Стікер Underground

Underground’ний Львів вже ZAVTRA

Андрій Бондаренко,  16 жовтня 2014

Варіанти порозмовляли з командою людей, відповідальних за відкриття нового львівського клубу - про актуальну музику, шмотки і культуру

У Львові відкривається новий клубний майданчик Underground, менеджери якого обіцяють те, чого у нашому місті ще не було.

Наповнювати свіже місце музичними та тусовочними вібраціями буде супер-команда, яка об’єднала вже відомих львів’янам культуртрегерів. Це діджей T-One, якого знають за вечірками у колишньому клубі Propaganda, де він працював арт-директором, та учасники формації ZAVTRA.FM, яка вже кілька років втюхує львів'янам незвичні звучання актуальної музики.

Розміститься Underground у підвалі на вулиці Коперника - в тісному сусідстві з клубом LUFT. На паті-відкриття в п'ятницю 17 жовтня запрошені львівські діджеї Flashy, LSTN, Oceantide, Funkflasher, T-One та гість з Києва - продюсер SE62, музику якого слухають в усьому світі.

Варіанти зустрілися з T-One’ом та двома представниками ZAVTRA.FM - Дарком LSTN і Саньою Flashy для дружньої і невимушеної бесіди. Головними темами розмови були новий клуб Underground та коротка, але насичена історія формації ZAVTRA.

Втім, вдалося також розпитати хлопців про інші цікаві речі - нічне життя Луцька і Тернополя, моду і вічні цінності, трушний український хіп-хоп та вітчизняні бренди одягу.

Співрозмовники виявилися дуже веселими людьми, тому ремарку “сміх” довелося викинути з тексту інтерв’ю, адже вона мусила б стояти практично після кожного речення.

Треба вам якісь питання задавати.

Дарко: Ну та, бо як ми будем тебе питатись, то буде якось не то.

Саня: Можеш запитати - як ви познайомились, хлопці?

Розкажіть як вчора відіграли?

Д.: Шикарно.

С.: Єдине, шо було проти нас - це погода. Вона була тепла і всі тусувались на дворі.

Д.: Ми навіть хотіли стати в вікні, обернутись в сторону вулиці і так грати.

Але, місцеві мешканці, мабуть, були б проти.

Д.: Колись в нашого друга день народження був і ми тут влітку грали, то в дев’ятій годині вже підходили люди і питали - ви ше тут довго? А буде якась нормальна музика? Розкажи про АК-47. Минулого тижня.

С.: Навіть не знаю, з чого почати. Мабуть, з того, що я тепер невхідний в Пікасо. Я там виступав і мене тепер туди не пускають. Справа в тому, що ZAVTRA.FM, моїми зусиллями, бореться за хорошу музику у Львові.

T-One: Та, в буквальному сенсі бореться.

С.: О, до речі, може скористатися нагодою і вступити з Пікасо в війну? Інформаційну війну, тіпа. Beef nigga! Wut hood ya represent?

Д.: Тоді тобі ще треба буде взяти інтерв’ю в Пікасо.

Щось не хочеться. Хто сказав, що ми будемо вести чесну війну?

С.: Я коротко. Там в Пікасо люди дуже напиваються і всі заказують Дзідзьо. І якраз тоді грав FUNKflasher, який буде з нами на відкритті клубу Underground. Це пацан, якому тридцять років і в якого є старих синтезаторів, напевно, на кілька десятків тисяч доларів. Старих аналогових синтезаторів. Коли він мені про них розказував, я йому спочатку не вірив - думав, да, да, да, і в мене є дача в Сочі. Але потім я поїхав до нього в студії і він мені то все показав.

І він грає все повністю з вінілу - фанк, диско. В нього є десь тисячу пластінок. І він їх спеціально підбирав для того вечора, спеціально якось одягнувся, в нього атмосфера і все. А тут підходить тіп і каже - чюєш, а Дзідзьо буде? Я починаю цьому тіпу пояснювати - ну дивись, він грає все з пластинок, тут підібраний сет, в тебе ж немає з собою Дзідзьо на пластінці ? А він - то поїдь купи! От така штука, слово за слово і дійшло до фізичного протистояння.

Я от не думав, що в 2014 році ще можуть бути такі діалоги.

С.: Да, це ми цього року в кінці травня десь грали. Одним словом, дійшло до фізичного протистояння. З одної сторони я, з іншої сторони відвідувачі Пікасо.

Т.: А посередині охорона.

С.: А після того як конфлікт заспокоївся, був викликаний наряд охорони з автоматами і було сказано арт-директору, що більше щоб такі погані, нелюдські діджеї у нас не грали. Що це за діджеї, які б’ють відвідувачів? Да. Отак. ZAVTRA.FM - ми б’єм ваших відвідувачів!

А АК-47?

С.: То хай Дарік розкаже.

Д.: Грали минулого тижня. До нас підходила якась київська компанія…

С.: Одесити.

Д.: Або одесити. І кажуть - нам так подобається, тут все так прікольно, прікольна музика…

С.: (цитує) Я наконец-то нашел заведение во Львове с той музикой, которая нужна именно мне! Ради такой музыки просто стоило ехать во Львов. Ми думаєм, ну бляха, отак геррідж-хаус попер чуваків. А він - а вот АК-47 поставишь?

А шо за АК-47?

С., Д., Т.: Русскій реп!

Д.: В нього є дві музики специально для нєво - хаус і АК-47. Він, тіпа, подумав, а вдруг от зараз буде вже просто ідеальне таке поєднання.

С.: Так, давайте вже починаєм інтерв’ю.

Д.: Та вже, мабуть, батарея в диктофоні закінчилася. Чи касєта. До речі, треба сфоткати ось цю картинку. Он там наш стікер. Хто наклеїв, до речі?

С.: Смішки смішками. Але от якщо про ZAVTRA. Суть в тому, що ми кардинально відрізняємося від усього іншого культурного життя Львова і ніяк з ним не пов’язані. Особисто я, взагалі, у Львові не живу. І я не чув, щоб Дарік десь кудась ходив.

Д.: Я більше скажу, от, наприклад, в Пропаганді, коли вона ще була, не на вечірці, на якій я грав, я був лише один раз.

С.: Просто йому було холодно надворі і він зайшов погрітися.

Д.: То було літо.

С.: Тоді в туалет.

Д.: Так а на шо ходити?

С.: Ми вже… Скільки нам вже років?

Д.: Два. Нє, три.

С.: От. І так виходить, що ми завжди кудись еволюціонуємо. Ми спочатку були трохи молодші і нам хотілося чогось такого, що інші ще не розуміють. Це той самий рок-н-рол, якщо в принципі. Це щось нове, чого ще не було. Рок-н-рол, чорна музика, фанк, блюз, потім сінті-поп, в Америці - Детройт-техно, чіказький хаус, потім хіп-хоп в дев’яностих. Ми нічого не придумували, ми просто брали те, чого в цьому місті ще не було. Ця музика вже була, просто про неї ще тут не знали.

І я подумав, що от покажу тобі, ще йому, потім ше комусь і нас стане більше, нам буде про що спілкуватися. Тому і ZAVTRA. Дарік недавно згадував, як ми то все почали - ми сиділи в Стрийському парку і я сказав - давай, ми от будемо грати музику, яку ви будете слухати завтра.

Д.: То я сказав.

С.: Це ти сказав? Ну одним словом, в Стрийськім парку, ми сі стрітили з тобов, і між нами сі зашпортала любов.

Д.: Ми познайомились в контакті.

С.: То я не про тебе. Я в Стрийському парку ввечері ше з різними дівчатами гуляю. Ліричний відступ. Ну от, від локального ми вирішили перенести це все чуть ширше.

Д.: Але між тим моментом, коли ми вирішили щось зробити, і коли ми почали щось робити, пройшов майже рік. Ми хотіли зразу зробити вечірку, але нам не вийшло.

С.: Питання в тому, що ми ніколи разом не тусувалися. Ми з дуже різних сфер. В Даріка були свої хіпстери.

Д.: Це їх вже потім почали так називати.

Т.: Але ти тусувався час від часу.

С.: Ну з тобою, та, ми могли ще на якихось тусах пересікатися, але з Даріком то нє.

А Ті-Вана ти вже давно знаєш?

С.: Да, ми з хіп-хоп часів знаємся. Я колись реп читав. Тільки вверх, по осі, по вертикалі.

Д.: Нічний Львів, машини.

С.: В Ті-Вана вже була своя тусовка - Lemberg family. Вони ше в Ляльці мутили двіжухі. А ше драм-н-бейс, Барабан, всі ті діла. Дарік, ти тоді народився вже?

Д.: Ну якраз народжувався.

С.: Дарік в нас самий малий. Можемо його за сігарєтами посилати. Хоча я не курю і не п’ю вже три роки.

А чому ти так?

С.: Спорт. Але тримаєм лінію про ZAVTRA. Ми вже почали грати на різних івентах - на Віз-арті чи в Музеї Ідей - і вирішили, шо треба теж підводити до нашої музики людей інформаційно. І тоді ми зробили сайт.

Д.: Коли ми перші рази грали джук, як в Музеї Ідей, наприклад, то ніхто не шарив. Тільки один раз люди зарухалися…

С.: Коли почали виходити.

Але вже люди звикли до джуку? Коли я був на одній з ваших останніх вечірок на Фредра, то було багато людей, і всі танцювали.

Д.: Ну на Фредра теж є своя прікольна тусовка. Я фредрівським чувакам якось кажу - такі прікольні люди до вас поприходили. А вони відповідають - та то кожного разу такі. Але, взагалі, на нас, як правило, приходять тільки друзі і знайомі. За деякими рідкісними винятками.

С.: Стоп. Тримаєм лінію. Говорим про сайт. Сайт ми робили взагалі про культуру, не тільки про музику. Музика була на першому плані, але ми ше взяли шмоткі, ше якісь інші явища. От у нас був матеріал, коли бився Кличко. Всі написали про цю подію, але всі дуже однаково.

А ми зробили п’ять картинок, на яких були гарно оформлені, як арт-ворки, висловлювання суперників Кличка перед тим як він їх нокаутував. Ще в нас був такий попсовий матеріал - вибрали найцікавіші твіти Вакарчука і розказали через них цілу історію. І її навіть твітер Вакарчука ретвітнув.

Д.: В нього твітер таке гамно, до речі. Про це обов’язково встав, будь-ласка. Я вже давно хотів про це десь сказати.

С.: Пш-ш-ш-ш. Білий шум.

Д.: Ну в натурі. Фразочка, наприклад - Україна супер. І шістсот п’ятдесят вісім ретвітів. П..ц!

С.: Пш-ш-ш-ш. Нє, ну давай без негативу.

Т.: Тримаєм лінію.

Маленька циганка: Дядю, поможіть!

С.: Ноу, ноу, я піть кофі. Ноу, ноу.

Маленька циганка: Бльо-блюк.

С.: Є, є. Васап. І от, люди почали роздуплятися. Джук, хаус, хіп-хоп. Відповідно, нам з віртуального захотілося перейти у реальне. Тоді якраз Ті-Ван відкрив клуб Пропаганда. Це от такий наш виход із тємноти. Першу двіжуху ZAVTRA ми зробили в Пропаганді.

Т.: А ше була It’s Funky.

Д.: Да, пам’ятаєш…

С.: Але це не була двіжуха іменно як ZAVTRA. І за рік вечірок, за рік симбіозу сайту і двіжух, наші тєми стали дуже успішними. До сих пір люди з Києва, з інших міст говорять, шо… От, наприклад, якщо домовлятися за клуб, мені якось треба було для друзів, то вони казали, що для всіх діджеїв одна розмова, а для нас - зовсім інші гроші. До сих пір.

І десь рік в нас нічого не було. Почалися події в країні і було вже не до вечірок. Тільки локально щось трохи - їздили в Луцьк, наприклад.

І як там було?

Д.: Стрьомно. Промоушину ніякого. Афіші вивісили в середу, а паті вже в п’ятницю. А ше там клуб, по ходу, як півтора Мілленіума. Людей прийшло, як приходило в Пропаганду. Може чуть-чуть менше. А клуб розрахований десь на півтора тисячі. І так вийшло, що тут троє, там десь четверо, хтось один наверху.

А ше ця шикарна історія з поповненнями. Там в той час було дві вечірки. В один день. Приблизно однакові. І та інша вечірка дуже beefилась з нашою. Організатор тої іншої вечірки навіть написав чувакам, які постили нам афіші в інтернеті, шо він їм поповнить мобільний рахунок, якщо вони запостять не наші, а їхні афіші. Оце рівень.

Блін, а чому рахунок, чому так не заплатити?

Д.: Не знаю. Мабуть, тому, що п’ять гривень якось стрьомно дати в руки.

С.: Ше були інші вечірки де-не-де.

Т.: В Тернополі. В Бункермузі.

Д.: В Тернополі було дуже позитивно.

Т.: До того там, на барній стійці ще не танцювали.

С.: Ми в Тернополі були два рази. Перший раз ми їздили на фестиваль Гамселить. ГамселИть. Дуже круто було. Завгосп читає такі сайти як Варіанти?

Д.: Прочитає, якщо ми скажемо, що там про нього написано.

С.: Обов’язково треба написати, що ми передаєм вітання Завгоспу. Він все дуже круто мутить. В Тернополі нічне життя набагато цікавіше ніж у Львові. Там в самому попсовому клубі, на який усі плюються, грає треп.

І от, тепер з’явилася можливість, відкрити щось таке у Львові, яке було б на постійній основі. Пропаганда закрилася. І ми хочемо почати щось нове - освоїти нове приміщення - Underground і пов’язати з ним щось нове в музичному плані. І теж візуально - сам вигляд приміщення зробити ні на що не схожий. Електронній музиці, андерграундній буде надано два дні - четвер і п’ятниця. Четвер - це, звичайно, для нас виклик. Бо у Львові це дуже мертвий день.

Фальстарт перед п’ятницею.

С.: Але ми не будемо заманювати людей безкоштовними шотами. Ми вирішили навпаки робити якісь круті тематичні штуки. Вже домовилися з діджеєм Lawrin’ом за якесь андерграундне, діпове техно, ше якісь такі тєми.

От в Пропаганді нам по четвергам дуже пішли покази - ми якось крутили там британський документальний фільм про перші рейви. Оля Фоменко зробила нам титри, за, що ми їй дуже вдячні. Весь клуб сидів дивився, всі місця були забиті. Коли я встав і уступив місце дівчинці, то знову сісти я вже не зміг. А після фільму ми грали музику того часу, тобто, британський рейв.

В Underground’і ми теж хочемо робити щось таке від А до Я концептуальне. Ми віримо, що за пару місяців, ми зробимо четвер особливим днем. З п’ятницею все зрозуміло. По п’ятницях ми будем грати таку музику, щоб люди прийшли і отримали ентертейнмент. Потанцювали, розважились - але, знову ж таки, під таке, чого тут ще нема.

А що зараз підпадає під таку категорію?

С.: Ну дивись. Ми вже чуть подорослішали. Ми тепер за хаус, диско, техно - танцювальну музику з прямою бочкою. От вчора ми говорили з одним другом Ті-Вана про хаус. І він сказав, що поняття актуальності - для кожного своє. Але я йому заперечив. Хаус - це вже сформований музичний стиль, пласт культури. Йому вже тридцять років. Так само і хіп-хоп.

Всі розуміють, що Flo Rida, Pitbull то прийшло і пішло. Чи Nicki Minaj - вона мине, а от Nas вже нікуда не дінеться. Всьо. Хіп-хоп - це він, це вже застовблено. А Nicki Minaj чи Flo Rida це - мода. Так само і з хаусом. Там є певна стилістика музики, яка вже нікуди не дінеться. David Guetta теж прийшов і піде.

А ми хочемо грати таку музику, яку можна назвати таймлесс. Але, це можуть бути і нові музиканти. Головне, щоб звучало тру. 

Наприклад, кросівки Пума, як в Даріка, завжди будуть в тренді. А от цього сезону було модно носити пластмасові тапки з білими носками. Серйозно! Такі тапки, як пацани на районі ходять. Це був самий головний свеговий тренд. Це прийшло з Америки і Європи. Розумієш, це мода. Так можна вдягнутися, але все-одно це виглядає чуть-чуть нєлєпо. Ти не будеш мати свого обличчя, ти будеш трохи виглядати клоуном.

Ок. Що буде в інші дні крім четверга-п’ятниці?

Т.: В суботу буде більш ламана музика. Плюс живі виступи.

Д.: Лайви і драм-н-бейс.

Т.: Хотілося б більше авторських проектів. Рок, фанк.

С.: Зроби накінець концерт Один в каное.

Т.: Можна. Ще в листопаді буде Запаска. Будем старатися більше чогось такого плану.

С.: Хатнєграння прікольно було б. Це ті тіпи, шо на Фредра підтусовуються. Взагалі, круто. Я би пішов на їхній лайв.

Т.: А ті всі львівські кавер-групи вже трохи дістали. Вони катаються по Львову і всі їхній репертуар вже знають. ЦІкаво щось більш авторське. Тому, є бажання співпрацювати з клубом Коза в Тернополі, бо вони досить часто привозять такі гурти і можна було б їх на два міста запрошувати. Ну, це поки плани.  

А в інші дні?

С.: Ви можете смачно поїсти і випити пива в Люфті.

Т.: В інші дні можуть бути теж якісь концерти, які не вдасться зробити в суботу. Запаска, наприклад, буде в середу. Для понеділка ще теж можна буде вибрати якусь тематику.

С.: От джук, по його ієрархії, можна дати на понеділок.

Д.: А реп - на неділю.

Т.: В неділю сальса, вже забито. Сальса-рейви.

Саня, а чого ти реп закинув?

С.: Я вже виріс.

Д.: Зі шмоток.

С.: Нє, ті шмотки на мене, мабуть, все життя будуть завеликі. Коли я був молодший я то все ідеалізував і думав, що все, що вони в своїх треках розказують, то так вони і живуть. А більшість реперів - піздюхи. А я з Золочіва і ми з піздюхами не тусумся. Є, звичайно, пацани, які відповідають за свої слова. Я їх слухаю.

А є в Україні нормальний хіп-хоп?

С.: Є. От скоро у Львові буде дуже крутий фестиваль хіп-хоповий, ПідБітФест, з дуже крутим лайн-апом. Місто 44, PVNCH. Знаєш PVNCH, Дарік?

Д.: Да, вони ах..нні.

С.: Вони мутять такий український хіп-хоп, який і має звучати в 2014 році. Плюс в них йде симбіоз з українською актуальною маркою одягу Bandit. Вони пацанячі, вони то, ким вони є в треках.

Окей, повертаємось до нас. Ми, як ZAVTRA, теж стараємося брати культуру широко. Для нас важлива не тільки музика, а й шмоткі. Деколи, то, що ти вдягнеш, не менш важливо, ніж то, що ти зіграєш. От Дарік завжди слідкує за українськими брендами.

А зараз, Дарко, на тобі теж брендова футболочка?

Д.: Так.

Який це бренд?

Д.: Ксю (X’U). Ксенія Шнайдер.

С.: Знаєш, той светр з тризубом, в якому Дорн в кліпі появився? Дарко ше перед Дорном такий тризуб носив. О, мені дзвонять. Ми коли там вже мали бути? На першу? Нам вже треба йти. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.