Хаотичний та химерний світ вивісок львівських крамничок, кафе, ресторанів і перукарень.
Хаос львівських вивісок нездоланний та незрозумілий навіть для вищих сил.
Назви місцевих крамничок, кафе, ресторанів, перукарень тощо переважно беруться з неба чи з пальця.
Вивіски місцевих крамничок, кафе, ресторанів, перукарень переважно розумніші за своїх власників та творців і тому вони постійно, день за днем, намагаються донести уважним якусь приховану правду, щось потаємне про Львів.
Місцеві вивіски абсолютно автономно і ледве помітно бавляться у ширму, за якою можна побачити щось істинне про Львів.
Це тільки спочатку здається, що у ляльковому Львові лише зменшено-пестливі форми.
Не притон, бо це звучить вульгарно навіть у кримінальному Львові, а притончик, бо так більш грайливо і відповідно, не так однозначно.
Не анонімний (чужий) квітник, а домашній квітничок.
Не банальний магазин одягу, а одягайко.
Звичайно, що тут чимало авторських покручів та зрозумілих лише Всевишньому назв.
Андра?
Лат Ук?
Але переважно тут можна помітити, хоч і дещо дивні назви (зі схильністю до потаємних зв'язків) для презентації певного сегменту товарів, але достатньо консервативні для місцевого парафіянина.
Хмара.
Канонічні Два кольори.
Ресторан Еліта (дещо підозрілий).
Модний Бестселер (одяг з книг достатньо новаторська та перспективна тема для місцевого Форуму видавців).
Чи гоноровий Індивідуал.
Поміж тієї чемності та правильності й проростає буйним цвітом місцевий потяг до абсурдизму.
М'ясо ковбаси заходить на територію конспірологічних мов та теорій.
Дитячий одяг Данко багато чого говорить про місцевих батьків та їх дітей.
Анонімна перукарня схоже, що називається Вхід у подвір'ї і так відкриває гічкоківський світ Вікна у двір у львівських декораціях.
Щось перверзійне приховує тут навіть перукарня Ніжність.
І тому галицький потяг до садо-мазохізму (на ниві релігійності та інших міфологій) тут особливо відчутний.
Що може очікувати на клієнта салону краси Даліла? Скальпування, зрада чи це жорстокий прояв місцевого фемінізму?
Що чекає на відвідувачів бару богині помсти Немезіда? Чи це просто бар для особливих грішників (яких у Львові не один легіон?)
Тільки у Львові у Культоварах поруч з годинником можуть висіти хрести як згадка про неминуче і є цьому (як і у всьому місті) щось бергманівське, загублене у часі та просторі, щось сновидне.
Далі буде не тільки Даліла.