Останній москаль

Гей, останній москаль

олександр ковальчук,  15 травня 2015

Феміністичний маніфест і гей-гуцули між Гайдаєм та Подерев'янським.

Після двосерійного тексту про серіал Останній москаль нарешті настав час і для огляду усіх серій цієї безтолкової біганини за постмодерними цитатами, яка, у невдячних руках, стає абсолютним злом, бо так особливо виразною стає велика різниця між генієм попередників та убогими потугами їх послідовників.

Звичайно, що цій сценарній петросянщині районної газети мало гайдаївської міміки комедій положень (тобто чогось застарілого вже років 50).

Цій мутантській еклектиці так передбачувано мало навіть Нашої Раші.

Їй постійно чогось не вистачає і тому вона гребе усе підряд з усіх можливих боків: від Чапаєва, Вечорів на хуторі біля Диканьки (артиста Горянського постійно гримують під великого Миколу Яковченка з пацюковими варениками) та німецького порно і до бородатих анекдотів, де знаходиться місце навіть чаю, каві та капучіно.

Більше половини свого екранного часу Останній москаль освоює ниву гомосексуальної тематики, де його можна вважати послідовником скетчу "Горбата Говерла" про геїв-гуцулів з програми Пороблено в Україні від 95 кварталу (якого, до речі, чомусь не має на Ютубі, хоча він спокійно присутній у російському неті).

Відтак логічно, що естетика пародійних шоу (Велика різниця, Наша Раша, Файна Юкрайна, Пороблено в Україні) якось не особливо сприяє акторській грі на українській території, і тому майже усі актори Останнього москаля безбожно переграють зі своєю театральною невписаністю у карпатські пейзажі, де вони просто гості з майбутнього (алюзії на Алісу Селєзньову також присутні), тупо вирізані та вставлені з іншої епохи, іншої реальності (у сні Валєри гуцули розмовляють російською краще, ніж українською).

Це остаточно помітно в епізоді, де Іван перевдягається зі свого зачуханого кептарика у модний прикід, хоча і коню зрозуміло, що у московському стрип-барі (чи у кабріолеті з вульграним мейк-апом) гуцулка Ксеня виглядає більш природніше, ніж у прикарпатській школі, де вона більше вчителька-східнячка, яку незабаром зарубають кляті бандери.

І тому, якщо тут й виникає якийсь сміх, то не від комедійності, а від незручності (ніяковості) за тупенький сценарій, де усього звідусіль та забагато.



З поміж вже попередньо згаданих натяків на карпатській вестерн у цих рекламних замальовках, поволі приходить війна українського світу Подерев'янського та русского мира Гайдая та Нашої Раші.

Тут багато можна писати про кліпову свідомість та культурний код радянських комедій, зрозумілий лише вихідцям з СРСР, але однозначно зрозуміло, що всього цього можна було уникнути.

У серіалі дуже просто перекидається місток дружби між Кавказом та Карпатами, і так гуцулка Ксеня періодично стає карпатською полонянкою Варлей (хоча, згідно останніх гей-віянь тут навіть Іван один раз може стати Варлей).

Від Кавказької полонянки тут багато чого: попівська собака, ведмідь, бухло, гроза, Бодя в ролі Віцина, шприц та постріл Штефкові у сраку.

До речі саме виконавець ролі Штефка – артист Задніпровський – найбільше переграє у цій порнографії (що закінчується натяками на Спортлото 82) та стає головним втіленням майже усіх негативних персонажів Кавказької полонянки та Діамантової руки (з якої тут пошуки халатика та моменти, де Штефко дає Гєшу Козлодоєва, і навіть Світлану Свєтлічну).

І найбільше у цьому страшному сні, цій халтурці (з дублями, монтажем та усім іншим) русский мир воює зі світом Леся Подерев'янського, інтонацією якого (свідомо чи несвідомо) у цьому серіалі стає кум Бодя (Володимир Ніколаєнко).

Ніколаєнко дає такий персональний бенефіс з області "Блєск і ніщета підарасів", що це хоч якось та мінімально наближає Останнього москаля до реальності, тобто правди життя, і тут авторам серіалу вже варто задуматися над спін-офом а-ля Better Call Saul.



Він майже єдиний пластичний та доречний на цьому фейковому екрані персонаж (ще є Валєра та Дзюньо). Звичайно, що він переважно говорить сценарні дурниці, але майстерність та харизму не проп'єш.



Бо гомосексуальних натяків тут до Амстердама, але не усі вони настільки вдалі в устах інших персонажів.

Валєра може орально утилізовувати картоплю (бо він створений для іншого), але це не те, Штефко може оголошувати камінг-аут та любити, коли в дупу (колоти свиню), але це – ще гірша гей-гуцульщина, ніж тупорила гей-бандерівщина стронговського. Батько Ксені може хотіти будь-якого зятя (навіть голубого), але тільки не москаля і це – плінтус.

Бойові геї Ляшка можуть щосерії кружляти навколо натяків про гомосексуальність Івана, який двадцять років живе без баби, і навіть утворювати між кумами Іваном та Бодьом вдалу дзеркалку народної мудрості "що то за кума, що під кумом не була".

Але чехівське очікування красних трусєлів Міхалича та їх прогнозована візуалізація – це вже перебор (тут ЛГБТ-спільнота України може судитися за профанацію свого світлого образу, а не домахуватися до Дзідзя, цього пародійного представника світу західноукраїнських рагулів).

Єдиним вдалим побратимом Боді в інтонаціях Поді стає (невідомо наскільки свідоме) милування дупою альфа-самця з Малих Вуйок, де просто треба розібратися, чи це ще один показ того, скільки гейськості завжди наявно в тому чоловічому вихвалянні та півнячому розпушуванні хвоста (а-ля мюзикл Бріолін з Траволтою), чи у цьому щось є від Загибелі богів Вісконті з подальшим зв'язком між пацанячим домінуванням та гомосексуальним нахилами?

Чи це просто непристойний натяк на те, що закрита система гуцулів репресивно сприяє різноманітним збоченствам?

Так серіал Останній москаль заповзає на територію якогось феміністичного маніфесту, бо якось трохи не зрозуміло, як у цій тотальній педерастії має жити нормальна баба, ця полонянка у світі чуваків?



Нахапавшись трендів та мемів, як сучка блох, Останній москаль заповзає на територію карпатської країни амазонок, де баба розумніша за хлопа, хоча це може просто вдалий маркетинг цільової аудиторії.

Пацанячий світ – це щось непевне та хитке, бо там самотній дядя Ваня відразу гомо-підозрюваний, а латентний Валєра – мамин синочок (тобто, також гей). Куди бабі втікати з цього інфантильного царства, де шукати порятунку слабкій жіночій істоті, що так прагне стабільності, прутня, а не хлопа (ех, Лакан, Лакан)?



Можна, звичайно, змиритися з маленьким, бо все ж краще синиця в руці, ніж постійні лелеки у небі.

Ксеня – біла ворона та велике цабе у цьому карпатському полоні, її батьки на заробітках в Італії, і тому вона також хоче чухнути з цієї патріархальності, де флірт чоловіка (Іван) та жінки (Гала) відразу заточується під німецьке порно та звуки якоїсь частини Romantic Collection.

Так в Останньому москалі з'являється щось від фільму What Women Want Ненсі Майєрс, а саме епізод ерекційного споглядання Гелен Гант геніталій Мела Гібсона, тобто момент, де жінці не тільки диктують її бажання, але й стібуться з їх, особливо жіночих, проявів, де вона ще й мусить їх соромитися.



Логічно, що гуцулка Ксеня, цей недосяжний пісенний ідеал, так хоче виїхати з цієї провінції на багатші села, і переважно, незамурзаною об все пацаняче.

Бо чим більше вона закохується у москаля Валєру, то тим більше її ідеал починає розкришуватися на дрібні елементи побутової недосконалості та недалекості.

Так поміж цих серіальних дуп та срак проростає проповідь глобалізаційного інтернаціоналу, майже Христова заповідь, де не має ні юдея, ні грека, ні чоловічої статі, ані жіночої, бо у сексі та любові (тобто, Ісусі Христі) – усі одно (тобто, все рівно). Тільки де ту любов знайти?

Україна – не Росія, і це ще один приклад того, як гонорову гуцулку Ксеню (з пісні) перетворюють на домашню та плюшеву Ксюшу (також з пісні). От чому батько Тарас заповідав не кохатися з москалями, саме через цю комашину трансформацію, саме через цю кафкіанську метаморфозу з Орлиці на дрібну комашню.

Ось і вся різниця між українським мікрокосмом та русским миром. І не біда, що Фаріон спаскудила почесне звання Орлиці своїм малим підорлікізмом, не біда.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.