Кадр із серіалу "Братство десанта"

Кіна не буде?

Андрій Бондаренко,  6 лютого 2015

Варіанти спробували розібратися у щойно прийнятому законі про "заборону російського кіно".

Що ж насправді мали на увазі депутати?

Верховна Рада зробила рішучий крок у інформаційній війні з Росією.

Однак, суперечки про зміст цього кроку тривали в українському медіапросторі чи не увесь наступний день.

З подачі журналістів новина про новий закон виглядала доволі дебільною – депутати, ніби-то, одним махом заборонили показ та поширення усього російського кінематографу як такого.

Найтрагічніше, що в це можна було повірити. Ініціаторами законопроекту стали члени одіозного комітету з питань культури і духовності.

Слово "духовність" тут виглядає як позначник усього потенційного маразму, який можна очікувати від комітету у справі окультурення культурної культури.

Це неприємне відчуття, коли від своїх народних обранців ти можеш очікувати будь-яких глупств, знайоме, мабуть, усім.

На щастя, ситуація виявилася не настільки фатальною.

фото: russkie-seriali.com

З тексту, зацитованого журналістами "Телекритики", справді можна було зробити  висновок, що депутати збожеволіли і заборонили "увесь сир", як цього вимагав Ляшко. Однак, запропонована цитата виходила за межі базової логіки і в неї таки мало вірилося.

Адже, фраза "В Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів виробництва Російської Федерації, а також фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій" настільки ж тупа як і, припустимо, фраза "забороняємо всі гриби, а також гриби, які містять отруту".

Зрештою, шляхом прочитання оригінальних документів, оприлюднених на сторінці Верховної Ради, вдалося відтворити оригінальну логіку депутатів.

  1. В Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду російської воєнщини і КГБ-шності в будь-яких своїх проявах.

  2. Така заборона поширюється на будь-яку кіно- чи телепродукцію, випущену після 1 серпня 1991 року, незалежно від країни виробництва.

Втім, в оригінальних документах, викладених Верховною Радою, не вдалося знайти іншого пункту, який вже згодом оприлюднив Микола Княжицький  голова "духовного" синоду, тобто, вибачте, комітету з духовності. За його словами, прийнятий закон також передбачає повну заборону усієї російської теле- та кінопродукції, випущеної після 1 січня 2014 року, але лише в українському телепросторі. Тобто, як пояснив Княжицький, Левіафан можуть показати у кінотетрах, але не на телебаченні.

Таку от хитромудру "вилку" придумали народні обранці, аби проштрикнути ворожий продукт.

Дуже прикро, що подача депутатами своєї діяльності "у широку публіку" відбувається таким малозрозумілим чином. За що платиться зарплатня працівникам верховно-радівської прес-служби  невідомо.

Прикро, що у погоні за ефектними заголовками журналісти змінюють місцями смислові блоки отриманої інформації, аніскілечки не турбуючись про збереження самого смислу. Добре, що хоч свою помилку вони вже виправили

Втім, після полегшеного зітхання  все-таки депутати не такі яблукоголові, як можна подумати!  починаєш бачити й реальні прикрі моменти нового законопроекту.

фото: www.ntv.ru

Насамперед, попри ретельно і занудно прописані визначення "ворожого продукту", запропоноване розуміння "шкідливості" занадто розмите, щоб можна було чітко розділити дійсно "шкідливу" продукцію від "нешкідливої".

Справді, існує багато фільмів чи серіалів, в яких постаті російських вояків чи працівників спецслужб подаються в сильно романтизованому ореолі, який може спотворити сприйняття реальності у деяких глядачів та сподвигнути їх на неадекватні дії.

Однак, така тематика може подаватися теж із зовсім інших кутів, не обов’язково деструктивних у стосунку до поточної полтіичної ситуації, а часом і навпаки.

Так, на основі прийнятого закону доволі важко буде провести межу між, приміром, серіалами Русский характер і Однажды в милиции. Таким чином, в унітаз буде вилито і пропагандистські фільми і ті, які іронічно та критично розглядають тему російських мєнтів/солдатів.

Як справедливо зауважив Саша Ковальчук, адекватніше було б не конструювати якісь загальні універсальні критерії для "ворожого" продукту, що в принципі неможливо, а діяти згідно ситуації, роздивляючись кожен фільм чи серіал окремо, у конкретному контексті. Чимось же шановні члени синоду мають займатися упродовж і наступних робочих днів!

фото: rufilm.tv

Так чи інакше, телеефір не шкода. А от щодо ситуації в кінопрокаті трохи налякані Варіанти звернулися за коментарем до представниці компанії "Артхаус Трафік" у Львові Олександри Ковальчук.

Олександра Ковальчук:

Якщо говорити про кінотеатри, то, в принципі, у широкий прокат і раніше майже не потрапляло російських фільмів. У нашій сфері, швидше, слід говорити про засилля голлівудської продукції.

Загалом, мені здається, у прийнятому законі немає особливого сенсу. Проблема полягає, насамперед, у відсутності якісного контенту на українському телебаченні. Найкращий спосіб боротьби із будь-яким впливом  творення власних масових популярних фільмів чи серіалів. Тоді як будь-які законодавчі обмеження у цій сфері є, так чи інакше, цензурою.

Погано освоєною ділянкою є кіно близького зарубіжжя. У нас ніяк не представлена кіно-продукції інших країн-сусідів.

В Україні цим практично ніхто не займається, хоча, безумовно, у Польщі, Литві, Естонії, Румунії чи Словаччини є багато цікавих фільмів, які б привабили і нашу аудиторію.

Поки-що, маємо зможу дивитися лише польське кіно, тому що поляки самі займаються його промоцією.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.