догналіти

Догналітське укуїння

олександр ковальчук,  11 грудня 2013

Поки на київському Євромайдані кується перемога усієї країни, то у її львівському п'ємонті тилові щури паплюжать усе набуте важкою працею.

Кожен міліметр цьогорічного Євромайдану просякнутий кілограмами маніпулятивних технологій, що чорториять усе світле, добре, чисте та ідеальне.

Саме завдяки маніпуляціям на львівському Євромайдані місцевий мер Андрій Садовий нестримно зростає в іпостасі бога хіпстерів.

Буквально позавчора у дещо пацаватому (завдяки посередній якості музичних рецензій) хіпстерському виданні open.ua лінканулось інтерву з Маркіяном Мецехом, де він продовжує безбожно піарити Садового, тобто технологічно паскудити усю романтичну ідею вуличного фортепіано у Львові.

Свого часу у цьому році старший Мацех з'їздив до Індії, де і побачив нарешті Бога. На жаль ніхто у Львові йому не розповів про фаворське світло, ісихазм та Григорія Паламу, бо якби розповів, то не треба було б йому їхати так далеко від Львова, щоб побачити Ягве, який завжди витає поміж нас.

На жаль у Львові досить слабенька богословська школа. Нікого вона не приводить до обоження.

Саме тому, тільки у Львові може з'явитись відео Євромайдан і масони на каналі догналітських батюшок.

У навколишній природі існує версія, що догналіти – це плід уяви УГКЦ. Їх внутрішній виплід (технічний кандидат), що нічим реально не загрожує самій УГКЦ, але морально мобілізує усіх вірних у цей неспокійний час глобального атеїзму та лібералізму перед другим приходом Христа.

Також таке сервісне дріботіння догналіток досить вдало відволікає увагу усіх вірних від внутрішніх проблем греко-католицької Церкви перед другим приходом Христа. Саме тому догналіти найбільше й акцентуються на цих внутрішніх проблемах УГКЦ. Вони відвертають усю увагу доведенням усього до абсурду.

Поза такою версією, на прикладі вже згаданого відео у творчості догналітів занадто багато байок та побрехеньок, як на тих, хто знається в залаштунках УГКЦ та УКУ, зокрема.

На відео якась анонімна жіночка віщає голосом потойбічного Януковича, що вже є виявом гендерної політики, яку в УКУ не особливо шанують та розуміють. Її загробні інтонації нагадують безсмертну творчість Допи та Гепи. Немає у тому потойбічному екзорцизмі ні скандалів, ні інтриг, ні розслідування.

Майже усі догналівські каменярі розбиваються об наріжний камінь Христової правди.

Так усе речення про те, що Гудзяк виховує в УКУ еліту масонського зразка – це маразм. Масонська еліта не може бути такою обмеженою.

За всі роки існування УКУ можна лише на пальцях лівої руки полічити адекватних менів та вуменів. Лідери – це не парафія УКУ, там більше цінують невибагливих посередностей. 97 (98?, 99?) відсотків випускників УКУ працюють у сферах далеких від богодільності та щоденно клянуть надаремно потрачений час у стінах альмової матері.

Недивно, що УКУ так дружить з газетою Експрес – у них ідентична паства.

Байка про пропаганду гомо, гендеру та особливо збоченого ювеналу – також смішна. Було в УКУ декілька гомо-персонажів: хлопчик та дівчинка, але вони якось не дуже пропагувались.

А впливовість масонської ініціативи Першого грудня особливо перебільшена, тим більше – перед обличчям смерті більшості її учасників.

Укуківчанин Юрій Підлісний взагалі мало що підсовує комусь у стінах Львівської обласної ради. І як він може до когось підсунути, якщо його обліко морале цілодобово страждає від присутності у лавах його улюбленого Фронту Змін такого одіозного члена партії як Вася-Антибіотик, тобто Василя Пісного – першого заступника голови Львівської облради.

Християнська душа Підлісного день та ніч вмивається крокодилячими слізьми від некошерної присутності в анналах улюбленої партії такого великого грішника. Яке вже тут підсовування.

Також шкода, що в догналістському догналі взагалі нічого не сказано про паризьку екзилю Гудзяка, чим ближе до Брюсселю, до центру Євросоюзу. Саме вона може бути свідком того, що євромайданні гринджоли готувалися бусурманами ще влітку.

Не сказано, що така екзиля сталась після його невдалих спроб постояти та посидіти на місці блаженнішого Шевчука. Невдалі саме тому, що місцева братва логічно не пустила зайду у свої митрополичі палати.

І тут вже усіх починають гризти сумніви, а чи не були тодішні кримінали супроти його двоюрідного брата Теодора Гудзяка (мера Винників) засобом впливу на патріархальні потяги самого Гудзяка.

Немає у догналітівський халтурці навіть вказівок на те, як віряни з УКУ вміють підставлятись, що вони нічому не вчаться і тому, кожен наступний їх крок – це знову помилка, знову пастка.

Бо так би вони помітили поміж героїчних учасників київського Євромайдану колишнього укуківця, колишнього поступівського штрейкбрехера, який ниньки пише революційні віршики, як справжнісінький Гаврош.

Помітили б той факт, що кидати на проповідь перед Беркутом шльоцика з репутацією штатного стукача УКУ – це вже не тільки зрада ідеалів Євромайдану, але й зрада слів самого Христа, бо в Євангелії від Івана чітко зазначається, що саме диявол – батько брехні.

Боже мій милий, хоч тут нарешті тези догналівців співпали з Божим Словом.

Після такого одиночного попадання догналітів хоч у якусь ціль, звичайно, що перехресні дівчатка з УКУ можуть чесати веселкову пургу на сторінках вирозумілих видань. Комфортно і безстрашно чесати пургу, коли за твоєю спиною стоять олігархи.

Тому УКУ краще не рипатись у дорослі ігри зі своїми наївними студіками, а відпрацьовувати вже роками напрацьовані канали – одружувати милих вкраїнських дівчаток з закордонними баригами.

Так на цій голубій планеті ширитиметься та розмножуватиметься мережа шпигунів праведності, які розкидані усіма куточками світу в колективній надії одного разу відгукнутись на поклик рідної спільноти.

А так, звичайно, що шкода, що Маринович та Гудзяк не повідомили малим цим ту страшну правду про Того Чиє Ім'я Не Можна Називати. Така вже юдольна доля малих сих. Незнання – ось головний їх бич та їх персональний рай.

А на фініші варто акцентуватись на одній особливості праведних догналітів на цьому відео заради дуже активних дівчаток у фейсбуках. Виявляється, високоморальні догнали не цураються крадіжок інтелектуальної власності. Так від їх загребущих рук постраждали такі побожні сайти як: ЗІК, Варіанти, ICTV та менш побожний (бо москальський) НТВ.

На такому живому прикладі дівчатками та хлоп'яткам з сайту zbruc.eu також важливо усвідомити, що тирення чужих фоток – це дещо неінтелектуально, що цим їх демократичний сайт наближається до двічі кепкуючого Януковича, і тут вже невідомо проти кого ставити барикади.

Зрозуміло, що можна не любити, не шанувати і заздрити, але кожен галичанин-інтелектуал просто зобов'язаний дотримуватись базових свобод Євросоюзу на непорушність авторського права та на святеє святих — інтелектуальну власність копірайту. Чому за усіх має віддуватись лише Друль?

І тим більше, зважаючи на майбутні перспективи, не можна так щиро підставлятись маючи під носом лажову долю Люби Петренко та Васі Ресєвіча, які вже одного історичного моменту завтикали з крадіжкою чужої світлинки.

Бо знаючи про важку руку Процика, можна тільки здогадуватись, якого він їм засадив пістона за таке паплюження непорочного образу Андрія Івановича, усі видання якого мають бути найчеснішими, найсвятішими та найбілішими.

І ще невідомо, яким тягнибоком вилізе у недалекому майбутті ця історія потенційно, майбутньому президентові України. Андрій Іванович за таке точно не погладить по голівках.

А поки писався цей текст, то догналіти встигли записати ще один ролик, де дружньо намалювали Борі Гудзяку чірік за підбурювальний кримінал. Зате, як благочинно вони сидять і чекають, що хтось анонімний візьме та й накладе на них воблу чи, принаймні, блек.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.