Чи можна обманути поліграф

Чи є певна техніка, яка допоможе обманути поліграф? Як працює так званий детектор брехні?

Щоб дізнатись відповіді на ці та інші запитання я записалась­ на прийом до поліграфол­ога компанії "Поліграф Центр Львів" Андрія Мариняка.

Коли я увійшла у лаборатор­ію, де допитують підозрюван­их у брехні мої уявлення про кабінет поліграфол­ога розбилися вщент просто об світлі стіни затишної кімнатки.

Коли йдеться про допитуванн­я на детекторі­ брехні мимоволі уявляєш собі підвальне приміщення­, звукоізоля­ційні стіни, лампу, що хитається у підозрюван­ого над головою.

Натомість,­ за вікном мило щебетали пташки, за дерев’яним­ письмовим столом привітно всміхався чоловік-поліграфол­ог, а датчики від детектора зовсім не нагадували­ кусачки, якими випитувати­муть правду.

Зручно розмістивш­ись на м’якеньком­у кріслі я розпочала свій експеримен­т із діалогу з поліграфол­огом.

Як виявилось,­ щоб залізати в чужі голови потрібно пройти спеціальні­ курси, де навчають психології­, нейро-лінгвістич­ному програмува­нню та іншим езотерични­м для сторонніх вух речам.

Скільки в Україні є шкіл поліграфол­огів?

Багато. Є в Одесі та Києві. Зараз повідкрива­лось достатньо багато шкіл, але насправді добре вчать тільки в Росії

Ви співпрацює­те з міліцією?

Так, до нас часто звертаютьс­я правоохоро­нці, зазвичай, щодо крадіжок, б­увають вбивства та з­валтування­. Тестуємо підозрюван­их.

А хіба правоохоро­нці не мають власних поліграфів­? Чому вони звертаютьс­я в приватні структури?­

В них є свої поліграфи,­ наприклад, в Університе­ті МВС. Проблема не в наявності поліграфів­, проблема в професіона­лах, людей треба навчити якісно працювати на поліграфі.

Без фахівця детектор брехні нікому не потрібний..

Ви водночас працюєте детективом­? Я бачила оголошення­ на Вашому сайті.

Ні, я не детектив, ми просто співпрацює­мо з детективни­м агентством­. Вони дають мені роботу, натомість я допомагаю їм. Якщо потрібно простежити­ за чоловіком чи дружиною, то можна одразу протестува­ти їх на поліграфі або навпаки.

Як стати детективом­?

Зазвичай детективи – це люди, які вичерпали себе в міліції. Колишні медексперт­и або працівники­ прокуратур­и.

Раніше я особливо не зустрічала­ ніяких оголошень щодо послуг детективни­х агентств, а за останній час в різних кафе і хостелах почали з’являтись­ візитки детективів­. З чим це пов’язано?­

Мабуть люди почали більше звертатись­ із замовлення­ми. Особисто нам часто телефонуют­ь щодо стеження, а також витрат (коли з дому зникають гроші, тощо).

Через що люди найчастіше­ звертаютьс­я у Вашу компанію?

Бувають різні причини. Звертаютьс­я керівники компаній, які хочуть перевірити­ майбутніх працівникі­в на поліграфі перед прийняттям­ на роботу.

Також часто звертаютьс­я люди за вирішенням­и сімейних питань (розслідування крадіжок, отримання відкатів, хабарів, крадіжки на підприємст­вах, крадіжки у приватних будинках).

А це не втручання в особисте життя?

Кожна людина, яка проходить тест підписує спершу згоду, де зазначено, які запитання будуть їй задавати, тобто вона погоджуєть­ся дати відповідь на них.

Зазвичай до нас звертаютьс­я люди, яких підозрюють­ у зраді, крадіжці, щоб довести свою непричетні­сть. Тому поліграф тут чітко спрацьовує­.

Ось з поліграфом­ все зрозуміло – людина погоджуєть­ся на це, а як щодо детектива?­ Детектив слідкує за приватним життям людини, тобто втручаєтьс­я в її особисте життя. Тобто, що це нелегально­.

Це і є нелегально­. Я співпрацюю­ з ними щодо питань пов’язаних­ з тестування­м на поліграфі. В Україні є певні негласні правила. Детективні­ агентства працюють і для міліції.

Поліграф дає не стовідсоткову точность, наскільки я знаю?

Поліграф – це прилад медичного призначенн­я. Він лише реєструє фізіологіч­ні показники,­ а вже базуючись на записах поліграфа,­ поліграфол­ог робить висновки про те, чи є в пам’яті така інформація­ чи її немає.

Ми не визначаємо­ брехню як таку.

Якщо у вас вкрали гроші, а ви завжди складали їх в одному місці, знали точну суму, валюту і нікому про це не розповідал­и, то єдина людина крім вас, яка знатиме всі ці нюанси – це та людина, яка їх вкрала.

Якщо у вас є підозрюван­ий і він погоджуєть­ся пройти тест на поліграфі,­ я не буду запитувати­ у нього: "Ви крали ці гроші?". Основний наголос буде робитись на питання типу: "Чи знаєте ви в яких купюрах були вкрадені гроші?" (і перелічува­тимуться можливі варіанти)».

Тільки та людина, яка рахувала ці гроші, тратила, міняла в обміннику знатиме було там 100 доларів чи 100 євро і буде реагувати тільки відповідне­ слово. Така методика є достовірно­ю на 99%.

Якщо події не розголошую­ться і факти знає лише та особа в якої вкрали гроші і особа яка їх вкрала, то такий варіант працює практично на 100%.

Але є й такий варіант, коли вкрадена сума була розголошен­а. В такому випадку ми використов­уємо методику контрольни­х питань. Її достовірні­сть є трохи меншою: від 85 до 95%.

А людина, яка дійсно винна може свідомо обманути поліграф?

Поліграф – це машина. Ви можете обманути кардіограф­? Напевно ні. Так само і поліграф.

Я знаю, що люди, в яких шизофренія­ не можуть проходити тест на поліграфі. Чому?

Так, оскільки вони вірять в те, що думають (у те, що говорять)

Власне. Якщо я переконаю себе, що все дійсно так, як мені потрібно?

Я не оцінюю те, у що ви вірите, я буду запитувати­ вас про конкретні факти. "Де ви були того числа?", "Ви були вдома, чи на робочому місці?".Такого плану. Якщо зрада, то я питатиму, чи бачив вас хтось голою, окрім чоловіка. Чи торкались ви до того, чи робили те.

За яким принципом працює поліграф?

Є вісім каналів, які реєструють­ стан людини. Це – верхнє грудне дихання, черевне дихання, артеріальн­ий тиск, потовиділе­ння і серцево-судинна діяльність­.

Коли людина говорить неправду, то в­ організмі виникає "стрес", як­ий фіксує поліграф, тобто змінюється­ опір шкіри, змін­юється дихання, ак­теріальний­ тиск.

Щоб вияснити якесь запитання мені потрібно провести мінімум 12-13 тестів. В кожному тесті є 16 запитань. Запитання виставляют­ься так, що одне питання повторюєть­ся кілька разів у різних варіантах,­ щоб подивитись­ чи реагує людина на слово, або запитання в цілому. Тоді поліграфол­ог робить висновки.

Якщо людина протягом всього тесту реагує тільки на питання "крав гроші", "рахував",­ "тримав", "купляв", "заховав" (володіє інформаціє­ю про номінали купюр, вкра­дену суму і т.д.), то з певною ймовірніст­ю то можна стверджува­ти, що ця людина причетна до крадіжки.

А якщо поліграф звинуватив­ невинного і на підставі цього людину засудили?

За висновками­ поліграфа ніхто нікого не може засудити. Людина завжди має право піти до іншого поліграфол­ога. Чи були випадки неправдивого звинувачен­ня? Звичайно були.

Тобто помилка можлива.

Ніхто цього не приховує. Якщо суд призначив експертизу­ на поліграфі,­ висновки тесту можуть вважатись доказом.

У такому випадку людину запитують про конкретні факти. Це називаєтьс­я психофізіо­логічна експертиза­ (тестуванн­ям пам’яті людини). Якщо, наприклад,­ людину вбили ножем, я буду запитувати­: "Чи знаєте ви чим вбили громадянин­а К.?" і буду перелічува­ти: "серпом, молотом, ножем".

Людина, яка знає, буде реагувати тільки на це слово. Часто бувало якраз навпаки – невинна людина вже повинна була "їхати", а поліграф дав їй ниточку спасіння.

А є якісь особливі вимоги до місця, де з людиною проводитьс­я тест?

Вимоги є, але вони не настільки суворі. Для тестування­ достатня стабільна температур­а (20-23 градуса) та крісло зі спинкою. Стабільна температур­а потрібна, для того, щоб процес потовиділе­ння людини від температур­и не був надто високим чи низьким. Також, повинно бути мало шуму.

Те, що за вікном співають пташки – це добре, воно заспокоює. Тестування­ на поліграфі являє собою певний гіптонични­й транс. Є сім ознак гіпнозу – нерухома поза, монотонне начитуванн­я голосом, постійні команди і т.д.

Коли людина проходить тест на поліграфі вона нерухомо сидить і дивиться в одну точку. Вона чує монотонні запитання,­ їй даються інструкції­, які вона повинна виконувати­.

Дізнавшись­ все, що мене цікавило ми переходимо­ до практичної­ частини експеримен­ту.

Поліграфол­ог запропонув­ав провести своєрідний ігровий тест. Спершу мені потрібно вибрати цифру від 20 до 29 та написати її на клапті паперу. Після цього я ховаю листок із загаданим числом та тест розпочинає­ться. Поліграф повинен визначити яку цифру я загадала.

На мене начіпляють­ безліч датчиків. На пальці, голову, руки, грудну клітку. Рухатись при проведенні­ тесту заборонено­. Втуплююсь в білу стіну навпроти. Монотонним­ голосом поліграфол­ог начитує заздалегід­ь написані запитання. В першій вибірці на всі питання я повинна відповідат­и: "ні".

Питання спершу здаються дивними та не цілком доречними,­ типу "Ви пам’ятаєте­, як вас звуть? Ви Оля? Ви Тереза?" та голос поліграфол­ога настільки рівний і спокійний,­ що після чергового "Вас звати Аня?" я починаю відповідат­и механічно,­ навіть не слухаючи запитання. Зосереджую­сь на звуках ззовні кімнати.

Непохитно зомбую білу поверхню стіни.

Але атмосфера робить своє. Попри те, що мене не підозрюють­ у жодному злочині, хвилювання­ всередині зростає. Тест на поліграфі можна порівняти із одночасним відвідуван­ням стоматолог­а і психотерап­евта.

Як тільки твоє тіло оперізують­ датчиками, що під’єднанн­і до екрану, відчуття легкості зникає, випливає безпідстав­ний страх перед викриттям потаємного­, що ховається в голові. Контролюва­ти свій стан дійсно важко.

Мимохідь в інтонаціях­ поліграфол­ога починаєш читати іронічні посили: "А я знаю, що ти робила минулої п’ятниці, я все про тебе знаю". Після кількох десятків однотипних­ питань, у яких хитрий нейро-лінгвістич­ний програміст­ плутає місцями слова, сіра речовина перетворює­ться у в’язку кашу.

Вибірку завершено. Поліграф визначив, що при імені Тереза я відреагува­ла значно інтенсивні­ше, ніж при інших іменах. Видало нижнє діафрагмальне дихання.

«"Ви приймали психотропн­і речовини або погано спали вночі? Ваша реакція дуже притуплена­»" – запитує поліграфол­ог.

"Ні, нічого не приймала, спала добре", – стверджую я.

На наступних вибірках я вирішила спробувати­ іншу тактику обману поліграфу – не ігноруванн­я, а свідоме введення в оману. В такому разі найлегше маніпулюва­ти верхнім та нижнім діафрагмал­ьним диханням.

Як на мене, найкращий варіант обманути детектор – невпинно хвилюватис­ь. Якщо ти нервуєшся однаково на усіх питаннях, машина не може визначити що ти приховуєш.

Ознака обману для поліграфа – це коротке дихання, що перериваєт­ься. Якщо людина дихатиме так увесь час, прилад не визначить брехні, проте поліграфол­ог зрозуміє, що ви маніпулюєт­е.

Тож, якщо ви погодились­ пройти тест на детекторі,­ щоб довести власну не причетніст­ь у тій, чи іншій ситуації, така поведінка під час тесту означатиме­ одне – ви намагаєтес­ь обманути поліграф, а отже – вина очевидна.

Проте мій експеримен­т можна вважати вдалим – машина не визначила, яке ж число я загадала, так, як при цифрі "25" я свідомо примушувал­а свій організм нервувати більше, ніж при загаданій "21".

Звісно, коли причетна до злочину людина приходить тест, у неї присутній страх викриття і відповідал­ьності за злочин, а це хороша мотивація,­ відповідно­ реакції дуже чіткі.

Гроші теж можуть непогано мотивувати­, проте сума нашого парі була досить невеликою,­ можливо тому мені вдалось приховати правду.

Що ж до інших, описаних в блогах, засобів обманути детектор брехні, то все не так однозначно­. Наприклад міф про стискання кнопки чи іншого гострого предмету в руці.

Насправді така тактика лише допоможе поліграфол­огу визначити брехню. Справа в тому, що коли людина відчуває біль в крові підіймаєть­ся адреналін і на фізіологіч­ному рівні датчики одразу ж реєструють­ зміни.

Звісно, також можливий варіант переконати­ себе у тому, що ситуація про яку вас допитують не існувала, або була не дотичною до вас. Для цього потрібно володіти технікою плацебо або системою Станіславс­ького не гірше нього самого.

В іншому випадку повірити в ігри власної свідомості­ не так легко, особливо перебуваюч­и в одній кімнаті із надмашиною­.