Олександр Волошинський: Громади мусять знайти молодих людей, зацікавлених у змінах

Олександр Волошинський: Громади мусять знайти молодих людей, зацікавлених у змінах

Варіанти,  16 травня 2016

Розмова з учасником експертної комісії обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку Олександром Волошинським.

Голова товариства "Зелений хрест" Олександр Волошинський розповідає про оцінювання мікропроектів у рамках Програми проведення Львівською обласною радою обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку у Львівській області на 2016-2020 роки.

Після оголошення результатів конкурсу маємо таке враження, що багато учасників залишилися не задоволеними його результатами?

Завжди є ті, хто буде незадоволений результатами конкурсу, бо це змагання, в яких перемагає кращий. У нас всі звикли, що якщо подав заявку, то обов'язково отримаєш підтримку.

Цього разу сталося інакше. Приблизно 600 з 1400 поданих проектів отримали фінансову підтримку. То ж незадоволених може бути досить багато. Якщо брати по районах, то найбільше проектів підтримали у Турківському районі (91% від поданих на конкурс).

А більш детально з характером і результатами конкурсу можна ознайомитись з повідомлень та інфографіки, які надає Львівська обласна рада.

Чи був тиск на експертів?

На позицію експертної комісії, якщо і були елементи зовнішнього впливу, то зовсім незначні.

Наприклад, когось з експертів просили більш уважніше придивитися до того чи іншого проекту. Прізвища експертів були офіційно опубліковані і не знаю яким чином, але до декого з них дзвонили, бо знали, що саме вони оцінюють певний проект.

Хоча б такого не мало бути, адже перелік проектів, які подаються експерту, це вже закрита інформація. Чому так сталося – це інше питання. Якщо зважати на оцінки, то експерти ставили їх більш-менш об'єктивно.

Добре те, що попри наші побоювання, що депутати захочуть в ручному режимі вплинути на результати конкурсу, жодної зміни в експертну оцінку не вносили. Депутати проголосували так, як експерти оцінили проекти.

Хоча в мене й були сумніви щодо цього, адже депутати весь час намагалися нам показати, що ми, експерти, не володіємо достатньою інформацією, щоб якісно оцінити проекти, оскільки не живемо в районах. А от вони краще знають, куди гроші потрібно діти.

Їм це не вдалося. Це дуже добре, що керівництву області вдалося не допустити впливу депутатів на результати конкурсу і захистити статус експертів.

Серед переможців: проекти реконструкції шкіл, ФАПів, народних домів, більшість з яких от-от припинять своє функціонування зважаючи на процеси децентралізації. Чи варто було на це витрачати гроші?

Це, насправді, проблема. Поміж проектів, які я оцінював, багато було таких, де йшлося про реконструкцію шкіл, які мають лише 9-12 учнів. На мій погляд, таку школу треба закривати, брати автобус і возити дітей на навчання до сусіднього села, де є більше товариство. Тому що в школах, де на чотири класи лише 9 учнів (2-3 дитини в класі), навіть спілкування між дітьми не може відбуватися нормально.

З іншого боку, якщо в селі не буде початкової школи, там взагалі нічого не буде. Тому ми, експерти, намагалися все ж підтримувати такі проекти, до того ж в них йшлося про невеликі суми, 30-40 тис. гривень.

У таких маленьких селах результат можна помітити відразу. Якщо в такому селі школа замінить три вікна, то це відразу змінить й атмосферу в самому селі, бо стане зрозуміло, що не все так погано. При укрупнені громад ці відремонтовані приміщення можна вже використовувати під інші цілі, ніж школи. Приміщення збережеться. 

А були проекти з явно завищеними кошторисами, або написані під копірку. Таким проектам ми намагалися не давати великих балів. Помітно, що одна людина писала для різних громад, бо внесок громади у різних селах, копійка в копійку, однаковий, і тексти тотожні.

Зрозуміло, що якась громада навіть не знає, що вона той проект подавала на конкурс.

Як таке стало можливим?

Наприклад, районне управління освіти дало команду своїм чиновникам написати, а потім сказало головам сільрад, щоб ті швиденько поставили печатку, оскільки вони подають проект. Гадаю, що більшість голів сільрад навіть не заглядали в те, що вони подали на конкурс. 

На якість проекту ми часто звертали увагу, бо чиновникам у районах важливо було виконати план за кількістю проектів.

І все ж хто конкретно давав таку команду?

Припускаю, управління освіти дзвонить в райони і каже: від вашого району треба подати 20 проектів. І той маленький чиновник, який сидить на зарплаті 1000 грн., і якому поставили завдання написати 20 проектів, не буде нічого креативно видумувати. Під копірку писав і все.

Саме це, а не активність громад, спричинило таку кількість проектів?

Наприкінці минулого тижня експерти мали зустріч з головою Львівської облради Олександром Ганущиним, і там йшла розмова про наступний конкурс, який планується провести восени.

Ми запропонували перевіряти проекти на плагіат. Якщо половина тексту повторює інші проекти, то такий проект відкидатиметься автоматично, без розгляду. Бо це конкурс громад, а не конкурс працівників різноманітних управлінь на те, хто більше напише під копірку проектів.

Скільки було проектів, написаних під копірку?

Три чверті від поданих, особливо ті, що стосувалися заміни вікон в освітніх закладах. Скрізь вказаний однаковий показник того, наскільки покращиться температура (2-3 градуси). Незалежно від площі приміщення кількість зекономлених грошей на опалення також однакова.

У Львові громадські організації розвинуті краще і, відповідно, якість проектів краща. А в районах, переважно, чекали, що чиновник напише, бо краще знає, що потрібно.

Тобто громади достатньо пасивні в цьому конкурсі?

Скажімо так, якщо б ось ці проекти відкинули за плагіат, то конкурс не відбувся.

Але ж були й цікаві проекти?

Є гарні, добротні проекти, але їх небагато.

Наприклад, з того, що я читав, це створення географічного і метрологічного майданчика в школі. Відчутно, що вчителі писали, і він один такий. Чітко описано для чого такі майданчики потрібні, які уроки фізики і природи там будуть проводити, як відбуватиметься візуалізація навчання, щоб діти не просто бачили якусь цифру, а розуміли звідки ця цифра у приладі береться.

Цей проект є поміж переможців конкурсу.

Був також порівняно вдалий проект з Зашкова про створенню музею. Дуже гарно написаний. Але коли люди просять кошти на те, щоб тільки зробити каркас будівлі, на яку потім будуть шукати гроші, то тут інституційна сталість дуже низька. Якщо вони не знайдуть грошей, отримані в рамках проекту кошти будуть закопані. Тому такий проект я оцінив невисоко.

Експерти пояснювали учасникам конкурсу їхні помилки?

Цим займалася обласна рада. Але поки що наші люди намагаються йти найлегшим шляхом. Часто подавалися проекти не в тій аплікаційній формі, яку давала облрада, а так, як вони писались раніше і подавались на інші конкурси.

Тобто люди не приділяли уваги змісту самому проекту, а мали на увазі, що проект має бути. Що там в ньому написано, не важливо, бо треба подати. Там, де долучалися громадські організації, проекти писали більш грамотно і це відчутно.

Зараз я, як експерт, читаю і оцінюю проекти громад Рівненської області. Вони набагато краще підготовлені в порівнянні з Львівською областю, кожен проект індивідуальний, не попадається скопійованих, хоч і йдеться про менші суми.

Тематика також відрізняється, немає тотальної заміни вікон і встановлення майданчиків, зате є багато таких, де йдеться про реконструкцію парків, відпочинкових зон, розвиткових проектів.

Якщо ж йдеться про освітлення, то чітко виписано, чому саме на цій вулиці, що було вже зроблено громадою, плюс додані карти й інша візуалізація. Коли читаєш проект з чітким обгрунтуванням, то відразу хочеться поставити добру оцінку.

Чи були ще розчарування конкурсом?

Дуже розчарували деякі наші обласні депутати. Їх хамське ставлення до людей, яких вони бачать вперше, їх невміння слухати та вести дискусію.

Тобто навчання і конкурсний відбір треба проводити спочатку для самих депутатів?

Так, щоб вони показали, що вони в цьому житті зробити. Тільки зайшовши в залу, де відбувалося обговорення результатів конкурсу, ще навіть ніхто не встиг рота відкрити, як депутат Михайло Задорожний відразу заявив, що всі ми, експерти, корупціонери, і все тому, що йому на Дрогобицький район не дали грошей.

Йому складно вибудувати логічний ланцюжок, що погано підготовані та написані проекти отримували відповідні оцінки.

Щоправда, тут також було невелике недопрацювання з боку організаторів конкурсу, адже перед засіданням конкурсної комісії, на якій Задорожний нахамив експертам, роздали оцінки, а от коментарів експертів до них не роздрукували. На наступний конкурс це б вартувало зробити.

У чому найбільші складнощі експертної роботи з оцінки проектів?

Певні проекти з різних районів були оцінені мною на нуль. Тому що люди не читають умови конкурсу. В умовах конкурсу було чітко прописано, що має бути 5% внесок громади, причому грошима. А внеску громади немає. Якщо його немає, то відповідно цей проект не повинен навіть подаватися на розгляд експерту.

На технічному рівні секретаріат мав би його відсіяти. Там, де вклад громади більший, вони могли отримати й більшу оцінку. На критерій "вклад громади" можна було тримати від 0 до 9 пунктів. При загальній кількості 33 бали – 9 пунктів – це дуже багато.

Не було чітких стандартів оцінювання проектів. Критерії були, а от відсутність стандартів приводила до того, що в аналогічних ситуаціях один експерт міг знизити оцінку на бал, а інший на два. Але це початок дуже великої справи, яку потрібно постійно вдосконалювати.

Також експерти оцінювали проекти відразу ж за всіма напрямками. Наступного року, сподіваємося, бо таку слушна пропозиція озвучили депутати, що експерти оцінюватимуть проекти лише за одним напрямком, наприклад, лише дитячі садки або лише навчальні заклади.

Бо коли читаєш різні проекти складно визначити кращий та порівняти: чи це той, де пропонується майданчик поставити, чи ті, де вікна в ФАПі замінять. Дуже складно. Майданчик з майданчиком порівняти легше і ефективніше.

Отож треба вдосконалювати поділ проектів. Бо такого великого конкурсу для громад в нас ніколи не було та й в інших областях такого досвіду немає.

Також варто було б впровадити якісь елементи тендерних процедур, тому що читаєш проекти, в них шість вікон змінюються: і за 30, і за 50, і за 150 тис. грн. І всюди кошторис прикладений.

Якщо ж проект затвердили, то згідно цього кошторису він й реалізується. Дуже складно оцінити такі проекти, оскльки можливо, що ці вікна зовсім різної якості.

Що потрібно зробити, щоб реально активізувати громади?

Треба вчити громади, але питання в тому, кого громади надсилають на навчання. На жаль, це не завжди реально зацікавлені люди, а часто той, хто в даний момент має менше навантаження на основній роботі.

Тобто громада сама повинна знайти молодих ініціативних людей, які хочуть щось змінити в своїх громадах і саме таких надсилати вчитися. І готуватися до цього заздалегідь, а не в авральному порядку скеровувати аби кого.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.