Підірвані

Сучасна драма для сучасного Львова

Андрій Бондаренко,  8 жовтня 2014

Провокативна британська п'єса відкриває новий театральний майданчик

У Львові розпочинає діяльність новий театрально-драматургічний майданчик – Перша сцена сучасної драматургії Драма.UA.

Вже 9 та 10 жовтня організатори запрошують усіх шанувальників актуальної драми відвідати сценічну читку культової п'єси "Підірвані" британки Сари Кейн, поставлену режисером Павлом Ар'є.

Перша сцена – спільний проект мистецької майстерні "Драбина" та Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки, реалізований за підтримки Програми і³ Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України", програми Міністерства культури України "Взаєморозуміння" та Львівської міської ради.

Розмістився новий майданчик у приміщенні театру ім. Лесі Українки на вулиці Городоцькій.

Перша сцена

Проект постав з ініціативи вже добре знаної львів’янам мистецької майстерні "Драбина". Втім, як зауважила куратор програми Першої сцени Оксана Дудко, організатори сподіваються, що це їхнє дітище стане окремою незалежною інституцією.Головна мета Першої сцени – популяризувати у Львові та Україні сучасну світову драматургію. У цьому сподівання покладаються на допомогу львівських театралів. Адже, вдихати життя у новий майданчик будуть запрошені актори з різних тутешніх театрів. До читок та постановок організатори планують також залучати українських та зарубіжних режисерів.

Наголос у програмі куратор Оксана Дудко обіцяє ставити на важких та соціально-значимих творах, які спонукатимуть аудиторію задумуватися над проблемними темами. Так, важливим пунктом у репертуарі Першої сцени буде постановка п'єси "Зерносховище" української драматургині Наталі Ворожбит, у якій розповідається про події Голодомору 1930-х років. На жаль, зауважує Оксана, ця одна з найкращих сучасних українських драм ще практично невідома вітчизняній публіці.

Крім, власне, сценічних проектів (серед яких заплановані постановки для дитячої аудиторії) працюватиме і паралельна освітня програма – майстер-класи, відео-покази вистав, лекції про сучасну драму. Діятиме драм-гурток, який об’єднає організаторів та відвідувачів у спільних читках для власного задоволення.

 

Для прем’єрної події на Першої сцени обрали один з найважливіших сучасних драматургічних текстів – п'єсу Сари Кейн "Підірвані". Вперше ця британська драма, яка підіймає теми війни і насильства була прочитана зі сцени у Львові влітку 2010-го року в рамках Фестивалю сучасної драматургії Драма.UA. Як згадують Павло Ар'є та Оксана Дудко, тоді п'єса не надто пішла ні глядачам, ні акторам. Однак, тепер українська реальність зазнала незворотніх змін і у новому контексті творіння Сари Кейн виглядає більш ніж актуальним.

Сара Кейн

Насамперед, слід кілька слів сказати про саму авторку п'єси. Сара Кейн була професійним драматургом. Мистецтво писати драматургічні тексти вона вивчала у двох університетах і отримала відповідний ступінь магістра. Як стверджувала сама Кейн, насправді вона хотіла стати поетесою, але зрештою зрозуміла, що у неї замало поетичного хисту, щоб передати всі свої думки і образи у віршах. Тому, звернулася до формату сценічної драми. Визнання прийшло до Сари Кейн не відразу. Перша п’єса, яку вона наважилася представити зі сцен у 1995 році, викликала осуд та обурення у більшості критиків. Це, власне, були "Підірвані".

фото: Володимир Стецькович

Авторці закидали епатажність заради епатажності та безпідставне використання шокуючих сцен. Втім, колеги-драматурги схвально оцінили творчість Кейн, побачивши у ній дуже тонкі і дуже потужні висловлювання про підстави сучасного людського життя. Відомий лондонський театр замовив їй наступну п'єсу і поступово Сара Кейн стала одним з найбільш популярних молодих авторів на сценах Європи та Америки. Проте, щира любов критиків вилилась на Кейн вже посмертно – драматургиня страждала від психічних розладів і зрештою у 1999 році здійснила самогубство, перебуваючи у стані передозування наркотичними ліками. Їй тоді виповнилося 28 років. З цього моменту слава Сари Кейн почала зростати в геометричній прогресії і за кілька років її драматургія здобула канонічний статус.

"Підірвані"

Ввважається, що п'єса "Підірвані" стала для британського театру 1990-х років певним порогом, за яким розпочався цілком новий етап. Режисер Павло Ар'є пояснює – драма Сари Кейн завдала британським театралам відчутного шоку, після чого їхнє розуміння театру радикально змінилося, стало більш відкритим та спрямованим на соціально-важливі явища. Театр перестав бути суто культурним явищем, замкненим на собі, а почав виконувати функції суспільного дзеркала. Прем'єра "Підірваних" була важливим переломним моментом. Тому, міркує Павло, п'єса Сари Кейн – це, власне, та річ, якою, безумовно, варто розпочинати нову важливу ініціативу і у львівському театральному середовищі.

"Підірвані" входять у список найбільш кривавих постановок з великою кількістю брутальних сцен. Тому, на прес-конференції, присвяченій відкриттю Першої сцени, організатори наголосили – від п’єси Сари Кейн не варто очікувати розважального видовища. Навпаки, слід приготуватися до зустрічі з важким твором, який вимагає певної душевної та розумової праці. Це справді дійство для тих кому за вісімнадцять і у цьому обмеженні йдеться не лише про високий больовий поріг у сприйнятті, а й про загальну глядацьку зрілість, що передбачає готовність до (само-)критики та аналізу.

Павло Ар'є, який переклав цю п’єсу п’ять років тому і режисерував її читку у 2010 році у Львові, розповів, чому було вирішено знову взятися за її втілення на сцені.

"Зараз, коли почалися ці всі події новітньої пост-майданівської історії України, мені якраз згадалася ця п’єса.

Після першої читки у 2010 році ми влаштували обговорення за участі режисерів, акторів і критиків. І там звучала така думка, яку поділяла більшість присутніх, – навіщо нам взагалі така драматургія? Навіщо в театрі підіймати такі теми? У нас і так життя важке, нам вистачає в житті всілякої жесті, тому нам потрібні якісь світлі оптимістичні постановки. А ось європейці бісяться з жиру, їм нудно, тому вони пишуть такі тексти.

Проте, я ще тоді подумав, що п'єсу Сари Кейн аж ніяк не можна назвати з-жиру-бісенням, адже вона писала про реальні події, про те, що справді відбувалося у Ірландії чи у Сербії. І зараз це для нас такий урок.

Раніше ми як? Ми хотіли просто жити і відвертатися від усього поганого, ховати голову в пісок – це нас не стосується, це не у нас, це не наша біда, у нас такого бути не може... А виявилося, що може.

Я добре пам’ятаю момент, коли я згадав знову про п'єсу "Підірвані". Коли в медіа з’явилася новина про знайдених у річці депутата і молодого хлопця з розрізаними животами і рюкзаками з піском на спинах. Я одразу згадав цю п’єсу і подумав – блін, це ж таки теж про нас! Тепер це наша нова реальність.

Потім ми зідзвонилися з Оксаною Дудко і я кажу – Оксано, я згадав про "Підірваних" Сари Кейн. А вона відповідає – Павло, я так само зараз про неї думаю".

Постановка Павла Ар'є

Павло Ар'є зізнається, що "Підірвані" – найбільш складний текст, з яким йому доводилося мати справу як режисеру. Але, одночасно, це найбільш значимий для нього особисто драматургічний твір – важкий, часом абсолютно нелогічний, але з дуже цікавою, багаторівневою драматичною структурою, яка здатна приносити сюрпризи просто під час репетицій.

Якось пом’якшувати для львівської аудиторії радикальний текст Сари Кейн, який зміг шокувати навіть серйозну лондонську публіку, Павло не хоче. Не бачить у цьому сенсу. "А навіщо це робити? Що тут пом'якшувати? Це ж життя. Це стосується усіх нас".

фото: Володимир Стецькович

Попри все, "Підірвані" не є просто жорстким діагнозом суспільних хворіб. Наприкінці авторка таки дає відчуття надії, показує світло в кінці тунелю, натякаючи, що життя триває, незважаючи ні на що. Які б страхіття з нами не сталися, варто намагатися жити далі, підсумовує Павло. Власне, для цього і потрібна важка душевна робота, яку вимагає від нас Сара Кейн.

Павло Ар'є обіцяє додати у п’єсу і маленьку провокацію, своєрідний екперимент від себе, спеціально для українців. Однак, деталі поки розкривати не хоче.

Плани та виклики

Праця по облаштуванню майданчика для Першої сцени ще триває. Але, як запевняє директор проекту Вікторія Швидко, базові умови для акторів та глядачів - світло і обігрів - вже створені.

На запитання наскілько зручно Першій сцені існувати у такому напів-віртуальному форматі, коли доводиться бути гостем у інших фізично існуючих театрах, Вікторія відповідає дипломатично. Пояснює, нюансів, звичайно не бракує, потрібно підлаштовуватись: "Співпрацювати не завжди виходить легко, адже, з обидвох сторін амбітні люди, які мають свої власні пріоритети і власне бачення. Але, діалог – це головне! В принципі, нам вже вдалося домовитися про базові речі, визначити необхідний вклад кожної сторони. Маємо надію, що всі будуть задоволені".

Директор театру ім. Лесі Українки Олексій Коломійцев теж висловив сподівання щодо плідної та взаємно вигідної співпраці, наголосивши на прес-конференції, що цікаві прем’єри, нові якісні постановки сьогодні конче потрібні українському глядачеві.

плакат: Оксана Васьків-Кукул

Перша сцена почнеться з режисерської читки, але в планах організаторів і повноцінні театральні вистави. Поки що для цього бракує коштів. Адже, офіційна ліцензія на використання сучасних драматургічних текстів доволі не дешева – близько кількох десятків євро за одну сторінку.

Перша сцена є неприбутковою громадською організацією, яка існує за рахунок грантів. Однак, грантові схеми підтримки, як правило, розраховані лише на технічні постановочні завдання і не передбачають гонорарів для режисерів та акторів. Аби знайти гроші на оплату режисерської та акторської праці доводиться включати у свою діяльність комерційні схеми, наприклад, запроваджувати квитки. Власне, у цьому теж полягає співпраця з театром ім. Лесі Українки. Втім, Вікторія Швидко наголошує – ціни на квитки будуть помірними.

Наступним автором, презентованим на Першій сцені, стане білоруський драматург Максим Досько. Львів'ян ознайомлять з його п'єсою "Лондон".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.