництва. Кожен сам збирає матеріали, відтворює  певні речі, які носили чи мали індіанці, але це не можна назвати об'єднанням чи групою.



Скільки людей у колі Ваших знайомих поділяють це захоплення?

Колись ми спробували підрахувати скільки ж в Україні є тих, хто захоплюються культурою північноамериканських індіанців і ситуація виглядає так, що для масштабів нашої держави таких людей не дуже багато.

Якщо взяти невеличку Чехію, то буде там величезний відсоток людей. А у нас хіба що до 50 осіб. Більше рахувати неварто.

Чи є у Вас контакти зі закордонними дослідниками індіанців?

За останніх сім років ми встановили дуже тісні зв'язки з поляками до часто їздимо. Є контакти з чехами та німцями. Цього року ми їздили до Німеччину в індіанський табір.



Як Ви познайомилися з цими людьми?

Всесильний інтернет.

Ви співпрацювали з творцями фільму ТойХтоПройшовКрізьВогонь?

Особисто я не співпрацював, але серед моїх знайомих є люди, які допомагали творцям фільму. Режисер стрічки Михайло Іллєнко дізнався в Києві, що є українські індеаністи та запросив їх на знімальний майданчик.



Стосовно речей та атрибутики, Ви їх купуєте?

Ні. Переважно всі роблять атрибутику та одяг власноруч. Для того, щоб збирати потрібні гроші, адже ці речі дуже дорого коштують в Америці. Тому і дешевше, і краще зробити самому. До того ж, якщо тим захоплюватися, то самому більш цікаво щось відтворити своїми руками, ніж вишукувати та купувати.

В мене не тільки науковий  підхід до індіанців (вивчення культури та етнографії), але й ще скажімо, відтворювальний підхід. Мені дуже цікаво відтворити ті речі. Опанувати певні ремесла, якими інколи й самі індіанці не дуже володіють, а лише невеликий відсоток у Північній Америці.



Які ремесла Ви опанували?

Це вишивка, оскільки всі прикраси їхніх речей оздоблювались вишивками. Всі наші вишивають бісером. Я ж захоплююсь певним періодом та певною індіанською культурою. Це 18-те століття, колоніальні війни, період коли Америка була поділена між Францією та Англією. Зокрема, мене цікавлять лісові індіанці.

А вони у 18-му столітті майже не використовували бісер, оскільки індіанці розпочали ним більше користуватися вже у 19-му столітті. У 18-му столітті індіанці вишивали голками дикобраза. Особисто для себе я опанував цю техніку вишивання голками дикобраза.



Ваше захоплення індеаністикою якось впливає на релігійні та політичні погляди, життя в побуті?

Багато кого цікавить це питання. Всі вважають, що якщо людина цікавиться індеаністикою, то вона здійснює обряди, ходить в пір'ї і так далі. А з релігією нічого не пов'язано.

Я не забуваю, що українець. Я народився тут, люблю свою Батьківщину і є християнином, тому релігійний аспект цієї тематики мене не цікавить.



Чи є в українській художній літературі якийсь автор, який би описував життя індіанців? І яку літературу про індіанців читаєте Ви?

Наскільки мені відомо, в українській художній літературі творів про індіанців ніхто не писав. Але, напевне, українським літературним класикам ця тема була цікавою. Олександр Олесь та Панас Мирний переклали чудову поему класика американської літератури Генрі Лонгфелло "Пісня про Гайавату".

Дмитро Павличко та Валентин Корнієнко здійснили переклади творів канадської письменниці ірокезького походження Полін Джонсон. Соломія Павличко перекладала твори канадського письменника Сіра Сова (Grey Owl). І таких прикладів можна навести багато.



Чи є у Вас якісь мрії пов'язані з індеаністикою?

Дитячою мрією було потрапити в Америку. Тепер ж в мене мрія поїхати подивитися свої очима на те, як вони живуть, чим займаються. Бо поміж самих індіанців дуже мало є людей, які б вивчали свою давню історію.

Для індіанців великою проблемою є те, що їх молодь переважно слухає реп і їм не потрібна їхня культура.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.