Нові привиди в облраді

Нові привиди в облраді

олександр ковальчук,  19 листопада 2015

 На І сесії Львівської обласної ради VIІ скликання добре усім, окрім.

Окрім Володі Гірняка, який ніяк не може зрозуміти розумом (хоча прийшов сюди тілом) чому і як він опинився у цій запиленій провінції після того теплого місця під сонцем Львівської міської ради.

Львівська обласна рада завжди була найбільш сонним, доісторичним місцем у Львівській області, її аномальною зоною усілякої чортівні.

Тому так тихо сьогодні прийшли святі отці, в такій байдужій для усіх кількості, заради короткого благословення цього проклятого місця, щоб згодом просто непомітно зникнути, випаровуватися зі Святим Духом, свят-свят-свят.

А ще кажуть, що Львів – релігійне, себто духовне місто, що тут скрєпами утискають прогресивних. Плюнути і розтерти на таке твердження, бо усе те коротке (благословення), що тут сьогодні було – лише формальна функція, фікція.

Між старими і новими депутатами тут відразу немає жодної різниці, як кажуть у кулуарах – рагулі.

Саме тому тут добре усім, окрім Володі.

Усім, окрім Володі.

Тут гармонія ходить парами для усіх, але не для Володі.

Тут гармонія знову ходить парами для усіх, але знову не для Володі.

Тут добре навіть супер-дівці Юринець (можливо тому, що вона тут вже була), хоча її напарниця Гопко, ця вигнанка з Самопомочі, вже відчуває щось недобре. Самопоміч й справді дещо гальмує у Львівській областній раді, бо її представник Кізима не може навіть два слова сказати на публіці, не знає ініціалів Кошулинського, не знає навіть його імені, і це, як кажуть в армії, зальот. Темне село без сільради ця партія Самопоміч, яка ще й орієнтується переважно на юзерів урбану.

Але Юринець не Кізима, вона ніжно жебонить на вушко Кошулинському гімн України, і від того йому особливо тепло та радісно.

Юринець сьогодні взагалі в ударі, і тому навіть може дозволити собі повітряний цьомчик нардепу Дубневичу, який прийшов подивитися, як його улюбленого синочка сьогодні нарікатимуть на голову Львівської обласної ради.

Погано тут тільки Володі. Він ще досі десь між шоком і прийняттям того факту, що він опинився у цьому забитому, рустикальному місці, у Львівській обласній раді. Володя не розуміє, як один з лідерів мерських перегонів міг опинитися у цьому пеклі. Його чуттєва душа, немов фарфорова лялька з тих пухкеньких та рожевеньких, ледве не плаче очима і вимагає сатисфакції таким нелюдськми мукам. Але це пік Гірняка, уся його юдоль на декілька років, випробування та загартування.

Поруч з ним дещо театрально ще страждає однотуровий та безальтернативний Ганущин, якого сьогодні мають обрати головою Львівської облради, і це ще одна сільничка на Володині рани.

Ганущин страждає молодим Вертером (ламається, так би мовити, на бабській мові), хоча й так усе вже давно зрозуміло. Ганущин страждає закідонами власної важливості, власної учти, він високо несе поперед собою власну важливість з опахалом і по його халявах відразу видно його пана.

Ганущин не Ґанеша, хоча незабаром й стане поводирем групи, він дещо схожий на слона в бакалії, у нього великі вуха і він хоче почути усіх, як колись Янукович.

Ганущин ламає об себе трагедію, театрально здіймає руки-брови і благально закочує очі, він очікувально виглядає бога з машини, і схоже, що не змив з себе повністю вчорашній грим. Така його поведінка лише на секунду відволікає від тоталітарної корпоративності нової обласної ради, де шістки на чолі, а папіки за спиною (тьотя Пєтя ще якось відбивався від колективу своїм потягом до модних шмоток).

Але хлопчик довго ішов до цього успіху. Входив і виходив, виходив і входив, чудово виходив.

Ганущин пуповиною пов'язаний з Дубневичем, плоть від плоті його.

І коли Він не дивиться на нього, йому сумно та самотньо.

Хоч якось втішити Ганущина може хіба що солідарна депутатка Катерина Кеньо.

У неї Народний дім у Комарно за плечима, і увесь цей художній досвід відчувається у красномовному мовленні, де усе так архаїчно та пафосно, ніби позавчорашній день.

Хоч якось втішити Ганущина може хіба що те, як жалісно буде Кошулинський жалітися журналістам на диктатуру БПП.

Хоч якось втішити Ганущина може хіба що те, що головою Львівської облради обрали його, а не Параску Дворянин (та її холопів). Параску обрали лише його заступницею, але не берегинею, і відтепер 24 канал може потрохи починати боятися, хоча, можливо, вже радісно зітхає та бухає.

Хоч якось втішити Ганущина можуть хіба що перекури, на які депутати виходять цієї першої сесії щодесять хвилин.

На перекурах усі, і навіть Володя.

Новообрані кобіти переважно степфордські жінки. Фанатки Степана Гіги, помилуй Господи його грішну душу, сільський гламур в декадансній фазі.

Хоча й інші не кращі, непоказна агонія чи апатія.

З цигаркою Володя – дорослий і впевнений у собі мен. Його навіть пробиває на якісь проблиски харизми типу мачизму. Але з Володі мачо, як з катеначчо тікі-така, хоча коли він курить, то у нього сімпотні ямочки, дівчаткам таке має подобатися.

Поки усі курили, Ганущин встиг собі спорудити нерукотворний пам'ятник та розписати його акварелькою.

Дубневич каже до нього: "Сашко, дозвольте Вас привітати", і Ганущина обіймають міцні батьківські обійми Дубневича.

Ганущин ніжить у них, міцно заплющує очі на мить телячого блаженства, але потім відкриває одне і кокетливо дивиться у залу, а чи не бачать глядачі радість оцю, єдиноутробну.

Вже згодом, після декількох перекурів, Дубневич скаже Ганущину лагідно: "Сашка, може ти відпустиш мене?" І це лунатиме так пророче та патріархально, по-євангельськи (десь саме про це книга про Йова, а не про те, про що усі думають). Але Сашка попросить Дубневича ще трохи посидіти.

Відтоді усі фракції кликатимуть Ганущина по-панібратськи "Сашко", а не Петро Несторович, як Колодія.

Оберегами Ганущина оберуть Параску та Володю (і йому хоч трохи стане легше). Параска стане схожою на персонажиню фільму Королівство кривих дзеркал, і тут тільки треба зрозуміти на кого більше: на тих двох малявок-пажів чи на Анідаг, бо коли вона встає та ходить, то схожа на Єкатєріну Андрєєву з ОРТ.

Після того, у Самопомочі єдиною світлою людиною лишиться хіба що Іван Собко (бережи Господи його душу і розум), який, не так як інші, розуміє, що Варіанти люблять і вміють стібатися, розрізняє іронію та сарказм (не так, як нардепиня Подоляк), хоча про гасання на Шкоді, це була більше іронія, ніж сарказм.

А Володя-Вольдемар? А Володя-Вольдемар пообіцяв показати нову якість депутатства, хоча, камон, Володю, яка нова якість, хіба що новий хамон на фуршетах.

Зверху на всі ці чорториї у Львівській облраді дивиться Тарас Григорович і думку гадає чому він не сокіл, чому не літає. Саме тому на фініші має звучати щось приблизно готичне, і тому нехай це буде трек "Mate" гурту Gang Signs з нового альбому "Geist" (2015).

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.