Пункт допомоги

Палац Сапєгів, барокова будівля на Коперника, 40А давно таких моментів не переживала.  

«Думаю, останній раз тут такі активності відбувалися, напевно, у 1943 році, коли тут був штаб італійського корпусу військ Вермахту» – говорить пан Андрій Салюк, голова обласного Товариства охорони пам’яток історії та культури та координатор пункту збору речей.

Величезні зали, де протягом останніх років відбувалися тільки конференції, читались лекції та відбувалися різноманітні громадські обговорення, сьогодні заповненні величезною кількістю речей, необхідних тим людям, які відстоюють свої права і свою країну у центрі Києва.

Ініціатива сторення такого центру належить, за словами пана Андрія, студентським активістам, які звернулися до нього по допомогу ще на початку грудня.

Жодні політичні організації, Львівська міська рада чи Львівська обласна рада до цього не причетні, виключно громадська ініціатива. 

Тут панує дуже злагоджена робота та позитивна атмосфера. Волонтерів не бракує, раніше сортуванням та прийомом речей займались студенти, сьогодні у них іспити і їх замінили школярі, хоча є тут люди різного віку.

Гроші тут не приймають, тільки харчі та речі. За словами пана Андрія Салюка, серед найактуальніших  речей на даний момент – рукавиці, шкарпетки, тепла білизна, карамати, одноразовий посуд.

Протягом останніх тижнів виникла потреба у засобах захисту. Люди приносять різноманітні шоломи, респіратори, марлеві пов’язки, протигази.

Також потрібні спальні мішки, ковдри, каремати, традиційні грілки, устілки для взуття, засоби гігієни, тощо.

Трапляються на цьому складі й унікальні речі, такі як от стара каска пожежника, кажуть хлопці, що ще, напевно, з часів війни.

Багато до пункту допомоги приносять продуктів харчування. Нещодавно одне з львівських підприємств привезло сюди тонну макаронів.

А от бабусі забезпечують громадських активістів смаколиками, приносять сюди свої консервації, сушенні фрукти, цвіт з липи, сало домашнє.

Пан Андрій Салюк зазначив, що не тільки львів’яни допомагають, а люди з навколишніх сіл, з інших міст області. Також сюди привозять передачі, які передають з інших країн.

Дуже часто у пакунках благодійників волонтери знаходять образки чи записки з побажаннями перемоги, з віршами.

З монастиря також передали ящик з «Божим словом»  – папірці з цитатами з Біблії та інших церковних книг.

«Кожна допомога є важливою і навіть вдовина лепта. У мене досі перед очима той момент, коли старша жінка прийшла до нас і витягнула півбуханки хліба з сумки, але сказала, що це вона собі додому купила, а до Києва передала три пачки мівіни, бо на більше грошей не вистачило. Попросила не переживати, бо скоро буде пенсія і вона ще принесе. А є випадок, що приїжджає підприємець, просить хлопців допомогти з його дорогого авто вивантажити величезні упаковки з консервами, цукром, кавою, чаєм» – розповідає пан Андрій.

Щодня до Києва везуть 12 тон продуктів та речей. У Києві всі ці речі отримують учасники протесту, які перебувають у різних осередках – у КМДА, Будинку профспілок, Жовтневому палаці, Українському домі.

«Ми не ділимо учасників Майдану на Правий сектор, Свободу... Для нас всі особи, які є там і виступають за українську державу є рівні.

І наше завдання – допомогти, щоб було їм тепло, не голодно і захищено» – додає пан Андрій.

Пункт допомоги на Коперника, 40а працює щодня з 10 до 21 години. Медикаменти та гроші натомість приймають у церкві Свв. Петра та Павла.