Luther: між внутрішніми демонами та правосуддям

Luther: між внутрішніми демонами та правосуддям

Наталя Антонишин,  1 лютого 2016

Наприкінці 2015-го, після двох років перерви, з'явився четветий сезон відомого британського серіалу Luther.

Лютер відкриває глядачеві кардинально інший Лондон: жорстокий, страшний та переповнений маніяками-вбивцями, яких намагається впіймати поліцейський, поведінка якого зазвичай не вписується у рамки "ідеального копа".

Світовий кінематограф, сучасна масова культура та мейнстрімні тенденції нав'язують глядачам не лише моделі поведінки і мистецькі орієнтири, а й формують у їх головах уявлення про цілі народи чи країни.

От коли думаєш про Лондон, хочеш цього чи ні, але відразу асоціюєш місто з Біґ Беном, Трафальгарською площею, королевою, червоними телефонними будками і надзвичайно ввічливими англійцями.

Втім, серіал Лютер ламає всі ці стереоти, й перед нами постає столиця Великобританії у всій її химерній красі: туманна, сіра та моторошна, вулицями якої тиняються сотні маніяків у пошуках нової жертви.

Відразу варто наголосити, що Лютер – не класичний зразок детективного жанру, в головній ролі якого завжди є прообраз ідеального полісмена, що мужньо рятує світ від рук злочинців та вбивць. Джон Лютер абсолютно не претендує на це звання, радше навпаки, він зачаровує своєю нестандартною поведінкою, що не вписуються у рамки "доброго поліцейського".

На створення серіалу режисера Ніла Кроса надихнула стара-добра історія про Шерлока Холмса та американського детектива Коломбо. Відтак, Лютер – це поєднання здібностей Шерлока та формату коломбівського серіалу, де глядач із самого початку бачить злочинця, але не знає, яким чином його спіймають.

Серіал набув неабиякої популярності у Британії, а буквально на днях навіть російське телебачення почало показувати рімейк Лютера – серіал Клім. Тож що зробило серіал таким успішним, спробуємо розібратися.

Афроамериканець Джон Лютер працює у відділі розслідувань особливо тяжких злочинів. Як і у всіх детективах, головний герой володіє надзвичайною інтуїцією, світлим розумом та рядом особистісних рис, які допомагають йому розкривати злочини. Проте вся краса і глибина образу Лютера полягає у його неідеальності та повній невідповідності шаблону доброго й чесного копа.

Дуже часто він грає поза законом, ігнорує усталені методи й моделі поведінки поліцейських та має власне поняття моралі і справедливості. Лютер твердо переконаний: будь-який злочинець обов'язково має бути покараним. Втім, якими методами доведеться користуватись, аби його посадити за ґрати, питання вже інше. Тож часто старший інспектор Лютер може звертатися по допомогу до криміналітету Лондона.

Завдяки своїй професії він володіє тими важелями, за допомогою яких частково може підпорядкувати собі місцевих злодіїв у законі, тому не дивно, що вони мріють позбутися надокучливого копа. Не вписується Лютер і в колектив поліцейського відділку.

На нього вішають всі можливі й неможливі провини, а керівництво постійно шукає на нього компромат. Втім, навіть попри нелюбов до інспектора й упереджене ставлення через його "зв'язки", поліцейські визнають, що у розкритті злочинів Лютерові немає рівних.

Інспектором керує фанатична любов до своєї роботи. "Коли маєш справу з психами й маніяками, завжди треба думати так, як вони і йти на крок поперед них", – вважає він.

Мислячи логічно і при цьому застосовуючи психологічні методи, Лютер створює власні лабіринти, у стінах яких, врешті, злочинці й губляться. Нерідко Лютер настільки захоплюється злочином, що коли йдеться про його безпеку чи навіть життя, чоловік без жодних вагань йде напролом.

Образ Лютера анітрохи не ідеалізований: у ньому поєднується справедливість, відданість й безкомпромісність разом із агресивністю та жорстокістю. Відтак, перед глядачем постає поліцейський, що відстоює добро, паралельно борючись із внутрішніми демонами.

Ідріс Ельба, відомий за роллю поліцейського Стрінгера Бела у культовому серіалі The Wire, а також за фільмами RocknRolla, Pacific RimBeasts of No Nation, отримав у 2012 році премію "Золотий глобус" саме завдяки блискучо зіграному інспектору Лютеру.

Химерності серіалу додають депресивні вулиці Лондона, брудні та сірі, до яких ідеально пасують маніяки та калюжі крові. Тут не побачиш видатних місць, якими вічно тиняються туристи, чи червоних телефонних будок. За стінами спальних районів столиці ховаються психопати і вбивці, які одержимі своєю наступною жертвою. Кожен злочинець у серіалі дуже виразний, за кожною історією завжди ховається якась психологічна травма, яка, власне, пробудила жагу до жорстоких убивств.

Особливу інтригу в серіал вносить поява Еліс Морґан (акриса Рут Вілсон) – психопатки-науковця, логіка й розумові здібності якої дозволяють їй будувати найрізноманітніші головоломки, аби збити з пантелику інспектора. Проте згодом із недруга Еліс стає для Лютера більше, ніж просто хорошим другом, який завжди приходить на допомогу інспектору у найнесподіваніший момент.

Хитра, непередбачлива й надзвичайно розумна, Еліс закохується у такого ж Лютера. Разом вони утворюють такий собі неофіційний тандем при розкритті одіозних справ. І що найважливіше, з появою хоча й не відкритої, але все ж любовної лінії, у серіалі навіть натяку немає на романтичні соплі.

В одній із серій Лютер та Еліс говорять про кохання. Для дівчини вона є виключно раціональною. Лютер був обраним, адже він володіє блискучим розумом, що допомагає йому боротися за справедливість. Він є сильнішим, хитрішим і має загострене почуття справедливості, аніж будь-хто інший.

Їх зв'язок – це партнерство двох логічних та надзвичайно розумних людей, які живуть серед маніяків та психопатів, за вчинки яких потрібно обов'язково карати. Навіть якщо це покарання передбачає використання методів, що заборонені законом.

Перед глядачем завжди збережено інтригу, адже Еліс як нізвідки з'являється на допомогу Лютерові, так само вона загадково щезає, не залишивши по собі й сліду. Аби скласти повну картинку в голові, куди вона зникла і що з нею відбувалось до неочікуваної появи, кожен може видумати свою версію.

Причому скільки не думай-гадай, у серіалі зазвичай навіть натяку на це немає. Мабуть, саме заради того, аби дізнатися про справжнє життя загадкової Еліс Морґан, поміж фанатами серіалу невпинно поширюються чутки про зйомку окремої стрічки про дівчину.

За сюжетом серіал не є новаторським, а класичними розслідуваннями детектива, що підкріплені різноманітними психологічними прийомами, давно нікого особливо не здивуєш. Проте цінність Лютера полягає саме у нетиповості інспектора та постійній інтризі, яка зберігається не лише під час розкриття злочинів, а й протягом життєвих перипетій героїв. Свій вклад, звичайно, зробила й блискуча акторська гра Ідріса Ельби та Рут Вілсон.

Ще однією фішкою Лютера є те, що серіал абсолютно не затянутий: чотири сезони складаються лише з 16 серій. На противагу звичним американським серіалам, в кожному сезоні якого є зазвичай трохи більше 20 серій, досвідченим серіалолюбам Лютера буде замало. Адже не встигнеш ти посмакувати інтригами-розслідуваннями, як вони вже завершуються.

Такими ж короткими й іноді неоднозначними є діалоги в серіалі, часто вони можуть складатися буквально з декількох фраз. Втім, основна функція такого прийому – не покласти все готове до рота глядача, а навпаки змусити його думати, пригадувати й аналізувати.

Після перегляду серіал залишає присмак недосказаності. Незважаючи на те, що творці серіалу нібито не зніматимуть наступного, п'ятого сезону про інспектора Лютера, завершення четвертого сезону сповнене загадковості й тої ж таки інтриги.

Здогадавшись, хто насправді вбив Еліс Морґан, Лютер попереджає кривдника, що обов’язково з ним поквитається. Звідси випливає, що продовження культового детектива все-таки має бути, адже кінцівка четвертого сезону виявилися аж занадто розмитою.

Які сюрпризи чекатимуть на фанатів серіалу, прогнозувати складно. Одне можна стверджувати впевнено: жорстокі вбивства, калюжі крові, скандали, інтриги та розслідування фанатам Лютера гарантовані. 

фото: imgur.com, telegraph.co.uk

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.