Плин Кошулинського

Плин Кошулинського

олександр ковальчук,  9 листопада 2015

Етапи великого шляху Руслана Кошулинського: від дрібного хуліганства до другого туру виборів міського голови Львова.

У другому турі агону свободівця Руслана Кошулинського та самопомівця Андрія Садового за голову міста Львова простежуються елементи договірного матчу, і оскільки за таке в Україні не карають навіть на найвищому рівні, то Варіанти фотографічно простежують цю путь від маленького до великого на прикладі Кошулинського з подальшою перспективною на Садового у ці електоральні дні.

Кошулинський радісно викручує шурупчика у шлагбаумі біля стін Львівської обласної ради, адміністрації та офісі Д. Димінського і йому за це нічого не буде.

Відтоді у нього почала простежуватися особлива любов до зменшено-пестливих форм, тобто демінутивів, яку у ньому, швидше за все, виховали суворі мінуси сибірських морозів.

Ось такий радісний демінутивчик й можна побачити у перший день міського депутатства товариша Кошулинського та його побратимів.

Не оминає Руслан Кошулинський й місць бойової слави його рідної партії, хоча у вирішальні миті трудового опору янучарським силами його якось не особливо помітно, хіба що у мирній та радісній полеміці з журналістами з одного москальського канальчику.

Зменшено-пестлива радість часто була фішкою обличчя Кошулинського й під час різноманітних прес-конференцій у малих залах Львівської міськради.

Хоча ось тут, біля пива, зменшено-пестлива радість його чомусь зрадила у комедійній спробі зметикувати на трьох у кольорах одного ворожого елемента (нині забороненого).

Зменшено-пестлива радість часто в його маринарковому образі перетинається з акторським переграванням за 134 кілометри від Станіславського.

Окрім крилатих демінутивчиків, у творчості Кошулинського одного разу можна було зауважити ще одну дивну фішечку його фізіології, спорадичні спроби проштрикувати власні щоки власними пальцями або чужорідними предметами.

Невідомо, наскільки громадянин Кошулинський є фанатом режисера Девіда Кроненберга у його невтомних пошуках у людському тілі ще одного отвору еротичного задоволення (окрім трьох основних), але як на побратима в одній консервативній партії такі спроби Кошулинського, принаймні, можна привітати за сміливість у розширенні власної свідомості.

У футбольні миті Кошулинського життя відразу ось так і не скажеш, що це грізний депутат -свободівець гріє банку під час матчу міських рад Львова та Харкова.

Але у миті особливої закоцюблості будь-яка велика людина буде неймовірно смішною у своїх маленьких претензіях на Всесвіт.

І тому, поки Всесвіт крутиться, вона може йому хіба показати три пальчики, в яких не здригнулася його свободівська дівка-рука.

На екваторі фотоспоминів минулого можна також постави ще два коуби з двома іпостасями зменшено-пестливої радості Кошулинського (бо його смуток і розпач на коубах вже можна було побачити тут і тут).

Мімімі.

Та бугага.



Колективний спротив Свободу супроти смороду Садового у місті та парсуна Кошулинського у ньому (спротиві).



Ось так і живе пан Кошулинський.

То зменшено-пестлива радість.

То зменшено-пестливий сум.

То зменшено-пестливий погляд у вічність.

То зменшено-пестливий поцілунок життя.

Так і народжують легіони фотошопних героїв, які вітають усіх з Днем Незалежності та хочуть стати градночальниками славного міста Лева.

А на фотофініші, для усіх інших, розташовується ось це підводне відео, яке сміливо можна не  дивитися, зате варто слухати, оскільки там лунає трек "Arpeggiare" з нового альбому Steve Hauschildt "Where All Is Fled" (2015), якого ще поки ніде немає в аудіовізуальній формі.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.