Артем Луцак

Артем Луцак: Ми називаємось Правий сектор. Амінь.

Тереза Абіс,  17 квітня 2014

Розмова з лідером Правого сектору на Львівщині Артемом Луцаком.

Багато говорять про Ваше народження у Москві. Чим Ви займались під час мешкання в Росії?

Я народився у Москві в 1972 році. Мої батьки і всі мої родичі – українці.

Коли в Абхазії розпочалася війна, то мене призвали в армію.

Нас перекинули на річку Псоу, це адміністративний кордон Росії і Абхазії, де я й служив прикордонником.

Я завжди усвідомлював себе українцем.

Ще до армії, в 1989-90-х роках, коли почалось розхитування Союзу, я відвідував УГС, зустрічався з Лук’яненком та Хмарою. Я був пацаном, а дядьки з вусами приходили і розказували щось про Україну.

У мене було прізвисько "Бандера" і у мене ніколи не було проблем з національною самоідентифікацією. Я завжди знав, що я українець і що це тимчасово, що я живу в Росії.

Я завжди хотів жити в Україні і сам забезпечив собі цю можливість. Перевіз свою сім’ю, дітей, які народилися в Москві – це Тарас, Богдан і Олеся. Тарас, нажаль, помер три роки тому. Він похований в Зарваниці.  

І я ніколи не був дотичним ні до яких спецслужб, бо у Львові вже стільки наслухався про себе!

Говорити можна усе, що завгодно. Я можу багато про кого із львівського політичного бомонду наговорити. У мене немає доказів, але є серйозні підозри, але я ж про це не говорю на кожному кроці.

Ок, переходимо до загальної мобілізації. Скільки людей вже зголосилось?             

Правий сектор оголосив мобілізацію у Львівській області. Наш мобілізаційний пункт розташований у Палаці мистецтв. Активність наразі нестабільна. За останні 2-3 дні записалось близько 500 осіб.

І мені насправді трохи прикро, що на Львівщині така низька мобілізаційна активність. Наприклад, у Рівному декларуються зовсім інші цифри.

Особи, які проходять попередній відбір, відправляються на наші бази, переважно під КиєвомТакож у нас є бази на сході країни. Вже було відправлено декілька груп найбільш боєздатних добровольців, але зараз поки що немає команди відправляти далі.

На цих базах людей навчають загальним речам, це як навчання в армії.

Тобто навчання приблизно таке, як на Євромайдані?

Тут трохи не таке навчання. Зараз ми співпрацюємо і координуємо свої дії з РНБО, відповідно це вже відбувається на зовсім іншому рівні. Час від часу ведуться переговори про те, що нашим загонам буде наданий офіційний статус у складі мілітаризованих державних підрозділів, чи то армії, чи міліції.

Там видають зброю?

Коли виникне необхідність, то всі інші підрозділи будуть легалізовані та озброєні.

Які у вас зараз стосунки з такими структурами, як МВС, СБУ, Прокуратура?

Ми – проблема номер один для всієї країни, якщо чесно розібратись. Ми народжені Майданом, а не створені кимось штучно. Ми не є чиїмось проектом.

Не секрет, що певні сили стоять за певними політичними силами, а за нами ніхто не стоїть і тому не зрозуміло, що з нами робити, що від нас очікувати.

Але зараз, принаймні, відбуваються якісь зміни в цих структурах? Ви не співпрацюєте з ними й надалі?

Ми співпрацюємо, але що ви називаєте співпрацею? Звісно, що зараз, на тлі зовнішньої загрози, ми координуємо свої дії. Я є членом Тризубу і ми усі двадцять років нашого існування декларували, що можемо співпрацювати з владою доти, доки влада з народом.

Тому, якщо це якийсь призначений керівник міліції і він чесний та порядний чоловік, то з ним можна мати справу.

Просто Ви говорите, що зараз йде мова про надання загонам Правого сектору статусу офіційних.

Я кажу, що зараз ведуться такі переговори, але я їх особисто не веду. Всі переговори відбуваються за участі вищого київського керівництва. Я просто знаю, що ми співпрацюємо з РНБО.

А от коли і чим це закінчиться – я не знаю.

Наша ж задача на Львівщині є такою. Ті люди, які розуміють, що зараз відбувається агресія проти України. ті люди, які розуміють, що вони можуть і хочуть допомогти в обороні нашої держави, їм пропонують долучитися до наших мобілізаційних процесів.

Далі вони проходять попередню підготовку в базах, про які я зазначив. Постійно відправляють туди маленькі групи. Я не можу говорити за те, що там відбувається далі. Чи їх відправляють на схід, чи вони залишаються на базах – ці питання не до мене.

А у Вас був досвід проведення антитерористичних операцій?

Особисто? Всі дитячі психоневрологи зазвичай приймають участь в антитерористичних операціях.

Але Ви ж не просто так призначені на цю посаду, ви повинні розбиратись у тому, чим керуєте?

На платформі членства Правого сектору створено політичну партію. Відповідно, ця партія буде брати участь в президентських виборах і підтримувати нашого кандидата. Але зараз це питання другорядне, оскільки зараз йде війна проти України.

Я керую політичним крилом Правого сектору. Іншого офіційного крила Правого сектору у Львівській області немає.

Оскільки ми політична партія, то поки не почались всі ці події, ми намагалися максимально діяти в правовому полі, як і решта партій. Діяти правовими політичними шляхами. Але коли відбувається ситуація, яка відбувається, то тут трохи не до політики. Я керую всім, що є у Львівській області.

Власне.

Але я не відповідаю за силову, військову підготовку людей. На даний час львівська організація проводить мобілізацію. Це – попередній медичний огляд, фейс-контроль, умовно кажучи.

Було багато скандалів, пов’язаних з ніби-то членами Правого сектору. Наприклад, побиття вокаліста гурту Тінь сонця. Після цього керівництво Правого сектору повідомило, що ці люди будуть виключені з організації. Вони виключені?

Звичайно. Безпосередньо ті, хто планував ту акцію без узгодження з керівництвом і не зміг пояснити доцільність її проведення, були виключені з лав Правого сектору.

Щодо концерту, тоце була взагалі інша ситуація. Людина вирішила провести акцію, зібрала наших людей, які не знали, що там буде відбуватись. З людиною, яка несла за це відповідальність, були проведені дисциплінарні заходи.

Але він не був виключений?

На той момент Правий сектор ще не був партією. Та й взагалі Правий сектор – це не організація, не партія, не громадська організація, а соціальний феномен.

Так от, на той час, коли трапився цей прикрий інцидент з концертом, усі люди, які себе позиціонували як Правий сектор і боролися з режимом, ще не мали бейджиків.

Була спільнота і були неформальні лідери. Це вже зараз відбувається систематизація, внутрішня люстрація, тощо. Але тоді  міг ще прийти будь-хто лише тому, що йому подобались якісь дії заради дії.

Якщо якась невідома людина прийшла з вулиці, їй через знайомого зробилибейдж і вона пішла займатись бандитизмом на  Привокзальний ринок, то хіба цю людину можна вважати членом Правого сектору?

Правий сектор – це, по-перше, революційна організація. Наша мета – революція. Перший крок – усунення Януковича – уже зроблено. Цього добились, звісно не тільки ми, але ми це почали.

Ми скинули Януковича, тому що взяли на себе відповідальність. Ми це організована частина Правого сектору і безпосередньо Дмитро Ярош.

Після цього почався перелом. Після цього ми маємо те, що маємо. Наша кінцева мета – це докорінний злам системи. Тому що, якщо Янукович зміниться на іншого Януковича, то від цього революція не буде вважатись завершеною.

До вбивства Сашка Білого кожен другий був в Правому секторі, після вбивства – бажаючих явно поменшало. Я тут говорю не про барикадний склад, а про тих людей, які думали, що бути в Правому секторі так прикольно, що аж всі тебе бояться.

Та коли вони зрозуміли, що смерть – це не тільки те, що буває з іншими, а й те, що може статись безпосередньо з тобою, то всі й задумались: "А для чого мені той Правий сектор? В мене є робота, інститут, кабанчик. Можна якось жити і без Правого сектора".

Ви кажете, що тепер не так вже й легко потрапити до лав Правого сектору. Це стосується тільки політичної партії? Скільки людей вона налічує?

Політична партія ще не пройшла перереєстрацію. І зараз це б було аморально перейматися такими питаннями, коли ми втрачаємо території.

Зараз я менш за все переймаюсь питаннями, що там з тією політичною партією буде далі. Рано чи пізно вона буде.

Як Ви оцінюєте дії новопризначених посадовців на Львівщині, наприклад, Ірини Сех?

На все рук не вистачить. Зараз дуже багато людей, які потрапляють у поле нашого зору. І до Ірини Сех наразі немає якихось надзвичайних питань.

Доречі, я не закінчив. Ви питали про стосунки з силовими органами і т.д. Чого всі зазвичай бояться? Природа людського страху? Зазвичай бояться невідомого.

Первісні люди боялися грози, тому що не могли її пояснити і так само бояться й нас, оскільки не зрозуміло звідки ми взялися. Нікому не зрозуміло.

З перших секунд революції у ній відчувалася якесь регулювання. Було зрозуміло, що хтось з кимось домовився, що є якийсь сценарій. Інколи він давав збій, але все ж він був. Зява Правого сектору аж ніяк не вписувалась в схему цих домовленостей.

Але Правий сектор теж іноді діяв ніби-то за сценарієм. Серед членів Правого сектору не було вбитих, майже не було поранених.

Мене дуже нервує, коли у ротацію закинута якась фраза і всі люди починають її повторювати. У перші дні Євромайдану мене просто розривало слово "провокація". Всі його повторювали.

Ми були провокаторами. Але коли їх починали бити ті тітушки, то всі кричали: "Правий сектор, рятуйте нас!".

Потім з’явилося слово "люстрація". Ніхто не знає, що таке люстрація, як її проводити, але всі повторюють: "люстрація, люстрація".

Тепер кажуть, що з Правого сектору нікого не вбили. Хто там був з нами? І я ж вам кажу, що на певному етапі ніхто навіть не рахував скільки людей налічує Правий сектор.

Правим сектором був будь-хто, хто розумів, що ми не вівці і ми не дамо себе різати. Ви знаєте, що загиблих насправді під тисячу, а не сто людей. Просто таке враження, що перемикають увагу от на такі питання.

Ми що повинні виправдовуватися?

Якби люди хотіли зрозуміти, вони б не повторювали фрази, які вони взяли з якихось сумнівних репортажів.

Ви зірвали презентацію нового прокурора Гураля та обіцяли не пускати його на робоче місце, але потім все якось заспокоїлось. З чим це пов’язано?

Ми добилися перегляду його призначення Генпрокуратурою. І тому, коли говорять, що: "О, Правий сектор щось не береться за Гураля, значить він його підтримує" – це провокація.

Якщо Прокуратура його поверне, то ми вже будемо дивитись далі. А зараз немає про що говорити.

Проте, якщо він зараз буде діяти в правовому полі, то його можна потерпіти. А знищити заради знищення? Системи повинні працювати.

Або ж люди ведуться, наче зомбі на гасло "О, йдемо виженемо Гураля!". Приходять,бють двері, заходять у кабінет і що далі? Всім відомо, що його немає в кабінеті. Для чого тоді ходити? Щоб показати, що такий-то лідер такої-то організації дуже крутий і може витягнути з прокуратури Гураля?

Ні. Ми це робили інакше. Коцюруба, коли він ще був моїм заступником, смикнув Гураля в Роксі, потім вони ще раз заходили в Прокуратуру і добилися того, щоб справа пішла на перегляд.

Правий сектор брав на себе відповідальність за люстрацію посадовців. Проте люстрація на Львівщині якось провалилася.

Ви як думаєте, у нас в країні є хоч одна людина, яка не була задіяна в корупційних схемах? Щоб говорити про люстрацію як про процес, а не як про слово "люстрація", яке мало зрозуміле пересічній більшості населення, то люстрація повинна бути прозорим механізмом для обох сторін.

Для тих, хто проводить люстрацію, тобто уповноважений актив народу, який не був дотичний до системи, і для тих, кого люструють. І правила гри повинні бути зрозумілими як для одних, так і для інших.

Я спілкувався з багатьма людьми в міліції і вони кажуть: "Друже, ми були в системі. От така система, чемоданна. Скажімо умовно, там ледь не плани складалися на хабарі. Я народився, одружився, закінчив міліцейське училище і потрапив на роботу.

Я хотів бути Шерлоком Холмсом, але я розумію, що тут є інша кладка. В мене є вибір: або я працюю в цій системі і якось пристосовуюсь, або я просто повинен змінювати роботу і перекреслити пять років життя".

Всі люди хочуть їсти, жити нормально. От люди попали в систему і поводяться за правилами цієї системи. Чесні менти бувають тільки в кіно і серіалах.

Вищі чини львівської міліції казали мені: "Артем, я не проти вийти на Майдан і сказати, я не боюся тієї люстрації. Брав я якісь там хабарі. Всі ми так чи інакше замазані на хабарах. Я не був бєспрєдєльщіком, але я не розумію, що від мене хоче народ. Вони хочуть мене порвати? На комусь немає пробу де ставити, а я відповідав за напрямок, роботу і мусив щось десь перекривати. А є люди, які тупо сиділи на базах і займалися кримінальним бізнесом, прикриваючись погонами та посадами".

Тобто, це – різна міра.

Щодо Мицака, то це взагалі величезні питання до керівництва МВС, як йому взагалі на голову налізло висунути таку кандидатуру.

Гаразд, якщо схеми люстрації є недієвими, що Ви пропонуєте?

Я пропоную не звинувачувати Правий сектор у тому, що провалилась люстрація. Є люстраційні комітети. Чим вони займаються? Правий сектор контролює ці процеси і багато на які рішення ми вплинули. Ми, наприклад, не допустили призначення Пісного.

А щодо Сех у вас не було жодних-жодних зауважень?

Ні, зауваження можливо і були, але треба сприймати цю картину цілісно. Має керівник бути в області? Має. Сала скинули? Скинули.

Ми можемо запропонувати когось, кого призначать губернатором? Ми можемо вплинути на цей процес? Місто має жити, область повинна працювати. Тут все вимірюється більшим чи меншим злом.

Я не хочу говорити безпосередньо про Ірину Сех. Ми ні з ким конкретно не воюємо, ми воюємо тільки з тими, хто конкретно пхається до нас.

Зараз не на часі якісь внутрішні розборки. Я за консолідацію усіх сил. Зараз у нас головна мета – відбити агресію Росії.

Як буде поводити себе Правий сектор 9 травня?

Ми це свято не святкуємо. Це перемога однієї тоталітарної країни над іншою. Те, що загинуло багато наших співвітчизників, то це вже інше. Тому святкування цієї перемоги, на мій погляд, є дещо нелогічним. І тут питання не в події, як такій, а у використанні певними силами цієї події для чогось.

Ось, наприклад, Царьов. Людина бігає-хрюкає і навіть не знає походження тих георгіївських стрічок. Людина навіть не знає коли розпочалася Друга світова війна. Так і в Колєсніченка батько згорів в танку за десять років до його народження. Така ось прикра несподіванка.

Тому якщо якась тварюка підійме комуністичний прапор не заради свята Перемоги, а заради інших мотивів, то це вже буде інше питання. Бо якщо придивитись до сепаратистів на сході, то у них багато хто ходить з червоними прапорами.

Путінський режим – це спроба реваншу, спроба відновлення Союзу і все, що з цим пов’язане, – зло.

Ветеран, який сумлінно воював, незалежно від національності, має право прийти на могилу, до Вічного вогню, немає питань! Ми з повагою ставимося до воїнів.

Але якщо якісь люди підійматимуть червоні стяги, то як ви будете реагувати?

Ми не допустимо підняття такої символіки в місті Лева. І, я думаю, навряд чи буде багато охочих це зробити. Хоча, можливо, й спеціально, щоб роздратувати, бо у контексті війни усі провокації з червоним прапором у Львові відходять на другий план.

Правда – поняття метафізичне. Правда існує і все. Я вірю в Бога, я не боюсь смерті. Вірю в те, що я і мої побратими робимо праву справу. Ми називаємось Правий сектор. Амінь. Ми  розуміємо, що ми робимо, ми розуміємо куди ми рухаємось.

Чи можна сказати, що наразі Правий сектор займається на Львівщині лише мобілізаційними питаннями?

Я можу окреслити загальний вектор руху – Правий сектор братиме участь у всіх політичних процесах, у всіх виборах.

Я зараз процитую такі три тези, які, на жаль, не я вперше сформулював, а мій товариш. Вони стовідсотково співпадають з ідеологією Правого сектору.

Правий сектор – це народ, активний його прошарок. Мета народу є справедлива. Мета влади і народу – різні. Народ повинен мати прозорий зрозумілий механізм впливу і контролю над владою. Ми будемо робити те, щоб забезпечити цей механізм.

Чи ми пройдемо у ту владу, чи ми її очолимо.

Я особисто не маю жодних політичних амбіцій, якщо не буде рішення керівництва. Якщо мені скажуть йти в депутати – я піду в депутати, скажуть йти в президенти – піду в президенти.

Я не хочу бути ні мером Львова, ні депутатом обласної ради, ні районної. Я не займаюся бізнесом, я займаюсь революцією. Революція буде завершена тоді, коли ви самі відчуєте, що вона перемогла.

Ті, хто пройшов у владу, повинен розуміти, що є народ і він не знизу, а над ним. І якщо він зробить крок ліворуч-крок праворуч від того, що хоче народ, то цей народ ляже на нього, як прес розчавить. Ось за це бореться Правий сектор.

Як Ви бачите вирішення конфлікту на сході?

Я можу звісно помилятися, але в будь-якому випадку – це остання війна в історії Росії. Це агонія імперії.

Мені не зрозуміла ця млява позиція влади, її нерішучість. Вони декларують проведення контртерористичної операції і не проводять її в призначений час. Дуже соромились слова "тероризм". Називали це, як завгодно, тільки не тероризмом, хоча ці люди – терористи.

Чим все закінчиться? Схоже на те, що вже готові все віддати, але Росія наражається на серйозну партизанську війну, незважаючи на те, що про це буде думати влада, яка прийшла на наших горбах, на крові Небесної сотні, сіла там і нічого не робить.

Незалежно від рішень цієї влади партизанщина буде серйозна і народ буде боронити свою землю.

Чому  щодо подій у Криму Правий сектор реагував досить відсторонено і не проводились жодні радикальні дії?

Мобілізація проводилась з перших появ зелених чоловічків.

Що таке російська армія? Росія – це воююча країна. Коли армія не воює, вона деградує. Подивіться на рівень боєздатності української армії після того, як нею керував Саламатін і ФСБ-шна агентура. Українська армія не була готова дати опір росіянам.

Все впирається в те славнозвісне регулювання. Замість того, щоб ловити Захарченка, Аваков вбиває Сашка Білого. З ким потрібно було боротись? З Правим сектором, який їх привів до влади і з яким вже не можна не рахуватися.

І з чим нам потрібно було йти в Крим? З бітами, з патиками від лопат? Тим більше, якщо силові структури працювали на роззброєння Правого сектору.

Зараз це вже інша фаза. Зараз все задекларовано, ми координуємо свої дії з РНБО, з усіма силовими структурами. Загалом по Україні на мобілізацію зараз записалося біля десяти тисяч добровольців.

Якщо народ усвідомить, що Україна – це саме він, а не ті, хто зараз називаються виконуючим обовязки президента, тоді народ сам й вирішить наскільки далеко може зайти Путін.

Гадаєте, у Львові під час свят буде спокійно?

Ви думаєте, що Путінська імперія дуже зважає на свята?

Є інформація, що у Львові законсервовано до 15 диверсійних груп перед якими поставлені задачі: ліквідація ватажків, лідерів правого середовища (йдеться не тільки про Правий сектор), деморалізація населення, шляхом "чєловєчіків" за кримським сценарієм, диверсійна робота на стратегічних об’єктах (військових об’єктах, дамбах, водосховищах, електростанціях).

Звичайно, для цього не потрібні надпотужні сили. Кілька людей в зеленій формі вискочить на Площі Ринок з автоматами і люди злякаються. І тому цілком вірогідно, що у Львові може таке відбуватися.

Зрозуміло, що одна справа кусок Донбасу відпиляти, а інша – Галичина. Тут мета – деморалізувати середовище, щоб відрізати допомогу сходу.

Ви будете вживати якісь заходи з забезпечення захисту населення?

Вам карту постів дати? Звичайно, що отримуючи з різних джерел оперативну інформацію ми реагуємо на неї певним чином. Ми намагаємося регулювати перетини диверсійних груп.

Ті диверсійні групи, які вже зайшли і які будуть заходити на Львівщину, рухаються з території Польщі. Є така інформація, але в нас немає можливості достовірно її перевірити, але вона є і ігнорувати її не можна.

Ви говорите про період якогось певного часу? Тобто на протягом найближчих днів?

Була інформація, що сьогодні вночі мали перейти такі групи. Це не масові групи, не полчища. Йдеться про невеличкі групи, які під виглядом торговців цигарками могли зайти до Львова.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.