Анархія в історичному музеї

Анархія в історичному музеї

Петро Яцишин,  12 квітня 2016

Вибори директора Львівського історичного музею перетворюють культурну столицю України на столицю скандалів.

Перший підступ у цих виборах можна помітити вже на етапі оголошення конкурсу на заміщення посади директора комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський історичний музей" Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради.



Так, наприклад, в опублікованому Управлінням майном спільної власності Львівської облради оголошенні вимоги щодо подачі документів до складу комісії з конкурсного відбору кандидата на посаду директора музею від представників (три особи) профільних громадських організації були прописані буквально лише двома абзацами: громадські організації мали бути профільними, тобто безпосередньо мають займатись музейною діяльністю, і більше жодних деталей.



Логічно, що деякі з них (громадські організації) керувалися "Положенням про формування складу та організацію роботи конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду керівника державного та комунального закладу культури" Міністерства культури України, яке пролобіювала львівська нардепка Ірина Подоляк і яке ще має підписати міністр Кириленко.



У цьому Положенні чітко зазначено кілька речей, на які варто звернути увагу і які проігнорували під час жеребкування представників від громадських організацій Львова до складу комісії з конкурсного відбору 8 квітня 2016 року:

"Мета діяльності громадської організації має відповідати галузевим напрямкам діяльності закладу культури, у якому провадитиметься конкурсний добір;

Кандидатури, подані від громадської організації у сфері культури, функціональне спрямування якої не відповідає напрямкам діяльності закладу культури, в якому буде проводитися конкурсний добір, до участі у жеребкуванні не допускаються.

Кандидатура, яка подана більш ніж однією громадською організацією, до участі у жеребкуванні не допускається".

Але, як виявилося, під час жеребкування, оскільки відповідне Положення Міністерством культури ще остаточно не прийняте, то ним можна спокійно легковажити.

Тут вкотре постає питання до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яке чітко не прописало вже "свої" вимоги і не донесло їх до усіх, хто хотів долучитися до того, щоб конкурсна комісія з вибору директора такого важливого та знакового для Львова музею була сформована чесно та прозоро.



Щоб до її складу ввійшли справді професіонали музейної справи, бо серед дев'яти учасників комісії лише два музейники та один історик – доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка" Юрій Дубик, проректор з наукової роботи Львiвської нацiональної академiї мистецтв Роман Яців та головний зберігач фондів Державного природничого музею Наталя Дзюбенко.

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради не прописало чітко свої вимоги та вирішило ігнорувати документи, які розробило Міністерство культури України і тому під час жеребкування виявилось, що декількох кандидатів у члени комісії висунуло відразу декілька організацій.



Наприклад, кандидатура Зеновія Мазурика фігурувала відразу в пропозиціях чотирьох організацій, і тому, коли є чотири бюлетені з одним прізвищем та лише по одному з іншими, то закономірно, що вірогідність обрання саме цієї кандидатури є вищою, ніж в інших.

Також не всі громадські організації подали копії своїх статутів, і тому, наприклад, з усієї поваги до багаторічного сподвижництва журналу "Ї" та Тараса Возняка, зокрема, варто напевне поставити питання про те, наскільки у статуті часопису та громадської організації прописана музейна діяльність?

Тарас Возняк, до речі, претендує на посаду директора Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.



Якщо дещо відійти від представників комісії з конкурсного відбору кандидата на посаду директора музею до потенційно майбутнього директора Львівського історичного музею, то тут в осерді переважної більшості громадських організацій згадується лише одне прізвище – прізвище заступника директора з музейної роботи Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України Романа Чмелика.



Усього на конкурс висунуло своїх кандидатів сімнадцять громадських організацій, а чотирнадцять із них підтримують Романа Чмелика, який якось на офіційній нараді у Львівській ОДА, десь після початку АТО, запропонував вивезти всі музейні цінності до Польщі, бо там вони збережуться краще, ніж у неспокійній Україні.

Наприкінці варто зазначити, ніби й немає жодних заперечень проти процедури жеребкування, але вкотре викликає запитання – чи усі громадські організації, що делегували своїх представників відповідають заявленій управління майном спільної власності Львівської обласної ради вимозі: "Громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування"?

А оскільки на даний час усі заклади культури та медицини на Львівщині за рішенням депутатів Львівської обласної ради передані Управлінню майном спільної власності ЛОР і тому їх керівництво призначатиметься через подібні конкурси, то постає вже значно глобальніше запитання – за чиїми правилами і на яких засадах це відбуватиметься?

І найголовніше, хто з цього отримуватиме дивіденди – культура та медицина області чи чиновники, які отримають повністю підконтрольних собі очільників закладів культури та медицини?



Бо вже зараз деякі експерти вже говорять про порушення в процедурі конкурсу, про те, що він  не був прозорим та чесним.

Деякі з них навіть відверто зазначають, що Львівська обласна рада взагалі не мала права проводити цей конкурс, адже вона ніколи не була засновником Львівського історичного музею і навіть не є органом, який керує культурною діяльністю. Львівська обласна рада не будувала приміщення музею і не наповнювала його фонди.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.