Олег Баляш: Великі виробники алкоголю лобіюють підвищення цін

Олег Баляш: Великі виробники алкоголю лобіюють підвищення цін

Петро Яцишин,  16 січня 2017

Розмова з членом Спостережної ради Оксі Банку та директором НВП "Гетьман" Олегом Баляшем.

Варіанти розмовляють з Олегом Баляшем про підняття цін на алкоголь, легальність наливок, підняття мінімальної заробітної плати, ФОПи, Пенсійний фонд та націоналізація Приватбанку.

Країна активно обговорює нові акцизи на алкоголь та тютюн. Наскільки логічним є введення нових акцизів і до це чого призведе?

Якщо говорити про алкоголь, то тут варто зупинитися на таких аспектах.

По-перше, це – підвищення мінімальної роздрібної ціни з 2 грудня 2016 року, яке стало наслідком лобіювання великих виробників алкоголю. Відтоді півлітрова пляшка горілки на полиці магазину коштує приблизно 70 гривень (до того – 54 гривні).

У магазині, де майже 70 відсотків горілки продається за ціною наближеною до 70 гривень, споживачу тільки лишається вибрати між відомим та маловідомим брендом. Завдяки рекламі та розкрутці людина купує відомий бренд. І тому, на мою думку, підвищення мінімальної роздрібної ціни – це змова великих виробників горілки з державою.

Така ціна на горілку не є адекватною. Сьогодні багато магазинів продають за готівку горілку дешевшу цієї ціни і так їх заганяють у чорний сегмент ринку, а це впливає лише негативно.

Покупець не готовий платити 70 гривень. У завода-виробника мінімально встановлена мінімальна відпускна ціна – 45 гривень, яка, як на мене, також завищена. Мінімальна ціна мала б бути 36-40 гривень і тому мінімальна відпускна ціна заводу вже завищена практично на 9 гривень.

Навіть при відпускній ціні 45 гривень магазин зароблятиме 25 відсотків, тобто 45 гривень плюс 25 відсотків, і так одна пляшка коштуватиме  56 гривень 25 копійок.

Це якщо магазин купив у заводу. Якщо ж через дистриб'ютора, то ціна ще більшою.  Але хіба держава має регулювати ціну за якою магазин повинен продавати ту чи іншу продукцію? Це дії заради того, щоб великі гравці максимально відтіснили маловідомих брендів. Це монополізація ринку і витіснення малих гравців.

По-друге, акциз. Верховна Рада України прийняла новий Податковий кодекс, зміни до нього, зокрема про підвищення акцизу на алкогольні напої. Так, акциз на півлітрову пляшку горілки зросте з 1 березня 2017 року на 4 гривні, однак якою буде ціна на алкоголь на полицях магазинів сказати важко.

Вважаю, що зростання цього акцизу не вплине на мінімальну ціну, оскільки там є великий проміжок для можливості залишити ту ціну у попередніх межах. Але, якщо теоретично, то 4 гривні акцизу, на акциз ще платиться 20 відсотків ПДВ, плюс накрутки дистриб'ютора та магазину, і разом це все призведе до подорожчання пляшки на 6-7 гривень.

Кабінет Міністрів, прем'єр-міністр, голова ДФС Насіров офіційно називають цифру в 40-45 відсотків нелегальної продукції на полицях магазинів, хоча я вважаю, що навіть такі цифри занижені. Але навіть якщо так, то в середньому кожна друга пляшка алкоголю в магазині є фальсифікованою.

І коли держава не бореться з фальсифікованими продуктами, а піднімає ціну на легальну продукцію, то це утопія, оскільки цей відсоток тіньового ринку все більше зростатиме, а зібрати більше коштів до бюджету за рахунок збільшення акцизу вже не вдасться.

Виникає парадокс: тіньовики починають заробляти більше, а легальні підприємства – повинні платити більше до бюджету. Держава мала б максимально працювати на виведення з тіні цих 40-50 відсотків ринку, і це б подвоїло надходження до бюджету, і не потрібно було б підвищувати акциз. Зростання ціни, звичайно ж, веде до одного – до зростання "сірого", "чорного" виробництва.

Деякі політики заявляють, що так держава намагається на популярних у народі продуктах відбілити свій імідж перед заявою Порошенка і Гройсмана про підняття зарплатного мінімуму.

Але чи вдасться таким чином зібрати більше грошей? Гадаю, що ні. Якщо подивитися на аналіз минулого року, то усі гарно говорять про те, що акциз підняли у березні 2016 (було значне підняття акцизу), і якщо рахувати виробництво з року в рік, то вони можуть сказати, що спад виробництва був 15 відсотків.

Та якщо порахувати з першого березня до кінця року, то падіння становить 40 відсотків.

Про що це говорить? За старим акцизом у січні-лютому 2016 року працювали і виробляли у повних об'ємах: виготовили продукції наперед, щоб цього року нею торгувати. Якщо ж рахувати з березня по грудень 2016 року, то бачимо падіння на 40 відсотків, тобто виробництво легальної продукції реально скоротилося на 40 відсотків.

І те, що вони зараз перенесли підняття акцизу з 1 січня на 1 березня, то це так знову хочуть того самого: за січень, за лютий (бо усі максимально будуть виробляти продукцію) спробувати зібрати різницю в 4 гривні на акцизі. Тому хто скільки має грошей, той стільки продукції за цих два місяці й робитиме.

Це дасть короткотерміновий ефект: бюджет отримає у січні та лютому багато грошей, а після того – березень, квітень, травень (практично до червня) з акцизу надходжень до бюджету майже не буде. Отака ситуація.

То малі підприємства позакриваються чи їхня продукція просто не матиме шансів?

Якщо говорити у цьому аспекті, то з березня важко поки щось прогнозувати. Якщо у мінімальну ціну (я називав 36-40 гривень при відпускній ціні заводу 45 гривень) вкласти 4 гривні акцизу і 20 відсотків ПДВ, то ми й отримаємо ту приблизну ціну 45 гривень.

Може бути така ситуація, що мінімальна ціна не впливатиме на ринок. Якщо взяти комплектуючі, зібрати їх, зробити продукцію, то вона десь тій ціні відповідатиме, бо більшість складників є стандартними, але ціна сьогодні свідомо завищена.

Ось тут також варто зауважити той момент, що з огляду на підвищення цін на алкоголь, починає зростати ціна на іншу продукцію – на настоянки, які взагалі є поза легальним полем і не продаються у пляшках з акцизною маркою.

Якщо гуляти вечірнім Львовом, то у будь-якому барі, кафе, ресторані можна знайти різні медовухи, хрінівки, вишнівки тощо. Вони несертифіковані та продаються за документами як різного плану "коктейлі". Їх невідомо хто виготовив, чим, де і як. І цей ринок досить швидко росте.

Окрім того, органи місцевого самоврядування прийняли рішення про заборону торгівлі алкоголем після 22 години, яке суперечить Конституції. Якщо державі потрібні такі речі, то варто було б робити таке рішення на загальнодержавному рівні. І тоді вже зробити різні ліцензії: хочете ліцензію на цілодобову торгівлю алкоголем – платіть одну ціну, хочете ліцензію для кафе – платіть стільки, для супермаркету – ще іншу ціна.

Бо чим відрізняється кафе, що продає алкоголь, від магазину? Якщо вони купили однакові ліцензії, заплатили однакові гроші, то це порушення. У Києві ці питання зняли з порядку денного міської ради.

А у нас ідеш центром чи біля Оперного, де зараз ярмарок, і там продають медовуху. Скільки вона має градусів? З чого виготовлена? Нічого невідомо. Більше того: її навіть розливають у пляшки. Тут варто розуміти, що виробництво алкогольних напоїв – це окрема ліцензія, сертифікація тощо. Це зовсім інша ситуація, але на це ніхто не звертає уваги.

Це також наслідок того підняття цін, бездіяльності контролюючих органів щодо так званих виробників алкоголю в домашніх умовах. А людям неважливо, що пити: самогонку чи медовуху – аби чим дешевше. Та й для чого гнати самогонку? Йдете собі спокійно у центр, купуєте там медовуху і все – вперед.

У нас ніби хочуть боротися за тверезу націю, але, напевне, не мають інструментарію?

Ми вже знаємо сухі закони Америки та Радянського Союзу. Переважно, будь-яка заборона ні до чого не призводить, а навпаки, стимулює споживання алкоголю.
Тому коли говорити про боротьбу, то правильно говорити про культуру пиття алкогольних напоїв.

Якщо людина п'є горілку, то ми маємо її навчити як і з чим її пити. За кордоном саму горілку ніхто не вживає, а з льодом, лимоном тощо. Оце я вважаю головне завдання та пропагування культури пиття.

П'ють у всіх країнах світу. Десь п'ють вино, десь – коньяк, десь віскі, а десь горілку. Але основне питання – це якраз пропагування культури пиття.

Якщо людина випила при святі невелику кількість алкоголю, почала танцювати і в неї покращився настрій, то нічого поганого у тому немає. Проблема виникає вже тоді, коли це питання доходить до того, що на трьох зібралися і випили три пляшки горілки. Бо якщо вже вони вирішили випити, то точно вип'ють за будь-яких умов. Не куплять в магазині, то куплять біля магазину чи самі виженуть.

Як вплине підняття мінімальної заробітної плати на ситуацію на заводі і в країні, зокрема?

На заводі жодних проблем з підняттям мінімалки немає. Шкода мені тільки одного, що це й далі лишається для людей такою рекламною фішкою. Тобто підняли мінімальну зарплату, бізнес повинен реагувати на це, але що ж відбувається на державних підприємствах?

А для них змінили закон, і тепер нараховуватимуть зарплату від прожиткового мінімуму, а не від мінімальної заробітної плати. Ось тут і вся суть.

Усі розуміють, що вже давно треба було піднімати мінімальну заробітну плату. У Польщі, коли піднімалися ціни на енергоносії, то спочатку піднімалась заробітна плата, а потім вже і ціни на енергоносії. Тобто людина вже була спроможною платити.

А коли у нас це робиться навпаки, а пізніше ще й відрегульовується субсидіями, то, як на мене, це дивна ситуація. Тобто, ті, хто платять – економлять, а ті, хто не платять – не економлять. А у нас у країні яке загальне завдання? Зменшити споживання російського газу. Але за рахунок цих субсидій економія споживання газу, води, електроенергії не покращиться.

Субсидії дають можливість людям не звертати увагу на те, скільки вони споживають.

Більше того, навіть маємо такі приклади, коли люди, боячись, що їм не дадуть у холодні місяці субсидії на певну кількість кубічних метрів, палять максимально, відкривають навіть вікна, а це ж реально злочин.

Якщо людині необхідна субсидія, то повинен бути орган, який видасть їй субсидію живими грошима. На що вона їх потратить – це вже її питання. Не заплатила за газ – відключили їй газ, не заплатила за електрику – відключили електрику. Тоді вона буде думати: на що їй ті гроші витрачати. Можливо, краще менше грошей потрати на опалення, а більше на їжу та одяг.

Це нонсенс, коли прем'єр-міністр заявляє, що у нас є план збільшення кількості субсидій до 4 чи 5 мільйонів. У всіх цивілізованих країнах світу навпаки ідуть до того, щоб зменшити кількість субсидій. Зменшити, щоб люди працювали, були спроможні заплатити і самі оплачували за енергоносії.

Як вплинула націоналізація Приватбанку на інші банки?

Так, як її зараз провели, то вона фактично ніяк не вплинула на банківську систему. Це, теоретично, якийсь плюс. Але якщо глянути на усю глибину, як воно є і як воно зроблено, то маємо дуже просту ситуацію.

Пан Коломойський взяв увесь свій неліквідний бізнес і заклав у Приватбанк (97 відсотків кредитів видано безпосередньо своїм підприємствам). Взяли непотріб, який був, завернули у гарну обгортку і віддали у банк, а з банку забрали людські гроші, тому що там було десь під 200 мільярдів людських депозитів.

Гроші, які забрали з банку, повністю перекачали за ті підприємства, а держава тепер, платники податків, ми разом з вами, повинні закрити дірку, а дірка – 145 мільярдів.
Це дуже гарне кидалово. Чистий кидок, який дав можливість, грубо кажучи, продати свій металобрухт за 200 мільярдів доларів.

Це дає змогу державі контролювати обіг коштів у країні.

Тут я повністю погоджуюсь, бо Приватбанк був такою собі чорною дірою. Якщо говорити про шоперів, які продавали речі за готівку через інтернет і це офіційно не відображалося у діяльності підприємств, то все це переважно йшло через картки Приватбанку. І це практично ніхто не відстежував.

На банки зараз поклали питання фінансового моніторингу і банк би мав задавати питання: звідки кошти і для чого. Якщо людина щодня отримує тисячу євро від різних людей на свій розрахунковий рахунок, минає місяць – 30 тисяч євро, минає рік – 300 тисяч євро, то банк повинен задавати такі питання. Якщо це підприємницька діяльність, то вона не може проводитися через приватні картки.

Насправді це правда і досить швидко об'єм операцій, який до того проводився у системі Приват 24, зменшиться у десятки, сотні разів.

У інших банків з'явиться шанс захопити цей сегмент?

Ні-ні, тут більше питання контролю цих платежів, тому що подібні сервіси є і в інших банках. Ситуація така, що усі банки будуть в однакових умовах і будуть контролювати ці платежі.

Тут я не бачу проблем для шоперів і якщо людина займається підприємницькою діяльністю, то вона повинна зареєструватися, хоча б приватним підприємцем, і проводити ті платежі, сплачувати до бюджету.

ФОПи платитимуть податки навіть з нульовим прибутком.

З ФОПами цікава ситуація, оскільки практично вони існують лише в нашій країні. За кордоном усе більш-менш так побудовано, що всі знаходяться в однакових умовах.

Тільки у нашій країні, можливо, як перехідний варіант, придумали цих ФОПів, які мають певні преференції. Вважаю, що від них потрохи треба відходити. Вони мають працювати на загальній системі оподаткування, як і всі, як звичайне підприємство, або не працювати взагалі. Всі кінці у воду переважно йдуть на ФОПах. Усе, що туди продали, наче у чорну діру.

Мають бути просто підприємства, де людина має собі працювати, вибрати певні системи оподаткування (з ПДВ чи без ПДВ) і це, звичайно, повинно відображатися. Якщо говорити про продаж, то усюди мають бути касові апарати. Так є у всьому світі.

Якщо знову перейти до горілки, то, наприклад, є завод, який офіційно працює, потім є дистриб'ютори, які офіційно працюють, а коли вже далі натрапляємо на магазин, то розпочинається хаос, де ті ФОПи вже роблять усе, що і як захочуть.

А якщо ще загадати про децентралізацію, одним з аспектів якої є акцизний податок (5 відсотків з алкоголю, які б мали усі ті магазини платити),то я більше, ніж переконаний, що дуже велика частина алкоголю, що продається у тих магазинах, ніякого акцизного податку не сплачує до місцевого бюджету.

Звичайно, й сама система повинна бути простішою. Зараз забрали, наприклад, 2 відсотки Пенсійного фонду з купівлі валюти, то усі будуть іти до канторів купувати валюту, бо до того вона уся була поза канторами.

Треба максимально робити усе таким чином, щоб чим далі відсунути ту корупційну складову.

І тут також варто визначитися й з Пенсійним фондом. За кордоном, наприклад, є приватні пенсійні фонди, можливо, й нам варто перейти на якісь такі речі? Людина сама має визначитися: куди їй платити та скільки і розуміти: коли вона буде ці гроші отримувати та як.

А як щодо істерії громадських діячів про те, що тим, кому зараз 30-40 років, нічого не будуть платитимуть, бо Пенсійний фонд порожній?

Пенсійний фонд порожній завжди. І десять років тому, і зараз, і завтра буде також. Звичайно, Уряд намагається відшукати десь кошти, щоб його наповнити.

Працездатне населення їде з країни і це впливає на Пенсійний фонд. Маємо такі випадки й на заводі, коли фахівці їдуть від нас закордон працювати, бо там платять краще.

У Запоріжжі є аналогічні алкогольні виробництва і різниця у заробітній платі між ними та Львовом сягає десь 40-50 відсотків. Тут більше, ніж там, бо у нас кордон близько, наприклад, якщо у нас отримують сім тисяч гривень, то у них – чотири.

Тому вони їдуть сюди, наші їдуть до Польщі, а поляки хочуть до Лондона.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.