Зміст статті

27 вересня 2016

Дроногеографія Львова: Залізна Вода

Парк з якого витікає Полтва – погляд згори та зсередини

Продовжуючи мапування неочевидних львівських місцин, Варіанти пролетілись над старим парком Залізна Вода та зазирнули усередину тінистих алей.

Раніше, і за Польщі, і за Союзу, це було досить відоме та популярне місце для прогулянок львів’ян. Назву цього парку й далі знають усі, однак, сьогодні сюди заходять лише мешканці прилеглих вулиць, як правило, мами з колясками.

Закладений славетним львівським садівником Арнольдом Рьорінгом на зламі 19-20 ст., парк Залізна Вода розташовується в умовному чотирикутнику між вулицями В. Стуса, О. Мишуги, Ю. Мушака та Тернопільською.

З висоти пташиного польоту видно дві головні алеї, будівлі спортивної бази басейну "Динамо", але більша частина території парку ховається під густими кронами дерев.

Зверху парк виглядає невеликим зеленим клаптем, але, зайшовши усередину, бачиш обширний лабіринт, в якому можна блукати кілька годин.

Стенд з картою, встановлений біля входу з боку вулиці Мушака, не надто допомагає орієнтуватися в парку – алеї намальовані дуже схематично, та й північна частина замальована невідомими графітчиками. Приміром, позначені там джерела найти самотужки просто нереально. Доводиться розпитувати людей, але й не всі відвідувачі парку взагалі чули про якісь тутешні витоки підземних вод.

Хоча на карті увесь парк пронизаний доріжками, реальні алеї, які починаються біля того чи іншого входу, проведуть вас лише однією частиною парку, недалеко від периметра. Аби потрапити углиб, доведеться вишуковувати якісь інші малопомітні доріжки чи стежки, що ведуть убік. Шлях перетинатимуть глибокі рови та високі пагорби. Мабуть, тому, відвідувачі парку, як вдалося зрозуміти із розмов, гуляють лише у "своїй" ближній частині, не заходячи в іншу.

Обличчя парку утворюють пологі схили чи вершини плато порослі травою або ж засипані листям, які різко спадають униз до ще одних терас або у глибокі рови.

Ландшафт доволі різноманітний – від упорядкованих доріжок і майданчиків з лавками до густих заростей, завалених хмизом і поваленими стовбурами, закинутих садів, зарослих плющем, чи диких забур’янених полян.

Трапляються і дуже дивні місця – як, наприклад, оце, засаджене тоненькими деревцями:

Або цей столик для пікніків, стандартно загиджений сміттям:

Або такий напіврозкопаний підземний хід:

Знайти місце розташування двох джерел вдалося лише після двогодинної мандрівки. Третє ж, можливо, вже висохло.

З подібного джерела бере початок і річка Полтва. Його локалізують на тих схилах парку, що спадають до вулиці Стуса.

Місцеві пояснюють, що це не "справжні" чисті джерела, а просто виходи грунтових вод на поверхню, пити які не рекомендується.

Однак, є й фанати – біля джерела з боку вулиці Стуса можна побачити постійну чергу людей з пластиковими бутлями.

Сивий чоловік похвалив паркову воду і зазначив, що вона набагато краща від тієї рідини, що тече в кранах. Хоч і має відчутний присмак заліза.

Ще одне джерело вирізняється добротним бюветом з головою лева, доліпленою у 1980-х роках. Однак, лев захирів, вода стікає з його пащі зі швидкістю слини. Збоку, над левом дзюбонить альтернативний струмочок, хоча теж ледь помітний.

Цікаво теж прогулятися припарковими вуличками – Мушака, Мишуги чи Кибальчича. Це такий собі відрізаний закуток Львова, де панує свій мікроклімат – спокійні елітні дільниці, забудовані гарними старими віллами чи вже сучасними прозаїчнішими аналогами.

Автор: Андрій Бондаренко