Ростислав Штинь: Ми ніколи не позиціонували себе покупцями ФК Карпати

Розмова зі співвласником компанії Gladio Sports Intelligence GmbH Ростиславом Штинем.

Що насправді відбувається навколо Карпат? Їх купують чи не купують? То Лужний тренер, то Беззуб'як. То вже Лужний тренер усіх карпатівських тренерів.

Можу лише сказати зі свого боку, про те, у чому я орієнтуюсь. Наша німецька компанія вела перемовини та консультації з футбольним клубом Карпати щодо співпраці, що мала на меті, перш за все, глибоке управління клубом.

З можливістю запрошувати західних інвесторів, з планом побудови стандартного європейського клубу, що працює, наче концерн – зі своєю філософією та стратегією.

Що мається на увазі під глибоким управлінням?

Існують різні форми, наприклад, коли є третя особа, що зацікавлена продуктом з яким вона може щось зробити. Вважаємо, що ми є цією третьою особою, яка знає, що з цим продуктом потрібно робити.

Всі історичні факти пов'язані з цим продуктом нас мало цікавлять. Ми до цього підходимо прагматично, сухо. Так і відбувалися консультації з ФК "Карпати".

Ми маємо своє розуміння того, як зробити клуб цікавим для людей, які приходять на стадіон, яким подобається не лише гра і біло-зелена форма, а щось більше. Клуб – це дух регіону. І цей дух слід створювати не за рахунок декларацій, а за рахунок конкретних дій, планування.

Я вважаю, що сьогодні на Карпати може приходити 30-40 тисяч вболівальників. Також вважаю, що у цьому регіоні може бути два-три клуби, і про це я ще говорив під час прес-конференції на тему побудови стадіону до Євро-2012.

Нічого не змінилося з того часу, коли ми пропонували проект об'єкту "Колізей", що тоді коштував максимум 120 мільйонів. Після того, як ми програли тендер, то Львів отримав стадіон ("Арена Львів"), що вже зараз є ледве не руїною, його досі не здали в експлуатацію та коштував він більше трьохсот мільйонів. Що змінилося з тих часів, у чому ми помилялися?

Тобто про купівлю ФК Карпати мова взагалі не йшла?

Ні. Наша компанія не в змозі купити клуб. Ми займаємося маркетингом, консультаціями, співпрацюємо з різними інвестиційними групами, що мають дотичність до футбольної індустрії.

Ми орієнтуємося в українському ринку, розуміємо його і зацікавлені у нових проектах, зважаючи на те, що сьогодні Україна є цікавим об'єктом не лише з точи зору політики, але й бізнесу нового часу. Саме тому ми наважилися на такі кроки – на консультації та перемовини. Але ми ніколи не позиціонували себе покупцями ФК Карпати.

Можливо колись, згодом, ми б могли думали про так званий "м'який викуп", але перш, ніж капіталізувати клуб, його варто було б привести до ладу.

Здоровий глузд підказує, що жоден український клуб не можна купувати, бо там немає чого купувати. Усі вони, крім Динамо, Шахтаря і, можливо, Дніпра є банкротами, і не працюють як частина індустрії.

Але звідки всі ці чутки, адже у ЗМІ переважно писали про купівлю клубу?

Це питання рівня української журналістики. Я цього не можу і не буду коменувати. Це не моя справа. Але, наприклад, якщо в Німеччині "Kicker" про щось пише, то лише факти, які знає: доступ до реальної інформації, з першоджерел.

Але перемовини з власником клубу ще тривають?

Вони закінчилися. Ми до них вже ніколи не повертатимемося.

Чому?

У перемовинах люди домовляють або ні. Я розумію, що кожна людина має свій світогляд, має своє розуміння, але ми не можемо знайти порозуміння, бо наче з різних планет.

фото: Walter. M. Rammler