вид на Львів із Знесіння

Пісні про Львів, які ви ще не чули

Андрій Бондаренко,  6 жовтня 2014

Слухаємо і вивчаєм українську міську поп-музику 

Варіанти вирішили вчергове зізнатися у любові до свого рідного міста і склали плейліст найкращих україномовних пісень про Львів.

Як це не дивно, але в звуковому середовищі Львова чомусь не часто почуєш пісні на місцеву тематику. Ми свідомі тієї обставини, що більша половина львів'ян звикла сприймати за свою музику, створену в сусідній державі.

Однак, ми не розуміємо, чому інша, менша половина львів'ян, яка намагається протидіяти цій обставині, забуває при цьому про величезний пласт якісної української міської поп-музики і за поодинокими винятками обмежується вторинним кітчем або класикою, що вже набила оскому.

Навіть у тих, хто все своє життя прожив у Львові, може скластися враження, що про Львів у Львові написали Тільки одну хорошу пісню. Та й то це були поляки.

Час від часу якийсь Юрій Гнатковський і якась Юлія Лорд вирішують заповнити цю прогалину і видають на гора ремісничий закос під ретро-урбан-поп. Втім, якогось довготривалого ефекту це не дає. Попит і пропозиція львівського поп-музичного ринку далі залишаються в межах деградованого консервативного рагулізму, щелепи якого успішно перемололи і ту ж таки батярську пісенну спадщину.

Однак, судячи з певного успіху проекту Марії Копитчак та Оркестру Почувань, які вдало переспівують твори популярного у Львові 1930-х років українського композитора Богдана Весоловського, запит на подібну музику насправді є.

Вважається, що українська популярна музика існувала переважно у формі фольку – автентичного чи естрадно-академічного. Тоді як суто міські жанри для української поп-культури – це, ніби-то, виняток. Згрубша, цю тезу можна назвати вірною. Проте, лише згрубша.

Навіть, якщо вважати записи міжвоєнної міської української музики втраченими для сучасного слухача (чому, приміром, у Львові  їх не перевидає "Львівське радіо"?), то залишаються дуже цікаві напрацювання у цьому напрямку як радянських музикантів, так і діаспорних. На жаль, львівські поціновувачі файної музики їх впритул не бачать, зациклившись на фейковому батярському каноні. 

(Втім, тема батярів це таки хороша тема, якщо її нормально подати):

В очікуванні перевидань оригінальних міжвоєнних україномовних зразків урбан-попу пропонуємо оцінити пізніші варіації на тему, зібрані у цьому плейлисті.

 

Наш плейлист містить три головні групи міської популярної музики другої половини двадцятого століття.

  1. Пісні "Львів" Оркестру Каравана, "Катеринка" гурту Рушничок, "Стрийський парк" Лесі Боровець – це класичний міський поп, який походить з низових робітничих культур індустріальних міст початку 20 століття;

  2. Пісні "Вогні Львова" Лесі Боровець та Ігора Кушплера, "Прощай Львів" Олега Дороша, "На трамвайній зупинці" Анатолія Пацельда, "Нічний Львів" Ігора Левинця  це  синтетичний повоєнний естрадний жанр, який увібрав в себе багато різних впливів;

  3. Пісні "На Підзамчі" виконавця ЕРКО, "Пісня про Львів" гурту Лесик бенд, "Вулиці Львова" Михайла Дубецького  це міський шансон.

Класичні жанри міської популярної музики  танго, вальс, румба, фокстрот тощо  були першими дійсно масовими музичними феноменами. Стати популярними не лише в середовищі індустріалізованих робітників їм допомогло поширення техніки звукозапису.

Як стверджують деякі історики музики, головними споживачами перших грамплатівок стали молоді дівчата з хороших родин, які, закохавшись у цікавих парубків з низів, любили потім розчаровано плакати у своїх спальнях під звуки танго у патефоні.

Популярність цих жанрів зберігалася настільки довго, що їх можна назвати вічними. Особливого значення вони, звісно ж, набули у колах післявоєнних емігрантів з Європи до Америки, які потребували ностальгійних нагадувань про старе добре життя. Українська діаспора не була винятком. Тож, традиція україномовних танго чи вальсів зберігалася за океаном у майже безперервній традиції. Драматично-фатальні мелодії від, приміром, Антіна Дербіша ще досі торкають наші душевні нерви.

Надзвичайно цікавим явищем є повоєнна естрадна поп-музика 1950-1960-х років. У ній переплелося багато різних елементів. Передусім, це джаз - еволюція афро-американської низової музики, а точніше такий його повоєнний різновид як хард-боп. Через хард-боп у естраду потрапив не лише синкопований саксофон, а й чорні традиції госпельного чи блюзового співу.

Це також ку-боп  афро-кубанський джаз, який експлуатує народні ритми Карибского басейну. Це різноманітні традиції сценічно-пісенного виконання  фольку, арій, романсів. Це молодіжні рок-н-рольні ритми біг-біту. У хід йшли і ті ж таки класичні танго чи вальси.

Усі вищеперечислені елементи були присутні і у радянській естраді, зокрема, у українському її варіанті. Тому, слухати тогочасні хіти варто навіть найбільш палким противникам "русского міра". Естрада 1950-1960-х років  це синтетичне глобальне явище, яке проникнуло і за залізну завісу, народивши там цілком достойні місцеві зразки, що мають доволі слабкий стосунок до репресивної радянщини та імперщини.

У Львові того часу було створено достатньо хорошої естрадної музики. Не всі, однак, чули про джазовий ансамбль Медікус, заснований Ігорем Хомою у 1960 р. Ансамбль користувався величезною популярність і вивів на сцену багатьох цікавих виконавців. Серед них Олег Дорош і Анатолій Пацельд, присутні у нашому плейлісті.

Термін "шансон" сьогодні настільки розмився, що вимагає принципових уточнень. Передусім, це зовсім не лише той вульгарний блатняк, який полюбляють львівські водії. Російський шансон 90-х  це вже комерційні мутації дуже поважного жанру, який є родичем тих таки танго чи румби і корениться в кримінальних суб-культурах початку 20 століття.

Відверті блатні пісеньки одеських злодіїв або жестокі романси московських підворітень мають багато родичів у всьому світі. Наприклад, можна згадати жанр рембетіко  міський пісенний фольклор грецьких делінквентів, сформований у міжвоєнні роки. І не забуваймо, що танго у первісному варіанті  це пантоміма, яка зображала стосунки проститутки, сутенера та його суперника.

В другій половині 20 століття блатний шансон на наших теренах розвивався у настільки тісному симбіозі з ресторанною естрадою, що деколи важко провести чітку межу. Шансон починають співати під джазове піаніно чи саксофон, додавати фолькові елементи, особливо циганські. Важливими шансонними маркерами у сумних піснях про важку долю залишилися лише присутність лайливої лексики та ліричного героя з анти-соціальною біографією. Сюди можна також віднести аматорський дворовий спів під гітару та великий пласт бардівської пісні.

 

Pjanennkaja Pechall_Soviet Drunk Sadness Mixtape p1 by Andriy Bondarenko on Mixcloud

 

Одним словом, хорошої україномної міської музики настільки багато, що ми не втрималися і склали ще один плейліст. Тут вже не згадується конкретно Львів, але ці пісні теж чудово пасують до львівської атмосфери. Слухайте і популяризуйте цих чудових виконавців! ))

фото: Марія Ворончук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.