Taraka

Кароль Кус: В кризові моменти може будуватися нова історія, нові стосунки

Андрій Бондаренко,  3 вересня 2014

Розмова з лідером гурту Taraka Каролем Кусом.

Фронтмен хедлайнерів "Фестивалю партнерства 2014" розповідає про те як подати руку Україні, перспективи панславізму, своє ставлення до Росії та ситуацію з польськими яблуками.

Польська культура знову гостюватиме у Львові.

Цьогоріч польсько-український "Фестиваль партнерства" дещо змінив формат – з розважальних подій акцент перенесли на навчальну програму. Дійство, ініційоване Консульством Республіки Польща у Львові, відбудеться вже втретє.

Головна мета фестивалю – стимулювати і зміцнювати культурну співпрацю між Польщею та Україною.

Упродовж кількох днів львів’яни зможуть ознайомитися з найцікавішими моментами сучасного мистецького життя у польських містах та воєводствах і представити, натомість, свої творчі здобутки закордонним гостям.

У різних локаціях міста відбудуться виступи польських джазових та фольк-гуртів, а також вистава відомого альтернативного театру Provisorium.

У порівнянні з попередніми роками концертна програма буде стриманішою з огляду на складну ситуцію в країні.

Зате, для львівських культурних діячів та громадських активістів проводитимуться численні воркшопи та семінари, на яких польські культурні корифеї ділитимуться досвідом реформ та функціонування сфери культури.

З повною програмою фестивалю можна ознайомитися на сторінці Генерального Консульства Республіки Польща у Львові.

Хедлайнер цьогорічного фестивалю – познансько-львівський гурт Таrака, відомий своєю музичною підтримкою Євромайдану.

В Україні гурт знають насамперед завдяки революційному хіту "Podaj R?k? Ukrainie" – "Подай руку Україні".

Перед фестивалем Варіанти поспілкувалися з лідером колективу та розпитали про особливості музичної дипломатії, творчі плани, цікаву музику та інші речі.

Кароль Кус, лідер гурту Таrака

Отже, з чим ти завітав до нас?

Ми приїхали з частиною гурту на промоцію фестивалю партнерства, на якому ми будемо виступати в клубі Пікасо.

Також ми хочемо використати цю нагоду для промоції нашого нового альбому "Подай руку Україні".

Всі кошти з продажу альбому віддаємо на потреби родин жертв майданівських протистоянь.

Цей альбом продаватиметься тільки в Польщі чи ще в Україні?

Якщо йдеться про продаж у магазинах, то тільки в Польщі. Але ми теж будемо продавати її в Україні на концертах. Очевидно, ми не будемо багато виступати через поточну складну ситуацію в Україні, але, думаю, що в майбутньому буде трохи краще.

Отже, ми приїхали на фестиваль партнерства, організований консульством Республіки Польщі у Львові, і, скажу щиро, мабуть, це перший такий фестиваль, який справді можна назвати партнерським у повному значенні цього слова.

Адже, упродовж останнього року історія наших двох народів зазнала важливих змін. Мені здається, що сьогодні поляки та українці є набагато ближчими ніж раніше. Гадаю, що Польща досконало розуміє українську ситуацію, мабуть, найкраще посеред усіх інших країн світу.

Таким чином, наше партнерство у такому сенсі має зовсім інше значення ніж колись.

Пишаюся, що матиму нагоду виступити на цьому фестивалі і сподіваюсь, що нам вдасться вперше відіграти у Львові нормальний концерт, оскільки перед цим ми вже два рази мали тут виступати, але через національний траур виступи довелося відмінити.

Взагалі, твоя музична діяльність має подвійне значення – ти не просто музикант, а ще й ніби дипломат, допомагаєш налагодити зв’язок між нашими народами?

Таким і був сенс створення нашого гурту, від самого початку.

Ми вирішили, що оскільки будемо грати нашу музику, нашу, тобто слов’янську, то, по-перше, склад гурту має бути міжнародний і єднати різні східно-слов’янські країни.

По-друге, я вже багато років спостерігаю за ситуацією на музичному ринку в Польщі, в Україні та багатьох інших слов’янських країнах.

І мені не дуже подобається той факт, що у сфері поп-музики тут домінують більш-менш вдалі копії західних хітів і західних трендів.

Якщо йдеться про представлення свого власного доробку культурного, музичного і не тільки, а взагалі у різних царинах мистецтва, то нам бракує експансивності, ми не вміємо презентувати себе на Заході.

Музика – це те, що об’єднує. Якщо вона щира, а прикладом цього може слугувати пісня "Подай руку Україні", то має силу єднати людей безвідносно до їхнього громадянства.

Ми хочемо, щоб гурт “Тарака” став символом, по-перше, експансивності слов’янської музики і, по-друге, єдності слов’ян.

Мене постійно дивує та обставина, що так звана "Нова Європа", тобто ті країни, які колись перебували під впливом Радянського Союзу, дуже слабо об’єднана, ми не бачимо творення якоїсь спільної тотожності. Нас все ще розділяють різні завіси.

Сьогодні, якщо йдеться про польсько-українські відносини, ця завіса трохи почала спадати. Тоді як, поділ на ті країни, які належать до Європейського Союзу і ті, які не належать, все ще існує. На мою думку, це велика помилка.

Вважаю, що сьогодні глибока інтеграція слов’янських держав і вихід їх на європейську чи навіть світову сцену є надзвичайно важливим завданням. Нам є що показати, якщо йдеться про культурний доробок.

Це велика культурна глиба і потрібно її просто представити світові.

Наскільки такий проект слов’янської єдності понад державними і політичними кордонами, на твою думку, є реалістичним?

Ну от дивись. Про що йшлося на Євромайдані і на першому Майдані дві тисячі четвертого року? Про демократизацію держави, про побудову кращого нормального життя, про ринкові цінності.

Те ж саме відбувалося і у Польщі кілька десятків років тому, а також в інших слов’янських країнах у шістдесятих, сімдесятих, вісімдесятих роках минулого століття.

Ми подібні і наша співпраця була б дуже ефективною. Якби Польща і Україна діяли спільно, а разом це майже дев’яносто мільйонів людей, величезний людський потенціал, в Європі ми могли б значити дуже багато і могли б дуже легко конкурувати з країнами "Старої Європи".

Війна між Україною і Росією – це надзвичайно трагічна ситуація. Але, з іншого боку, в такі кризові моменти руйнуються старі традиційні зв’язки і потенційно можуть народитися нові, може будуватися нова історія, нові стосунки. Слов’янські народи живуть поряд, але ще дуже мало знають один про одного.

Так, у Польщі мені часто зустрічаються люди, які впевнено висловлюються на тему України, хоч насправді не мають зеленого поняття про її історію. Знають лише якісь моменти з подій на Волині і то лише частково.

Для будування міцних зв’язків, ми повинні знати про себе якомога більше. І такі завдання намагається виконувати гурт Таrака. Потрібно щось робити.

Що в цьому контексті думаєш про Росію?

Кожен імперіалістичний режим падає, раніше чи пізніше.

Не варто узагальнювати і вважати, що російський народ є поганим і не можна з ним об’єднуватися. Знаю особисто багатьох хороших росіян.

На жаль, сьогодні путінський режим годує росіян дешевим пропагандистським кормом, створюючи нездорове інформаційне поле.

Путін та його кагебістські поплічники використовують війну в Україні у своїх цілях – щоб було чим пояснити погану економічну ситуацію в Росії, адже не можна будувати нормальну економіку лише на продажу природних багатств.

Росіянам об’єктивно живеться гірше ніж європейцям чи амриканцям, однак Путін пояснює це тим, що всі навколо Росії є поганими і мріють на неї напасти. Це повна бздура.

Але його режим впаде, а залишиться великий, точніше, найбільший слов’янський народ, з яким, звичайно, можна співпрацювати і товаришувати.

Хоча, для цього знадобиться дуже багато часу. Є речі, які не скоро забудуться. Як наприклад, нещодавній прохід військовополонених у Донецьку.

Це вже знущання над людською гідністю, це вже щось інше ніж просто військові дії, під час яких солдати змушені стріляти один в одного, але ще дотримуються певних правил.

Розкажи, будь-ласка, про історію написання пісні "Подай руку Україні". Це найвідоміша ваша річ, яку, мабуть чули усі українці.

Власне, у нашому гурті є українець і, природно, від самого початку Майдану ми спостерігали за подіями. Кожного дня оглядали відео-звіти в інтернеті, насамперед від Еспресо-ТВ.

І я вирішив, що не можу стояти збоку від того, що там відбувається. Маю багато знайомств в Україні, добре знаю ваш край і я відчував, що все це мене теж стосується. Тому, відчув потребу створити пісню, яка б виражала мою солідарність.

Можна сказати, що текст пісні написав не я, в тому сенсі, що я не підбирав слова, не намагався скласти їх докупи. Це просто прийшло до мене на рівні відчуттів, я просто записав це на папері. А так насправді, то автором пісні є український народ.

Дуже швидко, у той самий день я поклав текст на музику, записав пісню і вислав її колегам до Києва, на Майдан. А потім подумав, що потрібно подати її в якийсь такий ефектний спосіб, щоб наголосити на польській підтримці українського Майдану.

Тому, ми організували прем’єру пісні, так щоб вона вперше зазвучала на Майдані в ту ж саму секунду, що й на польських радіостанціях та телеканалах. Чесно кажучи, не сподівався, що ця пісня так сильно відгукнеться в серцях українців і поляків.

Плануєте якесь турне Україною?

Є такі плани, було вже багато розмов про це з організаторами і у Львові, і в інших українських містах – Одесі, Києві, Івано-Франківську.

На жаль, поки що це лише плани, адже в такій важкій ситуації війни усе організувати дуже важко. Хіба вирішимо, що це допоможе, так би мовити, підняти дух нашим слухачам.

Наразі, ми підтримуємо українців окремими піснями. Одна з наших нових пісень має назву "Європа це бачить і спить". Заграємо її на концерті в клубі "Пікасо", а за кілька днів тут, у Львові, будемо знімати до неї відеокліп. Це наше засудження європейської пасивності. щодо ситуації з Україною.

Західні держави не повинні забувати, що це не просто війна між Україною та Росією, а боротьба, взагалі, за свободу і європейську демократію.

Що порадиш цікавого послухати з музики?

Є такий гурт – Taraf de Haïdouks. Їхня музика зачаровує своєю, одночасно, простотою і віртуозністю.

Це такі вже старші пани, які жили собі в румунському селі і просто грали народну музику. Їх, випадково, відкрив один американець циганського походження, який розповів про них одному німецькому продюсеру.

В результаті, вони здобули світову славу.

Взагалі, є дуже багато хороших, але маловідомих гуртів і в Польщі, і в Україні. Мушу сказати, що я не прихильник попсовизації фольк-музики, яка відбувається сьогодні.

Фольк стає тривіальним і відгонить таким, скажімо, весіллям.

На кінець ще хотів запитати тебе про ситуацію з польськими яблуками.

Ну, по-перше, вони дуже смачні (сміється). А так, то відбувається багато різних акцій, які пропагують наші яблука, на зло Путіну. Вся Польща до них долучається. Це ніби гіркі кпини з російського режиму.

Хоча, звичайно, не потрібно перебільшувати значення яблук для польської економіки.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.