31 серпня 2016

Олександр Сендега: Я завжди націлений на розв'язання проблем

Розмова з директором газопромислового управління "Львівгазвидобування" Олександром Сендегою.

Олександра Сендегу старше покоління львів'ян добре пам’ятає як керівника Львівщини, якому вдалось реалізувати важливі інфраструктурні проекти у часи, коли не було ні грошей, ні особливого ставлення центральної влади до нашого регіону.

Голова Залізничної райадміністрації Львова в 1994-1996 рр., перший заступник міського голови виконкому Львівської міськради 1996-2002 рр., згодом перший заступник та голова Львівської ОДА до моменту перемоги Помаранчевої революції і передання влади її представникам.

З 2005 року Сендега працює в системі ПАТ "Укргазвидобування" на посаді директора Газопромислового управління "Львівгазвидобування".

Олександр Сендега

Якими є результати реформи газовидобування у Вашій компанії?

Зі свого практичного управлінського досвіду можу сказати, що кроки, які робляться з липня минулого року в компанії її новим керівництвом, це настільки радикальні кроки, яких я не бачив протягом тривалого часу.

У своїй роботі я дотримуюсь певного алгоритму, який вироблений і перевірений на власному досвіді.  Керівник завжди повинен бути націленим на розв'язання проблеми і досягнення результату.

Поставити високу планку і досягти її реалізації – чи не найвище, що може бути в управлінні.

Коли я працював головою Львівської ОДА, гостро стояла проблема налагодження транспортного зв'язку між Сихівським мікрорайоном і центром. Сихівський шляхопровід – це була одна із головних проблем розвитку Львова, яка не вирішувалась роками.

Отож коли я перед працівниками області і міста поставив завдання добудувати у стислі терміни шляхопровід, скептики не вірили, що це можливо, казали, що це лише чергова декларація. Але менш, ніж за рік, нам вдалось це реалізувати.

Керівний менеджмент, який сьогодні прийшов в ПАТ "Укргазвидобування", це люди з великим міжнародним досвідом і відповідною закордонною освітою, спираючись на власний великий теоретичний і практичний досвід, зумів швидко діагностувати проблемні місця компанії і накреслити "дорожню карту" їх розв’язання, а відтак розвитку.

Які конкретні завдання цієї "карти"?

У попередні періоди Україна, купуючи імпортний газ, розраховувалась за нього валютою. Це серйозні суми, які треба було тяжкою працею заробити і віддати за цей газ.

Тому поставили амбітне завдання до 2020 року наростити видобуток газу компанією до 20 млрд. кубометрів за умови, що сьогодні цей показник складає 14,5 млрд. кубометрів.

Це 75% всього видобутку газу в Україні. 25% газу видобутку газу на ринку в Україні забезпечують Укрнафта і комерційні структури.

Аналітики підрахували, що через 4-5 років споживання газу в Україні складатиме 27 млрд. кубометрів. Тобто, якщо ПАТ "Укргазвидобування" вийде на позначку 20 млрд. кубометрів газу, ми впритул підійдемо до забезпечення себе власним газом.

Це непросто, за цим стоїть величезний комплекс робіт, який треба провести на різних рівнях. 

Але важливо чи є в Україні достатні запаси газу? Науковці твердять, що в Україні є ще достатні запаси, в тому числі і в Західній Україні.

До останнього року, натомість, спостерігалась ситуація з точністю до навпаки. Останні три роки, 2013-2015, відбувалось постійне падіння видобутку газу.

Бо видобуток газу – це складний комплекс постійних довготривалих робіт. Якщо на введеному в експлуатацію родовищі не проводити інтенсифікації, не вести постійних досліджень, то кожного року відбувається природне падіння видобутку газу на 4-5%.

Отож планку поставили, тепер необхідно визначити що робити, щоб її досягти. Перше, що необхідно – це фінансові ресурси.

Європейські підходи до керівництва компанією, нові підходи до ціноутворення, прозорі способи при закупівлі товарів і послуг дали можливість вишукати достатні ресурси для внутрішніх інвестицій.

Нове керівництво одним з пріоритетних кроків по боротьбі з корупцією поставило завдання переглянути договори на роботи, послуги й  матеріали, які укладаються компанією та її підрозділами, зробити всі тендерні процедури прозорими через державну систему закупівель Prozorro.

За рахунок таких дій лише минулого року компанії вдалося зекономити близько 250 млн. грн. Ця робота показала, що в минулому приблизно 3 млрд. грн. в рік виводились з компанії по тіньовим схемам.

Фінансовий ресурс з’явився і це дало можливість вперше за багато років розпочати технічну модернізацію. 95% обладнання і техніки в компанії є морально застарілими, взірця 60-х років, а закуплені і експлуатуються з 80-90-х роках минулого століття.

Важливий напрямок, без якого не можливо досягти поставленої мети, це посилення кадрового потенціалу компанії. Система газовидобування потребує кваліфікованих спеціалістів-практиків.

Однак, в останні роки спостерігався відтік серйозних фахівців. Багато з них перейшли працювати в комерційні структури, де оплата праці значно вища.

Сьогодні ж ми, піднімаючи зарплату, отримали можливість повернути тих, на кого можна спертися і отримати позитивні результати. Всі наші працівники сьогодні мають стимули до самонавчання і професійного росту.

При цьому боротьба з корупцією диктує підвищені вимоги не лише до професійних, але й до моральних якостей кадрів.

Команда управлінців, яка прийшла в ПАТ "Укргазвидобування" сьогодні активно працює, щоб досягнути результату.

Всі її дії спрямовані не лише на збільшення видобутку газу і наповнення бюджету, але й на зростання капіталізації самої компанії.

Нам поставили завдання, щоб вартість державної компанії ПАТ "Укргазвидобування" в 2020 році становила 20 млрд. дол.

І це важливий маркер, адже раніше багато чого було зроблено для того, щоб компанію довести до такого стану, щоб її можна було чим дешевше приватизувати.

Олександр Сендега

Олександре Степановичу, ПАТ "Укргазвидобування" останнім часом знаходиться поміж корупційних скандалів, пов'язаних з діяльністю попередніх керівників компанії,  і Генпрокуратура нещодавно, навіть, проводила слідчі дії у Львівській філії. Як це впливає на Вашу роботу?

Недавно ми відсвяткували 25 років Незалежності. Це момент, коли можна оцінити, що і як зроблено, і зрозуміти, що було не так.

На жаль, через чверть століття Україна є єдиною державою пострадянського простору, якій не вдалось вийти на потенціал 90-го року по економічних показниках.

Тоді Україна виробляла 2,5% валового світового продукту.  Сьогодні ж ми розгубили все. Зрозуміло, що ці негаразди не оминули й нафтогазову промисловість.

Проблеми є у всіх секторах економіки, і у всіх компаній, в тому числі й  ПАТ "Укргазвидобування".

Слідчі дії, які проводились Генпрокуратурою у всіх офісах компанії, пов'язані з подіями 2012 року. 

До Львівського газопромислового управління прокуратура немає жодних питань, нічого не вилучалось, це просто рутинна процедура по відкритій кримінальній справі.

Як до "візитів" прокуратури ставляться працівники компанії?

Люди сприймають це нормально, бо розуміють, що є проблема, вкрадені гроші треба повернути державі.

Але наголошу, кримінальні справи не стосуються діяльності теперішнього керівництва компанії, а стосується подій минулих років.

Вони також жодним чином не стосуються діяльності львівського управління компанії у ті роки.

Можете пояснити, чому це не стосується львівської філії компанії?

У там ті роки ми в своїй діяльності не виходили за рамки закону і не були залучені до тіньових схем розподілу фінансів.

Не виключаю, що саме через це в 2011 році львівське управління компанії понизили у статусі до підрозділу Полтавського відділення.

Більш високий і самостійний статус нам повернули лише з 1 січня 2015 року після зміни керівництва компанії. 

А чому?

Газопромислове управління "Львівгазвидобування" працює на території п'яти західноукраїнських областей.

Полтавське газопромислове управління діє на території двох східних областей: Полтавської і Сумської.

Зрозуміло, що попереднє рішення про підпорядкування Львівського відділення Полтавському було штучним і незручним під кутом зору ухвалення управлінських рішень.

Скільки газу видобувається ПАТ "Укргазвидобування" на Львівщині?

У Західному регіоні ми присутні в п'яти областях і у всіх них видобуваємо газ. У Львівській області найбільше.

Варто згадати й про Битків-Бабченське родовище на Івано-Франківщині, яке мало найбільші початкові запаси газу – 45 млрд. кубометрів.

Воно працює з 1962 року і сьогодні займає перше місце з видобутку газу. Але відбувається постійне падіння видобутку в порівнянні з тим, що був в 70-х рр.

До слова, саме на кінець 60-тих років припадає пік видобутку газу на Західній Україні – 12 млрд. кубометрів. Це серйозна цифра, однак починаючи вже p 70-го року пішло різке падіння, 0,5-1 млрд. в рік.

Активно зараз ведемо пошуки й видобуток газу на Закарпатті. Для прикладу, Солотвинське родовище,  зараз проводимо буріння на Лютнянській площі, в Карпатах. 

Нещодавно отримали добрий результат від буріння свердловини, яка дала 60 тис. кубометрів газу в добу.

Незважаючи на складні гірські умови ми приступили до буріння ще двох пошукових свердловин і, при позитивних результатах, розпочнемо облаштування інфраструктури підготовки і транспортування газу, а це інвестиції та робочі місця.

Яка вартість введення в експлуатацію одну газову свердловину?

Середня ціна коливається від 10 до 20 млн. грн. У Карпатах окремі свердловини коштують 30-40 млн. грн.

Буріння свердловини та її запуск в експлуатацію – дуже інерційна, складна і затратна робота. Для того, щоб розпочати роботи, треба спочатку провести науково-дослідницькі роботи.

Після того – сейсмічні роботи, які займають ще рік часу. Лише потім приступають до пошукового буріння, яке триває два-три роки. У середньому минає 5-7 років від ідеї проекту до реалізації.

Які інноваційні підходи сьогодні використовуються в газовидобуванні і чи здатні вони прискорити цей процес введення в експлуатацію свердловин?

Сьогодні всі результати сейсмічні роботи супроводжуються 3D візуалізацією.

Інші інновації – це математичне моделювання родовищ, застосування новітніх систем перфорацій при  бурінні свердловин, використання технології гідророзривів.  

Йдеться про технологію гідророзриву, за допомогою якої збирались видобувати сланцевий газ?

Насправді технологія гідророзриву використовується в бурінні з 60-х рр. минулого століття. Наразі вона буде використана в східних регіонах, де зараз ведуться серйозні підготовчі роботи для цього.

На Західній Україні ми лише ведемо переговори з фахівцями щодо можливостей її застосування.

У світовій сучасній практиці – це один з основних напрямків нарощування видобутку вуглеводнів.

Чи достатньо виконання "дорожньої карти" ПАТ "Укргазвидобування", щоб реально зняти гостроту газової проблеми в Україні?

Без системного вирішення проблеми енергозбереження тут не обійтись. Бо в нас надзвичайно неефективним є використання газу.

На виробництво одиниці продукції в Україні енергоресурсів, в тому числі і газу, витрачається в декілька разів більше, ніж в Європі. Тому нам є над чим працювати.

Політика збільшення ціни на газ, я зараз не торкаюсь її соціального компоненту, попри все змусить не лише підприємців, але й населення навчитись бережно до нього ставитись і економно використовувати.

Наші сусіди, поляки, економічний потенціал яких щонайменше в два рази більший від українського, видобуває власного газу всього 5 млрд. кубометрів, а використовує загалом 12-13 млрд. в рік.

Тому нам всім є над чим працювати.

Повертаючись до місця ПАТ "Укргазвидобування" в цих процесах, на мій погляд, важливо, щоб ми сьогодні взагалі не купляли газ, бо маємо достатньо власних запасів.

Розвиток власної газовидобувної промисловості дозволяє створювати робочі місця,  платити людям зарплату і робити надходження до державного бюджету.

У 2016 році ПАТ "Укргазвидобування" планує сплатити 30 млрд. грн. податків, а це 5% надходжень до бюджетів України.

Чим більше компанія буде добувати газу, тим більше буде надходжень в бюджет, а значить, з'являються нові можливості для фінансувати соціально важливих проектів.

Чи складе в перспективі зелена енергетика альтернативу газу в Україні?

Знову ж таки звернусь до польського досвіду. Поляки не відмовляються від газу, хоч і диверсифікують джерела його постачання.

Разом з тим вони кажуть, що газ добре для приготування їжі в певних об'ємах, а от для опалення більш вигідно використовувати інші джерела енергії, наприклад, термальні чи тверде паливо.

У будинку є декілька джерел і вони користуються тим, що є доцільне. Ми ж звикли лише до газу, він панацея, бо колись був дуже дешевим.

Працюючи в міськраді на початку 2000-х років, вивчав польський досвід вирішення проблеми забезпечення водопостачання, бо тоді у Львові, якщо пригадуєте, вода подавалась по годинах.

Тоді польські колеги мені пояснили, що вирішення цього питання має дві складові: облік і ціна. Саме обліку споживання води у Львові не налагодили.

Просто всі втрати розписували і виводили середню цифру 300 кубометрів води на особу в добу.

Лише після запровадження системи обліку води все встало на свої місця і вода сьогодні подається цілодобово.

Так само і з газом. Треба розуміти, що це дуже дорогий ресурс. І коли політики ведуть мову про те, що український газ є дешевший, то це велика неправда.

Газовидобування в Україні сьогодні потребує серйозних інвестицій.

Що допомагає Вам встигати більше, керувати краще, досягати більшого?

Я завжди націлений на розв'язання проблем.

Пригадую, в далекі 90-ті роки, коли я ще працював керівником Залізничного району Львова, багато скарг надходило від мешканців щодо відсутності нормального проїзду вулицею Шевченка.

Це був 1996 рік, величезна інфляція, в бюджеті брак грошей на зарплати. Всі області, і Львівська, зокрема, тоді боргували вчителями зарплатню.

Тоді діяла усна настанова "Не дай Бог побачимо, що хтось ремонтує дороги", бо нема чим зарплату виплачувати. Бюджетні гроші жодним чином не можна було витрачати на будь-які, окрім, зарплата, цілі.

Але я ризикнув, бо розумів, щоби це важлива соціальна проблема.

Люди не мали як добратись до Рясне, таксисти відмовлялись везти, настільки була розбита дорога. Було поставлено завдання віднайти кошти і провести капітальний ремонт вулиці Шевченка.

Я згуртував керівників підприємств, фінансові та матеріальні ресурси в той час з позабюджетних коштів, і ми дуже швидкими темпами три кілометри складної дороги за літній період зробили.

Працювали вдень і вночі, але доказали, що це можна зробити навіть в таких складних умовах.

Пригадую, колишній голова Залізничного райвиконкому тоді підійшов до мене і сказав: "Друже, дай я тебе обійму, а знаєш чому? Я вулицю Шевченка міг робити, коли все ще працювало на повну потужність і були ресурси, але не ризикнув, а ти в такому безгрошівлі зробив цю дорогу".

Рясне тоді ожило, стало більш престижним, мені розповідали, що ціна на квартири зразу же зросла.

Таких прикладів багато. Життя мене навчило ставити високу планку і завжди добиватись результату.

Тепер я це роблю в команді керівництва ПАТ "Укргазвидобування" і щасливий з того, що є коло однодумців. Я вірю в те, що менеджери, які прийшли до керівництва ПАТ "Укргазвидобування", правильно поставили планку.

Україні потрібен газ, щоб вона стала незалежною в енергетичному плані.

Чи були ситуації, коли Ви приймали неправильні рішення?

Звичайно, і в моєму житті були моменти, коли щось робив не так. Але це не господарські рішення, попри те, що вони завжди були напружені й досить часто було багато скептиків, які на початку їх не сприймали.

Скоріше, йдеться про організаційні питання, пов'язані з політичною стороною моєї діяльності на керівних посадах.

Особливо це 2004 рік. Зараз мені здається, що вартувало піти швидше з посади голови Львівської ОДА за власної ініціативи. А саме тоді, коли почали просто топтатись людьми за речі, пов’язані з президентськими виборами.

Коли президент звільнив чотирьох голів РДА Львівщини за їхнє голосування по питанню створення Єдиного економічного простору в облраді. Це був такий політичний демарш, який трактувався в Києві однозначно, як нелояльність до президента.

Але й президент зі мною, як головою ОДА, не порадився. Можливо, це був саме той момент, коли вартувало піти, і тоді я вже був готовий написати заяву на звільнення.

Однак перед тим я поїхав до Києва, на зустріч з президентом. Ми мали довгу розмову, я переконував відмінити указ про звільнення, він наводив мені інші доводи.

Результат розмови виявився компромісним: президент указ не відмінив, але мені вдалось від нього добитись звільнення декількох одіозних керівників Львівщини.

І я вирішив тоді залишитись на посаді, незважаючи на те, що добре розумів куди цей корабель пливе і як воно буде. Бо тоді треба було просто прозоро, без провокацій  провести вибори. Для мене це було важливо – зберегти спокій і порядок на Львівщині і я це робив, наскільки це було можливо.

Вибори на Львівщині відбулись чесно. На жодні компроміси ні з діючою владою, ні з опозицією керівництво області не пішло.

Хоч знаю, що тоді в інших регіонах керівництво укладало угоди, якщо результати будуть такі, як потрібно, то їм гарантували залишитись при владі.

Мене ніхто такого не пропонував, бо розуміли, що зі мною такі розмови не варто вести. 

Якими Ви бачите перспективи реформ в Україні?

Якщо в Україні хоча б 10-20% компаній почали працювати, як ми, повірте, українці досить швидко відчули позитивні результати і повірили в ефективність економічних реформ.

Олександр Сендега

Автор: Ірина Марушкіна