Кінематографічна сіль на незагоєну рану: Що очікувати від польського фільму Волинь?

У наступному, 2016-му році на кіноекрани у Польщі має вийти художній фільм Волинь. Стрічка розповість про так звану "Волинську трагедію", або, як її називають поляки, "Волинську різню". Мається на увазі акція масштабного винищення польського населення Волині, здійснену загонами УПА, та дії у відповідь польської Армії Крайової у 1943 році.

Фільм вже привертає велику увагу медіа, оскільки його творцем є один з найбільш затребуваних сучасних польських режисерів – Войцех Смажовський.

Сценарій фільму, бюджет якого становить понад 14 мільйонів злотих, основується на автобіографічних оповіданнях Станіслава Сроковського, що пережив події 1943 року у семирічному віці.

Стосовно контроверсійної тематики свого фільму, Смажовский запевняє, що робить усе, аби фільм став "не стіною, а мостом" поміж поляками та українцями. Однак, зважаючи на те, що досвід тих трагічних подій залишається ще дуже і дуже "непроробленим" як в історичній науці, так і в історичній пам’яті обидвох народів, завдання, яке ставить перед собою режисер, дуже і дуже непросте.

Войцех Смажовський – польський Спілберг

Втім, якщо сьогодні хтось і має шанси успішно перекласти волинські події на мову популярного кіно, то це лише Войцех Смажовський.

Від початку своєї появи у великому кінематографі Смажовський не перестає випікати хіти.

У 2004 році Войцех Смажовський, накопичивши досвід фільмування на телебаченні,  представив публіці свій дебютний повнометражний фільм Весілля, який був одностайно схвалений і критиками, і глядачами.

Усі його подальші роботи теж посіли верхні місця у рейтингу сучасного польського кіно – політичний детектив про соціалістичну Польщу Злий дім (2009), історична мелодрама Ружа (2011) про повоєнне польсько-пруське прикордоння, кримінально-політична драма про життя сучасних польських поліцейских Патрульний відділ (2013), драма про талановитого алкоголіка Під міцним ангелом (2014).

Як зауважував сам Войцех Смажовський, праця на телебаченні і так приносить йому нормальний дохід, тому кінофільми він знімає не заради заробку, а "для душі".

Загалом, Смажовському вдалося знайти золоту середину між гострим соціальним кіно та розважальним форматом. Хоча, деякі критики і закидали йому певні спрощення та узагальнення.

Можна сподіватися, що Волинь продовжить ряд соціально-значимих, відвертих, але розрахованих на масову аудиторію фільмів Смажовського, справді майстерно зроблених за всіма правилами "успішних" фільмів.

З одного боку – хардкор, з іншого – міст до взаємного порозуміння

Зняти фільм про Волинь Войцех Смажовський, за його словами, вирішив після успіху Ружі. Побачивши, що йому вдалося нормально подати складну тему, пов’язану з недавнім минулим, режисер замахнувся на ще складніше.

Смажовський постійно підкреслює у інтерв’ю, що його основна мотивація тут – не звинувачувати, а шукати шляхи до взаємного порозуміння. Він навіть хотів залучити до зйомок українського режисера. Але зрештою відмовився від цієї ідеї, оскільки, як пояснює, не зміг знайти достатньо професійного.

Шукати легких шляхів у створенні фільму, що працював би на примирення, Смажовський не збирається, обіцяючи глядачам хардкор.

Зважаючи на те, що фільм базується на оповіданнях Сроковського, можна припустити, що хардкорного і реалістичного зображення жахів Волинської трагедії там справді не бракуватиме.

У одній з рецензій збірку оповідань Станіслава Сроковського під назвою "Ненависть" (2006), яка у лягла в основу стрічки, за рівнем змальованого насильства порівнюють із фільмом Мела Гібсона Апокаліпто. Причому, не на користь останнього.

Сам Сроковський стверджував, що він просто описував факти, які сам засвідчив у дитинстві, коли йому та його батькам чудом вдалося вижити у різні. Разом з тим, письменник, за його словами, намагався не впадати у чорно-білі крайнощі і описувати всі відтінки тих жахливих днів.

Хто переможе – Смажовський чи контроверсії?

Станіслав Сроковський дійсно у центр своїх оповідань ставить не так "знавіснілих бандерівців", як простих селян, і польських, і українських, пов’язаних у повсякденні дружбою чи родинними зв’язками. Подібний підхід демонструвала і документальна кінострічка Ванди Косьці "Друг мій, ворог мій", прем'єра якої відбулася минулоріч.

Власне, тема змішаних польсько-українських родин та ті драматичні і неоднозначні ситуації, в які вони потрапляють на тлі радикальних дій УПА та Армії Крайової, є центральною і для Смажовського та його стрічки Волинь.

Отже, слід чекати епічну історію трагічного польсько-українського кохання та змалювання "простих людей", протиставлених безжалісним фанатикам, отруєних ідеологією. Тобто, бандерівцям, які принаймні у оповіданнях Сроковського постають як абсолютне зло, рівноцінне нацистам.

Власне, цей момент і буде, як виглядає, головним каменем спотикання.

Адже, якщо для поляків очевидність, справді, полягає в тому, що "нормальні" українські сусіди раптом (під тиском воєнних лихоліть) радикалізувалися і масово захворіли ідеями крайнього націоналізму, то для українців ця картина є доволі неприйнятною. В Україні, натомість, переважає бачення Волинської трагедії як катастрофи, але спричиненої не так раптовим захопленням нацизмом, як особливостями польської колоніальної політики на Кресах.

Грубо кажучи, кожна сторона тут намагається применшити свою вину тим, що подає насильство своїх співвітчизників лише як "удар у відповідь". І існуючі наразі відповіді на питання – "хто ж перший запустив машину зла?" – все ще далекі від компромісів.

Тому, якщо Смажовський сподівається, що фокусування на темі вічних і загальнолюдських почуттів "маленьких людей", створить спільний простір для глядачів з обидвох країн, то він, на жаль, помиляється. Незважаючи на те, що услід за Сроковським, показуватиме і жорстоку реакцію поляків на убивство своїх кревних.

Для поляків фільм Смажовського, мабуть, дійсно стане ревеляційним і новаторським поглядом на історію, позбавленим чорно-білих поглядів. Але, для українського ока, він буде все ще занадто чорно-білим і упередженим, оскільки "першим злом", наскільки можна судити ще не бачивши фільму, тут є бандерівці.

Взагалі, постає питання – чи варто було Войцеху Смажовському настільки вірити у свій геній, аби братися за змалювання такої ще "сирої" і дуже дражливої теми? Збоку це виглядає непосильним завданням. Тим більше, у час, коли Східна Європа, та й увесь світ загалом, стоїть на порозі нового глобального конфлікту, коли дуже потрібно шукати спільних точок дотику (як наприклад, це роблять у театральній сфері), а не роз’ятрювати старі рани.

Тема Волинської трагедії занадто ще "хвора", щоб стати матеріалом для округлої художньої реальності, яка б якось гармонізувала досвід та уявлення глядачів.

Але, одне можна сказати з упевненістю – якщо Смажовський цього не зможе, то поки що цього не зможе ніхто. І можливо, недовіра до польського режисера після перегляду таки розсіється.

фото: Culture.pl, wpolityce.pl

Рубрика "Польська культура: найцікавіші варіанти" є спільним проектом Інформаційного агенства Варіанти та інтернет-порталу Інституту Адама Міцкевича у Варшаві - Culture.pl.

Culture.pl — це найсвіжіша інформація про новини та події польської культури у трьох мовних версіях — польській, англійській та російській, з текстами українською мовою. Інтернет-проект Інституту Адама Міцкевича у Варшаві — державної інституції Польщі в галузі культури.