Віктор Галасюк

Віктор Галасюк: Україні потрібен новий економічний курс

Ігор Іщук,  8 квітня 2015

Розмова з народним депутатом від Радикальної партії Олега Ляшка та головою Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктором Галасюком.

Яка мета Вашого візиту на Львівщину?

На сьогодні Львівщина є пріоритетним регіоном у сенсі розвитку промисловості, найбільш інвестиційно привабливим та комфортним для життя.

Також Львівщина флагманом в розвитку транскордонного співробітництва з країнами ЄС.

Саме через такі точки поєднання, там де є умови, там де є довіра, міжнародна співпраця та партнерство між владою, бізнесом та громадою, й потрібно відбудовувати країну. На Львівщині ми бачимо те, до чого повинні прагнути інші регіони України.

Для мене символічно, що в кабінеті очільника Львівщини Олега Синютки стоїть телевізор "Електрон". Це добре, адже символізує підтримку владою львівського товаровиробника.

Нам потрібна потужна економіка, а для цього потрібно розвивати промисловість, а не лише сільське господарство та експорт сировини.

Успішний розвиток промисловості можливий за певних умов, поміж яких: реформа податкової системи, створення інфраструктури, розвиток освіти. Сьогодні є всі умови для того, щоб змінити ситуацію в державі в напрямку створення вітчизняної промисловості.

І ми, народні депутати, намагаємося використати цей момент, ухвалити законопроекти, що переломлять ситуацію в країні.

Найближчим часом у Верховній Раді відбудеться вже друге голосування законопроекту про заборону експорту лісу-кругляка. Якщо закон буде ухвалено, то на десять років буде заборонено експорт деревини.

Це гарантує доступність деревини для виробництва саме в Україні, а розвиток деревообробної промисловості дозволить створити робочі місця і наповнити бюджет.

Для Львівщини промисловість не є пріоритетом розвитку, а Ваші пропозиції, якщо на них пристане громада Львівщини, призведуть до зміни стратегічних орієнтирів?

Насправді регіональні стратегії розвитку не заперечують пропозиції щодо важливості розвитку промисловості, навпаки, існує синергія.

Так, створення потужного ІТ-кластера у Львові є одним з елементів розвитку потужної промислової політики.

Але існує різниця в тому, як розвивати цей кластер.

Бо це може бути ІТ-аутсорсинг, і саме так зараз є у Львові. І це добре, адже програмісти залишились і працюють в Україні. Другий крок – це налагодження виробництва готових ІТ-продуктів і застосування їх при виробництві певних приладів. До цього ми повинні прагнути.

У стратегії Львівської області чітко зафіксований індустріальний вектор, і зокрема, розвиток індустріальних парків. Для комітету промислової політики це є важливим пріоритетом. Підготовлено два законопроекти щодо індустріальних парків, щоб нарешті дати "зелене світло" для їх запуску.

Принципи діяльності індустріальних парків добре узгоджуються з ідеєю децентралізації, адже саме місцева влада та громада будуть ухвалювати рішення, важливі для їхнього розвитку. Не буде шлагбаумів, як, наприклад, необхідність щось узгоджувати на рівні центральної влади, щоб такі майданчики діяли.

На Львівщині за підтримки ЄС вже створюється декілька індустріальних парків. На жаль, вони не отримали жодної копійки від українського бюджету, але ми, Радикальна партія, будемо це виправляти.

Щоб відродити велику промисловість заходів, про які Ви розповіли, недостатньо.

Модель промислової політики, яку відстоюють представники Радикальної партії, передбачає інструменти підтримки розвитку промисловості двох типів.

Перші, так звані "горизонтальні" інструменти стосуються всіх видів промисловості без винятку. Наприклад, у всіх промисловців є проблема з вартістю кредитів. Тому ми пропонуємо заснувати Державний банк відбудови і розвитку, який буде надавати довгострокові кредити реальному виробничому сектору.

Так само й з умовами оподаткування. Ми розуміємо, що теперішній надмірний податковий тягар робить українську промисловість неконкурентно-спроможною в порівнянні з промисловістю тієї ж Польщі чи Туреччини, я вже не кажу про Чехію, Китай та інші країни.

Ми повинні змінити ситуацію, надавши преференції, тобто зменшивши податки для тих, хто займається переробкою сировини всередині країни, хто виготовляє кінцевий продукт. Якщо підприємець створює товар, а не просто перепродає за кордон ліс, зерно чи руду, то він має право мати значно нижчі відсотки оподаткування.

Це повинно стати пріоритетним принципом нової податкової реформи. Не може бути однакового ставлення держави до різних видів діяльності.

Адже зрівнялівка в оподаткуванні веде нас до бідності, до консервації олігархічного стану економіки. Якщо нам вдасться це подолати, то ми стимулюємо розвиток української промисловості.

Інший набір інструментів дозволяє застосувати так званий секторальний підхід, оскільки кожна галузь маю свою специфіку.

Цей підхід ми почали вже застосовувати, про що я розповів на прикладі деревообробної галузі. При цьому, ми народні депутати, не збираємось диктувати чи накидати якісь пріоритети.

Наше завдання через законодавчі ініціативи підтримати розвиток ринку, сприяти виходу української продукції на європейські та інші світові ринки.

Статистика українського експорту в ЄС наразі не є втішною. Що необхідно зробити, щоб цей ринок насправді став основним для місцевого виробника?

Уряд пристав на пропозицію Радикальної партії і розпочав офіційні перемовини щодо створення Експортно-кредитної агенції. Такі агенції є майже у всіх країнах і їхнім завданням є сприяння просування національної продукції закордоном.

Передумовою зростання конкуренто-спроможності українських товарів на європейських ринках також стане масштабна енергомодернізація.

Законопроекти, які це передбачають (Проект Закону про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації і Проект Закону про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації) вже ухвалені у першому читанні парламентом.

Вони дозволять Україні поетапно вийти на економію 1 млрд. куб. м газу на рік. У цьому процесі головну роль відведено інноваційному бізнесу, а держава виступає гарантом. Саме під ці закони ЄБРР виділить Україні кредит в сумі 1,5 млрд. гривень на енергомодернізацію.

Сподіваємось, що реалізація цього проекту дозволить не лише налагодити випуск енергоефективного обладнання в Україні, але й зменшити залежність нашої держави від Росії.  

Промисловці та підприємці – це далеко не все населення України, інші верстви також страждають від наслідків економічної кризи і від шокових реформ. Як допомогти їм вижити і знайти себе?

Ми повинні змінити економічний курс. Політика НБУ та уряду скерована на те, щоб заощадити бюджетні кошти, стримати інфляцію через збільшення кредитних ставок та інші інструменти монетарної політики. Ми ж переконані, що це не працює і це не та політика, що виведе сьогодні Україну з кризи.  

Радикальна партія пропонує запровадити масштабні програми тимчасової зайнятості на суспільно корисні роботи. У країні два мільйони безробітних та велика кількість тимчасово переміщених осіб, і саме тому ігнорування цієї проблеми може призвести до соціально-економічної катастрофи.

Паралельно з програмою тимчасової зайнятості буде розвиватись програма розвитку промисловості і від успіху її реалізації буде залежати перехід до повної зайнятості.

Наша позиція у тому, що бюджетні гроші слід використовувати на розвиток вітчизняної промисловості, а не на проїдання та розкрадання. Ми не погоджуємося з урядовим курсом на економію будь-якою ціною.

Світовий досвід свідчить, що економічний ривок країн, котрі, як і Україна, переживали глибоку економічну кризу, починався не тоді, коли вони дослухались до порад МВФ та чітко діяли по цих рецептах, а коли вони після короткострокового використання цих коштів змінювали свій економічний курс і виходили на розбудову власної потужної економіки.

Ми плануємо близько десять магістральних проектів, на кшталт закону про енергомодернізацію для того, щоб змінити діючий економічний курс. Це будуть законопроекти про державний банк відбудови та розвитку, Експортно-кредитну агенцію, індустріальні парки, національний фонд кредитування малого бізнесу.

На реалізацію цих проектів потрібні гроші. Вони є в сумі понад 120 млрд гривень, зокрема, за рахунок реструктуризації державних боргів. Олег Ляшко і я зареєстрували відповідну постанову у парламенті і уряд вже веде перемовини про реструктуризацію державного боргу.

Необхідно зняти борговий зашморг з України і ці кошти направити на розвиток економіки.

Понад 90 млрд. гривень в бюджеті 2015 року закладено на обслуговування зовнішних боргів, в той час, як на Міністерство оборони – 40 млрд.

Тому, коли закордонні радники, вказують нам на те, що і як ми маємо робити, на те, як вони нам допомагають, то ми кажемо: "Дайте нам реальну допомогу. Реальна допомога – це реструктуризація державного боргу, а не поради, що ми маємо скоротити видатки бюджету, бо в нас вже видатки лише обслуговування боргів, тобто сплату відсотків складають понад 16% держбюджету 2015 року".

Це нонсенс, це тягар на економіці України. Тому ми просимо наших закордонних партнерів і звертаємося, що якщо вони справді розуміють, що сьогодні саме Україна – це фортпост Європи, то нехай підтримають нас так як можуть.

Не можуть допомогти зброєю, не можуть чимось іншим, але ж можуть, наприклад, списати нам частину боргів або зробити хоча б відстрочку нарахування та сплати відсотків до моменту закінчення військової агресії проти України.

Скажіть, у чому радикалізм цих пропозицій?

Те, про що ми говоримо і те, що ми робимо, на жаль, кардинально відрізняється від того мейнстриму, який існує.

Всі мов би не помічають позитивний досвід інших країн і не хочуть усвідомити, що еволюційні заходи не допоможуть Україні бути успішною чи навіть вижити.

Зусилля нашого уряду в економічній сфері переважно спрямовані на дерегуляцію – зменшення регуляторних бар'єрів, кількості ліцензій. Це, безперечно, необхідно, але ми вважаємо, що це лише десять відсотків того, що варто робити.

Коли у підприємця кредити під 35%, коли податки одні з найвищих в Європі, коли втрачаються ринки – в когось через військову агресію Росії, а в когось – через падіння купівельної спроможності всередині країни, і на все це накладається величезна корупція, то вважати, що дерегуляцією в країні щось можна виправити – або наївно, або непрофесійно, або просто не хочеться думати щось гірше.

Тому ми кажемо, що потрібен цілісний підхід, що одночасно запроваджує потужні інвестиційні стимули та створює такі елементи бізнес-середовища, що заохочують до нас інвесторів з їх інвестиціями, щоб вони тут розміщали робочі місця.

Потрібен жорсткий вплив держави у низці напрямків, зокрема у забороні експорту лісу. Ми маємо дбати про українські інтереси. Чому ми маємо весь час тільки купувати закордонне і жити в борг?

Тут є декілька шляхів. Я звернувся з ініціативою до міністра економіки та президента, щоб рекомендувати торговельним мережам в Україні маркувати продукцію на полицях українського виробництва.

Ставити українські прапори, а не російські, як це відбувається зараз. Я хочу вдягати українське, мати український годинник і їсти українську їжу. Таких, як я, багато українців. І це є м'який, але ефективний захід.

В економіці нам треба не боротися проти чогось, а боротись за себе. Якщо навіть людина купує не російське, а завезене якоїсь іншої країни, то з економічної точки зору Україні від цього нічим не краще, оскільки це податки та робочі місця в інших країнах.

Але ж ми живемо в епоху глобалізації?

Ми маємо створювати додаткові фактори підтримки: м'якої чи інформаційної, а десь –  адміністративної для нашого виробника. Ніхто окрім нас про нашого виробника не подбає – отака дивна річ.

Скільки не вступай в ЄС, скільки не приєднуйся до клубу багатих країн, багатшим ти від того не станеш, поки не почнеш проводити справжні зміни в країні.

Нам потрібні не реформи, що привносять косметичні зміни, а трансформація – більш радикальні та потужні зміни, які стосуються не так форми, як змісту.

Саме такі трансформації повинні відбутися у підходах до боротьби з корупцією, ми повинні позбавити Україну від боргових зобов’язань, що ми маємо через реструктуризацію держборгу.

Ми повинні стати енергонезалежними. У кожному з цих напрямів Радикальна партія Олега Ляшка чітко знає, що треба робити і саме це робить.

В уряді сьогодні домінують неоліберальні підходи і його представники вважають, що ринкова економіка все сама врегулює, що не варто втручатись. Навіть пропонують ліквідувати Міністерство економіки, а це дуже дивні ідеї для сучасного світу.

Насправді, якщо держава піде з економіки повністю, то буде ще більша олігархізація, ще більша технологічна і економічна криза. Коли держава не підтримує бажані напрямки діяльності, науку, новітні технології, то перемагають великі сировинні олігархи, які зробили свої капітали на експорті руди, зерна, лісу тощо.

Вони не будуть нічим іншим займатись, оскільки у них й так все добре, адже вони отримують долари чи євро і навіть не помічають кризи.

Не все гаразд у народу України. Тому ми маємо перед усім дбати про те, як сьогодні закласти оцей напрям нової економічної політики, нового економічного курсу.

У Ваших словах прозвучала критика дій Уряду. Чи означає це, що радикали підтримують ідею його переформатування?

Перш за все ми маємо проаналізувати стан виконання коаліційної угоди, а вона є результатом компромісу, який зафіксував чим партії змогли поступитись, що для них виявилось спільним.

Ми домоглися того, що коаліційна угода стала невід’ємною складовою програми діяльності уряду.

А тепер така ситуація, що деякі міністри кажуть "а моя думка така, а моя позиція така" і вона інколи може розходитися з тим, що записано в коаліційній угоді. Ми вважаємо, що такого не повинно бути.

Зокрема, показовим є питання щодо продажу сільськогосподарської землі. Міністр економіки заявив, що це питання виноситься на обговорення, але Радикальна партія принципово наполягає на тому, це була наша умова входження до коаліції, що земля
сільськогосподарського призначення не продається.

Натомість ми підтримуємо запровадження довгострокового гарантованого обігу прав оренди, щоб їх можна було здати під заставу, умовно кажучи, мінімально на сім років. І щоб це була грошова форма.

З одного боку, створити захист селян, щоб вони не втратили своє єдине, фактично, цінне майно. З іншого – це захист інтересів інвесторів, щоб вони прийшли.

У період економічної кризи продаж землі призведе до того, що прості люди, і навіть підприємці, не зможуть купити українську землю. А це неприпустимо.

Земля дуже швидко сконцентрується в руках вже не українських, а закордонних латифундистів, фінансових груп і спекулянтів.

Тому необхідно відверто говорити про ті напрями, що є провальними в роботі Уряду. Їх потрібно переформатовувати.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.