Що таке drum 'n' bass і чим він живе у Львові? Зародження, розвиток і найкращі діджеї Львова.
Варіанти шукають відповіді на ці питання.
Мені вдалось зустрітись з діджеєм Derrick, який, на мою думку, дає життя електронній музиці у Львові.
Він це розпочав, і успішно продовжує. Він наштовхує людей на правильну музику, а не українську попсу, під яку, з невідомих мені причин, тащаться люди.
Напевно бабці, які сидять під під'їздами вважають drum 'n' bass демонською музикою, і що його слухають тільки наркомани.
Можливо наркомани його і слухають, але тоді я вважаю, що в наркоманів непоганий музичний смак.
Kind of Zero – діджей, який присвятив цій індустрії вже багато років, і який розповість з чого ж все починалось у Львові на його погляд.
Koss – відносно молодий діджей, який різко піднявся на достатньо високий рівень, як зазначають його колеги.
Gakonda – випускник школи Paradek, який після закінчення школи не зупиняється на своїй кар'єрі і грає на львівських вечірках практично кожного тижня, а це значить, що в цього молодого діджея велике майбутнє.
Derrick (Ярослав Держко)
Розкажи про зародження drum 'n' bass, як культури у Львові.
Немає якоїсь конкретної людини, яка взяла його і зародила. Електронна музика існувала дуже давно. Переважно люди з закордону привозили якісь компакт-диски.
Особисто я про drum 'n' bass взнав десь 98-99 роках завдяки програмам діджея Бобровські, діджея Кузьміча (радіо Львівська хвиля).
Вони були нестандарті та цікаві.
У цей час у Львові вже були місця звукозапису, де можна було принести чисту касету і там через 2 дні прийти та забрати її з записаною музикою.
Ти ходив на якісь вечірки електронної музики?
Так. Перші такі вечірки, що викликали серйозний ажіотаж у Львові називались "Рейвах".
Перший "Рейвах" відбувся в 97 році, я тоді ще не грав, а тільки хотів.
Я тоді прийшов з своїм однокласником на цю вечірку, де ми нікого не знали і просто дивились на тих людей у противогазах, масках, чи взагалі розмальованих.
Усе відбувалось дуже в вільному стилі і передавало атмосферу майбутнього, мало свій шарм та зачаровувало.
Розкажи про першу вечірку за Твоєї участі.
Я ще тоді не був як Derrick, а як Electric dj’s. У цьому проекті я грав разом зі своїм одногрупником з електроенергетичного факультету в Політехниці.
У нього вдома був комп'ютер (якого ще не було в мене) і я ходив до нього писати музику.
Ми вчились, експериметували і все, що вдавалось відносили на радіо. Потім до нас приєднався діджей Дабі та діджей Кузьміч, який нас просовував на радіо.
То не був драм & бейс, то було все підряд, в кому що вдавалось. Тоді до нас й звернувся арт-директор кафе-клубу Лялька та запросив нас пограти на вечірці. Ціна квитка була 3 гривні.
Як Ти познайомився з Тонікою ?
Мені треба було грошей і я пішов на роботу в МакДональдс, а вона теж там працювала. Їй було 18 і, як виявилось, вона також якісь дискотеки на районі проводила.
І як відбувалась перша вечірка вже в команді з Тонікою?
Це була вечірка на вінілі. Тоді вініл це було щось дуже недешеве і хотілось до нього торкнутись. Це зараз вони в мене стоять і ними вже ніхто не користується, а тоді вони мені снились.
Вони коштували 1000 доларів.
Пізніше вже помаленьку почав з’являтись інтернет і ми почали замовляти пластинки. Пам'ятаю як назбирав 60 доларів, а це було шість пластинок. Мені тоді якраз треба було купити там щось, якісь кросовки, але я не придбав їх, а купив ці 6 пластинок.
Запросили всіх львівських діджеїй, які грали на вінілі. Перший, хто грав на вінілі був Dj Буратіно, знаєш такого?
Ні.
Нє? Давно вже значить це все було.
А як щодо наркотиків на вечірках?
Я насправді ніколи їх не вживав. Алкоголю п'ю дуже мало, оскільки їжджу на машині. Стараюсь менше палити цигарок. Намагаюсь вести здоровий спосіб життя, в мене турнік висить, де я собі підтягуюсь. На велосипеді їжджу.
Я ніколи не вживав наркотики, ніколи не нюхав якийсь фєн, не їв екстезі. Знаю, що люди на вечірках це вживають, але це особиста справа кожного, якби я побачив, що в мене на вечірках це хтось розповсюджує, то я б заборонив.
З іншого боку, мені здається, що клубні наркотики – це просто повеселитись і все, це не є якісь там шприци.
Я дуже помішаний на музиці, яка мене й вставляє. І Тоніка також, бо можу за неї сказати, що вона ніколи не вживала оцієї хімії.
Я не знаю львівських діджеїв, які б там щось вживали. У нас того не має на масовому рівні. Бачив таке в Дніпропетровську, де вони там нюхали фєн та ділились один з одним. Мені було неприємно.
І в Польщі, де ми були багато разів, також дуже багато людей було таких обдовбаних.
Це ж зміна свідомості, а мені і так добре. Ще зміниться свідомість в якийсь інший бік, а нащо це мені треба. Я боюсь наркотиків.
Як виникла промо-група Funkmasters?
Ми познайомились з МаxNrg, який тоді ще жив у Львові. Дивним є те, що ми познайомились на американському сайті, де викладали свою музику.
Він тоді писав драм & бейс і я в Electric Dj's також робив драм & бейс.
Так ми зійшлись з Максом на музиці, і фактично були першими у Львові, хто створював драм & бейс. Звісно, що швидше ще діджей Бобровскі грав драм енд бейс, але ми були перші з тих, хто створював.
На той час я вже грав з Тонікою і ми об’єднались та створили промо-групу саме з драм & бейс лінії Funkmasters в 2003 році.
Це була ідея Макса, який, на той час, вже переїхав до Києва. Так і домовились, що ми з Тонікою будемо організовувати вечірки у Львові, а Макс – у Києві.
Ми з Тонікою робили вечірку у Львові і це був перший драм-сейшн, що відбувся 15 листопада 2002 року. І потім вже, як Funkmasters ми зробили аналогічний драм-сейшн в Києві, 16 червня 2003 року в клубі "Step by step" на Хрещатику.
Ми запрошували дуже популярних діджеїв в Україну, світових зірок драм & бейсу. Ми шукали спонсорів, зі входу збирали з людей і давали їм гонорар.
Ми привозили до Києва гуру драм & бейсу: Goldie, Aphrodite, Noisia, Netsky. Привозили дуже багато зірок, і там такий список, що навіть не зможу всіх згадати.
У Києві в нас щомісяця грав хтось відомий на базі клубу "Cinema", де вміщалось до 1000 людей.
Де у Львові відбувались найпопулярніші вечірки?
Колись це була Лялька, Далі – старий кінотеатр на Лєвандовці, а вже згодом – Хмільний дім Роберта Домса.
Ще в Метро, хоча це зараз він такий народно-попсовий, а колись там відбувались круті вечірки.
Там ще грав діджей Кузьміч, який разом Бобровські дуже багато допомогли мені у житті.
Як Ти взагалі оцінюєш рівень львівських драм & бейс вечірок?
Колись кияни заздрили нам, оскільки ми перші привозили відомих діджеїв з закордону. Кияни приїжджали до Львова на вечірки.
Львів – це столиця драм & бейсу через те, що тут були дуже яскраві вечірки в той час, коли їх ще не було в Києві.
Що надихнуло Тебе на створення школи ?
Я пішов працювати звукоінженером в фірму, що займалась інсталяцією обладнання, а також організацією концертів, технічним забезпеченням концертів.
Ця фірма знаходилась в приміщення, на базі якого, ми й вирішили зробити школу.
Ми вже мали деякий досвід і технічну базу та запропонували власникам зробити dj-школу. Там було все – окрема кімната, обладнання, юридична та правова база, а ми з Тонікою виявились тими людьми, які зайнялись цією школою.
Який середній вік людей, які навчаються в школі?
Ми завжди відкриті до молодих і не дуже. У нас просто середній вік збільшився, оскільки раніше це були переважно студенти і навіть приходили школярі.
Але зараз ми встановили обмеження 18+, оскільки це відповідальність та обов’язок.
Чи бачиш Ти потенційного діджея в кожному хто приходить на навчання?
У всіх. Всі хто сюди приходить вже мають чітку впевненість в тому, що вони хочуть того навчитися. Я ніяк не афішую цю школу, не роблю вивісок, реклами.
Як проходить саме навчання в школі?
У нас є два курси. Перший – це діджеїнг, де тобі не потрібно писати своїх треків, ти просто маєш підбірку треків, яку потім будеш вмикати на вечірці. Їх треба лише зводити між собою, поєднувати, мати технічний навик.
А у 2010 відкрився курс зі створення треків, де ти працюєш з окремими звуками, чи використовуєш синтезатор для синтезування певних звуків, і ці всі звуки поєднуєш в композицію. Фактично ти стаєш композитором електронної музики.
Чи плануєш відкрити свій клуб, що ідеально пасуватиме для драм & бейс вечірок?
Хотіли колись, але зараз вже ні. Якшо відкрити свій клуб, то потрібно кожного дня заробляти на ньому гроші, бо інакше ти не зможеш віддавати оренду.
Драм & бейс не є зараз аж настільки популярною музикою у Львові, яка заслуговує на свій клуб, якби це парадоксально не звучало. Коли стане настільки популярною, що можна буде відкривати клуб, то його хтось і відкриє, можливо, що це буду я.
Kind of Zero (Сергій Кіндзерський)
З чого почалась Твоя кар’єра діджея? Мрія з дитинства чи раптове захоплення?
Мрія. Не знаю чи з народження, але в школі коли я слухав електронну музику, то мені хотілось творити це самому.
А в цей період у Львові вже була якась електронна музика?
Були рейви, що могли складатись з різних стилів, ексклюзивних матеріалів, не з попси.
У яких стилях Ти працюєш зараз?
Drum 'n' bass, dubstep, progressive house, breaks, але я намагаюсь не прив’язуюсь до якихось конкретних стилів.
А з яких стилів починав?
З брейкбіту. Тоді, як мені здається, він був найпопулярнішим.
Були якісь скарги від друзів/родичів, що це не серйозна професія і потрібно зайнятись чимось іншим?
Батьки казали, що ця професія ніколи не матиме ніякого розвитку і що я ніколи нічого путьового звідти не зможу винести.
Я так розумію, Ти не сприймав слова батьків всерйоз.
Вони ще якимось чином впливали на мене, але це було дуже сильне бажання. Сама магія цього звуку, як це все відбувається. Мені хотілось дальше копатись в тому і вивчати.
Як у Львові взагалі з'явився драм & бейс?
Можу сказати лише те, що він з'явився у нас завдяки таким особистостям, як Derrick & Tonika. Ще був діджей Бобровскі, який зараз працює в Києві. Він був першим, хто взагалі брав з Європи цю музику і передавав через радіо до нас.
Чи є якийсь розвиток драм & бейсу від зародження і до сьогодні у Львові?
Дуже великий і я навіть не можу це передати словами. З’явилось дуже багато різних музикантів, підвищилась якість матеріалу, а вечірки стали масштабнішими.
Де у Львові можна послухати якісний драм & бейс?
Гадаю, що в нас у Львові не має жодного гідного клубу. Все, що в нас є – це столові з великим магнітофоном. Але якщо виділити людей, які займаються тим і хоч якось поширюють, звісно, що це Derrick & Tonika.
Вони допомагали рости всім, хто цього хотів та давали майданчик для якісних вечірок.
А якісна вечірка – це не нанюхатись, накуритись, чи познімати дівчат, якісна вечірка – це коли ти слухаєш музику і отримуєш від неї задоволення.
Чи вважаєш Ти, що зараз люди перш, ніж послухати музику мусять закинутись наркотиками?
Напевне, але не всі, десь відсотків 90 – так. Чомусь всі спочатку рвуться до бару або до наркотиків.
Ти також?
Я не вживаю наркотиків, і усього іншого також. Люди чому вживають? Напевне, через комплекси, щоб відкритись.
Чим Ти займаєшся зараз?
Цього року я почав писати зовсім іншу музика, а саме progressive house і видавати її під Kindzerskiy Sergiy.
Оскільки ти зазначив вище, що у Львові не має добрих клубів, то чи не хочеш відкрити свій власний клуб?
Однозначно хочу. Я написав бізнес-план, я повністю знаю, що треба у тому клубі, я навіть назву придумав – "Храм". Він буде сферичний, з правильного матеріалу, з дерева, звукоізоляція, шумоізоляція.
Музика – це релігія. Музика – це наркотик, який дуже класно впливає на організм. Хоч люди цього не усвідомлюють, але музика заставляє вмикатись в людей якісь емоції. Це визивається через певні емоційні стани.
Не боїшся назви "Храм"?
Ні. Я реально вважаю, що це буде храм. Зараз люди ідуть в клуб заради туси, наркотиків, алкоголю. А туди люди будуть хотіти ходити, як в храм.
Koss (Тарас Гук)
З чого починалось Твоє захоплення діджеїнгом?
З вечірок. Коли я в 2003 приїхав до Львова вчитись, то Funkmasters робили двіж, але це не було так, як зараз, що кожного тижня на вихідних щось є. Тоді вечірки відбувались раз в 2-3 місяці.
Я постійно ходив на ті двіжи, що відбувались в Далі, де все було дуже атмосферно і це захоплювало. Саме тоді я почав активно тим цікавитись.
Ти навчався сам створювати музику чи ходив на якісь курси?
Сам. Я дорвався до програм написання музики і мені це почало дуже подобатись. Сам процес гри в клубі – це послідовність дій, більшу роль грає саме написання і підбирання музики.
Що для Тебе є натхненням в написанні музики?
Найлегше писати музику при певних стресах. Зараз я трохи відійшов від написання музики, оскільки більшу частину часу займає робота. Час від час граю на вечірках.
Завдяки чому, на Твою думку, драм & бейс у Львові зараз живе?
Однозначно, це Funkmasters, які тримають марку, Bass industry (Kind of Zero), Poison Clan.
Стереотип про наркотики на вечірках – це правда чи міф?
Знав, що ти щось таке спитаєш. По-перше драм & бейс виник в Англії в 80-90 роках в епоху екстазі. Зараз електронна музика широко вийшла в маси в Україні.
Через те, що вона трохи неформатна, то молодь щось-таки все ж вживає. Я не кажу, що це класно, але це є.
А коли Ти граєш?
Ні. Я намагаюсь не бухати сильно. Звісно алкоголь допомагає зняти якісь хвилювання, мандраж, розслабитись.
А під час написання музики?
Мені це зовсім не допомагає, навпаки.
Назви клуби Львова, де можна послухати якісний драм & бейс? Чи вони взагалі існують?
L’uft. Тепер він вже Underground називається. Хоча тут не багато місця і звук не супер, але я його найбільше асоціюю з драм & бейс вечірками.
Мало де є такі ціни на вхід на вечірки у Львові, як в нас. Але це мінус, оскільки організатори не назбирують стільки коштів, щоб запросити якусь драм & бейс знаменитість.
Чи маєш бажання підкорити своєю музикою світ?
Ні, абсолютно.
Що Ти слухаєш вдома, можливо свої треки?
Дуже рідко. Насправді зараз з’являються стільки нових музикантів, що нереально переслухати все. Я не люблю реп, поп.
На Твою думку, який стан драм & бейсу, як культури у Львові саме зараз?
Все в нас класно насправді. Мені, наприклад, більше подобаються компактні тусовки, формат клубу, ніж щось типу Піратської станції.
Gakonda (Женя Масалов)
Ти лише нещодавно почав займатись діджеїнгом. Чому? Що тебе надихнуло на це?
Завжди хотів бути діджеєм, але ніколи не було можливості. Завжди мріяв про це, з 18 років, але завжди робота, двіжухи і ніколи не було часу присвятити себе навчанню, як діджея.
Я почав займатись ковальством, а мій директор, який слухав драм & бейс, і підсадив мене на цю музику.
Я не знав, що існує школа Paradek і як можна навчитись діджеїнгу, але одного разу в Старому селі Derrick організовував вечірку в фортеці.
Я просто підійшов до нього, познайомився і запитався про діджеїнг. Він розповів про школу, порадив знайти в неті лінк, заповнити анкету і написати йому. Я через два роки заповнив цю анкету і пішов на навчання в школу Paradek.
І як?
Навчались три місяці по два рази в тиждень. Спочатку вчив основи, пізніше записував треки. У моїй кузні і надалі грає драм & бейс, коли Derrick приїжджає до мене, то завжди каже, що у нас "правильна кузня", бо ковалі зазвичай слухають щось жорстке, а у нас – драм.
Як Ти пишеш музику?
Я не пишу, на разі, свої треки. Я шукаю їх в інтернеті, прослуховую, ставлю згідно тональності, щоб не був спочатку лайтовий, а потім зразу ж жорсткий. У кожного діджея є свій стиль.
Я просто люблю таку музику і люблю давати таку енергію людям.
Але писати свої треки Ти будеш?
Звичайно. Але зараз не має часу. Хочеться давати людям щось своє.
Наслідуєш когось з відомих діджеїв?
Ні, але кумирів, які мене просто надихають, є багато: Derrick, Seba, Paradox, Goldie. Зараз є купа маловідомих діджеїв, але в них дуже круті треки.
Вживаєш наркотики перед виступами?
Категорично ні, але є багато людей, які перед двіжухою закидаються, а тоді вже йдуть тусити. Говорив про це з Деріком, і він теж цього не розуміє, але можливо люди таким способом відкриваються.
Де у Львові можна послухати якісний драм & бейс?
Домс – рідний дім.
Чого Ти хочеш досягнути?
Хочу досягнути такого рівня, як Derrick, який разом з Тонікою змінили все моє життя і за це їм величезний респект. Хочу написати класні треки.
А що зараз у Львові відбувається з драм & бейсом?
До війни в Україні він був стабільним і класним, а зараз все стало тихіше, але сподіваюсь, що все відновиться.
З допомогою Деріка і Тоніки, Львів став культурним центром, в якому розвинулась і розвивається саме драм & бейс культура.
фото: vk.com