Спринт Нижанковицької громади

Якщо місцеві вибори у глибинці відбуваються без скандалів та сенсацій, то для львів'ян вони нецікаві. Однак і тут є свої родзинки, боротьба за виборця. Тим паче, що Львівщина вперше обирала голів ОТГ відразу в чотирьох райoнах. 

Нижанковичі – прикордонне селище міського типу, що колись в складі Дрогобицької області навіть було райцентром з 1945 по 1959 роки. 

Згодом – селищем міського типу, в яке мешканці найближчих сіл приїздять на роботу, до аптеки чи у лікарню (тепер – амбулаторія сімейної медицини). Вони так і кажуть: "Їду до міста".

Хоча в Нижанковичах міського мало: багатоповерхівок немає, одна школа, один ДНЗ, відділення "Нової пошти", ліцей (колишнє професійне училище № 80).

Останній, особливий своїм розташуванням: територія ліцею прилягає до державного кордону. Це чи не найближчий до держкордону в Україні ВНЗ, і у прямому значенні слова є під наглядом прикордонників.

Місцеві пригадують, що до входження Польщі до ЄС, колючі дроти країн-сусідів тут були дірявими, і цим користувались нелегали.

І все ж, для молоді ближніх сіл здобуття освіти в цьому ліцеї є досить дешевою перспективою по завершенні школи, тому на деякі спеціальності тут попит є завжди.

Найголовнішою ознакою міста є ратуша, але її існування – окрема тема.

Не дивно, що Нижанковичі стали центром ОТГ. Мешканцям довколишніх сіл (Підмостичі, Трушевичі, Передільниця, Боршевичі, Библо, в об'єднану громаду до містечка приєднано два останніх) є можливість дістатись до Нижанкович як власним транспортом, так і громадським: кілька разів на день маршрутки з Львова, з Самбора, Старого Самбора або Дрогобича, раз на день (вранці) – поїзд з Самбора.

Чимало селян теперішньої об'єднаної тергромади мають в Нижанковичах місце праці:  меблева фабрика і мережа магазинів "Чумак" (всі належать до одного бізнес-холдингу), пекарня тощо.

Все ж, є значна частка заробітчан, які їздять до Польщі та інших країн (переважно ЄС) ледь досягнувши повноліття. 

Окрім децентралізації, Нижанковичі зачепила ще одна загальноукраїнська реформа – декомунізація. Так, у центрі містечка, на площі Перемоги, де раніше була стела-пам'ятник солдатам-червоноармійцям зараз є склепіння з скульптурою Богородиці.

Та все ж є у Нижанковичах рудимент радянської військової монументалістики - содат на цвинтарі.

Якщо ж пройтись до західної околиці містечка, то потрапите на вулиці Першотравневу та Гагаріна.

А до нової назви вулиці Ореста Саприкіна, яка вже кілька років як називається вулицею Стуса, звикли далеко не всі нижанківчани, відтак не одразу підкажуть де її шукати.

Про вибори у Нижанковицькій ОТГ Львові було відомо ще у листопаді, однак про особливості тамтешньої агіткампанії інформація з глибинки почала надходити лише в грудні, за тиждень-півтора до дня волевиявлення.

Це порівняно небагато, як для місцевих виборів, але такого спринту цілком достатньо для жителів ОТГ, щоб вони визначались кого підтримають.

Так, у старосамбірських Facebook-спільнотах можна було натрапити на дописи критики (чи відвертого антипіару) одного з кандидатів на посаду голови ОТГ.

Так, Степан Правда пише про те, що нардеп-бппіст Лопушанський підтримує одного кандидата, на противагу депутату-бппісту з обласної ради Михайлові Гичці. Та зрозуміти конкретно хто кого підтримує вдається не одразу.

Більше конкретики є сторінці самого Михайла Гички та на офіційному сайті Старосамбірської райради, де оприлюднено фоторепортаж з відкриття спортивного майданчика в Нижанковичах.

На одному з фото Володимир Смолінський на правах голови селищної ради разом з Михайлом Гичкою урочисто перерізають стрічку.

Спортмайданчик розташований напроти Нижанковицької школи,  учні якої тут не одне десятиліття топчуть траву на уроках фізкультури та грають футбол.

Поряд з ним – задумливий Тарас Григорович мріє зіграти з ними. Він знає, що футбольних полів забагато не буває, адже місцевий ФК "Нижанковичі" (правонаступник "Вігора") постійно поповнює молодь, яка колись захищатиме честь Нижанкович на головній арені селища – "Запорожці". Її надихають досягення Ігоря Дуця та Мар'яна Плахетка.

Через кілька днів на сторінці Ірина Скромна оприлюднено інформацію, про те, що в Нижанковичах 16 грудня розповсюджують випуск газети "Прикарпатська ватра" датований…17 грудня!

А це, між іншим "день тиші".

У виданні є кілька публікацій, авторство яких "Штаб Андрія Богачика", які сповнені нищівною критикою Володимира Смолінського. Хоча це не все, на що спромоглися місцеві політтехнологи.

У поштові скриньки селян хтось повкладав аркуші, де голову селищної ради охрестили Коперфільдом, – одна з таких "агіток" потрапила у розпорядження журналіста Варіантів.

Попри це, на вулицях Нижанкович прямої агітації у день виборів немає. Можна знайти хіба загублену кимось картку батьківщинівця Ігоря Курила та оголошення про зустріч з Андрієм Лопушанським.

Власне на одній з таких зустрічей виникла доволі кумедна ситуація. Кандидат на посаду голови ОТГ Андрій Богачик зустрічався з селянами Боршевич та Библа у боршевицькій школі, поряд з якою ростуть старі дерева.

Він звернув на це увагу, і сказав, що Володимир Смолінський розпорядився позрубувати дерева на головному кладовищі Нижанкович. І якщо Смолінський залишиться на керівній посаді, то й у Боршевичах зріжуть дерева біля школи.

Селяни не вагаючись зраділи й сприйняли таку заяву з ентузіазмом, адже давно сподіваються, шо хтось прийде та спецтехнікою зрубає аварійні дерева.  

На нижанковицькому кладовищі доріжки викладені тротуарною плиткою. Кажуть, що тут ще є ввечері підсвітка і справді багато пеньків між могил.

І хто зна чи мав рацію Андрій Богачик, коли використовував цей факт, як підставу для критики конкурента. Адже кладовище старе, і роботи по його благоустрою тут потрібні.

Також для штабу Андрія Богачика є болючим питання реконструкції нижанковицької ратуші, яку ще постановою Ради Міністрів УРСР внесено до списку пам'яток, що перебувають під охороною держави.

Колись адміністративний центр селища і справді був плачевним, але дуже змінився у 2016 році.

Та закидаючи Володимиру Смолінському порушення під час реконструкції, несанкціоноване підвищення стін, вандалізм та зняття її "з обліку архітектурної спадщини" штаб Андрія Богачика керується лише власними переконаннями без посилань на документи та рішень відповідних органів. 

Зараз головне адміністративне приміщення тергромади – це маленька хата, у якій разом головою селища туляться дільничний міліціонер та дільничний інспектор прикордонної служби.

У майбутньому планують ратуші повернути її історичну функцію. 

Ще одною "політтехнологією", якою запам'ятаються ці вибори у Нижанковицькій ОТГ, є, безперечно, підозріла прописка сорока трьох нових "мешканців" Нижанкович у трьох будинках. Про це йдеться на львівському сайті Леополіс. 

Безлюдні помешкання нелегко знайти: таблички на них нерозбірливо вказують адресу, тому доводиться орієнтуватись по сусідніх обійстях чи питати сусідів, перехожих. Але безсумнівним є те, що у таких умовах перед виборами прописали мешканців неспроста. 

Центральна площа Перемоги у день виборів стає головною політичною ареною територіальної громади: тут і ТВК (у бібліотеці), і ДВК (у Народному домі), і навіть "штаби" кандидатів на голови тергромади.

Головна ДВК є у Народному домі, розпочинає роботу з годинним запізненням, про що фіксує спостерігач від "Опори" Віктор. 

Однак таке порушення є несуттєвим, адже пік активності виборців є після Служби Божої, що завершується після одинадцятої години. Народний дім якраз між двома головними церквами містечка: найновішою та найстарішою (перша – УГКЦ, друга – УПЦ КП).

Коли прихожани храмів йдуть голосувати, зауважують інше порушення – з вулиці ніде не видно таблички що вказує на те, що сьогодні народний дім є виборчою дільницею.

Члени ДВК швидко це виправляють. Така ж ситуація на іншій дільниці – у амбулаторії. Однак там лише один виборець – пацієнтка.

Згодом, увечері, спостерігач сфотографує акти про обидва порушення на територіальній виборчій комісії. Доступ до документів йому надають без ексцесів.  

Ближче до обіду в Нижанковичі приїздять гості зі Львова: депутати облради (Гичка, Вантух, Комарницький), а також голова ГО "Ідея нації" Остап Стахів. Він тут як спостерігач.

Все ж варто віддати належне Ігорю Матіїву: він протягом кількох годин чатує біля столів ДВК, щоб не допустити голосування новопрописаних жителів Нижанкович. 

Тим самим показує свою принциповість та бажання відстоювати боротьбу за чесні вибори.

Матіїв підтвердив, що на початку грудня виявив новопрописаних виборців у списках спершу на свому окрузі (а саме у хаті на вул. Шевченка, 55), а згодом - і на решті адрес. Втім, ці люди мають право голосу, однак він припускає, що їх прописали щоб збільшити кількість голосів кандидатам-конкурентам. 

Вибори неквапом проходять без ексцесів, "Опора" фіксує неабияку явку виборців (як виявляється, найвищу серед всіх ОТГ Львівщини, які обирали 18 грудня). Кандидати на голову час від часу заходять на дільницю.

Оскільки про Володимира Смолінського відомо те що він діючий голова селищної ради, член "Батьківщини", і його підтримують ще три політсили, намагаюсь дізнатись більше про Андрія Богачика.

Він скромно розповідає про те, що зараз тимчасово безробітний, нещодавно їздив до Польщі та балотується як самовисуванець. На питання хто з політиків районного чи обласного рівня підтримує його, не дає чіткої відповіді. Згодом, коли ведемо мову про майбутній пункту переходу Нижанковичі-Мальховіце, згадує, що нардеп Андрій Лопушанський на зустрічах з жителями сіл територіальної громади розповідав про те, що процес будівництва почався. 

Ця цитата дещо привідкриває таємницю Полішинеля: адже впродовж передвибочої кампанії електорату було відомо, що Андрій Лопушанський підтримував тезку Богачика. Однак ні перший, ні другий, швидше за все, не готові про це відкрито та публічно (зокрема у ЗМІ) про це заявляти.

Хоча таке явище є нормою у сільській місцевості, де бідний інформаційний простір та вагомий вплив чуток.

Далеко не усі учасники локальних політичних процесів готові ділитись інсайдерською інформацією з журналістами, переживаючи за свою репутацію. Хоча між собою всі знайомі, знають хто на кого має вплив, хто володіє якимось активом, та низька політична культура все ще дуже сковує політично активних людей вчиняти ті чи інші дії.

Окрім голови Нижанковицька ОТГ обирала також депутатів ради, яких тут буде 14. На кожне з місць претендувало по 1-5 кандидатів. Увесь список можна було переглянути в бюлетні "Старосамбірищна 3000", якого виходить силами бізнесмена районного масштабу Максима Козицького. Тут також є результати опитування нижанківчан щодо майбутнього голови ОТГ.

Так, у списку є директор ПП "Журавлик" Ольга Смолінська(кафе-бар у центрі Нижанкович), що раніше де-юре належав Володимиру Смолінському ;

четверо працівників ТзОВ "Чумак" (в тому числі два заступники директора, всі самовисуванці);

священнослужитель церкви Святої Трійці Михайло Іваничко ("Батьківщина");

дружина племінника завідувача кафедри зарубіної преси ЛНУ Франка Йосипа Лося (уродженця Нижанкович), Олена Лось ("Батьківщина).

Між тим, окрім списку кандидатів на останній сторінці є інформація про політичне минуле Володимира Смолінського, та сумнівне делегування старосамбірською районною організацією "Батьківщини" його на кандидата ОТГ. Про це у себе на сторінці в Facebook писав колишній її член.

Зрозуміло, що окрім інтелігенції своє представництво у органі місцевого самоврядування хочуть мати представники місцевого бізнесу, однак чи не стане це прямим шляхом до конфлікту інтересів та політичної корупції?? Відповідь на це питання зводиться знову ж таки до політичної культури обранців, а також політичних сил, які в силі її підвищувати різного роду заходами (форумами, з'їздами тощо). 

У провінції є нормою голосувати не так за політсили чи бренди, як за конкретних місцевих лідерів громадської думки.

Не дивно, що після розвитку благоустрою в Нижанковичах, оприлюднення інформації про тарифи на вивіз сміття з містечка, встановлення смітників та інших змін, які реалізував Володмимир Смолінський протягом двох своїх каденцій на посаді голови селищної ради, він беззапеляційно переміг конкурента.

Схоже, що саме на новообрану каденцію Нижанковицької ОТГ випадає грандіозна для району подія, що стане ще одним активом громади – відкриття пункту пропуску, на який сподіваються ще від часів президентства Віктора Ющенка (якщо не раніше).

Однак наразі в Нижаковичах до реалізації ідеї проводили хіба транскордонний фестиваль. Тому, якщо це станеться, голова тергромади і рада нестиме відповідальність за готовність самих Нижанкович до такого об'єкту, а саме ремонт доріг та іншої інфраструктури.

Наразі, головні вулиці містечка далеко не всюди в доброму стані. Хоча варто відзначити частково забруковану до амбулаторії вулицю Шевченка, та площу Перемоги (між церквою, кафе-баром та Народним домом). 

Та зважаючи на перемогу ВО "Батьківщини" і в раду ОТГ до них мусить бути і відповідальність за п'ятирічну програму, про яку, між іншим, від імені політсили говорив напередодні виборів депутат облради Юрій Гудима.

У листопаді аналітик ГО "Європейський діалог" Тарас Баранецький на круглому столі "Вибори в об'єднаних територіальних громадах на Львівщині: особливості, виклики, загрози" розповів що чекає тергромади по виборах.

І попри заяви політсил головам та депутатам ОТГ варто звернути увагу на діяльність органів місцевого самоврядування на перших сесіях, про які говорить знавець адміністративно-територіальної реформи. Адже держава визначає тергромадам правила гри, яких краще дотримуватись.