Тереза Барабаш: Ми дуже рідко думаємо про те, що у нас всередині

Тереза Барабаш: Ми дуже рідко думаємо про те, що у нас всередині

Оля Вишня,  23 травня 2014

Варіанти продовжують цикл зустрічей з львівськими художниками і розмовляють з Терезою Барабаш.

Художниця Тереза Барабаш закінчила Львівську академію мистецтв, відділення художнього текстилю.

Окрім створення декоративно-ужиткових мистецтва, Тереза створює концептуальні проекти, в яких зачіпає щоразу нові та актуальні теми.

Використовує у своїх концептуальних роботах не тільки нитки, працює з папером, деревом, металом та іншими матеріалами. Серед зацікавлень не тільки текстиль, а й інсталяція, ленд-арт, живопис.

Тереза Барабаш є учасницею багатьох мистецьких проектів в Україні та за кордоном.

Зокрема брала участь у всеукраїнському триєнале текстилю, всеукраїнській виставці-конкурсі МУХі, фестивалі Форт-місія, міжнародному фестивалі "Otwarta Wystawa 9, 10", Міжнародній виставці "Tkanina I Rzezba – Interakcje".

Персональні виставки Терези Барабаш були представлені у галереї Дзиґа, галереї Detenpyla, кілька місяців тому персональний проект представила у Любліні та багатьох інших містах.

Про текстиль, ремісництво і концептуальне мистецтво, про натхненників та авторитетів і не тільки вдалося поговорити з Терезою.

З чого все почалось?

З дитинства у мене була тяга до рукоділля – до аплікацій, в’язання. Напевно через це мене потягнуло в Академію мистецтв на текстиль, декоративно-ужиткове мистецтво.

Ти хотіла бути ремісником?

Та й зараз так є, більшу  частину часу я проводжу за ремісничим виробництвом.

А коли почала створювати концептуальні проекти?

Займатись сучасним мистецтвом мене провокує мій чоловік. Я почала виставляти свої концептуальні проекти у 2004 році, але це були групові виставки.

А потім я взяла участь у міжнародному симпозіумі. Одну країну представляло 5 учасників. І це для мене була дуже важлива подія.

А потім я потрапила на стипендію Gaude Polonia, це було вже після закінчення Академії мистецтв.

Розкажи про роботу з матеріалами?

Я навіть не знаю як все це відбувається. Буває, що якийсь матеріал мене зацікавлює і я починаю з ним працювати.

Або у тебе виникає ідея створити якийсь образ і ти починаєш шукати матеріал, за допомогою якого це можна виконати.

З папером мені подобається працювати, це приємно, але найбільше мене цікавить ткацтво, текстиль.

Маєш якихось авторитетів?

Мені завжди подобались роботи Наталки Шимін. А потім Gaude Polonia багато чого змінила в уявленні про текстиль.

Я певний час була захоплена роботами Олени Турянської. Це сталося після того як я побачила її персональну виставку витинанок, яка була кілька років тому у Національному музеї ім. А. Шептицького.

Вона мені дуже сподобалась. А через рік знайома організовувала виставку витинанки і вона запропонувала мені щось зробити.

Я спочатку не хотіла за це братись, бо я витинанками не займалась, але таки створила одну роботу і взяла участь у цій виставці.

Як виявилось, серед учасниць була також і Олена Турянська і там ми з нею познайомилась персонально.

Тоді я від неї отримала багато компліментів щодо своєї роботи. Мені було приємно і я почала далі з цим працювати.

А потім на стипендії мала можливість працювати з папером. Ми мали доступ до виробництва паперу і там можна було працювати з ним.

Які Свої роботи вважаєш найвдалішими?

Проект XSXXL – це мій найбільш успішний проект, він користується найбільшим попитом серед кураторів виставок, його завжди відбирали.

Проект XS-XXL. Т. Барабаш: «Більшість людей на земній кулі завжди звертала увагу на свій зовнішній вигляд. Нажаль, поспішаючи реалізувати бажання бути модним і стильним ззовні, ми дуже рідко думаємо про те, що у нас всередині. Ми забуваємо, хто ми є насправді. Багаторазове повторення бирок, їх помноження, тиражування – це констатація проблеми шаблонів і стереотипів споживацької культури в сучасному споживацькому світі».

У Тебе є амбіції розвиватись як концептуальний художник?

Я дивлюсь на київських коліжанок, які намагаються прорватись у це мистецьке середовище і бачу скільки їм це коштує нервів і часу.

У мене стільки немає і мене на стільки не вистачить. Я вирішила робити те, що мені подобається, всюди я встигнути не можу.

Останнім часом Твої роботи часто виставляють в київських галереях.

Це завдяки Марині Щербенко. Недавно у Києві був Книжковий арсенал і так як у мене багато робіт з паперу, вона вирішила мої роботи виставити там.

Про що Ти мрієш?

Кожен день про щось інакше мрію, бо я багато ходжу, коли йдеш, то треба про щось думати, а коли думаєш, то починаєш мріяти.

Що Ти думаєш про щастя?

Щастя можна усвідомити, коли щастя вже немає. Коли воно є, то ти його сприймаєш як належне.

Я люблю відпочивати, їздити кудись. Люблю з друзями спілкуватись. Так як друзі у нас всі митці, то про мистецтво ми не говоримо.

Новий проект Терези Барабаш можна буде побачити вже сьогодні у галереї Дзиґа, у межах фестивалю сучасного сакрального мистецтва Сакральний простір.

фотоtrbarabash.blogspot.com

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.