Дещиця лалали – ось і все, що може світити громадянці Козловій в анналах історії.
Протест Автономного Опору проти політичних репресій під стінами Загарії кучкується то тут, то там, то через дорогу. У цей день мертвого сезону у Львові Автономному Опору підкоряються всі вікові категорії: від пенсіонерів до дошкільнят. Така демографія простежується і у творчості видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га.
Можливо, що саме тому цей захід Автономного Опору на територію Малковича більше нагадує казочку про Козу та семеро козенят чи дитячий віршик "Через ліс, через ліс" (хоча дехто, майже пошепки говорить про комікси). І тут ніхто не має обманюватись цифрою 7, бо звичайно, що Автономного Опору у цей день було значно більше. Усі побожні християни побожного Львова мають знати, що цифра 7 – є символом повноти (у сенсі повної присутності у переліку необхідності).
У цей день до АО прибилась стрункими рядами навіть Народна Самооборона зі славного Радехова. Один з практикуючих радехівчав навіть просить зазнимкувати акт мєнтовського нехлюйства у вигляді капаючого конденсату з кондиціонерів представників внутрішніх органів. Це, на його думку, псує усім культурним людям підхід до Будинку вчених, а також нагадує самим мєнтам про небезпеку історичних паралелей з єзуїтськими катуваннями.
У цей день Автономним Опором, схоже, що чути навіть за кілометр. Ось таку пекельну соціалку можна зустріти на шляху до їхнього пікету.
Уже на самому місці пікетування у деяких членів АО більш райський настрій та вони охоче позують об'єктиву так, як це у свій час полюбляли робити члени та членкині богомзабутого КУНу.
Вже згадана чужоземка на цій богомданій землі Оксана Козлова періодично (коли залишає свої козенят на поталу сірому вовку) тусить з ось цими трьома кунаками, поміж яких можна упізнати Маркіяна Гудзя.
Маркіян Гудзь чимось схожий на Шурика з Кавказької Полонянки ще більше, ніж той поц Шаракоїс з Інтернів у придуркуватому рімейку класики Гайдая.
Однак, як згодом стане зрозуміло з ось цього відео, холеричний характер збирача народного фольклору товариша Шурика, наш товариш Гудзь спрофанує до повного абсурду нервовим тиком та припадками такої гіперболічної та балістичної неврівноваженості.
Інший фольклор АО презентований вже більш звичними плакатами зі вже звичною лалалою якомусь персонажу.
Є поміж тієї одноманітної різноманітності й креатив від милих дівчаток з АО. Тільки такі кавайні дівчатка знають усі таємниці магічної містерії з моментального перетворення байстрюків на котиків з-за допомогою любові. На жаль, у реальному житті – це майже нереальна річ.
А ось такі міязаківські персонажі напевне додаються до кавайних дівчаток у вигляді бонусів.
Нарешті до обурених сірим вовком козенят виходить Загарія у білосніжному вбранні та мештах, наче добра фея.
До нього, наче до неї відразу підлітає дівчинка так схожа на Патрісію Каас з зачотним яскраво-червоним манікюром на нігтях і майже безпардонно починає допитуватись, чому він вважає їхній пікет комедією.
На цю симпатичну колізію відразу злітаються журналісти-фаріони і тому білосніжний Загарія вимушений віджартовуватись словами про тотальну випадковість такого припущення у системі навколишньої предестинації.
Перед ликом білосніжного (і тому такого сліпучого) Загарії, який ніяк не може зрозуміти з ким йому говорити, розгублені автономісти ніяк не можуть визначитись, що ж їм робити – стояти, щоб стояти чи іти, щоб потім сидіти?
Нарешті Зенон Дашак хоче дати Загарії надруковані умови АО щодо політичних репресій, але всю його імпровізацію жорстоко обламує громадянка Козлова і наказовим способом схиляє (ось відео цього факту) його до голосного зачитування цього прайсу місту та світу.
Зенона Дашака усі його побратими та побратимки кличуть футуристичним іменем Зен і тут відразу згадується серіал Star Trek. Звернення, що його зачитує вголос космічний мандрівник Zen не менш фантастичне, але спочатку, так похнюпившись від рику Козлової, від відчутно неохоче підходить до мегафону, щоб зачитати усі вимоги мікрофонного пролетаріату.
Саме тому тут оголошується ліричний відступ і футуристичному товаришу Зену приватно присвячується фантастичний трек "In The Year 2525" від Zager and Evans, який також можна почути у дещо недооціненому фільмі Gentlemen Broncos режисера Джареда Гесса, автора інді-шедевру Napoleon Dynamite.
У зверненні товариша Зена йдеться про політичні репресії молодих людей, яким так небайдужа доля країни. Також у зверненні доводиться факт існування вовка-сіроманця, якому дуже страшно дивитись на те, як незаангажована та незалежна молодь так впевнено та безкомпромісно наводить порядок у країні.
Ось так поволі прайс АО стає схожим на віршик "Через ліс, через ліс", де присутні, наприклад, ось такі поетичні рядки:
Через ліс, через ліс
Треба нам, малята,
Щоб грибів, щоб грибів
В лісі назбирати.
На місточку вовчик спочиває,
Він до лісу діток не пускає.
Він гарчить, він гарчить,
Клацає зубами:
Не пущу, не пущу
Діток за грибами!
Від професійного скрипаля Дашака якось мало очікуєш такої самодіяльності, літньої халтурки. Йому б більше пасувала солідність Брамса чи Паганіні, а він лабає оперетки Жака Оффенбаха. Там дивись і його чекатиме лютая доля Коника-Стрибунця з байки Леоніда Глібова. Тому Зенону Дашакові краще дотримуватись заповітів Зенона Елейського та його парадоксальних апорій, щоб назавжди не залишитись у цій ортодоксальній порнографії, де потрібно завжди боятись усю ту цить від меццо-сопрано Козлової.
Білосніжний Загарія, після такого світоглядного конфлікту між потенціями Дашака та потребами Козлової, достатньо мудро вирішує запустити дещо налякану отару останньої (бо ж усі вже зрозуміли, хто вдома господар) у свої кошари для серйозної розмови. Загарія, щоб навмисне ще більше не піддрочувати турнікетний страх автономів, просить своїх вартових забрати турнікету дещо вбік і той згортається ліворуч, ніби складний хрест патріарха Кіріла.
Автономи заходять у приміщення на Григоренка та перетворюють актову залу на базарний день. В актовому – спека та емоції, а автономи червоні, наче рак. В актовому – анархія хаосу, блазні на линвах та базарні баби. Для того, що описати ту невпорядковану осатанілість потрібна якась адекватна музика і тому після нетривалого пошуку вибір зупиняється на хітовій трійці Boyz II Men: "End Of The Road", "I'll Make Love To You" та "One Sweet Day" (де Мерая Кері все ще на самісінькому піку кар'єри, а не те, що зараз).
В актовому – бордель, бардак, розгардіяш і фаршовий фарс. Усі перебивають усіх, хтось кричить "тихо", але за мить переб'ють і його. Маляткам хочеться уваги. Вони репетують та верещать.
У такій веремії даремно навіть ховатись у куточок зі своєю приватною розмовою – втрутяться навіть туди.
Усі кричать, перекрикують та звинувачують Загарію у переслідуванні солі землі та цвіту нації.
Загарія також може крикнути і тому просить пролетарів нікого тут не брать за глотку. Також, особливим мєнтовським канцеляризмом він просить жіночку, яка назвала копів сепаратистами, "що не треба вам тоже емоції виражати тут".
Зенон Дашак, навчений гіркою долею Козлової, вже акуратно та чемно, наче у школі, піднімає руку для потенційної можливості щодо реалізації власної імпровізації.
Хтось щиро подивований таким абсурдом.
Хтось щирим скепсисом супроводжує цю марноту марнот.
Увесь цей час громадянка Козлова ховається за спинами автономів десь в останньому ряді та ще й никається за лівою колоною (правою від Загарії). Вона чітко дотримується євангельських заповітів у тій частині виконання благодатної обіцянки тим, хто сидить на останніх лавах. Вона сидить, а за її спиною тусить один з трьох кунаків, який періодично нахиляється та говорить їй щось на вушко.
Автономів, наче дітей малих обурюють та тішать якісь дрібні речі, і схоже, що у своїх плачах Автономний Опір вже почав забирати хліб у львівської Опри – Остапа Дроздова. Вони скачуть, бо засвітили тіхаря, який знімає їх з 2009 року. Вони не розуміють, коли мєнти ображають їхню Ніч Гніву якимись незрозумілими підозрами, хоча Ніч Гніву – то ще та порнуха, яку придумав захід.нет Садового для реалізації якихось своїх збочених завдань.
У вирі такого ґвалту особливо помітно, як юзає усі юнацькі прагнення, представниця Варти 700 Наталія Шелестак. Їй або треба змінювати інтонації, або ж говорити крізь підводну маску як Дарт Вейдер, тому що після деяких слів (власне, інтонацій) увесь цей гармидер АО можна сприймати як піар-акцію Загарії.
У неї власна фотка на смартфоні, і це, можливо, має комусь щось сказати.
Козлова виходить на сцену лише на фінал перед завісою. Вже давно схоже, що саме вона хедлайнер цього лайн-апу.
Щось довірливе поміж усіх цих криків починає зринати між їхніми безсмертними душами, бо Загарія починає оклично її кликати Оксано. Народний мент Загарія намагається бути близьким до народу, бо це вимога часу. Але не так по-панібратськи, як зверхній Рудяк, а як свій. Напевне, саме тому дещо незрозуміла вимова Загарії – це живе свідчення дії ющенківського постулату не словом, а ділом.
Плюс Загарії для АО ще й у тому, що Рудяк у такій ситуації почав би чесати їм анекдоти, тим самим десакралізуючи профанним гумором усі їхні оди до справедливості.
Загарія – свій, і саме так він й відповів Шелестак на питання про можливі політичні переслідування. Він відповів просто – ні хєра нічого не буде. Загарія не бачить жодних підстав для політичного переслідування і так більш помітними стають лінії розриву між хлопчиками та дівчатками в організації, де немає лідера. Так революція перетворюється на війну статей.
Футуристичний скрипаль Зен має усі атрибути для майбутньої солідності, але ці істеричні дівчатка – це щось з чимось. Їх треба зачистити, тому що не можна навіть написати, що все аж так погано АО, бо й там є адекватні люди.
Автономний опір – звучить гордо. Ці два слова сповнені почуттям гідності та відчуттям повноцінності. Автономний. Опір. Але через цих сосочок і малолєток (як згодом сказала одна журналістка і це майже дивним чином зійшлося зі ще вчорашнім заголовком) АО – більше схоже на мимовільне сечевипускання, що у народі називається енурезом. В армії це ще якось допомагає, наприклад, дає можливість душарі спати на коронному нижньому ярусі, а це рятує його від постійного підкопування підкованими кирзаками у незабутні подвиги Валі Терешкової, оскільки ж усі знають, що це привілей дємбелів спати внизу.
Але у такому життя така специфіка анатомії – це трохи стрьом.
АО потрібно вигадати якісь нові форми самопрезентації у цьому швидкоплинному світі масової культури. Можливо, почати масово цілуватись супроти війни (та знімати ліфчики), як наприклад, заповідається ось на цьому місці.
Але після того, як російські активісти практикували груповий секс в музеї заради підтримки Мєдвєдєва, то львівським прибічникам Медведчука (за брудними чутками, звичайно), я вже навіть не знаю на який рівень потрібно виходити, щоб усі помітили їхys сміливі мрії. А вулиці (які автономи так часто розмальовують) відповідають на побажання Автономного Опору ось такими рядками.
Відео з криків та шепотів АО в Загарії десь тут. А для усіх маляток звучить їхній улюблений трек в улюбленому виконанні Charlie Waffles з серіалу Два з половиною чоловіка "Bye Bye Boobies".