Промислова архітектура: важкий спадок індустріальної епохи чи культурна цінність?

Нещодавно Варіанти переїхали у новий офіс, розташований на території колишнього заводського комплексу львівської міської Газівні.

Довколишні будівлі, дуже цікаві з архітектурної та історичної точок зору, викликали у нашої культурної редакції неабияке захоплення та бажання присвятити їм одну-дві, а то й більше газетних сторінок.

Зрештою було вирішено звернутися до більш загальної теми, сьогодні доволі актуальної для нашого міста – питання промислової архітектури Львова як культурної спадщини.

Те, що Львів є культурною перлиною світового значення відомо усім.

Проте, яким саме змістом ми наділяємо це визначення?

Як саме ми застосовуємо цю формальну фразу до конкретного живого тіла нашого міста, яке, звісно ж, в реальності є не таким ідеальним як на сторінках туристичних путівників?

Очевидно, що увесь реальний Львів на перлину не тягне, а лише якась його частина.

Ось тут і корениться надзвичайно важливе для нашого міста питання – де проходить межа між культурним та некультурним Львовом?

Тема ця дуже широка і багатогранна, тому, поки зосередимося лише на одному аспекті – промисловій архітектурі, хоч обіцяємо, що в майбутньому постараємося не залишити без уваги й інші цікаві моменти.

Отже, по яку сторону культурного водорозділу розміщуються львівські промислові будівлі?

Очевидно, що культура у нас асоціюється насамперед з центровими кам’яницями, палацами, віллами та музеями.

У нашій уяві заводи чи фабрики постають як якісь похмурі споруди з бетону чи цегли, позбавлені будь-яких стилістичних елементів.

І цей момент радикально відрізняє нашу повсякденну громадську думку від, приміром, західної, в якій прийнято у фабриках вбачати той самий класицизм, модерн, авангард, конструктивізм, що і в палацах чи віллах.

Втім, у випадку культурної дифузії між нами та Заходом час грає на руку просвітницьким процесам, тож типово західне культурно-уважне ставлення до усіх типів архітектурного надбання помалу прививається і на наших теренах.

Для молодих львівських архітекторів, міських та громадських активістів, науковців вираз "індустріальна будівля" вже став не менш, а може й більш цікавим ніж банальна "історична кам’яниця".

На жаль, це не стосується посполитої громадськості і, зокрема, будівельників, чиновників чи підприємців, в чиїх руках перебуває доля промислового будівельного фонду Львова.

Серце буквально обливається кров'ю, коли, приміром, бачиш оновлений вигляд тих будівель колишньої Газівні, що дивляться на вулицю Джерельну.

Таким чином, сьогодні ми все ще маємо ситуацію, коли більшість львів'ян, за виключенням молодих орієнтованих на захід архітекторів чи активістів, розміщує промисловий архітектурний спадок за межами своїх культурних цінностей.

Культурна редакція Варіантів принципово не згідна з таким підходом, тому розпочинає випуск матеріалів, присвячений тематиці промислової архітектурної спадщини Львова, з метою привернути до неї увагу громадськості та накреслити контури нового, більш цивілізованого сприйняття фабрично-заводського Львова.

Цикл "промислових" матеріалів включатиме огляд найцікавіших відповідних об'єктів та інтерв'ю з тими людьми, що досліджують, перетворюють чи контролюють індустріальну культурну спадщину нашого міста.